Це був 2015рік, ми вдвох з татом їхали з Києва в Одесу і сталась ця ситуація на відрізку дороги в районі населеного пункту Мазурове ближче WOG'а (біля Кривого Озера). Була приблизно перша чи друга година ранку. Ні в напрямку Одеси, ні в напрямку Києва транспорту не було, спокійна ніч, небо було дуже чисте і було ідеально видно зорі. Декуди місцями лежали смуги туману, але через який було видно на доволі добру відстань. Мали заїхати на Вог залити бак, наче лишалось зовсім трошки, сама траса має затяжний поворот праворуч, ми їхали лівою смугою бо по правій були чи то стики асфальтної поверхні, які налізли один на другий і гепали в підвіску чи просто такі міні рубці, які виставали на трошки, але всеодно били в підвіску, завжди рахували їх за для розваги, бо їхати вночі скучно.Було це літо і тато віддавав перевагу нічним далекобіям бо вночі холодніше і машина легше йде. І тут, просто нізвідки, майже сидячи в притик до нас, починає блимати дальнім якась машина, тато займає праву смугу і та "машина" в пару секунд накивала п'ятами при тому, що їхали ми 160км на годину. Весь цей час працює відеореєстратор. Ми далі їдемо правою смугою і я бачу йде чоловік з пакетом атб))) кажу тату: "дивись, а ти казав, що ні однієї душі живої, наче зомбі апокаліпсис, і машина нас обіганала і дядько йде, навіть рано вранці є інші люди на дорозі". На що він мені відповів: "ти це до чого?". Діалог був, як набір слів, наче зв'язані між собою і несуть інформацію, але в той самий час просто рандомні фрази. Починаю розповідати тату , про те що нас машина обіганала тільки що і про те що йшов дядько по обочині. Той погляд батька я запам'ятав на все життя, ті очі, якими він дивився, в них не було ні страху, ні переживання, була не зрозумілість. Приїхали ми під Вог, і в першу чергу давай дивитись реєстратор. По-перше, щось, що було схоже на машину дійсно було, я не можу сказати, що я бачив повноцінну геометрію кузова, а проїхала вона близько, скільки відстань між машинами на смугах? Десь метр, півтора +- метри? Я б точно побачив задні фонарі, підсвітку номерного знаку і як мінімум правий бік, бо фари машини освітлюють трошки сусідню ліву смугу. Ми переглянули ще раз і це виглядало як чорний згусток чогось, чорна хмара, яка трошки світилась, силует чогось, але нам не давало спокою те що вона обійшла нас настільки швидко, сказали собі, що то було щось спортивне і потужне, що змогло нас випередити так швидко. Але що ж то був за чоловік. На записі нікого не було, просто був силует, силует овалу який був перпендикулярно дорозі. Окей туман, просто такий згусток туману.... в джинсах і капелюсі, бляха там стояв кусок туману в джинсах і капелюсі. Ми думали переночувати при азс бо після побаченого не хотілось сідати за кермо ні мені, ні тату. Довго ще той запис був в нас на ноутбуці, багатьом своїм друзям показував, ніхто не вірив, а я до сих пір пам'ятаю ту спортивну хмару на колесах і туманні джинси, це буде звучати смішно, але надалі мурашки по шкірі, кожен раз як проїжджали той відразок згадували цю ситуацію, але ніразу більше не бачили хмару і джинси
Мені довго не вірили, що мене домагався батько. Мені казали, що мабуть він просто так бавився зі мною, а я так гостро сприйняла. Для точності - мені було 12, я почала формуватися, як дівчина, форми були пишні уже тоді. Він лапав мене по п'яні за груди та сідниці хвилин 5, я верещала, а мама шипіла на мене, щоб я замовкла. З тих пір він кожного разу став лапати мене, як тільки вип'є. Мені довго казали, що це просто я так сприймаю, а він це робив без злого задуму. Дідько, хай би чим він не думав, це реальні домагання та сек**суальне нас**илля, коли ти просиш так не робити, а тебе ігнорують. З часом стали казати, що "НукакойникакойонвсёжИАтец". Посилала таки на куй
Плачу разом з вами. Не знаю скільки вам років, але якомога скоріше "ставайте на ноги" і їдьте подалі від них. Якими б вони не здавалися "добрими" у всьому іншому, факт, описаний вами свідчить, що за людину вас не сприймали. Ви нічого їм не винні. І так, мати в цій ситуації також аб'юзер.
