2021 11 27 Про Голодомор 1932 1933 та голод 1946 1947 рр Сімейні спомини
Вставка
- Опубліковано 26 лис 2021
- Перший український відеодіалогінг
Пригостіть діалогера кавою :-)
Приватбанк: 4149439045753773 (грн); 4149499135569794 (USD); 5168757401871779 (EUR)
/ vox_veritatis
new.donatepay.ru/en/@vox_veri...
groups/voxveritatis/
vox_veritatis_65
t.me/vox_veritatis
Twitter: Vox veritatis
sites.google.com/view/ukrhistory
![ПОЛНАЯ ИСТОРИЯ ЭКЗОРЦИЗМА [Топ Сикрет]](http://i.ytimg.com/vi/qBySr6Bt0B8/mqdefault.jpg)
Отец рассказывал, что при немцах жили более-менее, а в первый год после войны чудом выжили. Хмельницкая область.😥
Серп і молот
Смерть і голод.
Вічна Світла Память невинно убіенним душам 🕯️🕯️
Світла пам'ять померлим від голоду людям.
В Україні всі пам'ятають цю трагедію. Світла пам'ять померлим.
Під час голоду 46-47 мій батько (1934 року народжння) вижив тільки тому, що вони з матір'ю поїхали з Кіровограду у село до тітки, а в тітки була коза. Козу берегли і стерегли, очей з неї не зводили. На ніч забирали в хату, вдень від неї не відходили. Годували якимись гілками з кущів, що росли понад річкою, вона гризла кору з тих гілок.
Мой дед родом из Сумщины, но прожил большую часть жизни на Донбассе. Рассказывал про голодомор, коллективизацию и раскулачивание моего прадеда большевиками - при этом яро обожал советскую власть, т.к. с детства ему промывали мозги про западенцев и стремились стереть из памяти преступления "нерушимого союза"
Мозги промывают и сейчас на востоке Украины.
-Чем вы гордитесь в России ?
-Нас все боятся !
-Что вам не нравится в мире ?
-Руссофобия .
отак слухаєш сімейні перекази - кров закипає, горло судомить, а очі через сльози видіти не можуть...
Не забути і пам'ятати!!!
Жутко всё это, мои дедушка с бабушкой тоже чудом выжили, нам в детстве этого не рассказывали, чтобы не настраивать против СССР, узнала как это было уже после 90х , а до этого на уроках истории как то в скользь упоминалось, и как следствие природных явлений, не то засухи не то дождей... Столько вранья...
Виталий, спасибо.
Моєму дідусеві у 1932 році було 10 років, він розповідав, як голодні люди забрали у них собаку і з'їли. Від голоду помер його молодший брат, а вони з мамою перебралися з Бикової Греблі до Києва, де працював його батько, і тому вижили. Бабуся розказувала про голод у 1947 році. Коли я виросла, то стала розуміти, чого у них завжди був запас харчів у хаті.
Якщо пам'ятаємо минуле своєї сім'ї, свого народу, то маємо маємо і майбутнє.
Побільше б таких розмов.
А ще краще онлайн курс з історії.
Я когда был маленьким не мог понять почему во дворах домов стояли кресты с могилами и к своему стыду совсем недавно узнал что это люди хоронили своих родственников потому что были не в состоянии нести на кладбище, у моей прабабушки умерло 4 детей и муж
Моя бабушка 1907г рождения из винницкой области тоже много рассказывала про страшный голод
Людоедов не видела ,но голод был страшный
Колись боялись розповілати про ГОЛОДОМОР, бабуся в 1970 роках трішки розповідала, що сім'я з'їла свою дитину, зварили і з'їли. Казала, що сім'ю потім десь приїхали і забрали. Більше їх НІХТО не бачив
Комент вподдержку канала!! ЛАЙК!!
Мама розповідала яка смачна наша земля ,бо більше небуло чого їсти .
У мого тата у 1932р.від голоду вмерло семеро братів і сестер у Кировоградській обл.,а у мами - шестеро у Київській обл.Забрали все ,навіть кашу з чавуном.Залишилось по троє дітей у дідусів тільки тому ,що дивом потрапили на Донбас.Кожного року запалюю 13 свічок...
Vřele děkuji za skvělou práci.
Моя бабуся Векла 1905 року народження розказувала як у нас на Переяславщині був Голод.В той час вона поховала своїх дітей.Хлопчиків - Гришу і Миколку завезли в загальну яму на кладовище.Були такі люди , які збирали померлих на підводу.А дівчинку Марічку нікому було забирати...То її бабуся поховала в саду, за погребом в вишняку.І вони не виросли , не поженилися і не вийшла заміж і в них не народилися ні діти , ні в їхніх ненароджених дітей не з'явилися свої діти.І отак по всій Україні....Клята есес есерія.
Один з небагатьох адекватно оцінюючих Голодомор.
почти 10 000 !!! ВИТАЛИЙ МОИ ПОЗДРАВЛЕНИЯ !!!!!!!!!!!!!!
Вподобайка Вам за працю!
Дякую, Вчителю, за ваш контент. Бажаю вам процвітання.
Дякуемо..дивимось.
Вподобайка за важливу працю
Мне бабушка рассказывала, что искали везде - в люльках у детей, за пазухой у женщин. У них нашли стакан чечевицы, высыпали на землю и растерли сапогами.
