Дякую за щирість , все що Ви кажете , Оля, відгукується і в мені.Я Ваша землячка з Ковеля.Два з половиною роки працюю лікарем гінекологом в Братиславі,підтвердила кваліфікацію. Було важко, особливо перших півроку, плакала в подушку майже щовечора.Допоміг мені мій син з неймовірним почуттям гумору , мотиваційна книга Кетрін Мей Зимівля словацькою, улюблена праця і життя тут і теперЯ намагалась кожен день зробити максимально необхідну кількість справ, не відкладала і не відкладаю нічого на завтра…Мій шеф словак говорив мені кожен вівторок , коли ми бачились на роботі,,все буде добре, витримай!ʼʼОсь і я кажу нам усім :витримайте, живіть, працюйте, довіряйте цьому світу , все буде добре!Дякуйте Богу за життя, за сімʼю і за кожен ранок
У мене не було стадії захоплення після переїзду в іншу країну, зразу було відторгнення, а через пару років - прийняття, часом все одно хочеться додому(якого фізично немає, немає друзів, немає роботи) та накривають емоції. Допомагає раціоналізація думок та повернення уваги з минулого до теперішнього життя.
Вам тато сказав можна буде "повернутися",це мене також завжди гріло коли я їздила на роботу ,це не була еміграція я знала , що я повернуся просто попрацюю але коли щоденно ОБСТРІЛИ УКРАЇНИ постійний смуток,що твої рідні воюють проти окупантів і що Україна під загрозою зникнення 😭тому ця жорстока війна НЕ дає концентруватися тут в Німеччині -це ніби душа на двоє розривається ,а поїхати і боротися як інші мої знайомі, не вистачає сміливості та і розчарування від тих корупціонерів які знищують економіку України😢але так як ви кажете ми повинні бути сильними,мудрими щоб врятуватися як нації ❤️
Подорожувала до війни у Європі, і повірте НІКОЛИ НЕ ХОТІЛА ТУТ ЖИТИ ! Навіть з німецькою в мене було все ОК, гарно вчила в школі, АЛЕ НІКОЛИ НЕ ХОТІЛА І НЕ ХОЧУ , ПРОСТО МУШУ!!! Вдень працюю і вивчаю краще мову, дітям допомогою з навчанням. А по ночам РИДАЮ . Ніякі подорожі, нічого мене тут не тримає , кроме моїх дітей, якім ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО В УКРАЇНІ.
Цікаво було б послухати Вашу думку про те, як змінилася Німеччина за 25 років - які відчутні зміни замітили чи відчули на собі за цей час? Як змінилася країна в кращу чи гіршу сторону? Було б чудово, якби ви зробили відео про це 👍 Дякую Вам за чудові відео - вітання з Англії 🇬🇧
@@deutschtrend5120будь ласка, я теж майже 20 років у Німеччині і теж пам'ятаю часи консульства на вул Златоустівськіц у Києві, коли потяг до Луганська один раз на добу, а відповідь на отримання візи лише на завтра
Мігрувала через дітей, їхнього життя, долі і майбутнього, бо бачити стільки жахіть не вистачало міці. В Україні була минулого року по справам. Нарешті побачила тата, голос той само, а вигляд - ні, відчула таке тепло... а потім зрозуміла, що я теж інша, люди інші, місто інше, всі виглядають інакше, інші запахи і звуки, і я теж, інша, сприйняття всього змінилося. Те, що було рідне колись, ніби вже за обрієм, тут ти вже ніби не рідний, а там ще чужий. Де дім? Стадій не відчувала сильно, як оніміло. Є завдання - треба виконати. Наступне. Крапка. Сподіваюсь відійду і почуття повернуться. Підтримаю коментар Ірини, яка написала, що "Допомагає раціоналізація думок та повернення уваги з минулого до теперішнього життя." Дякую.
Біль… дуже багато болю та темряви. Вирвали з корінням і кинули, як сліпих кошенят… Дому не має, рідне місто в окупації. Дякую Вам за такі слова! Дивлюсь Вас і сльози в очах, але не від розпачу, від вдячності… дуже потрібно було це почути ❤
Мені 36, у 16 я домашня «принцеса» опинилася в гуртожитку Києва, а 2,5 роки тому у Німеччині.. І мені у вашій історії і у своїй відгукується ось що: я часом відчуваю те саме, коли ходила в студентські роки Києвом, усе нове, немає моїх справжніх друзів, однокласників, група жахлива, кімната теж. Важко було і я часто верталась додому на вихідні і знову поверталась на навчання і не могла звикнути перший рік. На третьому курсі померла моя мама, а до війни пішов тато. Тому відчуття дому у мене ще тоді зникло, стіни є - батьків немає. Батьківщина сильно повʼязана з батьками. Коли ми їх втрачаємо, думаю, слабне і звʼязок саме з тим містом дитинства. Опинившись тут, я нарешті відчула, свою ідентичність, бо в країні ти цього так чітко не можеш відчути. Тільки емігрувавши, ти розумієш своє коріння. Єдине, що з огляду на війну, мене тут сильно напрягають росіяни. Розумію, чому так і водночас хочеться додому, бо їх там не має. Люди, говоріть в Німеччині або німецькою або українською, будь ласка. Мені допомагає тут спільнота однодумців - такі ж біженці з України, допомагаємо одна одній.