Мене зо два рази намагався облапати дядько з батькового боку, за що ледь не отримав у зуби. Відтоді не чіплявся, проте пробував лапати маму. Одне слово, зрештою ми припинили з ним спілкуватися. Мама, на жаль, була надто делікатною натурою й довго мовчки терпіла всяку гидоту. Нині, коли її вже нема (Царство їй Небесне), я намагаюся ставитися до людей із таким самим розумінням, але водночас не даю нікому змоги на собі їздити. Вам теж раджу! Хай із Вами все буде добре! А якщо раптом не буде, то мусите зробити так, щоб добре було!;)
Дуже розумію... Тримайтеся. Найкращим рішенням в моєму житті було повністю перестати спілкуватися з батьками, як би навколишні не пuзділи, що "радітєлєй нада любіть какімі бьі ані нє бьілі, от мєня отчім ізнасілавал і нічєго, тьі проста прєувєлічіваєш"... До речі останню фразу мені сказала хронічна алкоголічка, яка не може вивозити без алкоголю, чим портить життя всім навколо, але каже що в неї всьо нармальна...
Мені шкода що таке існує,що таке відбувається. До біса таких батьків і тих хто каже кАкойнікАкойноАтєц і тих хто каже що рАдітєлєйнєвібірают,вони виходить співучасники знаючи про це і нічого з цим не роблять, не допомагають,не вірять і не перевіряють,не намагаються захистити,а скоріш за все закривають на це очі кажучи що це ваша уява. А ще як не крути горілка - від неї завжди тільки одні проблеми,але це не виправдання для тих огидних істот які тільки осоромлюють звання тата чи отчима. І в першій розповіді чітко видно що мати дозволяла йому так себе вести закриваючи дитині рот,це дуже прикро чути.
А я бачила НЛО. Якось в дитинстві, влітку ввечері ми втрьох гуляли з подружками. І на нашому шляху стояла якась тітка і дивилась на небо. Коли ми порівнялись з нею, вона звернулась до нас зі словом "дивіться" і показала пальцем на небо над будинком навпроти. І там ми побачили, як ЩОСЬ округлої форми з трьома круглими вогнями знизу поступово знижується і в якийсь момент ховається за домом. Мої подружки дуже перелякались і тікали додому бігом, а мені було дуже цікаво дізнатись що ж це було насправді
Я коли виїжав з батьками від моєї бабусі до мене в хату , сталася така історія . Поки мої батьки збиралися і жомовлялися з бабусю про щось ну і сказали мені піти в машину до сестри поки вони доверішують справи з бабусею.(тоді був вечір) ну і я пішов до автомобілю , а в нас в дворі було дві будівлі наша хата і чужа , і чужа була дость далеко . І от я аже хочу сісти в машину як бачу що перед чужею хатою стдиь біжить синій чоловік і трохи світиться наче він прообігся перед тією хатою і випарувався я з переляку побіг до хати, але мені не повірили ( Вибачте за таку велику кількість помилок , я не відсталий я просьо просто дуже швидко пічатаю )
У мене теж є щось таке. В дитинстві, виходячи на прогулянку, я завжди займалась на перекладинах. Це були звичайні труби які ставили на майданчику. З обіднього часу і майже до ночі я крутила піруети на цих трубах. І часто помічала, що мої мозолі скручувались в спіралі. Шкіра на руках буквально злізала і ставала схожа на маленькі пружинки. Але розказуючи це сьогодні, мені ніхто не хоче вірити. Та якщо чесно, я й сама не знаю чи справді це було. Може лише моя дитяча уява ¯\_(ツ)_/¯
Метелик колібрі. Я мала таких в саду. Коли була дитиною. Якось не так давно я шукала їх в інтернеті. І не могла знайти, бо не знала як їх називають. Дякую вам
Ніхто мені не вірив, коли я сказала, що до мене чіплявся педофіл. Мені було 9, в той день я поверталась зі школи без супроводу батьків. Зайшла в канцелярію, де завжди купувала приладдя до уроків. Стояла біля вітрини і захоплено дивилась на різнокольорові ручки, аж раптом чоловік підійшов ззаду, взяв мене за плече і шепотів на вухо непристойні запитання. Я застигла і запанікувала, ніхто з дорослих навколо не звертав на нас уваги, тому я заверещала щосили і вилетіла з магазину, бігла до самого дому. Ніхто мені не вірив, ні батьки, ні вчителі, нікому не було діла попередити інших батьків. Лише у старшій школі я поділилась цим з однокласницею і вона була шокована, адже у неї була така ж ситуація, ті самі питання і опис чоловіка збігався. Проте найбільше нас лякало, що ці ситуації сталися з різницею в декілька років. Мені досі моторошно, що він ходить тими ж вулицями.
