Дякую за відео! Іноді хвилююся з приводу часу, який іде на аналіз певного плану. Чомусь здається, що треба поспішати, хоча на практиці бувають випадки, коли й добре, що не поспішав з втіленням плану😊 Хочеться навчитися читати свої сигнали.
Дякую за пояснення і підказки. Теж пригадалося дуже багато випадків роботи, які кинуті на пів дорозі і не закінчені. Тепер зрозуміла чому.😏 Дуже обгрунтовано. Ще раз дякую і підписалася.
Зробіть відео як жити коли нічого не хочеться, взагалі нічого, не має жодної мотивації. Відчуваю лише ненависть до всього "русссского міра" і задихаюсь від несправедливості, як вийти із цього стану і рухатись далі, віднайти втрачене бажання мріяти і вірити.
Так, це важлива тема. Спробую запланувати таке відео, але якщо коротко: зазвичай рекомендують шукати позитивну мотивацію. Але в деяких випадках (і те, про що ви пишете дуже схоже на такий випадок) можна спробувати мотивацію "наперекір". Власне, якщо ви не маєте мотивації, ваші дії заблоковані ненавистю - це означає певним чином перемогу особисто над вами. І можна спробувати шукати мотивацію "наперекір" несправедливості і всьому що відбувається. Це може звучати приблизно як "ні, не здолаєте, ні, я все одно буду мріяти, наперекір вам всім". Не буду казати, що це завжди і на 100% працює... але можна спробувати.
@@ps_compass_2023 дякую, що написала. Не знаю як боротися з собою і думками, до війеи було стільки планів і мрій, а зараз не має зовсім, окрім Перемоги звісно. І страшно від розуміння, що як раніше вже ніколи не буде.
Почніть допомогати будь кому, будь чим. Людям слабким, больним, старим.. животним, растениям, квітам... Кожен день завжди не повторен. Так і час '' до війни'' і час пізніше теж різниця. І тому нема потреби багато сил тратити на сожалення о прошлом. Далі. Не треба боротися со своїм '' я''. Це не логічно. '' А надо лі? '' Розуміння працювати кожен день '' по силам'' займе ту '' пустоту незрозумілости'' о чем вы тут переличели. 🙂Живить і це вже шажок к подальшим дням. 👍🍓💝
Візьміть бумагу і ручку. Сядьте зручно і постарайтеся ні про що не думати. Потім коли прийдуть думки, бажання(самі найпростіші) запишіть. Коли мені було 34-я ображалася на життя що не вивчалася, що ніколи не подорожувала, що ніколи ще не бачила моря. Я записала і все здійснила. Тепер мені 58, живу в Іспанії 18 років. У вас все вийде...❤
З явищем прокрастинації я стикнувся у шкільному віці - за мною була закріплена грядка на шкільному городі, яку я так і не обробив. За що мені було дуже соромно і це запам'яталося на усе життя. Ось така невеличка психологічна травма спонукала мене не допускати прокрастинації.
Згадала схожий шкільний випадок: я отримала завдання на канікули кожен день відмічати температуру повітря, напрямок вітру і таке інше. Я кожен день відкладала це завдання, а потім зовсім про нього забула. Власне, наразі я розумію, чому так сталось: я не хотіла, щоб це завдання кожен день канікул нагадувало мені про школу, тим більше що вчитель на надав жодної мотивації, не зацікавив учнів і тому завдання сприймалось (підсвідомо) як знущання :(
Це все йде з радянської школи. Так і привчали людину бути невільною навіть із самим собою. Щоб допомогти дитині зрозуміти себе, розкрити свої бажання - зась, це завжди нікого не цікавило, важливо було загрузити роботою, будь-якою. І цілі покоління людей виростали з відчуттям провини або, виражаючи відкрито свій внутрішній протест, йшли не належним шляхом.
Вигорання - це стан повного небажання хоч щось робити, навіть те, що приносило задоволення раніше. Лінь - це коли людина собі сама каже "треба ото б зробити, але не хочу, ліньки, може потім зроблю". А прокрастинація - коли ніби хочу зробити і ніби важливо, але чомусь весь час відкладаю ту ніби важливу справу.
@@ps_compass_2023 Щиро дякую за відповідь. Я так розумію що в мене вигорання, але що з цим робити далі? Як позбутись цього стану? Відчуваю себе вичавленим лимином. Те що раніше приносило задоволення зараз не приносить радості. Я втомилась тягти на собі цей тягар: все життя сама (хоч і маю чоловіка і 4 вже дорослих дітей) Сама косю, сама рубаю, сама все ремонтую по дому. Діти роз'їхалися хто куди, а чоловік в ЗСУ. Я втомилась і фізично і психічно. Я розумію що треба бігти на город, треба дбати про господарство і дім, треба готувати їсти, але почуваюсь геть безсилою. А що далі?!
