Не знаю, чи справді це змінює моє життя, та все-таки... Щоразу, коли опиняюся в якійсь паскудній ситуації, то зустрічаю когось дивного чи просто прикольного, хто обіцяє за мене помолитися. Й це, трясця, працює! О.О Наприклад, нещодавно таке було. Майже півтора року просиділа сама в Польщі, доки родичі були вдома. Дико хотіла повернуся додому, та постійно щось мене зупиняло (а ще мала враження, що на мене обов'язково впаде ракета). Крім того, я там у школі працювала з нашими дітьми й пообіцяла їм лишитися на рік, щоб допомогти. Так от, нарешті закінчила навчальний рік, узяла квитки на 20 липня (зі Вроцлава немає прямих потягів) і почала активно відпочивати після роботи, бо діти всю енергію висмоктали. За кілька днів до виїзду пішла з колегою погуляти містом (вона постійно стежить за ситуацією й хоче допомагати українцям, та й загалом добра й чуйна). Гуляли ми геть до вечора. Зрештою сіли на лавці неподалік від Одри, обговорюємо плани, аж бачимо - йде гурт молоди. Несуть великий кошик цукерок і величезний плакат: "Якщо Ви з України, то візьміть собі цукерку!" Я їм зичила доброго вечора, поспілкувалися трохи й вони пообіцяли помолитися, щоб я добре доїхала. Світ неблизький, майже тисяча кілометрів. Я сама, валіза важка, тягнути її мені ніхто аж до Києва не допоможе, а подорожні всякі бувають... Але доїхала на диво нормально. Аж здивувалася. Приємно!
О нарешті відео де у мене є історія). В момент поки більшість людей думали їхати з країни чи просто переміститись в західні області я переглядав ютуб і наткнувся на 1 канал. Згодом підписався на тг канал де став модератором чата(просто поставивши один +)... і ось через 1.5 року я познайомився з багатьма людьми і мене навіть взяли на роботу про яку я і не думав).
Гортала інстаграм, під одним мемом побачила смішний коментар, лайкнула його і так познайомилась з майбутнім чоловіком. В цій історії ще й ефект метелика присутній. Це було 3 роки тому. Я мріяла жити в Бучі. Аж ось познайомилась з тим самим автором коментаря і закохалась. Так закохалась, що залишилась в рідному місті. Хто знає, можливо це знайомство врятувало мені життя
В мене алергія все життя, яка почалася у 8 років. В 16 я потрапила до лікарні з набряками повік від алергічної реакції, в тій же лікарні лежав хлопець з яким ми подружилися та стали найкращими друзями. Через пару років дружби закохалися і в висновку вже 10 років разом
Випадково натрапив на сторіс однокласника з яким років 5 не спілкувався, він був проїздом у моєму місті. Почав йому радити куди зайти, що глянути. Спочатку він просто відповідав без ентузіазму, а потім такий: "Так, стоп, а ти тут живеш??". Домовились зустрітись. Виявилось, що він розробник і порадив спробувати себе, підказав, що робити. Через пів року я вже був з новою роботою та професією, а також ми стали хорошими друзями)
Круто, коли є щасливі історії, бо мої спроби знайомства в цьому застосунку, а їх було цілих 3, кожен раз закінчувались так, що не хотілось більше ні з ким зустрічатись.. взагалі.. ніколи😂
Видалила не той зуб, щоб підняти собі настрій, пішла в улюблене кафе. Там випадково познайомилась зі своїм майбутнім хлопцем, який в той же день видалив зуб мудрості. Разом жалілись знайомим працівникам на зуби