@@М.с-д9мя ніколи не дізнаюсь, чому було саме так. Але знаю, що вчинила б зовсім інакше. Шкода, проте дітям часто не вірять на слово про насилля, булінг, домагання і т.п., думають, що це перебільшення. А діти рідко коли можуть хоч щось довести, бо вони і не мають цього робити.
Після того, як дідусь овдовів, через певний час він обвінчався з жінкою, яка теж овдовіла. Після смерті свого чоловіка, вона "отримала" сили сцілення - пам'ятаю, як в дитинстві у нас завжди було повно люду вдома (жили у великому будинку). Вона ні з кого не брала гроші і вона дійсно допомагала тим, хто зневірився у лікарях. Випробував на собі це і я, наприклад, коли зламав руку і та моментально розпухла, вона помолилася, потримала руку на відстані від моєї і набряк щез за 2хв. До слова, мій дідусь був лікарем, а вона - тОповим аудитором (це те, що бухгалтерія але вище).
Нещодавно працювала в польській школі (допомагала нашим дітям як міжкультурна асистентка й ті діти ледь мене не з'їли, тож більше до школи працювати без потреби не піду! До речі, наші школи набагато ліпші, маю з чим порівнювати). Там туалети для вчителів теж були гендерно нейтральні. Цікаво, що конкретно вчителів було мало: двійко фізруків і фізик, а ще один зі прибиральників (трясця, як же він мені голову морочив...). Фізруки не мали своїх класів, хоча їхня колежанка класом керувала. Це була своєрідна дискримінація, тим паче що фізикові теж керування не давали принципово, хоча ж адекватний дядько. Певної миті один із четвертих класів опинився без керівництва - то його віддали не фізикові, а новій полоністці, яку щойно на роботу взяли й нічого про неї не знали. В постсовкових країнах старше покоління ще й досі заражене цими нісенітницями. А потім люди дивуються, чому це чоловіки не такі відповідальні й не працюють із дітьми! Та кати б його все вхопили! Он дивилася інтерв'ю з українським учителем із початкової школи - то теж дико скаржився на колежанок. Спочатку йому заявляють, що він іще молодий, награється й піде кудись далі, а потім просять зробити щось "чоловіче" (переважно поремонтувати якусь техніку)... Ідіотизм.
Я минулої зими прокинула серед ночі від дивного жужчання. Коли я запалила світло, воно припинилось і я лягла спати. Так повторювалося наступної ночі. А в день я почула як щось почало повзати по балконних дверях. На мій подив це була велетенська чорна бджола з прекрасними фіолетовими крилами. Я якомога обержніше піймала її і випустила надвір. Це був кінець лютого, відлига і сонячно, тому щиро сподіваюся вона вижила. Виявилося, що це рідкісний агресивнй вид диких медоносних бджіл, Бджола- тесляр, які не піддаються одомашненню. До сих пір не можу зрозуміти як вона опинилася в мої квартирі, бо єдине що будо на підвконні це моя сумочка з якою я кожен день ходжу на роботу.
Певно, ви її принесли з вулиці або з якогось приміщення, де вона зимувала, і сонна звалилась до вас в сумочку. Дві ночі вона намагалась вибратись на волю. Але одразу питання - як ви не натрапили на неї вдень, намацуючи гаманець або ключі? Зустріч могла бути неприємною, якщо це дуже агресивна звірюга)
Мене в дитинстві намагались викрасти. Ввечері у двір заїхав бусік, в ньому грала мужика, і бокові двері відкрились. Звідти жінка просила мене сісти до них і вона мені покаже як вони лікують людей. Я перелякалась , почала тікати від автівки вглиб двору. ( він в нас був великий , оточували 5 будинків і гаражі, тож місце було) коли вони поїхали я побіжала до мами, але вона не повірила мені 😢
Одного разу мені довелось самій ночувати вперше в дачному будиночку... Ввечері я почула якісь глухі звуки - чи то хтось стукав, чи лазив по даху...звуки ставали частішими.. я сама, нікого... Ледве заснула з ввімкненим світлом під ранок. Потім мені сказали , що то хрущі літаючи стукались об дах.
