,,Яворина'' і ,,Мені не жаль''- це вершина не лише української, а й світової музичної творчості! Це щось неперевершене, величне у своєму трагізму і життєвій правді ! Слава України- Слава Україні !
ЛИСТ МАМИ (написано за реальними подіями) Автор: Стефанія Панчишин За стінами бараку вирувала хуртовина. Крізь щілини колючий вітер проривався всередину, проникав у всі закутки, видував залишки тепла з-під благенької одежини в’язня. Але Марія наче й не відчувала холоду. Присунувшись ближче до лампи, вже вкотре перечитувала маминого листа. Вчитувалась спрагло в кожне мамине слово, немов пила воду з джерела. Пригортала до серця дрібно списані аркуші. Цілувала їх, як цілувала б мамині руки. Мамин лист зігрівав та зцілював. Перед очима промайнув милий серцю край. Батьківська хата.... Там уже буяє весна. Красується в білих шатах їхній вишневий сад. П’янить ніжними пахощами рожевий цвіт старої яблуні, що притулилася біля хати. Там її згорьована мати засилає палкі молитви до Неба, виглядаючи своїх дітей із сибірської неволі. І там люди, збайдужілі від страху та глухі до її материнських страждань. Серце Марії наповнилося жалем від того, що стільки терпінь і болю випало на долю її коханої матусі. Та своєї журби вона не могла вилити у листі до мами чи хоча б у сльозах. Так, як виливає дощем свій смуток небо. Їй, “особо опасной изменнице родины”, було заборонено писати листи. На очі навернулися сльози. Рядки стали розпливатися. Та Марія не припинила читати:”...Любенька донечко. Цей 1950-й рік весь час приходить мені на гадку. У мене не було сил, навіть, думати, коли ж він, нарешті, закінчиться. Мені здавалося, що, якщо він минеться, то все мені повернеться... Не повернулось... Минув рік і минає другий. Минають дні за днями. А з мого серця тягар не сходить. Одні і ті ж думки у голову лізуть. Сиджу в хаті сама і все думаю про своїх безталанних дітей. Дивлюсь на ваші фото та розмовляю з вами у своїх думках. А сльози тиснуться до очей. Донечко, сумно в нашій хаті. До нас тепер ніхто не заходить. Всі стороняться. Немов не знають нас. А колись - двері не закривались...” Мені не жаль, що марно трачу дні. Мені не жаль, що молодість минає. Це все, мов промінь сонця, пролітає. Мені лиш маму жаль...” Її голос, спершу такий тихий з легким тремтінням, ставав дедалі міцнішим та міцнішим. І пісня, мов жайворонок у полі, піднімалась все вище і вище. Вдаряла у зловісні стіни. Немов хотіла вирватися на волю з цього мордовського табору і полинути далеко-далеко, туди, де рідний край. Де чекає посивіла з горя мати. Де ясний погляд її сіро-блакитних очей і ласкаві материнські руки, єдині на всім світі, здатні зігріти серце своєї дитини... ...Пісня теплою ковдрою огорнула холодний барак. Торкнулася душі кожної бранки і, немов на крилах, перенесла їх до рідних домівок. За стінами ще бушував завиваючи холодний вітер. А всередині - все немов завмерло. Лише непрохані сльози тихо котилися по дівочих обличчях...😢
Тому що в суспільстві ЗАВЖДИ мало інтелектуалів, естетів, мислячих і аналізуючих. Більшість завжди за сірою масою, що дивиться "Сватів" і слухає Патапа без Мазгов з НастЄю в позє сабачкі
@@oksanad.8681Не знаю про Потапа, а Настя Каменских спела замечательную песню в 22-м году "Тому ще я Украина" (так припев начинается). Найдите послушайте, есть клип. Благодаря этой песне я только украинские песни почти 3 года слушаю. Слава Украине! 🇺🇦❤
Так співають тільки ангели і наші дорогі українські священники. Дякую. Пишіть нам ,будьте добрі, хто виконавці, і хто автор. Це важливо для усіх нас українців.