У мене купа таких історій.Щасливі випадки мене часто супроводжують.Наприклад,в літню сесію після 2 курсу у мене було 5 екзаменів.На перших 4 я витягала 22 білет з 80 чи 90.І кожного разу було все несподіваніше.На 5 екзамені це був білет номер 2.Все ж таки двійка.Всі на відмінно.Я народилася 2.03 і числа 22 і 23 мої улюблені.7 вересня,на 3 курсі я збиралася на дискотеку з подругами в Переяславі,але вони перехотіли,а мене прям тягло.Потім почався мандраж,аж підтряхувало,спитала чи нема горілки,хоч і не п'ю,лише вино рідко.На мене косо глянули,налили якогось бабиного самогону,він бризнув і з вух,і з очей і з носа.Ледь напросилася з іншими дівчатами.На дискотеці так танцювала,думаючи яка я класна,що наступила хлопцю на ногу.А він розізлився і зразу ж запросив на танець.В той день саме розійшовся з дівчиною,з якою був 2 роки.Вчора нашому синові було 15 і той хлопець-чоловік моєї мрії. А ще колись не сіла в автобус ввечері,хоч батько примушував їхати на ньому,а він вранці перевернувся. А ще часто людські плітки щось мені пророчать.Колись набрехали,що я вийшла заміж і живу і працюю у місті,хоч мені було 18 р.Збулося через 4 роки)А ще подруга спитала чого не признаюся,що купила я хату на вул.К.Маркса.Через рік ми стали доглядати бабусю.Вона подарувала нам свою землю безкоштовно.Ми збудували там хату на 2 входи 10×20 і їй кімнату.5 років прожила і раптово померла.І адреса К.Маркса.Ще багато таких співпадінь
@@АльошаПопович-ъ6с зараз сконцентрувалась на тязі. У квітні на змаганнях потягнула 170. У жовтні буде більше, надіюся. Займатися потрошку почала "після ковіду", і так, мені 52)))
@@greensemargl "потрошку" і 170)) успіхів! Ця зараза вже не відпустить. Буде постійно тягнути в зал. Захочеться 200, потім по 4 червоних бліна, потім 250...
У травні 22 року я познайомилася з військовим. Ми дуже добре ладнали, але казали одне одному, що разом бути не можемо, адже наші погляди на життя дещо відрізняються. Одного дня він перестав писати, але через пару діб я наважилася і написала йому, невдовзі ми зізналися одне одному у почуттях. Вгадайте, хто не так давно одружився?)
після важкого періода в житті і розлучення, вирішила піти святкувати новий рік зі знайомими. там познайомилась з хлопцем, з яким ми розговорились та почали спілкуватися кожними днями. ми дуже класно проводили час разом, як друзі і він був перша людина, яка дізналась про мій діагноз. зараз поки я це пишу я готую йому сніданок поки він чекає на мене у ліжку.
Це скоріше випадковість мого чоловіка,а не моя)В шкільні роки завжди їздила на змагання з легкої атлетики,тому усіх там знала в обличчя. Але одного дня до мене підійшов незнайомець і зробив комплімент😄 Він не приймав участі і ніколи не їздив на подібні заходи.Тому що більше по олімпіадах,а тоді просто вирішив прогуляти школу і поїхати за компанію з друзями.Скоро у нас буде 8-ма річниця стосунків.І якби не один день і його бажання не йти на навчання,хто зна чи зустрілися ми б ще у цьому житті😅
Жила з хлопцем 1,5 років і думала, що це вже останні стосунки, але почалася війна, ми розʼїхалися по різним містам і перед Новим роком подруга запросила відсвяткувати разом свято. Там зустрілася зі своїм майбутнім хлопцем, який теж літом розʼїхався з дівчиною через війну. Зараз вже живемо разом.