Якщо говорити про птахів, то в мене теж подібний випадок був, всі ж знають як виглядають синички це чорна голова і жовтий живіт, а я бачила "українську" синичку з блакитною головою і жовтим животиком, вони теж дуже рідкісні і біля людей рідко бувають.
Я також бачила їх. Прилітали в мою годівничку постійно. Але я думала, що це дитинча синиці, бо вони вели себе як діти, дзьобали пластик, висіли догори дригом.
Я теж відчував коли люди помирали і виходив з тіла, і все було точно як описано в цьому відео в обох випадках. В першому емоційний сплеск. В другому щось дуже схоже на сонний параліч. Думав я один такий
6:41 Подруга мами казала, що одного разу відчула невимовний біль у грудях та відчуття браку повітря. Потім вона дізналась, що у той час помирав іі батько за десятки кілометрів від неї. Є недосліджений звʼязок між людьми.
о, я теж колись бачила язикана звичайного. тоді я не зрозуміла шо то було за дивна істота, потім придивилася, що то комаха, але назви не знала (то на Тернопільщині як)
Мені шкода, що Ви не зустріли добру церкву. Але вони існують, просто Вам довелося зустріти лише тих хто називає себе християнами, а насправді думає лише про Ваш гаманець, або є аморальною людиною. Такі люди були завжди. Саме через таких людей, Ви думаєте що всі церкви однакові
Метелик колібрі. Я мала таких в саду. Коли була дитиною. Якось не так давно я шукала їх в інтернеті. І не могла знайти, бо не знала як їх називають. Дякую вам
Я, я бачила минулого літа...живу в Польщі.Сприймала це, як казку.Був пізній вечір тож я не могла роздивитись детально це створіння, але воно було дуже схожим на ...колібрі.А багато років тому бачила таке саме на квітнику в Україні.Квітник був дуже здоровим, підійти і роздивитись зблизька не було можливості.Але це "чудо" було дуже схоже на малесеньку пташку з хоботком.І ось виявляється, що це жук.Але він насправді дивовижно прекрасний.
А я бачила такого в Криму. Майже кожного вечора, коли сонце вже ховалося за Аю-Даг, дорогою з пляжу я бачила його біля клумби. Він зависав поруч з квіткою, дуже швидко махав крильцями, утворюючи ореол навколо себе, і тицяв свій довгий хобіток в середину квітки. Дійсно, дуже схожий на колібрі. Як же давно це було...клята русня.
www.reddit.com/r/AskReddit/comments/199990p/whats_a_story_you_rarely_tell_in_person_for_fear/?sort=top
Це був 2015рік, ми вдвох з татом їхали з Києва в Одесу і сталась ця ситуація на відрізку дороги в районі населеного пункту Мазурове ближче WOG'а (біля Кривого Озера). Була приблизно перша чи друга година ранку. Ні в напрямку Одеси, ні в напрямку Києва транспорту не було, спокійна ніч, небо було дуже чисте і було ідеально видно зорі. Декуди місцями лежали смуги туману, але через який було видно на доволі добру відстань. Мали заїхати на Вог залити бак, наче лишалось зовсім трошки, сама траса має затяжний поворот праворуч, ми їхали лівою смугою бо по правій були чи то стики асфальтної поверхні, які налізли один на другий і гепали в підвіску чи просто такі міні рубці, які виставали на трошки, але всеодно били в підвіску, завжди рахували їх за для розваги, бо їхати вночі скучно.Було це літо і тато віддавав перевагу нічним далекобіям бо вночі холодніше і машина легше йде. І тут, просто нізвідки, майже сидячи в притик до нас, починає блимати дальнім якась машина, тато займає праву смугу і та "машина" в пару секунд накивала п'ятами при тому, що їхали ми 160км на годину. Весь цей час працює відеореєстратор. Ми далі їдемо правою смугою і я бачу йде чоловік з пакетом атб))) кажу тату: "дивись, а ти казав, що ні однієї душі живої, наче зомбі апокаліпсис, і машина нас обіганала і дядько йде, навіть рано вранці є інші люди на дорозі". На що він мені відповів: "ти це до чого?". Діалог був, як набір слів, наче зв'язані між собою і несуть інформацію, але в той самий час просто рандомні фрази. Починаю розповідати тату , про те що нас машина обіганала тільки що і про те що йшов дядько по обочині. Той погляд батька я запам'ятав на все життя, ті очі, якими він дивився, в них не було ні страху, ні переживання, була не зрозумілість. Приїхали