Казки від TAYANNA - Світло [читає Марта Адамчук]
Вставка
- Опубліковано 31 тра 2021
- Велике місто. Сірі будні. Багатолюдні вулиці. Все це і багато іншого бачила маленька мушка. Кожен день вона прилітала на центральну вулицю міста, сідала на дерево і просто спостерігала за людьми, які постійно кудись поспішали з дуже серйозним виразом обличчя, немов мумії. Мушці ставало сумно і самотньо, тому що вона не розуміла, чому люди не радіють сонцю і небу, і всій земній красі. Але чого вона ще не могла збагнути, так це те, як люди дружать з залізними чудовиськами на колесах більше ніж з природою. У таких роздумах і на самоті мушка проживала день за днем.
На вулиці було сонячно і тепло. Дув ніжний вітерець із запахом яблук і осінніх квітів. Вересень. От і прийшла пора, коли з кожним днем сонечко починає втрачати свою яскравість, а гарні білосніжні хмаринки, на які так любила дивитися мушка, починають перетворюватися в сірі дощові хмари. Мушка знала, що скоро вона вже не зможе прилітати на своє улюблене місце до тих пір, поки не настане весна. Тому насолоджувалася кожною миттю осінньої пори.
Одного разу мушка сиділа на своєму звичному місці, їла яблучко і гріла на сонечку свої крильця. Як раптом, здійнявся сильний вітер, небо затягнули хмари і почалася буря. Мушка збиралася відлітати додому, але почула тихий писк, який доносився знизу. Вона придивилася і побачила павутиння, в якому заплутався маленький павучок. Він був зовсім крихітним. Напевно, сильний вітер відніс його далеко від домівки і мами. Мушка стрімголов полетіла до павутиння, яке зачепилося за гілку дерева, і допомогла павучку виплутатися. Вона посадила його до себе на плечі і полетіла додому.
Мушка поспішала з усією силою, щоб не потрапити під дощ. І їй це вдалося. Як тільки вона долетіла, почалася сильна гроза з блискавками. Вдома мушка напоїла павучка гарячим чаєм і пригостила медом, який, зазвичай, приносила їй сусідка бджола. Мушці стало шкода павучка і вона вирішила залишити його у себе вдома, поки він не виросте і не стане самостійним. Так мушка і павучок-малюк стали найкращими друзями.
Ішов час. Осінь перейшла в зиму, і павучок вперше побачив сніг, який нагадував йому густе павутиння. Він хотів вибігти на вулицю, пірнути у сніговий замет, але мушка розповіла йому, що сніг - це замерзлі крапельки води, і що він дуже холодний. І якщо малюк вийде на двір, він може замерзнути. Так павучок уперше отримав повчальний урок від своєї подруги.
Пройшла зима. І нарешті мушка разом із павучком могли насолоджуватися весняним сонечком. Вони літали квітучою галявиною, дивились, як розпускаються бруньки на гілках, як тане крига на річках, милувалися усім навколо. Малюк подорослішав за зиму і почав самостійно плести павутиння. Він сплів гамаки, і вони разом з мушкою цілий день гойдалися в них, розповідаючи один одному смішні історії. І тоді мушка зрозуміла, що вона щаслива і не самотня. Вона усвідомила, що добре зробила, коли врятувала павучка, і за це отримала подарунок - відданого друга. У цей момент вона відчула, що її покликання робити добрі справи і допомагати тим, хто у біді. Пояснивши малюку свою останню думку, мушка полетіла на пошуки тих, кому потрібна допомога.
За кілька днів вона встигла врятувати мишеня, яке ледь не потрапило у лапи злій кішці, маленьке курчатко, яке заблукало у траві і не могло знайти дорогу до ферми, і багато інших жителів лісу. Поки вона робила усі ці добрі справи, то відчувала щастя і в ній з’явилось дуже дивне відчуття, ніби її серце стає більшим і наповнюється яскравим світлом.
Минув час, і мушка сама й не помітила, як почала випромінювати яскраве світло і стала схожою на світлячка.
Від добрих вчинків серце стає великим, наповнюється яскравим світлом любові і перетворюється на маленьке сонечко, яке зігріває усіх навкруги.
__________________________________
Автор: Тетяна Решетняк
TAYANNA в соціальних мережах:
@ Facebook / tayannaofficial
@ ВКонтакте tayannaofficial
@ Instagram / tayanna_reshetnyak
Я уснула под Ваше чтение
Мабуть буде цікаво.
Мушки так довго не живуть...