Вечори на хуторі біля Диканькі. Фінальна пісня

Ой, як же було ізпрежди віка
Ой, дай Бог.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Зачарована, сумна засинає далина у неба на руках.
Ми на березі ріки, бьються хвилями роки,
То є ріка життя.
Понад берігом іде, але хто її знайде
І хто згадає знов?
Світ коли не було нас,
Але ангел в перший раз
Подарував любов.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.
Ми не янголи святі, але струни золоті
У душах не мовчать.
Про кохання і вогонь, що бажаємо його
Співає нам печаль.
Доля згадує про нас
І на скронях сивина, неначе білий сніг.
І віків старовина, наче пісня неземна
Приходить у вісні.
А тільки було синєє море
Ой, дай Бог.
Ради радоньку, кого в море послать
Ой, дай Бог.