ми під Вог, і в першу чергу давай дивитись реєстратор. По-перше, щось, що було схоже на машину дійсно було, я не можу сказати, що я бачив повноцінну геометрію кузова, а проїхала вона близько, скільки відстань між машинами на смугах? Десь метр, півтора +- метри? Я б точно побачив задні фонарі, підсвітку номерного знаку і як мінімум правий бік, бо фари машини освітлюють трошки сусідню ліву смугу. Ми переглянули ще раз і це виглядало як чорний згусток чогось, чорна хмара, яка трошки світилась, силует чогось, але нам не давало спокою те що вона обійшла нас настільки швидко, сказали собі, що то було щось спортивне і потужне, що змогло нас випередити так швидко. Але що ж то був за чоловік. На записі нікого не було, просто був силует, силует овалу який був перпендикулярно дорозі. Окей туман, просто такий згусток туману.... в джинсах і капелюсі, бляха там стояв кусок туману в джинсах і капелюсі. Ми думали переночувати при азс бо після побаченого не хотілось сідати за кермо ні мені, ні тату. Довго ще той запис був в нас на ноутбуці, багатьом своїм друзям показував, ніхто не вірив, а я до сих пір пам'ятаю ту спортивну хмару на колесах і туманні джинси, це буде звучати смішно, але надалі мурашки по шкірі, кожен раз як проїжджали той відразок згадували цю ситуацію, але ніразу більше не бачили хмару і джинси
Цікаво, паралельний вимір наклався)?,а в сповільнення режимі не переглядали?
@@hannaocheridnyk244 за сповільнений не памʼятаю, але за те що кілька разів дивились це добре памʼятаю
Історія про дві ями це жесть
Мені довго не вірили, що мене домагався батько. Мені казали, що мабуть він просто так бавився зі мною, а я так гостро сприйняла. Для точності - мені було 12, я почала формуватися, як дівчина, форми були пишні уже тоді. Він лапав мене по п'яні за груди та сідниці хвилин 5, я верещала, а мама шипіла на мене, щоб я замовкла. З тих пір він кожного разу став лапати мене, як тільки вип'є. Мені довго казали, що це просто я так сприймаю, а він це робив без злого задуму. Дідько, хай би чим він не думав, це реальні домагання та сек**суальне нас**илля, коли ти просиш так не робити, а тебе ігнорують. З часом стали казати, що "НукакойникакойонвсёжИАтец". Посилала таки на куй
Плачу разом з вами. Не знаю скільки вам років, але якомога скоріше "ставайте на ноги" і їдьте подалі від них. Якими б вони не здавалися "добрими" у всьому іншому, факт, описаний вами свідчить, що за людину вас не сприймали. Ви нічого їм не винні.
І так, мати в цій ситуації також аб'юзер.
Мене зо два рази намагався облапати дядько з батькового боку, за що ледь не отримав у зуби. Відтоді не чіплявся, проте пробував лапати маму. Одне слово, зрештою ми припинили з ним спілкуватися. Мама, на жаль, була надто делікатною натурою й довго мовчки терпіла всяку гидоту. Нині, коли її вже нема (Царство їй Небесне), я намагаюся ставитися до людей із таким самим розумінням, але водночас не даю нікому змоги на собі їздити. Вам теж раджу! Хай із Вами все буде добре! А якщо раптом не буде, то мусите зробити так, щоб добре було!;)
Дуже розумію... Тримайтеся. Найкращим рішенням в моєму житті було повністю перестати спілкуватися з батьками, як би навколишні не пuзділи, що "радітєлєй нада любіть какімі бьі ані нє бьілі, от мєня отчім ізнасілавал і нічєго, тьі проста прєувєлічіваєш"... До речі останню фразу мені сказала хронічна алкоголічка, яка не може вивозити без алкоголю, чим портить життя всім навколо, але каже що в неї всьо нармальна...
Мені шкода що таке існує,що таке відбувається. До біса таких батьків і тих хто каже кАкойнікАкойноАтєц і тих хто каже що рАдітєлєйнєвібірают,вони виходить співучасники знаючи про це і нічого з цим не роблять, не допомагають,не вірять і не перевіряють,не намагаються захистити,а скоріш за все закривають на це очі кажучи що це ваша уява. А ще як не крути горілка - від неї завжди тільки одні проблеми,але це не виправдання для тих огидних істот які тільки осоромлюють звання тата чи отчима. І в першій розповіді чітко видно що мати дозволяла йому так себе вести закриваючи дитині рот,це дуже прикро чути.
