Я вдома. Мій дім -це Україна! Повторю в 1000 раз, мені не важко - це найкраща країна в світі! Треба лише трошки нам попрацювати в першу чергу над собою і все буде добре. Ну і від касалабів відбитися з Божою допомогою.
@ чому ні? Тут є все. Країна велика, є гори, ліси, поля, моря, річки, озера, гарний клімат, ніяких жучків і павучків які хотять тебе зʼїсти. Гарні люди, класні традиції. Звісно є ложка дьохтю - це обнутий сусід і українські гниди! З цим треба буде поборотись.
Для українця Україна точно найкраща країна в світі. Якщо хтось ниє, кляне чи бідкається і сторону України - це, швидше за все, не українець, або людина-манкурт, або просто з низькимінтелектом.
Мій дім Чорнобаївка . Є гроші ,обʼїздила пів світу до війни ,з початку війни жила в Туречинні ,спробувала жити в Польщі (депресія там так накрила ,що думала все ) . Не можу без України . Жила ,живу і буду жити в Україні !
@@TatyanaSorokalet-ed8fs на здоровье. Каждый выбирает по себе. Я из Харькова. Сейчас в Германии. Возвращаться пока нет возможности. Кроме того, нищета и безработица.
така ж історія! пожила пів року в Польщі, більше не змогла, щодня думала що хочу додому і рахувала дні коли буду їхати додому. Дома найкраще, тим більше якщо цей дім Україна! І так, проблема України це йобнутий сусід і українські гниди. І одним і іншим не місце в Україні))
Багато де бував за кордоном, в Україні 11 років жив на заході, 5 років на сході і 2 роки на півночі країни сам з центру тобто Вінницької області де провів дитинство і юність до 18 років. Зараз 6 років живу на півдні в Одесі (такий собі внутрішній емігрант), і з впевненістю можу сказати що Одеса-це мій дім і найкраще місто в Україні.❤️🤍💛🇺🇦. Що до еміграції за кордон, про це думаю в останню чергу, хоча й вважаю щодля мене це було б майже безболісно. Сподобався посил Марго - "якщо ти не щасливий сам із собою тут, навряд ти будеш щасливий де інде". В нас чудова країна хіба що треба довести все до ладу. Що ми й зробимо після війни. Любіть Україну, як сонце, любіть...
@@MargalyDYU_English У мене це місце народження і це гірше, особливо коли ти активна людина. Моя активністьто, організація прибирання, участь у обговоренні генерального плану міста, "пошук "помилок в плані, протести проти незаконної забудови. І коли перемагають корупціонери і недрочнсні забудовники краще поїхати з рідного та улюбленого міста, тому що тебе те усе дуже дратує, а на новому мість ти не знаєщь як було і що краще.
Вже 2 роки як мобілізований. За ці роки я дізнався наскільки сильно я люблю свій дім(Черкаська обл.). Велика радість бачити все тобі знайоме, будинки, школу, людей..одразу згадуються всі моменти життя. З кожною відпусткою все важче і важче їхати звідти. Тепер не розумію людей, які в пошуках матеріального покидають свій дім.
Мій дім забрали в 2014-му. І десь у році 2017-му я зрозумів,що назад та частина України не повернеться. Залишалося бабусене село, де вона жила до 2009... А потім ьам стояла хата. На півдні України. Я не був там весь цей час, бо, думаю - важко було б в місці, де я був дитиною щасливим, але без людей, з якими я був щасливим. В 2024-му - це місце теж зникло... Справа в тому, що в мене немає дому... Київ класний, але... Тут я живу вимушено, бо в мене немає вибору. Я народився в місті - зовсім не в тому де пройшло моє дитинство. Найкращі роки мого дитинства пройшли не в тому місці де я виріс, щастя я випадково знайшов в іншому місці,яке втратив в 2014... А разом з ним і щастя... Тому в мене немає місця сили. Я давно зрозумів, що я щасливий в дорозі. Але дороги усі зараз перекриті... Я не знаю за зо боротися і за що триматися. Тому я просто йду. А дому немає... Раптова рефлексія після питання блогерки де мій дім, де моє місце сили... Вибачте...
@@veraukraine163все залежить від людини. Поки ви бачите тільки пенсіонерів та смуту, інші живуть щасливе життя та просуваються в житті. Авторка каналу правильно сказала: якщо в Україні було погано, то закордоном навряд буде краще
@@CINCINStudio Я з вами зовсім не згодна. В мене є багато прикладів як незаможні українці починали нове, набагато краще життя за кордоном ніж в Україні. І я не маю на увазі тільки тих хто сидить в Німеччині на пособії. А є і приклади як ті, що жирували в Україні за кордоном вимушені тепер працювати прибиральницями.
Я в еміграціі вже 24 роки....пам'ятаю,як дуже давно іхала з жінкою в маршрутці...і воеа оповідала,що після 25 років життя в німеччині,повернулась додому...тоді я була дуже здивована...і ось моі 24 роки.....я повертаюсь додому!!!!...пробуйте,але не втрачайте стільки часу,як я .....повертайтесь скоріше!!!!!❤
Настане час і про вас і таких україночок як ви будуть знімати фільми. А зараз кожен з нас пише свій сценарій🤝 Я щиро рада за вас ❤️ Якщо ви жили в Німеччині 24 роки і вирішили повернутись саме зараз, значить це не просто так. Інколи у всесвіту на нас бувають такі плани, які ми не взмозі зрозуміти😅
Привіт з Одеси! Ми нікуди не виїжджали. До ковіду багато подорожували, але не хотіли нікуди емігрувати. Була можливість виїхати під час війни родиною, але залишились. Я з тих, хто вважає, що все в моїх руках і я не боюсь складнощів. Комусь легше виїхати і будувати життя в "нормальній" країні. Це логічно і може це правильна тактика. Але мені трохи сумно, що багато хто не готовий брати участь у розбудові України, громадського суспільства. Така доля, мабуть. Кожен шукає, де йому краще.