Українці, на жаль, зросійщуються в Німеччині. Спостерігаю це особливо серед молоді та підлітків. Дуже прикро, коли бачиш малесеньких українців 2-3 рочки, а починають розмовляти російською з мамами. В садочку додасться німецька, а ідентичність буде російська
Згодна з Вами. Мені 54 і після втрати батьків я втратила коріння,якір,який тримає. Тут у Німеччині-вдячна тим,хто опинився поруч у скрутний момент. Адаптація йде важко. Мову вчити складно,особливо після хіміотерапіі. Але маю триматися якось,бо поруч онуки...
@@IchbinUkrainerin я буду вашою мамою.я думала ваша мати ще жива.моє вам соболєзнованіє а мамі царства небесного.дуже гарна церква є у франкфурті і люди там добрі пятидесятники і українці і прибалти но і росіяни є.з якими я знайомилась то вони давно ще 30 років як повиїзжали
Ви в якому місті живете в Німеччині далеко від франкфурта а в Україні де жили,ви напевно з западної україни.рано дуже ви без мами залишились.в мене не мало дух.діток.тут в Німеччині українок молюся за них .одна молоденька тут сама.друга теж сирота,третя теж уже без батьків а четвертій потрібна дух.підтримка
Теж зараз в Німеччині. Дуже лякає думка, що тут ми ніколи не будемо по-справжньому щасливі. Роки йдуть, все змінюється, Україна теж вже ніколи не буде тою, яка була до війни. Багато думок. Дякую за вашу щирість, все відгукунулось.
Дуже дякую за порады. Дуже вдячна всім людям в Німеччині за підтримку це неймовірно я і моя сім'я завжди пам'ятатимуть ці моменти це було найкраще, що могло статися. Ми навіть не сподівалися на це взагалі. Всім бажаю миру, добра і щастя. Звичайно мій дім моя Україна це те, що ні на, що не проміняєш. Бажаю всім, хто хоче повернутися, щоб це сталося в найкращому стані.
Я б не поїхала з України якби не окупація мого рідного міста. Через місяц окупації зрозуміла, що не зможу тут більше жити і взагалі, нема жодного безпечного куточка в Україні зараз. Після перетину кордону з Польщею відчула неймовірне полегшення і безпеку. В Німеччині, щоб не упасти в депресію зразу пішла працювати та вчитись. Колись я повернусь назад, але я знаю, що все буде вже не те. Німеччині дуже вдячна і просто намагаюсь зрозуміти як тут все працює, щоб досягти того, що хочешь.
Почула якось від своєї подруги фразу: твій дім там, де ТИ є...він завжди з тобою, всередині тебе...живу з цим, іду вперед, маю свою справу, творю, насолоджуюсь життям, але інколи і сумую, і плачу...дозволяю собі проживати свої різні стани 💛
Я з 2014 на чужині. Виїхала з Харкова з 8 річною донечкою до Польщі. Весь час дуже важко морально. Донечка хоче отримати гарну освіту, тому плануємо їхати до Німеччини. А я в свої 53 знову буду починати нове життя. В Харкові житла вже не маємо. Тримаємося. Загартовуємося.💙💛
Любі мої Харків'яни,як же ви стільки витримали???. Ми з онуками виїхали 6 березня 22 року і кілька місяців поспіль онук кричав ночами,а вдень здригаася від звуків вертольотів. А ви стільки часу там залишалися. Жах. Обіймаю. Щасливої дороги
Дякую, тема болюча і актуальна. Я тут , бо моя донька хоче навчатися в Німеччині, їй подобається. Мені подобається тиша і захист. Дякую Вам і за доступність вивчення німецької мови. Хай Вам щастить!
Дякувати Богу за вас, хочу сказати люди з добрим серцем це Божі люди і їм помагає сам Господь як ви кажете. Не Всесвіт а сам Господь їх Бог творець печеться за гарних людей.благословіння гарним людям
Вітаю, пані Ольга!! Щиро дякуємо за це відео, дуже все круто Ви пояснили. Дійсно це те що мені потрібно, дуже відгукнулось. Багато цінного у Ваших словах. Гарного Часу❤
Ольга, дякую за потужне відео 🌟 Моя еміграція була у 2020-2021 рр. під час пандемії. Було багато проблем з документами, незрозумілостями з правилами в'їзду та ін. Мені допомогла лише особиста психотерапія.