Дуже гарно, лірично. Слухаю, солодко щемить серце. Дякую.
Наша пісня! Наша мова! Наша зброя! Браво! Слава Україні!
Героям Слава! ❤️🇺🇦
Вперше слухаю і приголомшлива цим шедевром.Черговий прекрасний український романс. Дякуюза слова, музику і виконання.
Мені лиш мами жаль, ох як же це вірно.
Гарно, сумно і голос красивий!
💔
Чудовий романс.Дякую.А те що українською мовою, то це найкраще.
Чудовий український романс. Навіює спогади та смуток.🙂👍
Вперще чую Цей чудовий романс.Дуже сподобавсяДякую виконавцю!❤❤❤❤❤🎉🎉
Голос такий щемливий, як і романс, ніколи раніше не чула, дуже дякую
Прослухав романс,їду додому сьогодні,в першу чергу зайду до мами,обніму,а вже потім до себе...
Чудовий, ліричний романс, головне- українська мова і українська музика.
Чарівливий прекрасний романс! І виконання пречудове!
Дякую, що знайомите з такими перлинами української музики!
Натхнення вам і успіхів ❤❤❤
Шикарний романс, одна насолода від цимбал чи то арфи, від мелодії, від голосу, від виконання, дякую!
Уявіть,що не було б утисків та русифікації...Якою багатою була б наша музична, і не лише вона,скарбниця...
Дуже красивий романс, зачаровує з перших нот
,,Яворина'' і ,,Мені не жаль''- це вершина не лише української, а й світової музичної творчості! Це щось неперевершене, величне у своєму трагізму і життєвій правді ! Слава України- Слава Україні !
Героям Слава! ❤️🇺🇦
Чудовий романс та прекрасне виконання!
Дякую за виконання, за чудовий романс. Дуже зворушливо!
Чудовий романс...
Як тяжко на душi, коли мама пiшла у вiчнiсть...
I хата лиша€ться пусткою... I cерце плакатиме довiку...
Оленька, как я Вас понимаю!❤❤❤😢😢😢
Прекрасне виконання ,сумний романс,але гарний.
иЗ мамою ми діточки , а без мами ми сироти. Я ДУЖЕ сумою за мамою! Цей романс дуже щемливий і прекрасний. Дуже дякую!
Прекрасний романс! Браво! Ненаслухатися!
Яке гарне виконання і яка приємна українська мова...
Обожнюю українські романси.дякуґ
Мало чув наших пісень, щоб так глибоко доставали до самого сокровенного.Дякую автору і виконавцю
Неймовірно чарівний романс!!!
Чудовий романс, які слова та музика! 🌹❤
Це соловейко моєї України.👍👍👍❤
Чарівно
Дякую, мені не жаль, що прослухала.❤️🔥Хочеться більше.🇺🇦💙💛🇺🇦
Ніколи не чула цього романсу. Чуттєві, щирі слова!
Гарний романс і винання щемливе.
Романс який хочеться слухати, слухати....
Цей романс вперше чую!Приголомшена виконанням!Браво!Дякую!❤
Щемить серце до болю!❤❤❤❤❤❤❤
Як гарно.❤
Дякую за чудесне виконання 👏❤️
Все разом в гармоніі - слова, виконання, високі смисли. Ще одне відкриття украінськоі музичноі перлини.
Очень красивый душевный романс!
Музыка не случайна в нашей жизни, она живёт в душе каждого человека!
Огромное спасибо.
Гарний романс у виконанні соліста,дякую.
Прекрасний український романс!
Браво!
Це божествено
Дуже душевний романс, дякую щиро
Красиво,красиво і сумно❤😢
Простіть мене моя мамочко!
Дякую. Надзвичайно. Щемить душу до сліз.