Хоч живу зараз за кордоном але завжди впевнена, що мій дім саме дома, в моїй країні Україні, на моїй рідній і найкращій у всьому світі землі. Хоча, дорогі українці, тут, за кордоном суспільство, люди, спілкування, відносини, відношення до працівників на роботі, у школах до учнів -- це просто золото!!! Це те, про що я давно мріяла ❤. Вдома -- це постійні рани від спілкування😢😢😢 Люди, хіба не варто розпочати з себе, започаткувати непорушні цінності у взаємовідносинах?! Але Україна це не лише люди, це набагато більше -- природа, культура, самобутність, неповторність, натхнення, відчуття і почуття, і справжність свого єства . Моя країна для мене це якір, духовна опора всіх наших предків, величезний міцний і прекрасний корінь.... Люблю, як змалку полюбила, люблю завжди і де б я не була, і якою б я не була. Ця любов постійна. ❤❤❤
Ну не скажіть. «За кордоном» дуже широке поняття. У моїх родичів поганий досвід з німецькою школою, є вчителі, що кричать на дітей, що ті бояться ставити питання щодо уроку. У школі зобовʼязують відвідувати плавання, діти з синіми губами, тремтять від холоду, і навіть двері від яких йде протяг, в басейн на вулицю не зачиняють. Ще й у класі абсолютна більшість мігрантів мусульман, які не люблять «християн», як вони називають наших білих дітей, і що в нашому випадку, не хочуть спілкуватись, ігнорують дитину (що є булінгом), що у випадку знайомих, які мали ще гіршу ситуацію, і були вимушені переводити дитину у іншу школу, бо вона була «білою вороною» серед арабських дітей, і її реально булили. На ситуацію та атмосферу в класі, вчителі не реагують, ще й не погоджують відмову від додаткових занять після навчального дня, аргументуючи тим що дитина має перебувати у мовному середовищі, дитина почуває себе чужою, часто через це плаче. Я б вже як мінімум з додаткових годин забрала дитину, якби це була моя.
@Sleepyphoenix я не знала, що в Німеччині так. Можливо це якісь поодинокі випадки. Ми були в Литві. Там наших дітей було багато і зібрали окремі класи з наших дітей. І вчителі наші приїхали і добре знали нашу програму. І литовці добре відносились. І відкрили кілька українських самостійних шкіл в кількох містах Литви. От в басейн не попали бо він лише для молодших класів, просто це як обов'язково щоб діти навчились плавати. Але кілька разів самі ходили в той басейн -- просто чудові умови 👍 . Зараз в Канаді. Відношення людей чудове! Вчителі також добре відносяться. В класі діти різних національностей. Діти просто спілкуються з вчителями, директорами. На англійській, на французькій 🤗. Мені дуже приємно. Тут ніхто не вивершується, таких відносин в школах між вчителями й учнями, між самими вчителями і директором, директором і дітьми) в Україні я не бачила. Тут нема ''муштри'',тиску. Все робиться для того щоб діти себе відчували невимушено, просто. А от відносини між дітьми в класі це вже як самі діти. Але щороку проводиться анкетування де питається назвати 3 друзів з ким би ти хотів бути в класі наступного року і три учня з якими б ти нізащо не хотів би бути в одному класі. І на слідуючий рік формуючи класи згідно відповідями в анкетах, щоб дітям було комфортно. Виходить що щороку склад класу міняється і вчитель також.
Мій дім в Німеччині, переїхала ще до війни. Коли вперше прилетіла сюди, вперше в житті відчула, що я вдома. Не знаю, чому так. Думаю, помилково народилася в Україні)) Бажаю кожному жити там, де йому комфортно.
@@emigrant4lifeото як ви розчаровані в Україні, так само я розчарована у світі. Сидять на кровавих грошах і строять із себе великих гуманістів. Якщо ви не бачите їх корупцію - це просто тому, що ви не туди дивитесь
@@MsNoage так розумієте в чому справа вони протягом 30 років своєї Незалежності не стрибали під "російські шансони та з легким паром голубой огонёк 9 мая 23 февраля". Вони будували собі ЄС та НАТО. А тепер вони всі вам чомусь щось винні.
@ винні, бо накопичували у себе російські гроші, гарантуючи їм безпеку, при цьому дозволяючи їй робите те, що вона робила: з Чечнею, з Грузією, з Сирією, з Малі, з Суданом, тепер з нами! Те що в Україні відбувалось - це також наслідки перебування тут русні. Чи те, як Європа не пускала нашу промисловість на свій ринок, і тому все було завʼязано десятиліттями на ринок рашки. Не треба ліпити нам «ви самі у вьому винні». Всі винні! Вам не подобається Париж з емігрантами? Так вони не просто так там зʼявились !
Не прижився в Канаді за 1.5 роки, англійська Б2, робота була дуже і дуже не погана + фріналс але поїхав звідти до Європи і вже трошки легше. А раніше мріяв про Канаду та США.
