Історія прикордонника

Андрій Літвінов - строковик. Хлопець вже три роки несе службу у лавах прикордонників. Родом юнак з Полтавщини. Там і розпочався його шлях з охорони державного кордону. Андрій мріяв стати поліцейським. Почав збирати документи для роботи в правоохоронних органах, проте в останній момент вирішив поповнити лави прикордонників. За розподіленням опинився на Сумському напрямку, там хлопець і зустрів повномасштабне вторгнення. Коли розпочалася війна, Андрій був у наряді. На власні очі бачив, як на територію України почала заїжджати техніка та літальні апарати. Зізнається, пам’ятає той день ледь не по хвилинах. Після першого зіткнення з окупантами, прикордонник разом з побратимами продовжив охорону державного кордону на іншому напрямку. Моніторив пересування ворога та обороняв лінію зіткнення з ворогом. Розповідає, найбільше хвилювався за рідних. Намагався постійно тримати їх в курсі подій та попри молодий вік виявляв стійкість, мужність та витримку під час несення служби в особливо небезпечних умовах. Строковик зізнається, що були моменти, у яких ледь не втратив життя. Важкі погодні умови - те, до чого було майже неможливо адаптуватися. Тому Андрій разом з побратимами вигадували власні способи зігрітися та зберегти життя та здоров’я одне одного. Під час несення служби у прифронтовому регіоні, дуже допомагали місцеві. З теплими почуттями згадує тих людей, що допомагали у найважчі хвилини. Не зважаючи на молодий вік, за плечима Андрія досвід у бойових діях, охорона кордону та головне усвідомлення, що він зробив свій внесок у наближення перемоги. На фронті Андрій Літвінов провів близько 3 місяців, після чого його разом з іншими строковиками перевели для несення служби у Мукачівському прикордонному загоні. Доводилося відновлюватися психологічно, адже служба на фронті давалася у знаки. Сьогодні строковика звільняють та він повертається додому до рідних, де Андрія вже з нетерпінням чекають батьки. Та хлопець зізнається, за потреби знову готовий стати на захист кордонів рідної держави.