Вот это да! Слёзы аж потекли...
Спасибо.❤❤❤
❤️🇺🇦
До самої.душі дійшли слова
Теж чую вперше,українського мало ,шановна публіка більше цікавить ся плітками ніж муз.шедеврами.😊
Мені лиш жаль....
Зачарував❤
Дякую вам. Дуже рада, що почула цей чудовий романс.
Неперевершено
Романс прекрасний чудове виконання. ❤
Це просто шедевр... Якби не Ви, я б і не знав про його існування.❤
Який прекрасний голос.
Klausyčiau ir klaušyčiau šių žodžių ,
ir nuostabaus dainininko balso.Begalinė padėka jums !
Красиве виконання. Робите добре діло!
Плачу...втратила маму в серпні 2022 року, татка 20 років тому...
Посивіла в один день...
Браво!
Дякую за романс.
ЩИРО ДЯКУЮ ВІД ДУШІ ❤
Дуже красиво! 👍🏾
Вперше слухаємо - Славно! Зворушливо! Олексеві - Хвала!
Beautiful romance, beautiful voice. Thank you
So much for this heart-touching song
Чудово!
ЧУДОВО!!! Дякую❤❤❤
Дуже гарно. Дякую.
Дуже гарно, прекрасно!❤
💙💛
🙌🏻🙌🏻👏🏻👏🏻💐💐🇺🇦🇺🇦🇺🇦💙💛
Удивительно красивый романс! Благодарю исполнителя
Супер!
Місяць, як не стало мами. І ця пісня транслювання думок і стану як відчувається світ і буденість після втрати найближчої людини
Браво! ❤
Вподобайка українському контенту! Судовий романс! Браво!❤❤❤
ЛИСТ МАМИ
(написано за реальними подіями)
Автор: Стефанія Панчишин
За стінами бараку вирувала хуртовина. Крізь щілини колючий вітер проривався всередину, проникав у всі закутки, видував залишки тепла з-під благенької одежини в’язня. Але Марія наче й не відчувала холоду. Присунувшись ближче до лампи, вже вкотре перечитувала маминого листа. Вчитувалась спрагло в кожне мамине слово, немов пила воду з джерела. Пригортала до серця дрібно списані аркуші. Цілувала їх, як цілувала б мамині руки. Мамин лист зігрівав та зцілював.
Перед очима промайнув милий серцю край. Батьківська хата.... Там уже буяє весна. Красується в білих шатах їхній вишневий сад. П’янить ніжними пахощами рожевий цвіт старої яблуні, що притулилася біля хати. Там її згорьована мати засилає палкі молитви до Неба, виглядаючи своїх дітей із сибірської неволі. І там люди, збайдужілі від страху та глухі до її материнських страждань.
Серце Марії наповнилося жалем від того, що стільки терпінь і болю випало на долю її коханої матусі. Та своєї журби вона не могла вилити у листі до мами чи хоча б у сльозах. Так, як виливає дощем свій смуток небо. Їй, “особо опасной изменнице родины”, було заборонено писати листи. На очі навернулися сльози. Рядки стали розпливатися. Та Марія не припинила читати:”...Любенька донечко. Цей 1950-й рік весь час приходить мені на гадку. У мене не було сил, навіть, думати, коли ж він, нарешті, закінчиться. Мені здавалося, що, якщо він минеться, то все мені повернеться... Не повернулось... Минув рік і минає другий. Минають дні за днями. А з мого серця тягар не сходить. Одні і ті ж думки у голову лізуть. Сиджу в хаті сама і все думаю про своїх безталанних дітей. Дивлюсь на ваші фото та розмовляю з вами у своїх думках. А сльози тиснуться до очей. Донечко, сумно в нашій хаті. До нас тепер ніхто не заходить. Всі стороняться. Немов не знають нас. А колись - двері не закривались...”
Мені не жаль, що марно трачу дні.