Воно і не дивно Канада ніколи не була простою для інтеграції, хіба тільки у розповідях "багатих" знайомих та родичів, які поїхали туди давно і по своїй волі. Я чудово розуміла, що Європа значно ближча мені ментально, тож навіть не розглядала Канаду. Але і у Європі доводиться багато в чому відтворювати Україну щоб не зійти з розуму😅
@@MargalyDYU_English А навіщо "відтворювати Україну"? Що відтворювати? Корупцію? Криміналітет? Озлоблених заздрісних людей? Завезти мішки зі сміттям у всі лісосмуги? Чи запалити купу листя посеред подвіря вперемішку із пластиком(як щодня робили мої сусіди в Україні)? Я ось - від цього всього і поїхав. А ви приїхали сюди, щоб це відтворювати?... 😐
Максе, Канада і США - це десь як Україна і Польща. Ось така різниця. У всьому - робота, заробітки, ціни, можливості тощо. Тобто - різниця просто колосальна. Тільки в Канаді ще й зима довша на 1.5 місяці. З Канади багато хто повертається, а от із США - одиниці.
Я не виїжджала за кордон. Мій дім БУВ, зараз в окупації (Олешки). Зараз мій дім, мій рюкзак… нема більше дома. Залишилась тільки, діти, і звірі мої. Мову вивчила😂, треба ще соціалізуватися в суспільстві, яке живе у себе «дома».
Вже півтора роки живу у Ірландії. Дуже приємні люди. Працюю вже пів року. Теж бачу набагато краще у плані взаємодії на роботі, хоч і англійській зараз , лише на B1. В Україну не буду їхати, після війни. Не бачу там майбутнього. Може колись, але не у найближчі роки.
Нічого там не буде. "Може колись" - я так теж думав, коли ще студентом був на помаранчевому майдані. мріяв про Україну в ЄС і все таке. ага.. Ось і настало те "колись" через 20 років. Те ж саме буде і ще через 20 років. Можете запам'ятати, колись згадаєте. А все чому? Бо все починається із людей - те, що у вашому другому реченні. В Україні такого нажаль ДУЖЕ мало.
Те колись буде, коли повернуться всі хто дійсно любить Україну і готовий її розбудовувати, навіть з нуля. Дуже правильно сказала авторка відео, якщо ви не були щасливі в Україні, то і за її межами не будете, щастя це вибір. Просто виберіть бути щасливими. Для мене особисто дім це Україна, закордоном була у Німеччині, Австії, Франції, Італії, Іспанії, Швейцарії, Польщі, Чехії, Словаччині, Хорватії, Угорщині і т.д. і багато разів. Дуже цікаво бувати там як турист, спілкуватись з іноземцями на рівні (володію англійською на рівні C1 і німецькою на рівні A2). Тут є така річ, якщо ти турист закордоном то ти пан, а якщо емігрант, то ти батрак. Тут кожен сам вибирає, ким він хоче бути.
@@emigrant4lifeя теж студенткою була на помаранчевого майдані, і те колись, воно для мене реалізувалось тут в Україні: власний бізнес, сім'я, дитина, новенький кросовер з салону, пентхаус в новобудові, місто стало процвітати, в старих районах старі дороги виклали новенького бруківкою, збудували массу новобудов, крутих дитячих майданчиків, велодоріжки, був шалений наплив туристів, фестивалі, концерти, футболтні матчі, можливість літати прямими рейсами в будь-яку столицю Європи, купувати закордоном з прямою доставкою в Україну, аж доки не почалось вторгнення. Але ми українці сильні і стійкі і ми це все переживем. Бо будь яка проблема, що може бути вирішена грошима - це не проблема, а накладні витрати. І ще віра, навіть у деталях, віра в те що все вийде, в те що саме ти можеш це зробити, в те що тобі обов'язково пощастить. Це як мантра і вона працює для мене і я вчу свого сина таких переконань теж. Моє місце завжди чекає мене в першому ряді біля входу в супермаркет, чи це реальний чи алегоричний без різниці.
@@oxifoxy9793 не був щаливий в Україні, корупція абсолютно скрізь, погана екологія, озлоблене і заздрісне оточення. і це все було ще задовго до повномасштабки. Закордоном щасливий і мрію ніколи не повертатися. Одне, про що дійсно шкодую - емігрувати треба було на років 7-10 раніше.
@@emigrant4life так і не повертайтеся, навіщо усюди бігати, і про це кричати? Прям безкоштовне іпсо для ворога, якому треба щоб якомога більше молодих людей покидало Україну, і розʼїжджалось по світах. Ті, хто справді боролись, і провели життя у тюрмах рфії, повернувшись раділи тому факту, що Україна взагалі існує, і нічого від неї не вимагали. Не всі такі, це одиниці, тож їдьте собі, і живіть де вам завгодно, але не потрібно вести деструктивну пропаганду, ще й у той час, коли наші воїни стікають кров’ю виборюючи саме існування нашої країни, а ми допомагаємо їм, у цій боротьбі. Ви ж допомагаєте тільки ворогу.
В мене трохи більший " стаж" життя за кордоном і маю сказати що це не легко, особливо перші 2-3 роки, і так ви навряд чи буде почувати себе як в дома навіть через 10 років, ви будете краще жити, якщо працюватиме багато і плідно, але чесно кажучи і дома працювати треба дуже багато. Склано сказати де краще буде конкретно вам це дуже індивідуально для мене краще було б напевно дома, але я навряд чи повернусь бо тут у мене вже надто багато якорів у вигляді іпотеки, роботи, дитини яка вже інтегрувалася в це суспільство.