Ох, в мене є історія, 2020 початок ковіду, вирішила я поїхати до бабусі, щоб подалі від обмежень, там було дуже нудно(не було молоді), тому кожен вечір ходила гуляти і відпочивати городу, і в один тактй вечір я побачила хлопця, хотіла познайомитись, але він відійшов від мене. Наступний день, натягуємо пльонку на балаган і це побачила сусідка і вирішила допомогти, ми з нею перекинулись декільклма фразами і вона запропонувала пройтись з її сином і собачкою, бо він теж нудьгував. Так от ми вже 3,5 роки в стосунках. Виявилось, що він вчиться в 1 зі мною місті, живе в недалеко в цьому місті, тай рідня в нас в 1 місті, я вважаю це була доля😆
не знаю, чи можна вважати це випадковістю, бо я цілеспрямовано пішла на той концерт. так вийшло, що познайомилася там із хлопцем, який тепер мій чоловік) але забавний момент був, коли ще навіть не зустрічалися, він запросив мене повчити пограти на його ударці (щоб він мене повчив) я погодилася, бо мені це цікаво було, поділилася цим з батьками, батько казав щось на кшталт "ну і нащо то тобі треба, їхати фіг знає куди, блаблабла" нащо, але згодом ми стали зустрічатися і жити разом і тепер одружені)
Мені здається цей випуск слід назвати "несподівані знайомства" чи "як ви знайшли кохання всього свого життя" ... хоча розумію що реально дуже часто такі випадковості працюють лише на кохання , нажаль лише одиниці від випадковості мають достойний прибуток і краще життя ) ну і напишу про свою любовну випадковість... ми з партнером вже 10 років разом, а познайомились колись в 2013 в одній крінжовій непопулярній рос соцмережі... знайомство сталося в коментарях у когось під постом... починалося все з дивної дружби) але я не думаю що це якась чарівна випадковість, що ми так зійшлися і досі разом. в інеті в мене колись було багато друзів і знайомих, але лише з однією людиною у нас були чесні , рівні відносини без брехні . в інтернеті нажаль це рідкість ..
Коли зіставляла список приорітетів до вступу в університет, на останнє місце думала поставити університет ім Поплавського по приколу тому що була впевнена що вступлю куди хочу. В результаті прийшла мама та сказала що б змінила на НАУ. Тепер вчусь тут, тому що в попередні не вступила.
Захворіла, коронавірус. Мала два щеплення, не допомогло. Було настільки погано, що я не могла ходити довше 1 хв. Митися як раніше теж не могла. Я завжди хворіла на дерматит, він був в різних формах. Ненавиділа море, бл тіло все пекло від солоної води. Завжди приймала душ, 300 засобів, крем іт.д. Через хворобу і фізичну слабкість милась просто водою. Через 2 тижні дерматит повністю пройшов. З тих пір стараюсь не мити милом чи гелем місця, які не брудні. Пройшли також висипи на обличчі. Мені потрібно було просто менше митися, щоб вирішити свої проблеми зі шкірою. Навіть рада, що захворіла тодв
Одного разу я розбила свій телефон. Мій чоловік так розлютився, що почавши за телефон.... просто вже не міг зупинитись...я вислухала за всіх...за владу...за несправедливість...за розруху... відсутність майбутнього... Чоловіку просто увірвався терпець. У фіналі він зізнався що має план, але навіть не наважувався за нього говорити, але зараз він вже готовий наважитися. Тепер наше життя дуже змінилось на краще, той біль що його мучив в минулому.
У 2016 році мені прийшла шалена ідея поїхати в Штати по Work and Travel. Так сталось, що зі всієї команії, якою ми планували їхати - лише я отримала візу. Через місяць після приїзду я випадково впала, та отримала тріщину кисті руки. Хвилювалася та плакала шалено, оскільки через це втратила додаткову роботу, яку отримала лише за тиждень до травми. Через три дні після падіння пішла в магазин за продуктами, де випадково познайомилася з хлопцем, який запитав мене, що трапилось з рукою. Ми вже сьомий рік щасливо одружені і цього року у нас народився прекрасний хлопчик. Чоловік каже, що рука дала йому сміливість підійти до мене та познайомитися😅
Ви б бачили моє обличчя коли я почула слова: 2015 Україна, якщо точніше Вінниця. Я яка проживаю у Вінниці, і можу цілком підтвердити що так, ми дуже допитливі люди😂
Може, той чувак якийсь іноземець і це видно чи, наприклад, чутно з мовлення? Чи з Києва приїхав? А ми ж бо всі знаємо, які бувають допитливі продавчині... Мені часом здається, що вони навмисне обирають цю роботу, щоб зі клієнтами спілкуватися. Проте не як бармени (ті часом узагалі мусять ставати психологами), а як добрі знайомі. В супермаркетах нині вже так не вдасться працювати, зате в невеличкій крамниці, кав'ярні тощо - ще й як! Або МАФи теж дають змогу так спілкуватися.