Ви не зобов'язані любити і терпіти ні батьків, ні будь кого.
І спілкуватись також.
Ви не просили їх народжувати Вас. Ви не їхня власність.
А я бачила НЛО. Якось в дитинстві, влітку ввечері ми втрьох гуляли з подружками. І на нашому шляху стояла якась тітка і дивилась на небо. Коли ми порівнялись з нею, вона звернулась до нас зі словом "дивіться" і показала пальцем на небо над будинком навпроти. І там ми побачили, як ЩОСЬ округлої форми з трьома круглими вогнями знизу поступово знижується і в якийсь момент ховається за домом. Мої подружки дуже перелякались і тікали додому бігом, а мені було дуже цікаво дізнатись що ж це було насправді
Я коли виїжав з батьками від моєї бабусі до мене в хату , сталася така історія .
Поки мої батьки збиралися і жомовлялися з бабусю про щось ну і сказали мені піти в машину до сестри поки вони доверішують справи з бабусею.(тоді був вечір) ну і я пішов до автомобілю , а в нас в дворі було дві будівлі наша хата і чужа , і чужа була дость далеко . І от я аже хочу сісти в машину як бачу що перед чужею хатою стдиь біжить синій чоловік і трохи світиться наче він прообігся перед тією хатою і випарувався я з переляку побіг до хати, але мені не повірили
( Вибачте за таку велику кількість помилок , я не відсталий я просьо просто дуже швидко пічатаю )
У мене теж є щось таке.
В дитинстві, виходячи на прогулянку, я завжди займалась на перекладинах. Це були звичайні труби які ставили на майданчику.
З обіднього часу і майже до ночі я крутила піруети на цих трубах.
І часто помічала, що мої мозолі скручувались в спіралі. Шкіра на руках буквально злізала і ставала схожа на маленькі пружинки.
Але розказуючи це сьогодні, мені ніхто не хоче вірити.
Та якщо чесно, я й сама не знаю чи справді це було. Може лише моя дитяча уява ¯\_(ツ)_/¯
З історії про листівку проти абортів засміявся вголос
Ашо не так? Білку геть!
8) хто папуга?
9) де папуга?
10) чому папуга?
11) коли папуга?
Дякую, дуже цікавий випуск😁
А взагалі ці історії нагадали мені одразу про кілька історій з мого життя в які майже ніхто не повірить!
Розкажи, може автор каналу зробить схоже відео з історіями від підписників)
Дякую за вашу приємну озвучку
Метелик колібрі. Я мала таких в саду. Коли була дитиною. Якось не так давно я шукала їх в інтернеті. І не могла знайти, бо не знала як їх називають. Дякую вам
Бражник називається, я їх теж досить часто бачив в київській області коли малий був
Ніхто мені не вірив, коли я сказала, що до мене чіплявся педофіл. Мені було 9, в той день я поверталась зі школи без супроводу батьків. Зайшла в канцелярію, де завжди купувала приладдя до уроків. Стояла біля вітрини і захоплено дивилась на різнокольорові ручки, аж раптом чоловік підійшов ззаду, взяв мене за плече і шепотів на вухо непристойні запитання. Я застигла і запанікувала, ніхто з дорослих навколо не звертав на нас уваги, тому я заверещала щосили і вилетіла з магазину, бігла до самого дому. Ніхто мені не вірив, ні батьки, ні вчителі, нікому не було діла попередити інших батьків. Лише у старшій школі я поділилась цим з однокласницею і вона була шокована, адже у неї була така ж ситуація, ті самі питання і опис чоловіка збігався. Проте найбільше нас лякало, що ці ситуації сталися з різницею в декілька років. Мені досі моторошно, що він ходить тими ж вулицями.
Дивні ваші батьки...
Ну буває, що дитина фантазує - але краще повірити і перевірити, чим відмахнутись
@@М.с-д9мя ніколи не дізнаюсь, чому було саме так. Але знаю, що вчинила б зовсім інакше. Шкода, проте дітям часто не вірять на слово про насилля, булінг, домагання і т.п., думають, що це перебільшення. А діти рідко коли можуть хоч щось довести, бо вони і не мають цього робити.