Я в Скандинавії. І тут життя на соціалі у багатьох українців краще, ніж було дома. Це за їх думкою. (Та й в мене було не сильно гірше) А ще тут є можливість і працювати і мати час на відновлення. Но бажання деяких наших "харувати" насмерть, щоб мати найдорожчу автівку у дворі не рідке 😅 Смішний випадок був буквально цього літа. Українка пред'являла мені, чому я не беру двійні зміни, а трачу час на катання на велосипеді?! Дура 😂
Важке питання: Де мій дім?😢 Я народилася в Донецькій області, в 2014 переїхала до Києва. А в 2022 - в Іспанію. У мене ніде немає власного житла. Немає власної сім'ї. З одного боку, це дає свободу, а з іншого - відчуття, що немає нічого. Я вже третій рік не можу звикнути до життя в Європі і постіно думаю, що хочу повернутися, але боюся. Боюся, тому що розумію, що буду проходити ті ж етапи адаптації знову. До речі, іспанську мову я знала ще до переїзду, але це не допомогло мені ані знайти тут роботу, ані інтегруватися. І я думаю, що хочу повернутися, тому що хочу жити тим життям, яке було до війни, але боюся, що такого вже не буде. І це мене лякає
Я теж з Донецької області. Вже давно в Києві. Перед повномасштабною вдалося забрати маму, дякувати богу. Дуже мріяла про це. Можливо обстріли стануть меншими і ви приймете рішення повернутися. І все станеться якнайкраще для вас. Бажаю миру та здійснення мрій.
О Боже ні! Авторка дає дуже неправильні пріоритети при прийнятті рішення чи переїзжати за кордон і куди саме. Бо в неї викривлене сприйняття роботи і фінансів, адже вона працює з українцями віддалено і це питання в неї вирішене. Перше що ви маєте вирішити це питання ГРОШЕЙ! Ви маєте точно знати який у вас буде дохід і які витрати, і тільки коли математика складається думати про все інше, включаючи соціалізацю, курси мови і де грати в настолки по п'ятницях. Якщо ви айтішнік, або просто працюєте віддалено, то вам повезло. Тоді питання роботи вирішене, вам залишається перевірити середні витрати країни і міста куди ви їдете щоб вам вистачало. Якщо ви плануєте шукати роботу на місці, то це вже обираєте "важкий" рівень. Адже тут випливають всі складності емігранта: професія, мова, досвід, ринок праці, визнання дипломів і т.і. Пам'ятайте, що в будь якій країні низькокваліфікована робота дає дохід лише для виживання! Відкривайте телеграм канали, інстаграм, ютубі і вивчайте це питання. Бо до всіх цих проблем соціалізації і думок про "Де мій дім?" ще дожити треба, а спочатку треба зняти квартиру і купити їжі в супермаркеті
Прожила 6 років в Еміратах і 1 рік на Мальдівах і незважаючи на хорошу роботу і зп, зараз в час війни повернулась додому в Україну. І так добре мені тут ❤ і розумію що треба виїзжати і мабуть буду це робити, але внутрішньо розумію що не хочу....
Тимчасово жити за кордоном можна, якщо хтось за платить..коли перестануть платити тоді постає питання працювати щоб заробити на житло чи їжу , бути завжди другим сортом..чи жити у властому житлі і почуватися комфортно і вільно
А у кого власного житла не було або не стало в Україні? За все платити доведеться самостійно, не важливо де ти знаходишся. Питання у тому буде у тебе можливість заробити справедливо, відповідно до своїх вмінь і навичок?
Мій дім це вся наша земля,для мене не має кордонів і такого відчуття що ми тут чужі,що нас не приймають це лиш у наших головах,це наша гордість нам каже,насправді нікому до нас не має справи,я думаю що як ми будемо ставитися до людей так і люди до нас,головне спокій в душі і уміння дружити❤
Я розумію вашу думку, дійсно ми самі визначаємо те як реагувати на ситуації, відношення, обставини і т.д. Мова йшла скоріше про відчуття общини і спілкування з людьми які тебе розуміють. Коли тебе оточують люди близькі тобі ментально, то можна почуватися себе нормально і на північному полюсі, або ж навпаки бути в Україні, але відчувати себе чужим🤷♂️
Вітання з Миколаєва, приємно бачити чудові родинні стосунки. Навесні 24-го теж їздила до своїх дітей та онуків в Нідерланди. Їх не бачила два з половиною років. Сподобалась країна, але була дуже рада повернутись додому.
Є люди, які не виїхали навіть зпід обстрілів і всі їх засуджують називаючи "ждуни"... Я не хочу виїжджати зі своєї хати. Але якшо Росія прийде сюди, то доведеться виїздити і шукати новий дім
Ну мені здається "ждуни" і ті хто принципово не хоче покидати свої домівки навіть під обстрілами, це два різні типи людей. Хоча звичайно часто ними виявляються одні і ті ж 🙁
@@MargalyDYU_English ну якби не дитина... то я б не виїздила. Росію терпіти не можу, але при цьому за свою хату буду боротися до останнього. У мене тут все облаштовано, підвал ідеальний, запаси є... І отримала б клеймо ждуна всирівно... тільки заради дитини шукаю доступу, бо із-за маминих принципів дитина страждати не повинна
Дуже гарна українська у авторки. Не без огріхів, звісно, але дуже комфортно слухати. Кажу, як людина, яку бісять багато сучасних авторів з рандомними наголосами у вжитку.
хтось десь казав-досліджував - що люди в совєцьких таборах виживали ті, які зосередились на щоденному вижививанні. Вчити мову, працювати, витискати максимум з ситуації, а коли вже геть накриває, особливо для дітей - розглядати вимушену еміграцію, як пригоду - нам допомагає. Швидко інтегруватись - не протиставляти себе місцевій спільноті, а саме бути активною частиною. Не саботувати саморозвиток - це дуже деструктивно, знаю по собі, але берегти своє і швидко всотувати культуру іншого.