Співчуваю. Варто спробувати розділити всі справи на вкрай необхідні і ті, які є важливими, але в кризових умовах можуть і зачекати. І зосередитись лише на тому, що вкрай необхідно, з розумінням що найголовніше - зберегти життя і здоровʼя. Якщо всі справи важливі, варто записати наслідки - що буде якщо не зробити ту чи іншу справу. І зосередитись на справах, для яких наслідки є найбільш критичні
@@ps_compass_2023 Щиро дякую ❤️ За щиру гарну пораду та підтримку🙏 Все буде добре, Я сильна - я все зможу, хай навіть не все зразу Я мушу бути сильною заради своїх дітей і заради свого чоловіка воїна, який вірить що наш дім і сім'я в моїх надійних, турботливих руках.
Я знаходжусь в прокрастинації вже скоро рік.Не можу змусити себе виїхати з дитиною за кордон,хоча ми вже були там весь перший рік війни.Приїхали додому вирішити деякі важливі справи,а вже повернутись не маю сили.Як мені себе зрушити? Вдома небезпечно.За кордоном нас чекають друзі і рідня,а я все відкладаю з місяця на наступний і не знаю,що з цим робити
Варто спробувати "розділити слона на шматочки", тобто скласти список що саме треба зробити. "Виїхати за кордон" - це велика і складна задача, а "зібрати документи", "замовити квитки", "..." - це вже менші і більш легкі задачі. І до цього також варто подумати, де може ховатись внутрішній супротив. Наприклад, можна написати фразу "Якщо я виїду за кордон, то я ... " и дописати 3 негативні наслідки, а потім фразу "Якщо я не виїду за кордон, то я ... " і дописати 3 позитивні наслідки. Така вправа, якщо зробити її чесно, може вказати на потенційний супротив.
Живіть в Україні. Вона вас тут тримає. І дитки вчаться, і міста є захищени вже більше.. Роботу беріть, може і іншу. Самі відповіли собі вже. : '' я там вже була. Рік. ''. Ваша жизнь, вам ії і жити. І дитям вашим. І родичі, друзі, це не паровозик. '' Куди всі, туди і я.'' Так бачу вашу сітуацію. І Ви сразу успокойтесь, определившись. Багато родин живуть зараз в Україні, і в такий час. ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️....
@@ГалинаБоброва-в7з мабуть так і є,мене тримає моя країна.Я б взагалі нікуди й не їхала,якби не діти.Чи є в них майбутнє тут?Саме в цьому я не впевнена..Почуваюся відповідальною за їх життя та майбутнє.Повернутися нам ніщо не завадить,коли і якщо все буде добре.І саме цей аргумент не дає мені спокою.Хоча,якщо чесно,я б не бажала їм того «європейського» життя)) нічого немає там хорошого.Але страх не використати шанс гнітить,хороший він чи поганий покаже час..
А ще є люди з СДВГ яким треба щоб хтось посидів поручь. Чи підказав як саме робити. Та перестати називати задачі- проблемамиʼ бо мозок одразу підвищує рівень елементарної задачі до набагато вищої.
Як що діткам роз'яснити різні сітуації.. Дома с ріднею буде конфліктів немірянно! ''Яйця курку не вчать'',казала мені матуся, коли я їй пояснювала їх дії, слова.. наслідки.
Спасибо за четкость, последовательность. Очень практичная информация
Дякую! Вкрай корисне відео. Дуже сподобались Ваші пояснення , все дуже докладно та зрозуміло. Почну діяти. Підписка 🙏👍
Дякую!
Щиро дякую. Я думала, що це в мене лінь від низького рівня гормонів. Ви заставили мене задуматись і переглянути корінь своєї проблеми❤❤❤
Дякую!
Вперше чую такі обгрунтовані поради❤
Підписалась.
Дякую!
Дякую за цікаве відео. Бажаю вам здоров'я та творчих успіхів.
Дякую за відео! Іноді хвилююся з приводу часу, який іде на аналіз певного плану. Чомусь здається, що треба поспішати, хоча на практиці бувають випадки, коли й добре, що не поспішав з втіленням плану😊 Хочеться навчитися читати свої сигнали.
Дякую за пояснення і підказки. Теж пригадалося дуже багато випадків роботи, які кинуті на пів дорозі і не закінчені. Тепер зрозуміла чому.😏
Дуже обгрунтовано. Ще раз дякую і підписалася.
Дякую
Дякую за чудовий розклад ситуації , все чітко та лаконічно
Дякую
Дякую Вам 🙏❤️🇺🇦
Дякую за цікаве і корисне відео! 💙💛
Дякую!
Ви крута!)❤
Дякую!
Дуже цiкаво i корисно. Дякую Вам. Пiдписка+.
Дуже дякую 🙏💙💛🌹-зразу підписка 👍
Дякую!