Черниговская область, Щорский р-н тоже досталось, но не глобально. Там много озёрно болотистого леса (недалеко партизанил Щорс) выживали на рыбе, лягушках, ягоде.... Лес сильно спасал, на степной части Украины творилось жесть...
Моїй бабусі пощастило, до 1939 вона жила на окупованих Польщею територіях, а в1947-48 колгоспів у нас ще не встигли організувати. Але приїзджали голодаючі з півдня України, які змогли прорватись крізь заслони нквдистів, вони навіть працювали за картопляні шкірки.
Злочин ,голодомор, радянського уряду проти населення України потрібно знати, пам'ятати , нагадувати чекаючим роssійского миру. Про всі злочини, репресії та переселення, вбивства та катування.
взагалі б було чудово почути від вас гарну лекцію про годомор, як що можна киньте у відповідь до комента посилання націкаві ресурси на цю тему.Дякую!
Набираєто в Гуглі Геннадій Єфіменко і читаєте. Зараз вийшло його декілька статей - конфлікт з М. Герасименко з приводу кількості загиблих від Голодомору
@@Vox_Veritatis дякую))знайду і перечитаю
@@Vox_Veritatis
Доречі, у Єфіменка не тільки про голодомор можна прочитати
Почитайте коменти у день пам'яті голодомору тих,кому розповідали ті,хто вижив.
Якби не було Голодомору, то я б не народився. У мого прадідуся була жінка з маленьким сином. Його посадили за те, що він переховував збіжжя, аби прогодувати родину. Жінка з дитиною померли в одну ніч від голоду, хлопчик помер у матері на животі. А прадідусь згодом одружився вдруге, і народилася моя бабуся. А могла й не народитися, якби він вдруге не одружився. От таке життя...
величезна подяка пане Віталію!
Мої прадід і прабаба в 32-33 роках жили на рівненщині. Тоді це була територія Польші. Ніякого голоду в них не було. Зате розповідали про сім'ю з двома дітьми, яка чудом пробралася до них з харківщини. І вони розповідали про страшний голод на сході і про те, як шли лісами і в основному по ночах, щоб не піймали. Вони кілька тижнів жили в домі мого прадіда, відпочивали і від'їдались, а потім вирушили далі на захід.
это очень страшно
Дніпровщина. Павлоградський р-н. В родині були прстраждалі від голодомору.
👍🇺🇦
ДЯКУЮ!!!
Dziękuję
Бабця називала це "страшна голодовка", вона 1921 року народження, Хмельницька обл. (Тоді Кам.-Подільська губернія). Вижили, бо сховали корову в лісі.
В 33му у моїх бабусі з дідусем вмерли троє синів.. всі їх діти на той час.
В 46му дві донечки, які народились перед війною, перед тим як дідусь пішов на війну..
А хліб і все все з дому вивезли моряки з Ленінграду.. їх прислали створювати комуну до нас на Херсонщині.
Іноді думаю, що смерті ленінградців в блокаду переплелось з тим, що зробили ленінградські моряки і робітники в наших селах в 33му..
у нас все буде добре
👍👍👍
👍
super
Вподобайка каналу. Бажаю приємних співбесідників
Мій тато згадував, що найсмачніші котлети які запам'ятались були з лободи в 47му. А щоб залишили корову в 32му це дуже пощастило, або родина була дуже лояльна до нової влади. В селі мого прадіда не оббирали до нитки тільки самотніх, вдових без рідні, а так як двоюрідний дід мого прадіда вважався заможним, то в моїх забрали все, що можна з'їсти і що можна продати, а кабаки не полінувались надсікти сокирою і полити керосином.
👍👍👍👍👍👍👍
💙💛😎
в 1933 померла моя тітонька Ганя 1928 р.н. в 1947 році рятуючи свого сина (мого батька) 1936 року народження від голоду ,моя бабуся Марія вИвозила на Галичину всі речі які залишилися пісгя загиблого в 1944 році на фронті чоловіка ,мого діда.міняла чоботи,кожухи ,іншу одіж на хліб. повстанці бідаків не чіпали ,а "свої" мерзотники ,коли їм потрапляли до лап,оббирали до нитки навіть викидали з потягів на ходу згорьованих бідолах .. такий ,блядь, бізнес.. моя мама 1943 року народження ,чотирирічним малям чекала свою ,24 річну на той час ,матір (мою бабусю Тетяну) з колгоспу ,бо вона приносила з роботи "затірку" ( розведене в окропі борошно). мама пам'ятала ,як її дід Лександра (мій прадід ,учасник російсько-японської війни 1905 року) сидів і їв сирий буряк.. мама тоді думала ,шо дід любить сирий буряк..
Страшно бо теж знаю від бабусь про злочини червонозадих а зараз путлерівців:((( Вічна память закатованим сталінськими рашистами.
++++!!!!!!
Лободу варили.
Моїй бабусі було 11 років в 1932, їх було 7 дітей, двоє найменших братиків Петро і Павло не вижили.Їх могилки без хрестів у нашому саду.Бабуся не любила розповідати про ті часи.
то были не заготовители то были забиратели всего съестнного .
+++
++++
Зашибісь!!!!
Не лю ди... 🤔
Страшно, даже ,слушать
Белогорье это тоже Украина
😠
👍👍👍👍👍👍👍
👍