Всіх вітаю! Мій дім там де моя сімʼя . Зараз майже всіх перевіз до США. Тут народились діти, тут поховав батька. В Україні тільки спогади . Працюю звичайним двірником. Важко тільки на одинці як бурʼян у полі ! Об.єднуйтесь бо ви того варті !
Як би там не було, добре що ви змогли перевести родину і попрощатись з батьком нормально. Але що робити людям котрі далеко від сім"ї бо сім'я важає переїз неприйнятним?
Важко порадити коли не знаєш ситуацію. В мене переломний період зайняв близько 3-5ти р , коли оглядаєшся назад ,чи йти вперед. Дружина підтримує мене морально -матеріально. Батьки зрозуміли тільки через 10р. Їх онуки зростають щасливо за кордоном - ось майбутнє . Спочатку самі зорганізувались ,а потім і їх підтягли. Удачі і успіху всім хто в еміграції старається …
@@iuriicherednychenko1058 Дякую за ваші побажання успіху всім, хто старається. Справедливо сказати, що і в Україні є ті, хто стараються. А батькам дійсно важко сприйняти, що діти і онуки можуть щасливо зростати за кордоном, бо так хочеться, щоб усі поруч були. Але як кажуть: батьків хліб не навчить як жить. Тому з часом і батьки починають підтримувати дітей у своєму виборі. Бо розуміють, що вони не вічні, тривога за дітей спала, бо в них дійсно вийшло достойно пройти випробування еміграції та інтеграції, а майбутнє за молодим поколінням. І молодому поколінню теж дуже важливо, щоб поруч були свої дідусі, бабусі. Щиро всім бажаю сімейного затишку, бережіть одне одного. Робіть все, щоб зберігати, підтримувати, а іноді й лагодити свою близькість з рідними. Це, на мою думку, дійсно те, що допомагає впоратись з усіма викликами життя.
Чудова стратегія, за кордоном всі хочуть повернутися жити в Україну і хочуть щоб Україна була незалежна держава, так беріть зброю і робіть її незалежною бо інших варіантів нема і війна не закінчиться
Зрозуміло, що ж ви відразу не сказали? Я тоді краще, візьму пояс смертниці і відразу на москву🤝 Лише одне питання, як так сталося що у нас немає інших варіантів? І чому?
@@MargalyDYU_English тому що українці дуже мʼякі, і обирали напів-міри, та толерували вороже! У 1917 обрали Грушевського, та бути автономною частиною Московії, а не Міхновського, який був лише за незалежність, і наполягав, що мocковити то ворог. Те саме і при отриманні незалежності у 1991р. - українці до влади обрали комуняк, які і збудували цю гнилу систему, в яку запустили купу мocковитів, які грабували, руйнували, та роззброювали нас зсередини! Тільки цікавлячись передуючими цьому подіями, та встановлюючи причино-наслідкові звʼязки, можемо чітко побачити, що, і чому, відбувається зараз.
@@SleepyphoenixВи забули, що якраз інтелігенцію засилали в табори та розстрілювали скільки років, а потім у Вас питання " Чому у 1991 комуняки обрали комуняк до влади " 😀
Я озвучувала свої суб'єктивні думки і неодноразово про це наголосила, усі ми у різних ситуаціях з своїми проблемами, але я працюю дистанційно, тому так, для мене питання комунікації з живими людьми і хобі є нагальними🤷♂️
Дякую Вам за це відео, Ви зробили мій день😊 Дуже важливе наразі питання: хто я і де мій дім? Нажаль, я не можу собі відповісти на нього... Але Ваш досвід та запал, з яким Ви ділитеся неймовірний! Мені аж захотілося вивчати з Вами англійську😊
"як чи на що випробовує нас війна?"- мене вона випробовує на те чи можу я бути корисним для України і на скільки? Ті хто воюють,ті хто влонтерять,ті хто лікують, ті хто спасають з під завалів,ті хто спасає евакуює людей та тваринок,ті хто сплачує нас у єдине ціле...Війна це виклик до соборності і відчуття відповідальності до людей що поряд, це елементарне відчуття жалю ...❤ А тим хто думає чи взагалі бути тут з нами чи ні, чи залишитись на чужині😢,то збочення цінностей для мене...якщо такі як ви хочаб донатили то ще куди нейшло , а якщо ні ,то краще залишайтесь там і доказуйте там всім про те що ви теж людина гідна їхньої уваги...і будете як євреї до створення Ізраїлю, ніхто не поважає тих хто кидає свою державу на призволяще ,щей користується їхньою країною(зауважте це)
Дякую, та ще приємніше об''єднуватись у спілкуванні з гарними людьми. Нехай поки леше в комментарях, але це те заради чого я продовжую робити канал ❤️🫂
Я намагалась не порівнювати, лише закликаю не дивитися крізь рожеві окуляри ні на життя в Україні під час війни ні на еміграцію. Кожен вирішую сам, поганих рішень не існує існують лише рішення за, які ми готові або не готові нести відповідальність...
Ви більше розповідаєте про біженство? Чи таки не еміграцію? Біженець - змушений виїхати попри своє бажання. А емігрант - робить це за власним бажанням, мріями тощо. Біженці погано інтегруються у нове суспільство і починають будувати навколо себе свою мінікраїну звідки приїхали. А емігранти максимально асимілюються і розчиняються в ньому. (Звісно у всіх випадках ідеться не про всіх, а про більшість). Ну, і всі українці, котрі виїхали за останні 2.5 роки - це саме біженці у 95%, а не емігранти.