Навіть птахи повертаюся Де б ми не були домівка найдорожча Вірю, знаю як жити за кордоном Дякую за корисне відео Ви як завжди круто подаєте інформацію 👍
Моя перукарка теж виїхала до Німеччини через війну. Їй 50+.І За півтора роки вона не змогла прижитись ні мова не йшла ні люди не зрозумілі. Але клієнтів вона знайшла достатньо. То вона потім переїхала в Іспанію до своєї подруги там їй подобається набагато більше. А в Німеччину іноді літає на декілька тижнів стригти клієнтів. Тому якщо комусь дуже нестерпно,то можливо треба міняти країну. Але це значить взяти повну відповідальність за своє життя в свої руки, дізнатися, переїхати , відмовитись від німецьких виплат, знайти роботу та облаштуватись в новій країні і вчити мову там. Ні не це не має бути ризик -будь що буде! Просто ті кому реально нестерпно, ви можете це змінити ,ви не дерево. І вчити іншу мову з нуля може виявитись ленше ніж німецьку. Але це можна дізнатися лише спробувавши.
Дуже дякую за порады. Дуже вдячна всім людям в Німеччині за підтримку це неймовірно я і моя сім'я завжди пам'ятатимуть ці моменти це було найкраще, що могло статися. Ми навіть не сподівалися на це взагалі. Всім бажаю миру, добра і щастя. Звичайно мій дім моя Україна це те, що ні на, що не проміняєш. Бажаю всім, хто хоче повернутися, щоб це сталося в найкращому стані.
Все, кто приехал из- за войны, совсем по- другому ощутили это. Сумка, документы и надежда вернуться домой через 2-3 месяца.Но когда пришло осознание, что война надолго, тогда и появились первые мысли, что мы в другой стране , возможно надолго и нужно что- то делать, двигаться дальше. Спасибо вам за добрые слова и за поддержку.❤
А я їдучи в Німеччину знала, що нам устроять російський холодний душ, як робили для сирійців. Але все одно був етап захоплення, доки не дійшло до прямого спілкування з різними мешканцями, до роботи... Оцінюю те, що ми знали про Німеччину і те, що є там насправді - дві великі різниці. Все одно шукаю плюси у мінусах. Бо якщо приїхати з нулів, то у мінусах знайдуться безліч плюсів.
Мігранти це завжди чужаки, це довгий шлях щоб стати хоч трішки своїм. З мого досвіду, 10 років роботи-навчання серед німців. Ніякі сертифікати мовні тебе не наблизять до реалій життя
Олю, як Ви гарно все розповідаєте, Ваш хід думок так влучно передає стан душі багатьох людей, особисто для мене, Ви мій психолог, мотиватор. Робіть такі випуски- це як бальзам на душу. Дякую Вам!
Я за кордоном з початку повномасштабної війни, але досі ходжу цими колами дуже масштабно. Допомагає тільки робота, карʼєрний розвиток, проведення часу з родиною і вивчення чогось нового Але я усвідомлюю, що частково це все - просто втеча від власних емоцій. Бо коли робити нема чого (спокійні вихідні, наприклад), я просто плачу під українські пісні Дякую за те, що піднімаєте такі теми, це дуже цінно
Дякую Вам, Олю. Ви підняли важливу і болючу тему. Мені 67й рік. Ми поиїхали 3 квітня 2022. Одного разу ми з Вами бачилися у Мюнхені. Я ніколи не знала німецької, дається важко. У дітей це виходить набанато краще. Перший рік ми кожного місяця збиралися додому... А зараз ми орендували окреме житло, і розклали речі кожен в свою шафу. І я не знаю, що буде наступного місяця. Ми живемо (стараємося) подіями, а не термінами. Чекаю Вашого наступного відео, мені дуже потрібна моральна підтримка. У Вас це добре виходить.
