Вчитель: Добрий день, діти! Ботанкін: Доброго дня! Дівчата: Здрасте Вчитель: Журнал, будь-ласка (Кравкіна дає журнал) Вчитель: Це, що? Кравкіна: Просили журнал Вчитель: Класний журнал Кравкіна: Так він вродє не отстойний, а класний Вчитель: Ой, ясно… Записуємо завдання (Поки вчитель пише завдання на дощці - повзе Каламатькін) Вчитель: Каламаткін, ти чому знову запізнився? Каламатькін: То Ви ж самі говорили, що вчитися ніколи не пізно Вчитель: А чому ти такий брудний? Каламатькін: Так це я до вас на урок так біг-біг, аж упав в калюжу Вчитель: Так біг, що аж запізнився. І чому ж це тебе в школу учора не було? Каламатькін: Ну так Ви ж говорили, якщо не виконав домашнього завдання - в школу, щоб не з’являвся. Вчитель: Ох, ясно, сідай. Починаємо опитування. Ботанкін: Yes! Вчитель: Так, Каламатькін, давай! Ботанкін: Він не може, він захворів. Я можу, я! Я! Будь-ласка! Вчитель: Лапкіна, ти давай! Ботанкін: Лапкіна теж не може, я її застрелю зараз Вчитель: Ботанкін, сядь сказала. Я і так знаю, що ти все знаєш. Ну чому ви не хочете вчитися? От ти, Каламатькін, невже в тебе з голови вилетіло все про що ми говорили на уроці? Каламатькін: Та не влітало, вроде Вчитель: А ось ти, Кравкіна, ну чого ти не хочеш вчитись? Не будеш вчитися - не поступиш в інститут, не поступиш в інститут - поїдеш в Турцію на якійсь там показ, вийдеш за Турка, а потім в Лондон. От ти цього хочеш? Кравкіна: ТАК! Вчитель: Ой…Так оцінки за контрольну. Лапкіна - 8, Каламатькін - а тобі 3 Вчитель: Так, сьогодні знову самостійна, так що давайте, записуємо. (Каламаткін повзе до виходу) Вчитель: Каламатькін! Ти що втекти намагаєшся? (У вчителя звонить телефон, вчитель виходить, в класі безлад) Вчитель: На жаль, діти, самостійної не буде. Каламатькін: Ай-яй-яй Кравкіна: Как жаль Ботанкін: Ні, ну чому??? Вчитель: Лапкіна, директор звонила і питала, чому тебе вчора в школі не було. Вона тебе шукала Лапкіна: (пауза) в міліції я була. (Всі встали, дивляться на Лапкіну) Що? В мене там дідусь працює, я йому ремонт допомагала робити Вчитель: Так, добро, починаємо опитування. Отже, вам додому було домашнє завдання, вивчити поезію по бажанню. Так що давайте, починаємо, Каламатькін, давай! Каламатькін: (тихо) Я вас любив, а може і люблю я Вчитель: Що ти там мямлеш. Я тебе прошу від серця, від душі, щоб аж за серце брало, за душу, давай! Каламатькін: Я вас любив, а може, і люблю я, Огонь у серці не погас моїм; Та ця любов нехай вас не хвилює, Не хочу я печалить вас нічим. Я вас любив безмовно, безнадійно, То ревнував, то ніжно вірив знов, Я вас любив сердечно так і мрійно,- Дай, Боже, вам ще раз таку любов! Ботанкін: Можна я теж, можна, можна, будь-ласка. Вчитель: НІ! Ні! З мене досить! Урок закінчено!!! Усім до побачення!
Вчитель: Добрий день, діти!
Ботанкін: Доброго дня!
Дівчата: Здрасте
Вчитель: Журнал, будь-ласка
(Кравкіна дає журнал)
Вчитель: Це, що?
Кравкіна: Просили журнал
Вчитель: Класний журнал
Кравкіна: Так він вродє не отстойний, а класний
Вчитель: Ой, ясно… Записуємо завдання
(Поки вчитель пише завдання на дощці - повзе Каламатькін)
Вчитель: Каламаткін, ти чому знову запізнився?
Каламатькін: То Ви ж самі говорили, що вчитися ніколи не пізно
Вчитель: А чому ти такий брудний?
Каламатькін: Так це я до вас на урок так біг-біг, аж упав в калюжу
Вчитель: Так біг, що аж запізнився. І чому ж це тебе в школу учора не було?
Каламатькін: Ну так Ви ж говорили, якщо не виконав домашнього завдання - в школу, щоб не з’являвся.
Вчитель: Ох, ясно, сідай. Починаємо опитування.
Ботанкін: Yes!
Вчитель: Так, Каламатькін, давай!
Ботанкін: Він не може, він захворів. Я можу, я! Я! Будь-ласка!
Вчитель: Лапкіна, ти давай!
Ботанкін: Лапкіна теж не може, я її застрелю зараз
Вчитель: Ботанкін, сядь сказала. Я і так знаю, що ти все знаєш. Ну чому ви не хочете вчитися? От ти, Каламатькін, невже в тебе з голови вилетіло все про що ми говорили на уроці?
Каламатькін: Та не влітало, вроде
Вчитель: А ось ти, Кравкіна, ну чого ти не хочеш вчитись? Не будеш вчитися - не поступиш в інститут, не поступиш в інститут - поїдеш в Турцію на якійсь там показ, вийдеш за Турка, а потім в Лондон. От ти цього хочеш?
Кравкіна: ТАК!
Вчитель: Ой…Так оцінки за контрольну. Лапкіна - 8, Каламатькін - а тобі 3
Вчитель: Так, сьогодні знову самостійна, так що давайте, записуємо.
(Каламаткін повзе до виходу)
Вчитель: Каламатькін! Ти що втекти намагаєшся?
(У вчителя звонить телефон, вчитель виходить, в класі безлад)
Вчитель: На жаль, діти, самостійної не буде.
Каламатькін: Ай-яй-яй
Кравкіна: Как жаль
Ботанкін: Ні, ну чому???
Вчитель: Лапкіна, директор звонила і питала, чому тебе вчора в школі не було. Вона тебе шукала
Лапкіна: (пауза) в міліції я була. (Всі встали, дивляться на Лапкіну)
Що? В мене там дідусь працює, я йому ремонт допомагала робити
Вчитель: Так, добро, починаємо опитування. Отже, вам додому було домашнє завдання, вивчити поезію по бажанню. Так що давайте, починаємо, Каламатькін, давай!
Каламатькін: (тихо) Я вас любив, а може і люблю я
Вчитель: Що ти там мямлеш. Я тебе прошу від серця, від душі, щоб аж за серце брало, за душу, давай!
Каламатькін: Я вас любив, а може, і люблю я,
Огонь у серці не погас моїм;
Та ця любов нехай вас не хвилює,
Не хочу я печалить вас нічим.
Я вас любив безмовно, безнадійно,
То ревнував, то ніжно вірив знов,
Я вас любив сердечно так і мрійно,-
Дай, Боже, вам ще раз таку любов!
Ботанкін: Можна я теж, можна, можна, будь-ласка.
Вчитель: НІ! Ні! З мене досить! Урок закінчено!!! Усім до побачення!
Можна в вайбер скинути?
Можно название музыки которая играла?
як називається друга музика???
Лучшие
Прикольно це моя школа
Доброго дня. Поділіться будь-ласка текстом.
Та Даша прикольна