а це випадково не канцелярія Дитячого Світу в Києві була? я там в дитинстві бачила чувака який ходив рядами і дрочив
@@LusyElfenLied не там, але в сусідньому районі
@@axenomia може це дійсно одна й та сама людина була, було б цікаво)
Після того, як дідусь овдовів, через певний час він обвінчався з жінкою, яка теж овдовіла.
Після смерті свого чоловіка, вона "отримала" сили сцілення - пам'ятаю, як в дитинстві у нас завжди було повно люду вдома (жили у великому будинку). Вона ні з кого не брала гроші і вона дійсно допомагала тим, хто зневірився у лікарях. Випробував на собі це і я, наприклад, коли зламав руку і та моментально розпухла, вона помолилася, потримала руку на відстані від моєї і набряк щез за 2хв.
До слова, мій дідусь був лікарем, а вона - тОповим аудитором (це те, що бухгалтерія але вище).
Ніхто не вірить шо у моїй школі уже давно був гендерно нейтральний туалет! Хоч чоловіків вчителів мали не так багато, але по факту такий і є)
Нещодавно працювала в польській школі (допомагала нашим дітям як міжкультурна асистентка й ті діти ледь мене не з'їли, тож більше до школи працювати без потреби не піду! До речі, наші школи набагато ліпші, маю з чим порівнювати). Там туалети для вчителів теж були гендерно нейтральні. Цікаво, що конкретно вчителів було мало: двійко фізруків і фізик, а ще один зі прибиральників (трясця, як же він мені голову морочив...). Фізруки не мали своїх класів, хоча їхня колежанка класом керувала. Це була своєрідна дискримінація, тим паче що фізикові теж керування не давали принципово, хоча ж адекватний дядько. Певної миті один із четвертих класів опинився без керівництва - то його віддали не фізикові, а новій полоністці, яку щойно на роботу взяли й нічого про неї не знали. В постсовкових країнах старше покоління ще й досі заражене цими нісенітницями. А потім люди дивуються, чому це чоловіки не такі відповідальні й не працюють із дітьми! Та кати б його все вхопили! Он дивилася інтерв'ю з українським учителем із початкової школи - то теж дико скаржився на колежанок. Спочатку йому заявляють, що він іще молодий, награється й піде кудись далі, а потім просять зробити щось "чоловіче" (переважно поремонтувати якусь техніку)... Ідіотизм.
Дякую за відео❤
Я минулої зими прокинула серед ночі від дивного жужчання. Коли я запалила світло, воно припинилось і я лягла спати. Так повторювалося наступної ночі. А в день я почула як щось почало повзати по балконних дверях. На мій подив це була велетенська чорна бджола з прекрасними фіолетовими крилами. Я якомога обержніше піймала її і випустила надвір. Це був кінець лютого, відлига і сонячно, тому щиро сподіваюся вона вижила. Виявилося, що це рідкісний агресивнй вид диких медоносних бджіл, Бджола- тесляр, які не піддаються одомашненню.
До сих пір не можу зрозуміти як вона опинилася в мої квартирі, бо єдине що будо на підвконні це моя сумочка з якою я кожен день ходжу на роботу.
А балкон дерев'яний? Як варіант вона могла собі там вигризти нору і зимувати, але помилково прокинулася під час потепління
@@hellgard4272 ні, метал і шифер. Але вона була в мене в кімнаті всередині. Двері на балкон сучасні дерев'яні і абсолютно білі. Шпарин нема.
Певно, ви її принесли з вулиці або з якогось приміщення, де вона зимувала, і сонна звалилась до вас в сумочку. Дві ночі вона намагалась вибратись на волю. Але одразу питання - як ви не натрапили на неї вдень, намацуючи гаманець або ключі? Зустріч могла бути неприємною, якщо це дуже агресивна звірюга)
Мене в дитинстві намагались викрасти. Ввечері у двір заїхав бусік, в ньому грала мужика, і бокові двері відкрились. Звідти жінка просила мене сісти до них і вона мені покаже як вони лікують людей. Я перелякалась , почала тікати від автівки вглиб двору. ( він в нас був великий , оточували 5 будинків і гаражі, тож місце було) коли вони поїхали я побіжала до мами, але вона не повірила мені 😢
Доброго дня, дякую за Вашу працю
Одного разу мені довелось самій ночувати вперше в дачному будиночку...
Ввечері я почула якісь глухі звуки - чи то хтось стукав, чи лазив по даху...звуки ставали частішими.. я сама, нікого... Ледве заснула з ввімкненим світлом під ранок.