www.reddit.com/r/AskReddit/comments/162rf9o/whats_a_small_seemingly_insignificant_decision/
Не знаю, чи справді це змінює моє життя, та все-таки... Щоразу, коли опиняюся в якійсь паскудній ситуації, то зустрічаю когось дивного чи просто прикольного, хто обіцяє за мене помолитися. Й це, трясця, працює! О.О Наприклад, нещодавно таке було. Майже півтора року просиділа сама в Польщі, доки родичі були вдома. Дико хотіла повернуся додому, та постійно щось мене зупиняло (а ще мала враження, що на мене обов'язково впаде ракета). Крім того, я там у школі працювала з нашими дітьми й пообіцяла їм лишитися на рік, щоб допомогти. Так от, нарешті закінчила навчальний рік, узяла квитки на 20 липня (зі Вроцлава немає прямих потягів) і почала активно відпочивати після роботи, бо діти всю енергію висмоктали. За кілька днів до виїзду пішла з колегою погуляти містом (вона постійно стежить за ситуацією й хоче допомагати українцям, та й загалом добра й чуйна). Гуляли ми геть до вечора. Зрештою сіли на лавці неподалік від Одри, обговорюємо плани, аж бачимо - йде гурт молоди. Несуть великий кошик цукерок і величезний плакат: "Якщо Ви з України, то візьміть собі цукерку!" Я їм зичила доброго вечора, поспілкувалися трохи й вони пообіцяли помолитися, щоб я добре доїхала. Світ неблизький, майже тисяча кілометрів. Я сама, валіза важка, тягнути її мені ніхто аж до Києва не допоможе, а подорожні всякі бувають... Але доїхала на диво нормально. Аж здивувалася. Приємно!
О нарешті відео де у мене є історія). В момент поки більшість людей думали їхати з країни чи просто переміститись в західні області я переглядав ютуб і наткнувся на 1 канал. Згодом підписався на тг канал де став модератором чата(просто поставивши один +)... і ось через 1.5 року я познайомився з багатьма людьми і мене навіть взяли на роботу про яку я і не думав).
Гортала інстаграм, під одним мемом побачила смішний коментар, лайкнула його і так познайомилась з майбутнім чоловіком. В цій історії ще й ефект метелика присутній. Це було 3 роки тому. Я мріяла жити в Бучі. Аж ось познайомилась з тим самим автором коментаря і закохалась. Так закохалась, що залишилась в рідному місті. Хто знає, можливо це знайомство врятувало мені життя
А після лайку хто написав першим?
@@Odi_Hominemвін
які хороші та теплі історії, дякую, було приємно почути
Випадкові зустрічі, які виливаються в багаторічні шлюби. А хтось все життя страждає і з ним не стається чуда.
В мене алергія все життя, яка почалася у 8 років. В 16 я потрапила до лікарні з набряками повік від алергічної реакції, в тій же лікарні лежав хлопець з яким ми подружилися та стали найкращими друзями. Через пару років дружби закохалися і в висновку вже 10 років разом
Випадково натрапив на сторіс однокласника з яким років 5 не спілкувався, він був проїздом у моєму місті. Почав йому радити куди зайти, що глянути. Спочатку він просто відповідав без ентузіазму, а потім такий: "Так, стоп, а ти тут живеш??". Домовились зустрітись. Виявилось, що він розробник і порадив спробувати себе, підказав, що робити. Через пів року я вже був з новою роботою та професією, а також ми стали хорошими друзями)
Я зареєструвався на Тіндері, щоби просто подивитися, що це за застосунок. Наступного дня пішов уперше на побачення зі своїм майбутнім чоловіком.
