"Просто - живу", вірш читає автор

Прозорого забагато взяв я.
Густішає висота.
Над кручею в різнотрав’ї
маленькій янгол літа.
Як, часом, сокіл не вцілить,
як хмара вбоїться тьми,
візьму я світлої сили
допоки ще разом ми.
Прозорого забагато.
До низу торкнувся. Сниш.
Число з рахівниці взято.
Маленький янгол. Мій вірш.
Як сокіл, мене поцілить,
як сонце зсушить траву,
візьмуся тоді до діла.
А поки - просто - живу.
Андрій Дзюба

[@Lidiya_L]

❤

[@swintz]

У Ваших лаконічних рядках ,часом , здається, вміщається увесь безкрайній світ. Витончена лірика. Легка і світла. Снаги Вам і натхнення у творчости.

[@user-wq4ub1jt7q]

Дякую. Ваше слово до серця.

[@AntoninaNetik]

🟡🔵