@@MargalyDYU_EnglishВи не праві і не зрозумієте людей, які зараз під обстрілами. Куди ж нашим проблемами, o my God, до Ваших проблем з інтеграцією і пошуком роботи? Ніхто таких як Ви не пожаліє і співчуття не чекайте - Ваш вибір був виїхати, насолоджуйтесь еміграцією і не нийте, патріоти наші щирі. І так, не всі можуть виїхати, у когось є родини та обовязки. Можливо таким високорозвиненим і розумним особистостям, як Ви цього не зрозуміти.
Та не зліться, повірте: багато хто повернеться, не всі можуть прижитися. На мою думку, 50% точно. Головне - вигнати ворога з нашої землі. Тримайтеся Запоріжжя.🙏 Доречі, мій найкращий відпочинок був у Бердянську, хоча літала на моря, але там відпочила душевно.
Коли я приїзджаю в нову країну я відчуваю себе сліпим щеням, яке тільки но народилося. Воно тицяє тупо носом всюди і не може попасти куди треба. Йому потрібен поводир.
Я б хотів звернутись на "ти" по дружньому без жодних негативних нот🫰 - Ти підійшла дуже професійно, до питання еміграції, розставила абсолютно чітко запитання, і вони 100% зачеплять кожного українця, в незалежності де б людина не була. Гарний якісний український контент, молодчинка🤜🤛
Я з дітьми живу в Нідерландах останні 3 роки, мені тут подобається. Зустріла свого чоловіка, маю друзів і роботу. Тепер наш дім тут, за Україною не сумую і повертатись не планую.
@@semenpetrovych370 Як відомо в українському парламенті проголосований в першому читанні/внесений Президентомзакон про множинне громадянство, згідно якого можна мати два громадянства після одруження з іноземцем. Сподіваюся скористатися ним, оскільки маю нерухомість в Україні та щоб підстрахуватися на майбутнє. Два громадянства краще ніж одне)
Bună siua! Виїхав з України в Румунію. Повертатись не планую. Не зовсім згоден, що незнання мов прямо таки ставить хрест на мігранті. Важливо, по-перше, шукати діаспору наших людей. Або створювати власні комюніті (я так і зробив). І вчити англійську мову, як першу іноземну. І вже тільки другу мову, країни в якій ви перебуваєте.
Ооо, ви на 29й хвилині згадали за кочівників і мені спало на думку, що більшості українцям погано морально на чужині, тому що ми не кочівники, ми - землероби, маю на увазі, наших предків, а у нас же то в генах цей осілий спосіб життя. Хоча, хто жив біля морів чи Дніпра, то не факт, що лише землероби.😊
Я регулярно подорожую в Таіланд останні 10 років і щеплення ніколи не робила. Тільки 1 раз від малярії, коли їхала на північ Таїланду. В інші його регіони ніяких щеплень не потрібно. Доречі, в Іспанії вони покриваються соціальною медициною. Платити не треба.
Навіть в цих країнах вона не є основною, там там майже всі спілкуються нею, але без вивчення основної мови країни процес інтеграції в суспільство навіть не почнеться...
@@MargalyDYU_English просто читаю і бачу як важко підібрати нашим чоловікам слова, щоб висловити симпатію))) тому й відбувається це дещо з викликом, іронією, інколи кострубато звучить, але посил все ж таки позитивний😂
А я знаю, що якщо моя мама з Уралу і батько з Хмельниччини, попоневірявшись по далекому сходу приїхали в Україну, де я і народилася, то це моє місце на землі. І я повинна бути тут.
❤У вас дуже гарна українська мова! І мамі комплімент бо ми думаємо що Миполаів- то якесь проросійське лайно-місто. Україна моє рідне, я лишаюсь але просто мрію знов мати можливість подорожувати😢 бо я чоловік
Подруга- харків'янка їздила долому на свята і повернулася в Чехію на роботу і каже, що не хоче тут залишатися, допрацює до кінця біженицької візи і, скоріше за все, повернеться додому або поїде в іншу країну. Не відчуває тут себе щасливою, доречі, я теж.
Можливо те, що в Миколаєві я і до війни відчувала себе чужою. А можливо елементарна безпека і підвищена тривожність, навіть у таких містах як Львів. Не знаю що вибрати… Думаю кожен з 10 млн, які виїхали знаходить свою відповідь на це питання і нажаль їм це вдається 🤷♂️ А що змушує вас відчувати себе комфортно і впевненно дивитись в завтрашній день, де б ви не були?
@@MrReaxxionAction ще «фартєца львів» забули що за моск. пропаганда? Багато хто здавав безкоштовно і у місті, і у селах свої хати, скільки львівʼян допомагало у перший час, скільки ризикуючи, годувало на вокзалах людей, які їхали далі, за кордон. Але ж вам те не цікаво, легше просто звинуватити. Як одеситка, яка любить львівʼян, не дам ширити ці наклепи.
@@Sleepyphoenix так ви ж самі пишете, це у перші місяці так було... А я хотів поїхати на захід країни, коли повномасштабна вже як 1.5 роки відбувалась. Зайшов на різні сайти з оренди і зловив шок. Це не наклеп, а фактчекінг. Я сам з Одеси до речі, в нас таких накруток не було за весь час війни
@ у нас в Одесі, пам’ятаю, у 2014-му, і у наступні роки, коли шукаєш квартиру щоби арендувати, у багатьох оголошеннях було: «толька нє Данєцкім, і Луґанскім!». Ну то кому могли дорожче здавати, якщо взагалі не хотіли здавати? А тепер ми будемо скаржитися на львівʼян, чи «западєнцев», як деякі, в унісон з моск. іпсо?