Топ 10 повідомлень з неочікуваним кінцем
Круто, коли є щасливі історії, бо мої спроби знайомства в цьому застосунку, а їх було цілих 3, кожен раз закінчувались так, що не хотілось більше ні з ким зустрічатись.. взагалі.. ніколи😂
Геї?😅
@@irinapivnova4834я багато разів зустрічалась з хлопцями з тіндеру, та в решті решт, я одружена з хлопцем з тіндеру)
люкс
Видалила не той зуб, щоб підняти собі настрій, пішла в улюблене кафе. Там випадково познайомилась зі своїм майбутнім хлопцем, який в той же день видалив зуб мудрості. Разом жалілись знайомим працівникам на зуби
У мене купа таких історій.Щасливі випадки мене часто супроводжують.Наприклад,в літню сесію після 2 курсу у мене було 5 екзаменів.На перших 4 я витягала 22 білет з 80 чи 90.І кожного разу було все несподіваніше.На 5 екзамені це був білет номер 2.Все ж таки двійка.Всі на відмінно.Я народилася 2.03 і числа 22 і 23 мої улюблені.7 вересня,на 3 курсі я збиралася на дискотеку з подругами в Переяславі,але вони перехотіли,а мене прям тягло.Потім почався мандраж,аж підтряхувало,спитала чи нема горілки,хоч і не п'ю,лише вино рідко.На мене косо глянули,налили якогось бабиного самогону,він бризнув і з вух,і з очей і з носа.Ледь напросилася з іншими дівчатами.На дискотеці так танцювала,думаючи яка я класна,що наступила хлопцю на ногу.А він розізлився і зразу ж запросив на танець.В той день саме розійшовся з дівчиною,з якою був 2 роки.Вчора нашому синові було 15 і той хлопець-чоловік моєї мрії.
А ще колись не сіла в автобус ввечері,хоч батько примушував їхати на ньому,а він вранці перевернувся.
А ще часто людські плітки щось мені пророчать.Колись набрехали,що я вийшла заміж і живу і працюю у місті,хоч мені було 18 р.Збулося через 4 роки)А ще подруга спитала чого не признаюся,що купила я хату на вул.К.Маркса.Через рік ми стали доглядати бабусю.Вона подарувала нам свою землю безкоштовно.Ми збудували там хату на 2 входи 10×20 і їй кімнату.5 років прожила і раптово померла.І адреса К.Маркса.Ще багато таких співпадінь
Пішла до спортзалу, щоб схуднути. Познайомилась з тренером з пауерліфтингу (тоді я не знала цього слова). Тепер виступаю на змаганнях 😂
Велком в братство протрузії😂
@@АльошаПопович-ъ6с продолжай "укреплять здоровье" на диване под пивко
@@greensemargl я член братсва протрузії з 1996 року. А пивка не пив вже 2 роки. Та і раніше не крепко пив. Скільки ти присідаєш, жмеш, тянеш, воїн?)
@@АльошаПопович-ъ6с зараз сконцентрувалась на тязі. У квітні на змаганнях потягнула 170. У жовтні буде більше, надіюся. Займатися потрошку почала "після ковіду", і так, мені 52)))
@@greensemargl "потрошку" і 170)) успіхів! Ця зараза вже не відпустить. Буде постійно тягнути в зал. Захочеться 200, потім по 4 червоних бліна, потім 250...
Добре є, файно є. Чудовий випуск. Подякував
У травні 22 року я познайомилася з військовим. Ми дуже добре ладнали, але казали одне одному, що разом бути не можемо, адже наші погляди на життя дещо відрізняються. Одного дня він перестав писати, але через пару діб я наважилася і написала йому, невдовзі ми зізналися одне одному у почуттях. Вгадайте, хто не так давно одружився?)
Вітаю!! 😁✨✨🎉
Вітаю вас щиро, довгого щасливого життя🌟
@@Катерина-с2р дякую вам велике🫶🏻 мрію, аби воно поскоріше стало таким🥹
Добре є
Сподобалися історії❤ особливо - про дівчину з курячими нагетсами
Вінниця💪🏼
Зненацька 🙂 Цікаво, звідки це треба бути, щоб здивувати вінничан. По-моєму, в нас бувають усі 🙂
@@Zvenygoraможе він чорношкірий дончанин?