Дякую за відверте інтерв'ю, за ваші щирі поради. Я переселилась це відео 4 рази, і гадаю це не останій раз....миіз чоловіком і 4місячною донькою емігрували разом у 2022...зараз Єві 3 роки....я часто плачу, дуже-дуже сумую за домом, роботою яка була, рідними, рідними місяцями в Житомирі....але коли повертається Єва із садочка, я розумію , що вона вдома. Це її дім, її друзі, її дитинство...все пов'язано з Німеччиною. Я не можу відібрати у неї щасливе дитинство і безпеку через свою скорботу за Батьківщиною. І це мене зупиняє. Ви все правильно сказали, не буде як раньше, не буде як тоді....зараз там інша реальність, люди і сприйняття. І це призимляє дуже швидко. Ви праві, потрібно не сидіти, а чимось займатися, робота/аусбілдунг чи то вивчення німецької. Сама помічаю, що коли поставила ціль, я стала більше посміхатися, навіть щасливіша стала...а коли плакала перший рік з дня у день...на мене дивилися очі моєї донь...з мамою не пограю, їй постійно сумно....і я почала змінюватись. Сказала досить рюмсати, зроби щось...пограйся з дитиною...і це був мій початок. Потім курси. В1, потім В2...зараз практика в аптеці...може я як той равлик, але я не дерево. Я можу повзти далі, я рухаюсь, я живу і я дійсно можу....люди, вірте в себе...пані Оля права, життя- це рух. Реплеїв не буде...Бажаю кожному іммігранту щасливої долі, вдачі і терпіння!!!❤
Гарне змістовне відео . Позитивні налаштування . Мені здається у вас підходящий партнер і міцна сімя Коли жити самостійно все легше переживається . В парі все або ще легше або погіршується так як всі ми внутрішньо різні .І маємо різні психологічні потреби в той чи інший час доби .Дуже добре або навіть базисно мати одне спільне з партнером культурне чи то ціннісне підгрунття. Схожий світогляд .Ключове слово схожий .Бо зрозуміло що однаковий не може бути .Темпераменти світогляд різнять а відповідно і цінності і опис світу довкола. Розумієте Оля?) Тобто хто як описує те що з ним відбувається - відповідно реагує. а останнє створює наші відчуття) ну я переконався -легко всім побачити якщо медитатувати достатньо. але питання де та особа що кохається в тих цінностях) не там шукав)? Хоча зовнішній вигляд і поведінка оцінюється в першу чергу включаючи мову тіла ,голос, міміку тіла ,теми речень ,реакції і тп.
Дякую вам велике за поради, підтримку! Стало легше на душі і є розуміння, що рухаюсь у правильному напрямку. Мені особисто допомагає те, що це не назавжди!❤
Дійсно треба прийти до того стану ''жити тут і зараз'', не було захоплення і немає Німеччина дуже не близька, є раціоналізація досвіду. Мені допомогли кола підтримки
Liebe Olja, danke für das Video. Ihre Gedanken stimmen sehr gut mit meinen überein. Ich liebe die Ukraine auch sehr, und Deutschland zieht mich auch mit etwas an, das schwer ausdrücken ist....Ich möchte auch sagen, dass diese Haarfarbe sehr gut zu Ihnen passt, da sie die Tiefe Ihrer Augen betont. ( v mene nema ukrajinskoi klaviatury ;)
Дякую за щирість , все що Ви кажете , Оля, відгукується і в мені.Я Ваша землячка з Ковеля.Два з половиною роки працюю лікарем гінекологом в Братиславі,підтвердила кваліфікацію. Було важко, особливо перших півроку, плакала в подушку майже щовечора.Допоміг мені мій син з неймовірним почуттям гумору , мотиваційна книга Кетрін Мей Зимівля словацькою, улюблена праця і життя тут і теперЯ намагалась кожен день зробити максимально необхідну кількість справ, не відкладала і не відкладаю нічого на завтра…Мій шеф словак говорив мені кожен вівторок , коли ми бачились на роботі,,все буде добре, витримай!ʼʼОсь і я кажу нам усім :витримайте, живіть, працюйте, довіряйте цьому світу , все буде добре!Дякуйте Богу за життя, за сімʼю і за кожен ранок
Юлія, Ви така молодець ❤️ Бажаю Вам сил і всього найкращого ☀️
@@deutschtrend5120 💓Ви справжня молодчинка
У мене не було стадії захоплення після переїзду в іншу країну, зразу було відторгнення, а через пару років - прийняття, часом все одно хочеться додому(якого фізично немає, немає друзів, немає роботи) та накривають емоції. Допомагає раціоналізація думок та повернення уваги з минулого до теперішнього життя.
💯❤️
Дуже відверте інтерв'ю,дякую за щирість!♥️🙏
А вам скільки років не можете вже нічого купити.хай Бог вам помагає.
Вам тато сказав можна буде "повернутися",це мене також завжди гріло коли я їздила на роботу ,це не була еміграція я знала , що я повернуся просто попрацюю але коли щоденно ОБСТРІЛИ УКРАЇНИ постійний смуток,що твої рідні воюють проти окупантів і що Україна під загрозою зникнення 😭тому ця жорстока війна НЕ дає концентруватися тут в Німеччині -це ніби душа на двоє розривається ,а поїхати і боротися як інші мої знайомі, не вистачає сміливості та і розчарування від тих корупціонерів які знищують економіку України😢але так як ви кажете ми повинні бути сильними,мудрими щоб врятуватися як нації ❤️
Подорожувала до війни у Європі, і повірте НІКОЛИ НЕ ХОТІЛА ТУТ ЖИТИ ! Навіть з німецькою в мене було все ОК, гарно вчила в школі, АЛЕ НІКОЛИ НЕ ХОТІЛА І НЕ ХОЧУ , ПРОСТО МУШУ!!! Вдень працюю і вивчаю краще мову, дітям допомогою з навчанням. А по ночам РИДАЮ . Ніякі подорожі, нічого мене тут не тримає , кроме моїх дітей, якім ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО В УКРАЇНІ.
