Вікторія Славінська - СИНИЦЯ (Ю.Стиркіна, В.Славінська)

Навіжена синиця
у морозну весну,
мов дзвіночок, віскриться,
калатає луну,
вітер щоки рум'янить,
шкіру холод пече,
а синиця зухвала
заливається ще,
і чим вітер сильніше
дме усюди і скрізь,
тим вона голосніше
свій висвистує твіст,
заспокоїти лютий,
розбудити весну -
їй так хочеться бути
після сонного сну,
ще сніжинки у вирі,
ще калюжі у склі,
та синичка в ефірі
не боїться імли...
Об'єктивним прикметам
навіжених птахів,
навіжених поетів
не приборкати спів -
ще на вістрі холоднім
їх пташині серця,
та мотиви мелодій
вже не мають кінця...
Намагаюсь не збитись
і підспівую теж -
навіжена синиця
це про мене, авжеж.
#УкраїнськаМузика #авторськапісня #СпіванаПоезія #бардівськапісня