Та вже куча людей кинуло українця фронтовика і людей на смерть. Диво що вони ще воюють, це Чудо. Тому мігруйте, соціум вже зруйнований на майбутн'є. Далі можливі нові війни у найближчий час з новими союзниками.
Я вдома. Мій дім -це Україна! Повторю в 1000 раз, мені не важко - це найкраща країна в світі! Треба лише трошки нам попрацювати в першу чергу над собою і все буде добре. Ну і від касалабів відбитися з Божою допомогою.
Вряд чи Україна найкраща,але наш дім в Україні,а вдома все-таки краще.
@ чому ні? Тут є все. Країна велика, є гори, ліси, поля, моря, річки, озера, гарний клімат, ніяких жучків і павучків які хотять тебе зʼїсти. Гарні люди, класні традиції. Звісно є ложка дьохтю - це обнутий сусід і українські гниди! З цим треба буде поборотись.
❤❤❤
@@olhaletsyk4384Найкраща🤍 Більше соціально свідомих людей і все можна налагодити.
Для українця Україна точно найкраща країна в світі. Якщо хтось ниє, кляне чи бідкається і сторону України - це, швидше за все, не українець, або людина-манкурт, або просто з низькимінтелектом.
Мій дім Чорнобаївка . Є гроші ,обʼїздила пів світу до війни ,з початку війни жила в Туречинні ,спробувала жити в Польщі (депресія там так накрила ,що думала все ) . Не можу без України . Жила ,живу і буду жити в Україні !
Теж поживши за кордоном, більше нікуди не хочеться так, як додому❤️
❤❤❤
@@TatyanaSorokalet-ed8fs на здоровье. Каждый выбирает по себе. Я из Харькова. Сейчас в Германии. Возвращаться пока нет возможности. Кроме того, нищета и безработица.
така ж історія! пожила пів року в Польщі, більше не змогла, щодня думала що хочу додому і рахувала дні коли буду їхати додому. Дома найкраще, тим більше якщо цей дім Україна! І так, проблема України це йобнутий сусід і українські гниди. І одним і іншим не місце в Україні))
В якій бригаді борониш нашу ненькку?
Багато де бував за кордоном, в Україні 11 років жив на заході, 5 років на сході і 2 роки на півночі країни сам з центру тобто Вінницької області де провів дитинство і юність до 18 років. Зараз 6 років живу на півдні в Одесі (такий собі внутрішній емігрант), і з впевненістю можу сказати що Одеса-це мій дім і найкраще місто в Україні.❤️🤍💛🇺🇦. Що до еміграції за кордон, про це думаю в останню чергу, хоча й вважаю щодля мене це було б майже безболісно. Сподобався посил Марго - "якщо ти не щасливий сам із собою тут, навряд ти будеш щасливий де інде".
В нас чудова країна хіба що треба довести все до ладу. Що ми й зробимо після війни.
Любіть Україну, як сонце, любіть...
❤❤❤
Дякую, люблю читати коментарі свідомих людей 🙌 Одеса хоч і не місце народження але місце вибору) в мене так було зі Львовом 🩵
@@MargalyDYU_English У мене це місце народження і це гірше, особливо коли ти активна людина. Моя активністьто, організація прибирання, участь у обговоренні генерального плану міста, "пошук "помилок в плані, протести проти незаконної забудови. І коли перемагають корупціонери і недрочнсні забудовники краще поїхати з рідного та улюбленого міста, тому що тебе те усе дуже дратує, а на новому мість ти не знаєщь як було і що краще.
такі справи
Вже 2 роки як мобілізований. За ці роки я дізнався наскільки сильно я люблю свій дім(Черкаська обл.).
Велика радість бачити все тобі знайоме, будинки, школу, людей..одразу згадуються всі моменти життя. З кожною відпусткою все важче і важче їхати звідти.
Тепер не розумію людей, які в пошуках матеріального покидають свій дім.
А як що до тих, які покидають свій дім не через матеріальні причини? І як що до тих у кого дому не залишилось або він на окупованій території?
Дуже чекаємо вас до дому, наш воїне, береже Вас Бог!🙏🙏🙏❤️❤️❤️
@@MargalyDYU_EnglishУкраїна велика.
Вельми дякую
@@MargalyDYU_English Україна велика.
Мій дім забрали в 2014-му. І десь у році 2017-му я зрозумів,що назад та частина України не повернеться. Залишалося бабусене село, де вона жила до 2009... А потім ьам стояла хата. На півдні України. Я не був там весь цей час, бо, думаю - важко було б в місці, де я був дитиною щасливим, але без людей, з якими я був щасливим. В 2024-му - це місце теж зникло...
Справа в тому, що в мене немає дому...
Київ класний, але... Тут я живу вимушено, бо в мене немає вибору.
Я народився в місті - зовсім не в тому де пройшло моє дитинство. Найкращі роки мого дитинства пройшли не в тому місці де я виріс, щастя я випадково знайшов в іншому місці,яке втратив в 2014... А разом з ним і щастя...
Тому в мене немає місця сили. Я давно зрозумів, що я щасливий в дорозі. Але дороги усі зараз перекриті... Я не знаю за зо боротися і за що триматися. Тому я просто йду. А дому немає...
Раптова рефлексія після питання блогерки де мій дім, де моє місце сили... Вибачте...