Цікаво було б послухати Вашу думку про те, як змінилася Німеччина за 25 років - які відчутні зміни замітили чи відчули на собі за цей час? Як змінилася країна в кращу чи гіршу сторону? Було б чудово, якби ви зробили відео про це 👍
Дякую Вам за чудові відео - вітання з Англії 🇬🇧
Спробую❤️
@@deutschtrend5120будь ласка, я теж майже 20 років у Німеччині і теж пам'ятаю часи консульства на вул Златоустівськіц у Києві, коли потяг до Луганська один раз на добу, а відповідь на отримання візи лише на завтра
Мені теж цікаво )
Мігрувала через дітей, їхнього життя, долі і майбутнього, бо бачити стільки жахіть не вистачало міці. В Україні була минулого року по справам. Нарешті побачила тата, голос той само, а вигляд - ні, відчула таке тепло... а потім зрозуміла, що я теж інша, люди інші, місто інше, всі виглядають інакше, інші запахи і звуки, і я теж, інша, сприйняття всього змінилося. Те, що було рідне колись, ніби вже за обрієм, тут ти вже ніби не рідний, а там ще чужий. Де дім? Стадій не відчувала сильно, як оніміло. Є завдання - треба виконати. Наступне. Крапка. Сподіваюсь відійду і почуття повернуться. Підтримаю коментар Ірини, яка написала, що "Допомагає раціоналізація думок та повернення уваги з минулого до теперішнього життя." Дякую.
Обіймаю Вас міцно-міцно 💙💛
Біль… дуже багато болю та темряви. Вирвали з корінням і кинули, як сліпих кошенят… Дому не має, рідне місто в окупації.
Дякую Вам за такі слова!
Дивлюсь Вас і сльози в очах, але не від розпачу, від вдячності… дуже потрібно було це почути ❤
Хочеться вас обійняти, у нашій родині теж саме
@@tanyas.3591 дякую за підтримку)
Мені 36, у 16 я домашня «принцеса» опинилася в гуртожитку Києва, а 2,5 роки тому у Німеччині.. І мені у вашій історії і у своїй відгукується ось що: я часом відчуваю те саме, коли ходила в студентські роки Києвом, усе нове, немає моїх справжніх друзів, однокласників, група жахлива, кімната теж. Важко було і я часто верталась додому на вихідні і знову поверталась на навчання і не могла звикнути перший рік.
На третьому курсі померла моя мама, а до війни пішов тато.
Тому відчуття дому у мене ще тоді зникло, стіни є - батьків немає.
Батьківщина сильно повʼязана з батьками. Коли ми їх втрачаємо, думаю, слабне і звʼязок саме з тим містом дитинства.
Опинившись тут, я нарешті відчула, свою ідентичність, бо в країні ти цього так чітко не можеш відчути. Тільки емігрувавши, ти розумієш своє коріння.
Єдине, що з огляду на війну, мене тут сильно напрягають росіяни. Розумію, чому так і водночас хочеться додому, бо їх там не має.
Люди, говоріть в Німеччині або німецькою або українською, будь ласка.
Мені допомагає тут спільнота однодумців - такі ж біженці з України, допомагаємо одна одній.
Українці, на жаль, зросійщуються в Німеччині. Спостерігаю це особливо серед молоді та підлітків. Дуже прикро, коли бачиш малесеньких українців 2-3 рочки, а починають розмовляти російською з мамами. В садочку додасться німецька, а ідентичність буде російська
Це не українці, це москалі з українськими паспортами. Нажаль.....
Згодна з Вами. Мені 54 і після втрати батьків я втратила коріння,якір,який тримає. Тут у Німеччині-вдячна тим,хто опинився поруч у скрутний момент. Адаптація йде важко. Мову вчити складно,особливо після хіміотерапіі. Але маю триматися якось,бо поруч онуки...
@@IchbinUkrainerin я буду вашою мамою.я думала ваша мати ще жива.моє вам соболєзнованіє а мамі царства небесного.дуже гарна церква є у франкфурті і люди там добрі пятидесятники і українці і прибалти но і росіяни є.з якими я знайомилась то вони давно ще 30 років як повиїзжали
Ви в якому місті живете в Німеччині далеко від франкфурта а в Україні де жили,ви напевно з западної україни.рано дуже ви без мами залишились.в мене не мало дух.діток.тут в Німеччині українок молюся за них .одна молоденька тут сама.друга теж сирота,третя теж уже без батьків а четвертій потрібна дух.підтримка
Теж зараз в Німеччині. Дуже лякає думка, що тут ми ніколи не будемо по-справжньому щасливі. Роки йдуть, все змінюється, Україна теж вже ніколи не буде тою, яка була до війни. Багато думок. Дякую за вашу щирість, все відгукунулось.