@@ZvenygoraВінниця-загублений світ😂
@@Zvenygora Я майже ніде не був, але у Вінницю заїздив)
Вінниця гарна! Принаймні як я бачила. Цікаво, а Ваше місто приховує якісь страшні таємниці? Бо в Києві таких хоч греблю гати, наприклад...
після важкого періода в житті і розлучення, вирішила піти святкувати новий рік зі знайомими. там познайомилась з хлопцем, з яким ми розговорились та почали спілкуватися кожними днями. ми дуже класно проводили час разом, як друзі і він був перша людина, яка дізналась про мій діагноз. зараз поки я це пишу я готую йому сніданок поки він чекає на мене у ліжку.
Дякую. Полюбився дуже ваш канал. ❤ слухаю і навіть переслуховую
Класний випуск. Такий позитивний.😊😊
доброго дня, дякую за Вашу працю
Це скоріше випадковість мого чоловіка,а не моя)В шкільні роки завжди їздила на змагання з легкої атлетики,тому усіх там знала в обличчя. Але одного дня до мене підійшов незнайомець і зробив комплімент😄 Він не приймав участі і ніколи не їздив на подібні заходи.Тому що більше по олімпіадах,а тоді просто вирішив прогуляти школу і поїхати за компанію з друзями.Скоро у нас буде 8-ма річниця стосунків.І якби не один день і його бажання не йти на навчання,хто зна чи зустрілися ми б ще у цьому житті😅
Жила з хлопцем 1,5 років і думала, що це вже останні стосунки, але почалася війна, ми розʼїхалися по різним містам і перед Новим роком подруга запросила відсвяткувати разом свято. Там зустрілася зі своїм майбутнім хлопцем, який теж літом розʼїхався з дівчиною через війну. Зараз вже живемо разом.
До значних змін у моєму житті завжди приводили виходи із зони комфорту) наприклад - зміни роботи. Де я зустріла свого третього і четвертого чоловіків)
Ох, в мене є історія, 2020 початок ковіду, вирішила я поїхати до бабусі, щоб подалі від обмежень, там було дуже нудно(не було молоді), тому кожен вечір ходила гуляти і відпочивати городу, і в один тактй вечір я побачила хлопця, хотіла познайомитись, але він відійшов від мене. Наступний день, натягуємо пльонку на балаган і це побачила сусідка і вирішила допомогти, ми з нею перекинулись декільклма фразами і вона запропонувала пройтись з її сином і собачкою, бо він теж нудьгував. Так от ми вже 3,5 роки в стосунках. Виявилось, що він вчиться в 1 зі мною місті, живе в недалеко в цьому місті, тай рідня в нас в 1 місті, я вважаю це була доля😆
То той самий хлопець шо відійшов перед цим?
не знаю, чи можна вважати це випадковістю, бо я цілеспрямовано пішла на той концерт. так вийшло, що познайомилася там із хлопцем, який тепер мій чоловік) але забавний момент був, коли ще навіть не зустрічалися, він запросив мене повчити пограти на його ударці (щоб він мене повчив) я погодилася, бо мені це цікаво було, поділилася цим з батьками, батько казав щось на кшталт "ну і нащо то тобі треба, їхати фіг знає куди, блаблабла" нащо, але згодом ми стали зустрічатися і жити разом і тепер одружені)
Мені здається цей випуск слід назвати "несподівані знайомства" чи "як ви знайшли кохання всього свого життя" ... хоча розумію що реально дуже часто такі випадковості працюють лише на кохання , нажаль лише одиниці від випадковості мають достойний прибуток і краще життя ) ну і напишу про свою любовну випадковість... ми з партнером вже 10 років разом, а познайомились колись в 2013 в одній крінжовій непопулярній рос соцмережі... знайомство сталося в коментарях у когось під постом... починалося все з дивної дружби) але я не думаю що це якась чарівна випадковість, що ми так зійшлися і досі разом. в інеті в мене колись було багато друзів і знайомих, але лише з однією людиною у нас були чесні , рівні відносини без брехні . в інтернеті нажаль це рідкість ..