Потім мені сказали , що то хрущі літаючи стукались об дах.
Дякую за відео
Якщо говорити про птахів, то в мене теж подібний випадок був, всі ж знають як виглядають синички це чорна голова і жовтий живіт, а я бачила "українську" синичку з блакитною головою і жовтим животиком, вони теж дуже рідкісні і біля людей рідко бувають.
Я також бачила їх. Прилітали в мою годівничку постійно. Але я думала, що це дитинча синиці, бо вони вели себе як діти, дзьобали пластик, висіли догори дригом.
Покажіть фотки синичок-патріоток)
@@Cosmonaut1337 погугліть синиця блакитна, бо я в той момент завмерла, щоб не сполохати пташку.😅
Дивно. Я, наприклад, часто бачила саме блакитних синичок і навіть не уявляла, що вони й чорні бувають... Може, вони просто у нас тут водяться?
@@sapriniti так, все залежить від місця проживання, можливо, територія біля вас це місце де вони розмножуються.
Я теж відчував коли люди помирали і виходив з тіла, і все було точно як описано в цьому відео в обох випадках. В першому емоційний сплеск. В другому щось дуже схоже на сонний параліч. Думав я один такий
Таких історій дуже багато. Називається вихід у астрал. Треба бути дуже обережним з такими випадками. Це небезпечно
@@rezetkina чим це небезпечно, які можуть бути наслідки?
@@rezetkinaа чому небезпечно - може, людина хоче в той астрал
6:41 Подруга мами казала, що одного разу відчула невимовний біль у грудях та відчуття браку повітря. Потім вона дізналась, що у той час помирав іі батько за десятки кілометрів від неї. Є недосліджений звʼязок між людьми.
Останній факт шокував мене
10:23-ого як у вас там померлих учнів жаліють…У нас десь менше року назад помер хлопець І я впевнена що його вже навіть майже ніхто не пам’ятає
о, я теж колись бачила язикана звичайного. тоді я не зрозуміла шо то було за дивна істота, потім придивилася, що то комаха, але назви не знала (то на Тернопільщині як)
Бойовий харизмат, хехе
ахаха про білку що піддає цензурі активістів було смішно))
❤
7:50 я теж в дитинстві бачила жука «колібрі» і ми з сусідкою їх ловили щоб показати батькам бо ті не вірили😢
Я також неодноразово виходила з тіла 🥹
Батьок з першої історії справжній Джон Вік.
а я в дитинстві знайшла потопельника, він лежав біля берега обличчям у воду. ніхто з дорослих мені тоді не повірив. 🤷🏼♀️
Церква не буває доброю. Як і маячня свідомою.
Мені шкода, що Ви не зустріли добру церкву. Але вони існують, просто Вам довелося зустріти лише тих хто називає себе християнами, а насправді думає лише про Ваш гаманець, або є аморальною людиною. Такі люди були завжди. Саме через таких людей, Ви думаєте що всі церкви однакові
Якось до мене заговорила дівчина, але мені ніхто не вірить
8:5 Білосніжко ти?
То привид померлої подруги, то виходить з тіла без наркотиків. Ну американці й фантазери.😄
Потішило, як д'яволу зламали носа.😆
Картинка до відео.. в мене немає слів.
Метелик колібрі. Я мала таких в саду. Коли була дитиною. Якось не так давно я шукала їх в інтернеті. І не могла знайти, бо не знала як їх називають. Дякую вам
Якщо не помиляюсь, то це бражник. Ці метелики доволі великі і з довгими хоботками)
Я, я бачила минулого літа...живу в Польщі.Сприймала це, як казку.Був пізній вечір тож я не могла роздивитись детально це створіння, але воно було дуже схожим на ...колібрі.А багато років тому бачила таке саме на квітнику в Україні.Квітник був дуже здоровим, підійти і роздивитись зблизька не було можливості.Але це "чудо" було дуже схоже на малесеньку пташку з хоботком.І ось виявляється, що це жук.Але він насправді дивовижно прекрасний.
А я бачила такого в Криму. Майже кожного вечора, коли сонце вже ховалося за Аю-Даг, дорогою з пляжу я бачила його біля клумби. Він зависав поруч з квіткою, дуже швидко махав крильцями, утворюючи ореол навколо себе, і тицяв свій довгий хобіток в середину квітки. Дійсно, дуже схожий на колібрі. Як же давно це було...клята русня.