Ви - смілива, наполеглива і героїчна дівчина
Дякую 🌸
Дуже дякую за порады. Дуже вдячна всім людям в Німеччині за підтримку це неймовірно я і моя сім'я завжди пам'ятатимуть ці моменти це було найкраще, що могло статися. Ми навіть не сподівалися на це взагалі. Всім бажаю миру, добра і щастя. Звичайно мій дім моя Україна це те, що ні на, що не проміняєш. Бажаю всім, хто хоче повернутися, щоб це сталося в найкращому стані.
💙💛
В мене не было етапу захоплення, бо приїхали через війну. Етап відторгнення, потім примирення. Чи буде етап захоплення, навіть не можу сказати.
Час покаже. Але як правило він настане❤️
@@inosenko_tv2756 В мене так само. Але етап, який с початку і не закінчується досі - це вдячності країнам ЄС 🤗
А в мене навпаки - спочатку період захоплення Польщею , зараз відторгнення
Я б не поїхала з України якби не окупація мого рідного міста. Через місяц окупації зрозуміла, що не зможу тут більше жити і взагалі, нема жодного безпечного куточка в Україні зараз. Після перетину кордону з Польщею відчула неймовірне полегшення і безпеку. В Німеччині, щоб не упасти в депресію зразу пішла працювати та вчитись. Колись я повернусь назад, але я знаю, що все буде вже не те. Німеччині дуже вдячна і просто намагаюсь зрозуміти як тут все працює, щоб досягти того, що хочешь.
Ви правильно все зробили.
Моя повага вам
Як приємно вас слухати.❤
Будь ласка, і на далі створюйте такі відео. Вони дуже потрібні. А ви це можете і словом і серцем.🌞🌈
Дякую, обовʼязково буду ❤️
Мені так шкода стало вас ту дев'ятнадцятирічну, що я аж розплакалась💔 дякую,вас приємно слухати🤗
Почула якось від своєї подруги фразу: твій дім там, де ТИ є...він завжди з тобою, всередині тебе...живу з цим, іду вперед, маю свою справу, творю, насолоджуюсь життям, але інколи і сумую, і плачу...дозволяю собі проживати свої різні стани 💛
Доброго вечора, у мене зараз етап відторгнення, він мабуть в третє повторюється, але цього разу "найсильніший", розпочалась дипресія😢😢
Дякую.так потрібно було це відео.Аня
Я з 2014 на чужині. Виїхала з Харкова з 8 річною донечкою до Польщі. Весь час дуже важко морально. Донечка хоче отримати гарну освіту, тому плануємо їхати до Німеччини. А я в свої 53 знову буду починати нове життя. В Харкові житла вже не маємо.
Тримаємося. Загартовуємося.💙💛
Ми живемо у Харкові, і зараз теж збираємося з донькою їхати до Німеччини. Вже взяли квітки і будемо в Німеччині теж 1 жовтня.
Бажаю Вам щасливої дороги і приємного старту на новому місці ❤️
@@deutschtrend5120 Дякую вам за підтримку))❤️
Любі мої Харків'яни,як же ви стільки витримали???. Ми з онуками виїхали 6 березня 22 року і кілька місяців поспіль онук кричав ночами,а вдень здригаася від звуків вертольотів. А ви стільки часу там залишалися. Жах. Обіймаю. Щасливої дороги
Дякую, тема болюча і актуальна. Я тут , бо моя донька хоче навчатися в Німеччині, їй подобається. Мені подобається тиша і захист. Дякую Вам і за доступність вивчення німецької мови. Хай Вам щастить!
Дякувати Богу за вас, хочу сказати люди з добрим серцем це Божі люди і їм помагає сам Господь як ви кажете. Не Всесвіт а сам Господь їх Бог творець печеться за гарних людей.благословіння гарним людям
Дякую Олю, дуже емоційно близьке відео. В Луцьку пройшла моя молодість, бо вчилася в цьому місті.❤
Вітаю, пані Ольга!! Щиро дякуємо за це відео, дуже все круто Ви пояснили. Дійсно це те що мені потрібно, дуже відгукнулось. Багато цінного у Ваших словах.
Гарного Часу❤
❤❤❤
Ой, Боже..теж раз слухала дорогою додому , той альбом Білик))
Дякую за підтримку і щирість,відвертість! 😊
💙💛
Дякую! ❤❤❤😊
Теж слухаю Скрябіна
Чогось в думках пролетіла пісня 90х "втікай, бо скоро буде війна.."
