Театр Леси Украинки Іду за край

Национальный академический драматический театр русской драмы имени Леси Украинки
2009
Життя і доля Василя Стуса.
Постановка - Ольга Гаврилюк,
Художник - Олена Корчина,
Пісні на вірші Василя Стуса - Юрій Шевченко, Віта Шпаковська.
Стало уже доброй традицией: на сцене «Под крышей» играть спектакли о творческих гениях. Начало этой традиции положила молодой режиссер нашего театра Ольга Гаврилюк. Её спектакли - «Александр Вертинский. Бал Господень...»(о жизни, судьбе и творчестве певца, поэта композитора Александра Вертинского), «Жизнь в розовом свете» (о гениальной французской шансонье Эдит Пиаф) зритель без трепета не вспомнит.
А вот новая премьера - «Іду за край...»- представит нам еще одну сильную личность, и на этот раз нашего с вами земляка и современника, украинского литератора Василя Огуса.
У Василя Стуса до конца не разгаданная и трагическая судьба. Он был обвинен в антисоветской деятельности и арестован в памятном на Украине 1972 году. Вышел на волю в конце 1979 года, но в скором времени снова был арестован за участие в Украинской Хельсинской группе правозащитников.
«Я український літератор. Пишу вірші, перекладаю вірші російських, білоруських, німецьких, французьких, іспанських, англійських поетів. Так, я люблю мій український народ. Якраз тому я ставлюся з великою пошаною до тих народів. Я ніколи не дозволив собі навіть одним словом образити національну гідність інших...»
В. Стус
Все сообщения о Стусе были очень тревожными. Родственникам за 5 лет ареста разрешили только одно свидание.
«Так життя людини ламається до краю, як відплата за елементарну порядність і некомформізм, за вартість своїм переконанням.»
В. Стус
4 сентября 1985 года в зловещем 36-м лагере на Урале в 47 лет умер Василий Стус, выдающейся поэт современной Украины. Это трагический день для украинской культуры, для нашего народа. Трагический еще потому, что Стус умер не своей смертью, а вследствие медленного, садистского убийства, растянутого на долгие годы утонченных и немыслимых истязаний.
«Люди мають жити, як янголи з Любов’ю одне до одного, з почуттям, що всі люди брати, рідни, чесні, богоподібні.. I усе, що ми зробимо доброго піднесе небо ще вище, від нашої добрості, хмари стануть ще біліші, а небо голубіше, а сонце ясніше...»
В. Стус
Сценічна композиція Ольги Гаврилюк та Романа Семисала за віршами, листами, щоденниками, статтями, документами, свідченнями, заявами сучасників учасників подій
У виставі використано твори української духовної музики та сестер Тельнюк.