Дякую. Дуже корисні поради❤❤❤
Дякую❤❤❤❤❤
❤❤❤ Щиро дякую ❤❤❤
Зробіть відео як жити коли нічого не хочеться, взагалі нічого, не має жодної мотивації.
Відчуваю лише ненависть до всього "русссского міра" і задихаюсь від несправедливості, як вийти із цього стану і рухатись далі, віднайти втрачене бажання мріяти і вірити.
Так, це важлива тема. Спробую запланувати таке відео, але якщо коротко: зазвичай рекомендують шукати позитивну мотивацію. Але в деяких випадках (і те, про що ви пишете дуже схоже на такий випадок) можна спробувати мотивацію "наперекір". Власне, якщо ви не маєте мотивації, ваші дії заблоковані ненавистю - це означає певним чином перемогу особисто над вами. І можна спробувати шукати мотивацію "наперекір" несправедливості і всьому що відбувається. Це може звучати приблизно як "ні, не здолаєте, ні, я все одно буду мріяти, наперекір вам всім". Не буду казати, що це завжди і на 100% працює... але можна спробувати.
@@ps_compass_2023 дякую, що написала. Не знаю як боротися з собою і думками, до війеи було стільки планів і мрій, а зараз не має зовсім, окрім Перемоги звісно. І страшно від розуміння, що як раніше вже ніколи не буде.
Почніть допомогати будь кому, будь чим. Людям слабким, больним, старим.. животним, растениям, квітам...
Кожен день завжди не повторен. Так і час '' до війни'' і час пізніше теж різниця. І тому нема потреби багато сил тратити на сожалення о прошлом.
Далі. Не треба боротися со своїм '' я''. Це не логічно. '' А надо лі? '' Розуміння працювати кожен день '' по силам'' займе ту '' пустоту незрозумілости'' о чем вы тут переличели. 🙂Живить і це вже шажок к подальшим дням. 👍🍓💝
Візьміть бумагу і ручку. Сядьте зручно і постарайтеся ні про що не думати. Потім коли прийдуть думки, бажання(самі найпростіші) запишіть. Коли мені було 34-я ображалася на життя що не вивчалася, що ніколи не подорожувала, що ніколи ще не бачила моря. Я записала і все здійснила. Тепер мені 58, живу в Іспанії 18 років. У вас все вийде...❤
Дякую Вам за працю.
Цікаво дуже.
Тепер я не
лінивець🎉
Дякую
З явищем прокрастинації я стикнувся у шкільному віці - за мною була закріплена грядка на шкільному городі, яку я так і не обробив. За що мені було дуже соромно і це запам'яталося на усе життя. Ось така невеличка психологічна травма спонукала мене не допускати прокрастинації.
Згадала схожий шкільний випадок: я отримала завдання на канікули кожен день відмічати температуру повітря, напрямок вітру і таке інше. Я кожен день відкладала це завдання, а потім зовсім про нього забула. Власне, наразі я розумію, чому так сталось: я не хотіла, щоб це завдання кожен день канікул нагадувало мені про школу, тим більше що вчитель на надав жодної мотивації, не зацікавив учнів і тому завдання сприймалось (підсвідомо) як знущання :(
Це все йде з радянської школи. Так і привчали людину бути невільною навіть із самим собою.
Щоб допомогти дитині зрозуміти себе, розкрити свої бажання - зась, це завжди нікого не цікавило, важливо було загрузити роботою, будь-якою. І цілі покоління людей виростали з відчуттям провини або, виражаючи відкрито свій внутрішній протест, йшли не належним шляхом.
дуже дякую! все дуже чітко і стає зрозуміліше чому так відбувається
Нарешті зрозуміла, що зі мною робиться ! Вже багато років я не можу вирватися із цього замкненого кола ! 😣
Співчуваю і щиро бажаю розібратись у своїх бажаннях і пріорітетах та знайти вихід
Дякую, трохи ясності з'явилося в моїй ситуації.
Дякую вам
Дякую , Лайк !
Дякую.
А як бути з вигоранням або банальною лінню - як відрізнити прокристигацію від лінії?
Вигорання - це стан повного небажання хоч щось робити, навіть те, що приносило задоволення раніше. Лінь - це коли людина собі сама каже "треба ото б зробити, але не хочу, ліньки, може потім зроблю". А прокрастинація - коли ніби хочу зробити і ніби важливо, але чомусь весь час відкладаю ту ніби важливу справу.
@@ps_compass_2023
Щиро дякую за відповідь.
Я так розумію що в мене вигорання, але що з цим робити далі?
Як позбутись цього стану? Відчуваю себе вичавленим лимином.
Те що раніше приносило задоволення зараз не приносить радості.