Ольга, дякую за потужне відео 🌟
Моя еміграція була у 2020-2021 рр. під час пандемії. Було багато проблем з документами, незрозумілостями з правилами в'їзду та ін. Мені допомогла лише особиста психотерапія.
❤Дякую, дуже корисне відео!!!
Як все відгукнулось, дякую❤
Навіть птахи повертаюся
Де б ми не були домівка найдорожча
Вірю, знаю як жити за кордоном
Дякую за корисне відео
Ви як завжди круто подаєте інформацію 👍
Бо ти не приймав таке рішення.
Тебе вигнали*‼️‼️‼️✨🗽🗽🗽
А дома рідні,Яких тероризують.
В яких стріляють📲🥺🤬😡🧐
Моя перукарка теж виїхала до Німеччини через війну. Їй 50+.І За півтора роки вона не змогла прижитись ні мова не йшла ні люди не зрозумілі. Але клієнтів вона знайшла достатньо. То вона потім переїхала в Іспанію до своєї подруги там їй подобається набагато більше. А в Німеччину іноді літає на декілька тижнів стригти клієнтів. Тому якщо комусь дуже нестерпно,то можливо треба міняти країну. Але це значить взяти повну відповідальність за своє життя в свої руки, дізнатися, переїхати , відмовитись від німецьких виплат, знайти роботу та облаштуватись в новій країні і вчити мову там. Ні не це не має бути ризик -будь що буде!
Просто ті кому реально нестерпно, ви можете це змінити ,ви не дерево. І вчити іншу мову з нуля може виявитись ленше ніж німецьку. Але це можна дізнатися лише спробувавши.
Дуже дякую за порады. Дуже вдячна всім людям в Німеччині за підтримку це неймовірно я і моя сім'я завжди пам'ятатимуть ці моменти це було найкраще, що могло статися. Ми навіть не сподівалися на це взагалі. Всім бажаю миру, добра і щастя. Звичайно мій дім моя Україна це те, що ні на, що не проміняєш. Бажаю всім, хто хоче повернутися, щоб це сталося в найкращому стані.
Дуже дякую, теж хотів би поїхати до Німеччини!
Дякую вам та чекаю на продовження ❤
Все, кто приехал из- за войны, совсем по- другому ощутили это.
Сумка, документы и надежда вернуться домой через 2-3 месяца.Но когда пришло осознание, что война надолго, тогда и появились первые мысли, что мы в другой стране , возможно надолго и нужно что- то делать, двигаться дальше.
Спасибо вам за добрые слова и за поддержку.❤
Гарні поради , дякую
А я їдучи в Німеччину знала, що нам устроять російський холодний душ, як робили для сирійців. Але все одно був етап захоплення, доки не дійшло до прямого спілкування з різними мешканцями, до роботи...
Оцінюю те, що ми знали про Німеччину і те, що є там насправді - дві великі різниці. Все одно шукаю плюси у мінусах. Бо якщо приїхати з нулів, то у мінусах знайдуться безліч плюсів.
Мігранти це завжди чужаки, це довгий шлях щоб стати хоч трішки своїм. З мого досвіду, 10 років роботи-навчання серед німців. Ніякі сертифікати мовні тебе не наблизять до реалій життя
Дякую Вам , Оля , за вчасний та актуальний випуск . Але погодитися із усим , що відбувається , неможливо .
Олю, як Ви гарно все розповідаєте, Ваш хід думок так влучно передає стан душі багатьох людей, особисто для мене, Ви мій психолог, мотиватор. Робіть такі випуски- це як бальзам на душу. Дякую Вам!
Дуже вдячна Вам, пані Ольга, за це щире відео. Відчуття, як води напилася у пустелі!❤
Я за кордоном з початку повномасштабної війни, але досі ходжу цими колами дуже масштабно. Допомагає тільки робота, карʼєрний розвиток, проведення часу з родиною і вивчення чогось нового
Але я усвідомлюю, що частково це все - просто втеча від власних емоцій. Бо коли робити нема чого (спокійні вихідні, наприклад), я просто плачу під українські пісні
Дякую за те, що піднімаєте такі теми, це дуже цінно
Головне, що ваша родина з Вами. Деякі мами плачуть за 18-річними синами в Україні, у деяких на фронті.
@@tanyas.3591 знецінення різного досвіду людей не робить нічий досвід легшим. Якщо ви не в змозі підтримати людей, просто пройдіть повз
Дякую Вам, Олю. Ви підняли важливу і болючу тему. Мені 67й рік. Ми поиїхали 3 квітня 2022. Одного разу ми з Вами бачилися у Мюнхені.
Я ніколи не знала німецької, дається важко. У дітей це виходить набанато краще. Перший рік ми кожного місяця збиралися додому... А зараз ми орендували окреме житло, і розклали речі кожен в свою шафу. І я не знаю, що буде наступного місяця. Ми живемо (стараємося) подіями, а не термінами.
