Іван Нечуй-Левицький. Українська література в іменах
Вставка
- Опубліковано 28 лис 2024
- Курс "Українська література в іменах". Іван Нечуй-Левицький
Читає Євгеній Стасіневич, літературний критик
Освітні відео були представлені WiseCow в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри (UCBI ІІ)»,, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Проведення цього дослідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю WiseCow та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цієї продукції у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання в будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело.
/ usaiducbi
/ usaidukraine
/ wisecowcomua
wisecow.com.ua/
Щиро дякую! Нетривіально, глибоко. Надихаєте на цікаві рефлексії
Ваша категоричність виглядає інколи аж смішно. От чому, наприклад, ви стверджуєте, що у Нечуя-Левицького багато описів, бо "він не знає чим заповнювати цей текст"? Як на мене, то це абсолютна дурня. Детальними описами Нечуй-Левицький змалював нам Україну 19 сторіччя від А до Я. Характери, суспільні настрої у всіх верствах населення України (а не тільки у селян, як пропонує нам шкільна обов'язкова програма), природа, архітектура, побут, звичаї, традиції описані дуже детально і дають чітку картинку. Як на мене це цінний матеріал для всіх, хто хоче зрозуміти чим жили люди в 19 сторіччі на території сучасної України.
Ви критикуєте тексти Нечуя-Левицького за велику кількість описів свят та побутових речей, вважаєте, що через це "текст провисає". Але саме завдяки цим описам сучасний читач має змогу добре уявити собі життя в Україні в 19 сторіччі. За роки радянського "наближення" української культури до російської, з метою об'єднати нас з росіянами в одін народ, люди втратили відчуття того, де російський збичай, а де український. Наприклад, кожного року ми маємо суспільні дискусії про те, як же в Україні варто святкувати тиждень напередодні Великого посту. Що це Маслєніца, Масниця, Масляна чи Колодій; які страви є традиційними для цього тижня - млинці, чи вареникичи; чи спалювали українці опудало, чи прив'язували колодку і т.ін. Або, коли на поминальні дні починається дискусія, про те, що "їсти і пити на цвинтарі - це російсьий звичай". То в цій ситуації саме описи Нечуя-Левицького, якими ви так нехтуєте, допомагають людям зрозуміти, які ж звичаї є українськими, а які нам накинула російсько-радянська влада. Крім цього саме такі описи дуже стали б у нагоді кінематографістам, які взялися б екранізувати твори Нечуя-Левицького. От де можна було б дійсно побачити образ України і побут всіх верств населення - дідичів (крупних землевласників) та священників, лікарів та вчителів, професорів та селян, побачити чим жили всі ці люди в той час і що змінилося за 100-200 років.
Ну так, це як вже історичний опис розвитку культури й круто що є таке сьогодні, бо тоді Ютубу не було тож важко зрозуміти контекст.
Звісно що "селом все не обмежується" і Нечуй-Левицький про це добре знав, от тільки шкільна програма про це мовчить. Чи ви не читали "Хмари", "Над Чорним морем", "Неоднаковими стежками", "Навіжена", "Афонський пройдисвіт"?
Було би круто додати якоїсь динаміки до відео, чи до монтажу, чи потрібна ще одна людина для живої дискусії. Коментар в підтримку українському контенту, я бачу, як він може розвиватися, і дуже вам цього бажаю, дякую за те, що стараєтеся, слухачі чекають на вас!
Дивний коментатор. Ці довгі описи- я обожнюю їх! Мабуть цей хлопець не дуже в темі Нечуя-Левицького.
Добре, я вас вислухав. Знаєте, колись, можливо, ви будете присутні на анонімних групах, де будете вирішувати якусь свою проблему. Власне, саме реалізм і приведе вас до одужання та тверезості. Синтетична пігулка можливо прибере симптоми, а пошук причини і коріння ви знайдете лише в реалізмі, як гірко вам це не звучить.
Насправді дуже ківавий ракурс. Мене завжди обурювала ідеалізація видатних людей. Бо в першу чергу вони люди. Також дуже цікава тема сексуальності у творчості, бо вона бесперечно впливає на загальну картину.