Я втомилась тягти на собі цей тягар:
все життя сама (хоч і маю чоловіка і 4 вже дорослих дітей)
Сама косю, сама рубаю, сама все ремонтую по дому.
Діти роз'їхалися хто куди, а чоловік в ЗСУ.
Я втомилась і фізично і психічно.
Я розумію що треба бігти на город, треба дбати про господарство і дім, треба готувати їсти, але почуваюсь геть безсилою. А що далі?!
Співчуваю. Варто спробувати розділити всі справи на вкрай необхідні і ті, які є важливими, але в кризових умовах можуть і зачекати. І зосередитись лише на тому, що вкрай необхідно, з розумінням що найголовніше - зберегти життя і здоровʼя. Якщо всі справи важливі, варто записати наслідки - що буде якщо не зробити ту чи іншу справу. І зосередитись на справах, для яких наслідки є найбільш критичні
@@ps_compass_2023 Щиро дякую ❤️
За щиру гарну пораду та підтримку🙏
Все буде добре, Я сильна - я все зможу, хай навіть не все зразу
Я мушу бути сильною заради своїх дітей і заради свого чоловіка воїна, який вірить що наш дім і сім'я в моїх надійних, турботливих руках.
Підписка!!!
Я знаходжусь в прокрастинації вже скоро рік.Не можу змусити себе виїхати з дитиною за кордон,хоча ми вже були там весь перший рік війни.Приїхали додому вирішити деякі важливі справи,а вже повернутись не маю сили.Як мені себе зрушити? Вдома небезпечно.За кордоном нас чекають друзі і рідня,а я все відкладаю з місяця на наступний і не знаю,що з цим робити
Варто спробувати "розділити слона на шматочки", тобто скласти список що саме треба зробити. "Виїхати за кордон" - це велика і складна задача, а "зібрати документи", "замовити квитки", "..." - це вже менші і більш легкі задачі. І до цього також варто подумати, де може ховатись внутрішній супротив. Наприклад, можна написати фразу "Якщо я виїду за кордон, то я ... " и дописати 3 негативні наслідки, а потім фразу "Якщо я не виїду за кордон, то я ... " і дописати 3 позитивні наслідки. Така вправа, якщо зробити її чесно, може вказати на потенційний супротив.
Живіть в Україні. Вона вас тут тримає. І дитки вчаться, і міста є захищени вже більше.. Роботу беріть, може і іншу. Самі відповіли собі вже. : '' я там вже була. Рік. ''. Ваша жизнь, вам ії і жити. І дитям вашим.
І родичі, друзі, це не паровозик. '' Куди всі, туди і я.''
Так бачу вашу сітуацію. І Ви сразу успокойтесь, определившись. Багато родин живуть зараз в Україні, і в такий час. ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️....
@@ГалинаБоброва-в7з мабуть так і є,мене тримає моя країна.Я б взагалі нікуди й не їхала,якби не діти.Чи є в них майбутнє тут?Саме в цьому я не впевнена..Почуваюся відповідальною за їх життя та майбутнє.Повернутися нам ніщо не завадить,коли і якщо все буде добре.І саме цей аргумент не дає мені спокою.Хоча,якщо чесно,я б не бажала їм того «європейського» життя)) нічого немає там хорошого.Але страх не використати шанс гнітить,хороший він чи поганий покаже час..
Прокрастинацією почав боротися
Перше зайнявся плаванням
Друге відкладаю тел і виділитися з соц мережі
Наскільки це можливо
І з'явиться час на справи
А ще є люди з СДВГ яким треба щоб хтось посидів поручь. Чи підказав як саме робити. Та перестати називати задачі- проблемамиʼ бо мозок одразу підвищує рівень елементарної задачі до набагато вищої.
Щодо СДВГ, можливо, буде окреме відео. Про дітей, що мають СДВГ, є багато матеріалів, але СДВГ у дорослих - особлива тема.
Якщо хочеш до роботи....ляж поспи і усе пройде....
Народна мудрість взагалі дуже психологічна ))
Які ви розумні
А нам ще рости і рости
ТІЛЬКИ ЧОМУ ПРО ЦЕ НЕ
РОЗПОВІДАЛИ, КОЛИ МИ ВЧИЛИСЯ В ШКОЛІ??
А зараз вже запізно, бо вже
Діточок війна зсбрала
Так, я теж вважаю, що в школі потрібно щоб були заняття з психологіі, щоб діти навчались розуміти себе та інших людей.
Як що діткам роз'яснити різні сітуації.. Дома с ріднею буде конфліктів немірянно!
''Яйця курку не вчать'',казала мені матуся, коли я їй пояснювала їх дії, слова.. наслідки.
А страх вибору ?
Так, страх вибору також може бути причиною прокрастинаціі
++++++++++++++++++++++
Треба не нову роботу шукати, а заняття для своїх рук, голови чи може жопи.
Теж варіант