До Дня Незалежності Україна наша рідна, ти й в біді прекрасна. Мовиш - Україна - і у грудях тисне… Не лунатимуть сьогодні в День серпневий гасла, А лунатиме в нас щира українська пісня. Про любов, що гріє серце, про гірку розлуку. Про батьківську спадщину та дитячі мрії. Про рушник, що вишивали материнські руки І про очі материнські, сповнені надії. Про красу ланів безкраїх, зоряну безмежність І про те, яка гостинна українська хата. Як боронимо усі ми свою незалежність Від зловісної навали, що звалася братом. Як долали ми віками зухвалість ворожу. Що козацька Україна незборима й нині. З нами Бог. За нами правда. Правда переможе! З Незалежністю всіх! З святом! Слава Україні! Марина Джус
Моя Україна! Ти - змучена Мати. Твоя незалежність, мов кістка в горлянці, На хліб твій віки завидющому брату, Що звик лише брати і брати, і брати… Та бачити радість в нехлюйстві та склянці. Такі загребущі він має долоні. І звик він, що зло в його серці - безкарне. Ви знаєте, що то в російській є хтоні? То - ті кегебістів погони червоні… То - зло. І взивати до нього - замарно. Йому насолода від крові людської. Його не вблагають ні стогін, ні сльози… Воно вже не має, не знає спокою - На все, що є світле - воно йде війною. То хтонь - то для людства смертельна загроза. То ж - хтонь… Може слово для вуха незвичне? Воно уособлює зло безпросвітне. Лукаве, назойливе та істеричне. Бува, що в амбіціях своїх - комічне. Таке заскорузле, а каже - елітне. Дай, Господи, Силою Духа Святого, Що в Воїнах Світла - бійцях України Довести всесвітнє це зло до загину, Здобути навіки над ним Перемогу. Ми молимось, Боже, Тобі безупинно. Заради твоєї Безсмертної Слави, Царице Небесная, Матір Пречиста, Молю: врозуми, Ти, усіх путіністів. Й сама себе знищить російська держава, Що хтонью зростила новітніх фашистів. Не допусти нас, Господи, до того, Щоб з тої непроглядної імли В нас паростки фашизму проросли, Коли засвітить сонце Перемоги. Щоб ми навіки світлими були.
До Дня Незалежності
Україна наша рідна, ти й в біді прекрасна.
Мовиш - Україна - і у грудях тисне…
Не лунатимуть сьогодні в День серпневий гасла,
А лунатиме в нас щира українська пісня.
Про любов, що гріє серце, про гірку розлуку.
Про батьківську спадщину та дитячі мрії.
Про рушник, що вишивали материнські руки
І про очі материнські, сповнені надії.
Про красу ланів безкраїх, зоряну безмежність
І про те, яка гостинна українська хата.
Як боронимо усі ми свою незалежність
Від зловісної навали, що звалася братом.
Як долали ми віками зухвалість ворожу.
Що козацька Україна незборима й нині.
З нами Бог. За нами правда. Правда переможе!
З Незалежністю всіх! З святом! Слава Україні!
Марина Джус
Моя Україна! Ти - змучена Мати.
Твоя незалежність, мов кістка в горлянці,
На хліб твій віки завидющому брату,
Що звик лише брати і брати, і брати…
Та бачити радість в нехлюйстві та склянці.
Такі загребущі він має долоні.
І звик він, що зло в його серці - безкарне.
Ви знаєте, що то в російській є хтоні?
То - ті кегебістів погони червоні…
То - зло. І взивати до нього - замарно.
Йому насолода від крові людської.
Його не вблагають ні стогін, ні сльози…
Воно вже не має, не знає спокою -
На все, що є світле - воно йде війною.
То хтонь - то для людства смертельна загроза.
То ж - хтонь… Може слово для вуха незвичне?
Воно уособлює зло безпросвітне.
Лукаве, назойливе та істеричне.
Бува, що в амбіціях своїх - комічне.
Таке заскорузле, а каже - елітне.
Дай, Господи, Силою Духа Святого,
Що в Воїнах Світла - бійцях України
Довести всесвітнє це зло до загину,
Здобути навіки над ним Перемогу.
Ми молимось, Боже, Тобі безупинно.
Заради твоєї Безсмертної Слави,
Царице Небесная, Матір Пречиста,
Молю: врозуми, Ти, усіх путіністів.
Й сама себе знищить російська держава,
Що хтонью зростила новітніх фашистів.
Не допусти нас, Господи, до того,
Щоб з тої непроглядної імли
В нас паростки фашизму проросли,
Коли засвітить сонце Перемоги.
Щоб ми навіки світлими були.