яке рішення змінило життя?
я знайшов комм'юніті таких як і я, виявляєтся я не дивак а просто не знав про існування таких як я.
@Barvystyk дякую, просто до написання посту спілкувався в тій спільноті, англійською.
@Barvystyk Ком'юніті*
Коли зіставляла список приорітетів до вступу в університет, на останнє місце думала поставити університет ім Поплавського по приколу тому що була впевнена що вступлю куди хочу. В результаті прийшла мама та сказала що б змінила на НАУ. Тепер вчусь тут, тому що в попередні не вступила.
Захворіла, коронавірус. Мала два щеплення, не допомогло. Було настільки погано, що я не могла ходити довше 1 хв. Митися як раніше теж не могла. Я завжди хворіла на дерматит, він був в різних формах. Ненавиділа море, бл тіло все пекло від солоної води. Завжди приймала душ, 300 засобів, крем іт.д. Через хворобу і фізичну слабкість милась просто водою. Через 2 тижні дерматит повністю пройшов. З тих пір стараюсь не мити милом чи гелем місця, які не брудні. Пройшли також висипи на обличчі. Мені потрібно було просто менше митися, щоб вирішити свої проблеми зі шкірою. Навіть рада, що захворіла тодв
Дякую за відео
lol, привіт із Вінниці ❤😊🎉
Одного разу я розбила свій телефон. Мій чоловік так розлютився, що почавши за телефон.... просто вже не міг зупинитись...я вислухала за всіх...за владу...за несправедливість...за розруху... відсутність майбутнього...
Чоловіку просто увірвався терпець. У фіналі він зізнався що має план, але навіть не наважувався за нього говорити, але зараз він вже готовий наважитися. Тепер наше життя дуже змінилось на краще, той біль що його мучив в минулому.
Привіт з Житомира :)
❤❤❤
Обраний шлях, на якому зустрівся маніяк.
У 2016 році мені прийшла шалена ідея поїхати в Штати по Work and Travel. Так сталось, що зі всієї команії, якою ми планували їхати - лише я отримала візу. Через місяць після приїзду я випадково впала, та отримала тріщину кисті руки. Хвилювалася та плакала шалено, оскільки через це втратила додаткову роботу, яку отримала лише за тиждень до травми. Через три дні після падіння пішла в магазин за продуктами, де випадково познайомилася з хлопцем, який запитав мене, що трапилось з рукою. Ми вже сьомий рік щасливо одружені і цього року у нас народився прекрасний хлопчик. Чоловік каже, що рука дала йому сміливість підійти до мене та познайомитися😅
Ви б бачили моє обличчя коли я почула слова: 2015 Україна, якщо точніше Вінниця.
Я яка проживаю у Вінниці, і можу цілком підтвердити що так, ми дуже допитливі люди😂
А яка проблема бути у Вінниці в 2015 році? Чому це здивувало касиршу?
Можливо після російського вторгнення після 2014-го?
але ж Вінниця - це центр. У тому регіоні було все спокійно
Може, той чувак якийсь іноземець і це видно чи, наприклад, чутно з мовлення? Чи з Києва приїхав? А ми ж бо всі знаємо, які бувають допитливі продавчині... Мені часом здається, що вони навмисне обирають цю роботу, щоб зі клієнтами спілкуватися. Проте не як бармени (ті часом узагалі мусять ставати психологами), а як добрі знайомі. В супермаркетах нині вже так не вдасться працювати, зате в невеличкій крамниці, кав'ярні тощо - ще й як! Або МАФи теж дають змогу так спілкуватися.
😊
😂😂😂
5
В овервочі я лише поринаю у пекло і бажаю всім здохнути🤣