От в цьому вся і суть, вам просто цікаві такі подробиці, особливо стосовні сексуальності бо стопів немає, тепер гомосексуальність готові приписати любому, кому не лінь. Письменники люди, та не звичайні, багато хто брався до пера, та справа одних живе вічно. Не кожна людина навіть серед письменників осилила переклад Біблії. І мені всередині кипить коли ви просто готові приписати йому (особливо стало модним, нетрадиційні відносини), а це все чистої води пропаганда. Бо правда живе, а такі "гіпотези" зникають самі по собі, адже нема в них ні правди ні основи. Ви однин з тих людей, яким би надав можливостей Голівуд, зняли б фільм про Левицького і його одностатеві переваги! Я не поважаю такий підхід. Бо ви людина моди. Говоримо про те що хайпове. Гомосексуали існували та не в такій кількості. За останні 20 років в США геїв стало в двічі більше ніж за весь час, а все через пропаганду і сексуальні "просвітлення" молоді. В один момент людство оговтається і зрозуміє наскільки запущена проблема, що її вже не вирішити. Думайте, а не женіться за модою!
@@МаркГригорчук-в7вНасправді, сексуальність нерозривна з творчостю. Тим пачє людська сексуальність дуже валивий аспект у творчості кожного митця. В мене академічна мистецька освіта. І знаєте, що я скажу у всі части на становлення коєного художника діє безліч факторі. Та впершу чергу людина внутрішні переживання, тілесністьякі і це все відображається у творчості. З приводу гомосексуалів. Це за якою статистикою їх стало вдічи більше? Ви так говорите про це, ніби це якийсь наркотик, варто тільки спробувати, і все ,бац, ти вже нетрадеційної орієнтації. Вибачте, за прямолінійність, якщо не встає то не встає. І жодна пропаганда цього не змінить. Та більше ми живемо у постійній пропаганді цисгендерних гетеросексуальних стосунків. Та попри це геї та лезбійки не зникнули. Давно вже доказано, що це вроджена особливіть. І гомосексуалів скільки і було стільки і є не може вирости відсток. Це природою обумовлено, чи у вас є така схильність чи немає. А ви хилите до того, що це погано. А що може бути поганого в шульгах, а колись нас спалювали. А щє в мене родимі плями на тілі, то мені взагалі б було погано в часи святої інквізиції. Та більше того, до вадцятого століття, жінки не сприймались за повноцінних людей і це також спиралось на певні традиції. Повертаючись до орієнтацій, ну комусь подобаються не високі дівчата, комусь спортивні, а комусь хлопці, є щє такі, кому подобаються всі одразу і це є нормально. Це не є добре чи погано, це просто існує. У західних країнах не стало більше таких людей, вони перестали скриватись тому і здається, що їх так багато, та у кожній популяції не перевищує 7%.
якщо в біографії письменника приховується його особисте життя та сексуальні стосунки, то не треба одразу ж висовувати теорії про те, що він латентний гомосексуал. ніхто з нас не знав особисто Нечуя, Українку та інших персон, тому не варто впадати в крайнощі та піддаватися стереотипам.
Та заперечити, що то не так, також неможливо. Гомосексуальні люди були протягом всього існування людства. Гадаю, українську культуру це також не оминуло. У будь якому випадку, це лише припущєння.
Хотите верте хотите нет но он мне по правде..... Пра пра дедушка....
Франко сказав про Нечуя-Левицького: "колосальне усеобіймаюче око України". Чому я маю вірити якомусь субтильному пацанюрі в обтягнутих штанцях, що він розбирається у творчості українських класиків краще, ніж Франко? Хай розбирає собі постмодерністську літературу 21 ст., це якраз для нього!
Нудна розповiдь, слухати неможливо. Про Нечуй-Левицького повиннi розповiдати талановитi люди, бо вiн - генiй украiнськоi лiтератури
Правильно!
👍👍👍
Незрозуміло, правда, навіщо було вставлено порівняння Нечуя з російськими авторами. Недоречно абсолютно
Якби не було цих чудових та впізнаваємих описів- перлин Нечуя-Левицького , то ми б і не знали як воно було ті часи, коли українці ще на 98% розмовляли українською і жили українськими традиціями.
А у вас " провисають" знання і досвід. Читайте, вчіться і не записуйте дурниць. Дизлайк.
Набагато цікавіше про Нечуя Левицького розповідається в програмі "Велич особистості".
Най цей глек краще жаданівський примітив розбирає. Там все "круто": матюки, сюжети, пошлятина тощо.
Та не треба робити з Кайдашевої сім'ї трагедію. Це життя. Таке воно буває. Побутові описи це важливо. Я це все залюбки читаю. Хоча в школі не любила. Ну ви мене розчарували.....
Слушайте, а он то прав