Мені не жаль, що молодість минає.
Це все, мов промінь сонця, пролітає.
Мені лиш маму жаль...”
Її голос, спершу такий тихий з легким тремтінням, ставав дедалі міцнішим та міцнішим. І пісня, мов жайворонок у полі, піднімалась все вище і вище. Вдаряла у зловісні стіни. Немов хотіла вирватися на волю з цього мордовського табору і полинути далеко-далеко, туди, де рідний край. Де чекає посивіла з горя мати. Де ясний погляд її сіро-блакитних очей і ласкаві материнські руки, єдині на всім світі, здатні зігріти серце своєї дитини...
...Пісня теплою ковдрою огорнула холодний барак. Торкнулася душі кожної бранки і, немов на крилах, перенесла їх до рідних домівок. За стінами ще бушував завиваючи холодний вітер. А всередині - все немов завмерло. Лише непрохані сльози тихо котилися по дівочих обличчях...😢
Це пісня моєї мами яка написала вона в тюрмі в Рівному це був 1950 рік слова і музика її
Чому так мало переглядів і коментарів , тому , що романс український ?
Тому що в суспільстві ЗАВЖДИ мало інтелектуалів, естетів, мислячих і аналізуючих.
Більшість завжди за сірою масою, що дивиться "Сватів" і слухає Патапа без Мазгов з НастЄю в позє сабачкі
За душу бере. Що музика, що слова. Та й сам співак, виконує дуже виразно і з почуттям. Тим більше соловʼїною мовою.❤️❤️❤️
московити допомогли забути😢
@@oksanad.8681Не знаю про Потапа, а Настя Каменских спела замечательную песню в 22-м году "Тому ще я Украина" (так припев начинается). Найдите послушайте, есть клип.
Благодаря этой песне я только украинские песни почти 3 года слушаю.
Слава Украине! 🇺🇦❤
Ти прекрасна. Слава нашим Героям🙏🙏🙏
Вона зараз жива. Їй 93 роки
Задушевно!!!
Ačiū....
Хто автор слів,музики.Хто виконує?
!!!
Люди так стомилися, що не хочуть писати , розмовляти.Слухають і відчувають.
Брехня,вони не втомилися вони зкувились.
@ пурген тобі у поміч.
Мама жива їй 93 роки
Але ж чий романс, хто виконує? Бо дуже гарно, за душу бере...
Читайте уважно, виконує театр-студія ''Не журись''. Можливо вони і є авторами. Бо автор невідомий.
@@wanderer390а ім'я соліста ?
теж не міг відірватися від слухання
Дуже файне виконання !!! Слава Україні!!!!
Героям Слава .
Героям Слава! ❤️🇺🇦
Який романс! Хто виконавець? Дякую 😢😢😢😢
Чудово ! Дякую ❤ А автор/и не відомі ?
Автори не відомі. Обшукав весь інтернет, не знайшов. Є підозра, що хто виконує романс, той і є автором. Тобто театр-студія ''Не Журись''.
@@wanderer390 🙏🙏❤️❤️❤️ дуже дякую 😊
Так співають тільки ангели і наші дорогі українські священники. Дякую. Пишіть нам ,будьте добрі, хто виконавці, і хто автор. Це важливо для усіх нас українців.
Автор Герасимчук Галина Григорівна жителька села Шубків Тучинського району
А хто автор віршів та музики?
Šį Mamai skirtą romansą klausau kiekvieną dieną ...
Кто виконує цей шидевр?
Театр-студія, ''Не Журись''. Альбом-Пісні з-за г'рат
Її засудили на 25 років в 18 років за любов до України
Моя прадедушка и прабабушка пели такие романсы на украинском языке. Они были украинские либеральные интеллигенты
❤❤❤
З повагою, але це не чоловічий романс. Єдина за ким сумую це мамо. Репетувати на долю притаманне кволим та маркітним
! ! !