Вимріяна і близька донині - Василь Стус / вірші про кохання

Вимріяна і близька донині,
Незнайома, але й знана теж,
Заховавшись в довгій самотині,
Вже мене не кличеш, не зовеш.
Спогадами не повернеш хвилі,
В сумі сновидіння не відкинь,
Не скорись непам'яті в знесиллі
І фантазувати не покинь.
Не зрони кохання в теплім гніві -
Ти мені дорогу перейшла,
Опустивши очі мовчазливі,
Лиш на серці легкий сплеск весла.
Може, ти нічого не забула,
Може, ти і досі зберегла
Серце, розтривожене і чуле, -
Тільки все припорошила мла.
Вірші: Василь Стус
Читає: Ліра

[@1ron1c_UA]

Розкішний у вас голос.... цікаво б було свою графоманію почути у виконанні вашого оксамиту .... підписка 💙💛 розвиваємо Український ютюб