Чекаю Вашого наступного відео, мені дуже потрібна моральна підтримка. У Вас це добре виходить.
Дякую за відверте інтерв'ю, за ваші щирі поради. Я переселилась це відео 4 рази, і гадаю це не останій раз....миіз чоловіком і 4місячною донькою емігрували разом у 2022...зараз Єві 3 роки....я часто плачу, дуже-дуже сумую за домом, роботою яка була, рідними, рідними місяцями в Житомирі....але коли повертається Єва із садочка, я розумію , що вона вдома. Це її дім, її друзі, її дитинство...все пов'язано з Німеччиною. Я не можу відібрати у неї щасливе дитинство і безпеку через свою скорботу за Батьківщиною. І це мене зупиняє. Ви все правильно сказали, не буде як раньше, не буде як тоді....зараз там інша реальність, люди і сприйняття. І це призимляє дуже швидко. Ви праві, потрібно не сидіти, а чимось займатися, робота/аусбілдунг чи то вивчення німецької. Сама помічаю, що коли поставила ціль, я стала більше посміхатися, навіть щасливіша стала...а коли плакала перший рік з дня у день...на мене дивилися очі моєї донь...з мамою не пограю, їй постійно сумно....і я почала змінюватись. Сказала досить рюмсати, зроби щось...пограйся з дитиною...і це був мій початок. Потім курси. В1, потім В2...зараз практика в аптеці...може я як той равлик, але я не дерево. Я можу повзти далі, я рухаюсь, я живу і я дійсно можу....люди, вірте в себе...пані Оля права, життя- це рух. Реплеїв не буде...Бажаю кожному іммігранту щасливої долі, вдачі і терпіння!!!❤
Ой...
Досвід, переконання, спостереження.. Ви маєте психологічно-терапевтичну освіту?
Гарне змістовне відео . Позитивні налаштування .
Мені здається у вас підходящий партнер і міцна сімя
Коли жити самостійно все легше переживається . В парі все або ще легше або погіршується так як всі ми внутрішньо різні .І маємо різні психологічні потреби в той чи інший час доби .Дуже добре або навіть базисно мати одне спільне з партнером культурне чи то ціннісне підгрунття. Схожий світогляд .Ключове слово схожий .Бо зрозуміло що однаковий не може бути .Темпераменти світогляд різнять а відповідно і цінності і опис світу довкола.
Розумієте Оля?)
Тобто хто як описує те що з ним відбувається - відповідно реагує. а останнє створює наші відчуття) ну я переконався -легко всім побачити якщо медитатувати достатньо.
але питання де та особа що кохається в тих цінностях)
не там шукав)?
Хоча зовнішній вигляд і поведінка оцінюється в першу чергу включаючи мову тіла ,голос, міміку тіла ,теми речень ,реакції і тп.
Дякую вам велике за поради, підтримку! Стало легше на душі і є розуміння, що рухаюсь у правильному напрямку. Мені особисто допомагає те, що це не назавжди!❤
Дійсно треба прийти до того стану ''жити тут і зараз'', не було захоплення і немає Німеччина дуже не близька, є раціоналізація досвіду. Мені допомогли кола підтримки
Дякую ❤️ Розкажіть, будь ласка, про вашого чоловіка. Він також з України? Як для нього проходила еміграція в Німеччину?
З усім повністю згодна. Рід, коріння генетика відчувається ❤ але питання:"чому у наших дітей чей поклик мовчить, поклик коріння" ?
Оце повезло вашому чоловіку! Що ви емігрували саме в Німеччину❤
Liebe Olja, danke für das Video. Ihre Gedanken stimmen sehr gut mit meinen überein. Ich liebe die Ukraine auch sehr, und Deutschland zieht mich auch mit etwas an, das schwer ausdrücken ist....Ich möchte auch sagen, dass diese Haarfarbe sehr gut zu Ihnen passt, da sie die Tiefe Ihrer Augen betont. ( v mene nema ukrajinskoi klaviatury ;)
Можна купити в онлайн наклейки за 5-7євро
Дякую вам за цікаву інформацію.
Дякую! Дуже цікаве відео❤
Ви чудова❤
Оля, Ви чудова❤️❤️❤️
Дякую ❤
Дякую,Олю❤
Дякую!
Дякую❤
Olga, ersteinmal: die neue Haarfarbe steht Ihnen so gut!
Ich bin mittlerweile seit 30 Jahren in Deutschland und kann Sie so gut verstehen.
Von welcher Marke ist Ihr Pullover?🤩
❤🎉❤🎉❤🎉❤❤❤❤
❤
Тільки думаю їхати чи ні.
Страшно робити такий вибір. ❤
Головне, що у Вас є вибір 👍
❤❤❤
❤🎉🎉🎉