Мій дім - Україна. Повернулась з Швейцарії додому. І це прекрасно. Я щаслива.
Так само планую повернутись до дому зі Швейцарії .. я в шоці .. це ж не країна а пекло + всюди депресія і пенсіонери. Країна з дуже поган кармою
@@veraukraine163все залежить від людини. Поки ви бачите тільки пенсіонерів та смуту, інші живуть щасливе життя та просуваються в житті.
Авторка каналу правильно сказала: якщо в Україні було погано, то закордоном навряд буде краще
@@CINCINStudio Я з вами зовсім не згодна. В мене є багато прикладів як незаможні українці починали нове, набагато краще життя за кордоном ніж в Україні. І я не маю на увазі тільки тих хто сидить в Німеччині на пособії. А є і приклади як ті, що жирували в Україні за кордоном вимушені тепер працювати прибиральницями.
Я в еміграціі вже 24 роки....пам'ятаю,як дуже давно іхала з жінкою в маршрутці...і воеа оповідала,що після 25 років життя в німеччині,повернулась додому...тоді я була дуже здивована...і ось моі 24 роки.....я повертаюсь додому!!!!...пробуйте,але не втрачайте стільки часу,як я .....повертайтесь скоріше!!!!!❤
Ого ! Яка ви молодець! Це треба мати сміливість 😍🙏
Настане час і про вас і таких україночок як ви будуть знімати фільми. А зараз кожен з нас пише свій сценарій🤝 Я щиро рада за вас ❤️ Якщо ви жили в Німеччині 24 роки і вирішили повернутись саме зараз, значить це не просто так. Інколи у всесвіту на нас бувають такі плани, які ми не взмозі зрозуміти😅
15 років у США зараз в дома і щаслива
В якій країні жили 24 роки ? Що іменно вас натхнуло вернутися на батьківщину? Діти ваші де ?
Як війна скінчиться - ми теж з сім'єю додому у Харків.
Я маю дім. Дім - це Україна. І я щаслива, що не маю в цьому плані сумнівів.
Нехай вам ніколи в житі не доведеться сумніватись з цього приводу 👌
Боже, яка ви щаслива!❤❤❤
така ж фігня!)😊💙💛
В яку бригаду ЗСУ мобілізувались боронити свою батьківщину шановна пані Тетяно?
@@sirius-light хочете помогти грошима на дрони?
Ви дуже цікаво розказуєте,так глибоко розумієте і пояснюєте життя на чужині.
Мої висновки це мої особисті спостереження та досвід, не претендую на істину в останній інстанціїї, але відчуваю так🤷♂
Привіт з Одеси! Ми нікуди не виїжджали. До ковіду багато подорожували, але не хотіли нікуди емігрувати.
Була можливість виїхати під час війни родиною, але залишились.
Я з тих, хто вважає, що все в моїх руках і я не боюсь складнощів.
Комусь легше виїхати і будувати життя в "нормальній" країні. Це логічно і може це правильна тактика.
Але мені трохи сумно, що багато хто не готовий брати участь у розбудові України, громадського суспільства.
Така доля, мабуть. Кожен шукає, де йому краще.
Україна моя земля, Київ моє рідне місто, тут я дійсно вдома. Була у 16 країнах світу. Але все одно з радістю поверталась додому. Україна найкраща❤
Хоч живу зараз за кордоном але завжди впевнена, що мій дім саме дома, в моїй країні Україні, на моїй рідній і найкращій у всьому світі землі.
Хоча, дорогі українці, тут, за кордоном суспільство, люди, спілкування, відносини, відношення до працівників на роботі, у школах до учнів -- це просто золото!!! Це те, про що я давно мріяла ❤. Вдома -- це постійні рани від спілкування😢😢😢
Люди, хіба не варто розпочати з себе, започаткувати непорушні цінності у взаємовідносинах?!
Але Україна це не лише люди, це набагато більше -- природа, культура, самобутність, неповторність, натхнення, відчуття і почуття, і справжність свого єства . Моя країна для мене це якір, духовна опора всіх наших предків, величезний міцний і прекрасний корінь....
Люблю, як змалку полюбила, люблю завжди і де б я не була, і якою б я не була. Ця любов постійна. ❤❤❤
Ну не скажіть. «За кордоном» дуже широке поняття. У моїх родичів поганий досвід з німецькою школою, є вчителі, що кричать на дітей, що ті бояться ставити питання щодо уроку. У школі зобовʼязують відвідувати плавання, діти з синіми губами, тремтять від холоду, і навіть двері від яких йде протяг, в басейн на вулицю не зачиняють. Ще й у класі абсолютна більшість мігрантів мусульман, які не люблять «християн», як вони називають наших білих дітей, і що в нашому випадку, не хочуть спілкуватись, ігнорують дитину (що є булінгом), що у випадку знайомих, які мали ще гіршу ситуацію, і були вимушені переводити дитину у іншу школу, бо вона була «білою вороною» серед арабських дітей, і її реально булили. На ситуацію та атмосферу в класі, вчителі не реагують, ще й не погоджують відмову від додаткових занять після навчального дня, аргументуючи тим що дитина має перебувати у мовному середовищі, дитина почуває себе чужою, часто через це плаче. Я б вже як мінімум з додаткових годин забрала дитину, якби це була моя.
@Sleepyphoenix я не знала, що в Німеччині так. Можливо це якісь поодинокі випадки. Ми були в Литві. Там наших дітей було багато і зібрали окремі класи з наших дітей. І вчителі наші приїхали і добре знали нашу програму. І литовці добре відносились. І відкрили кілька українських самостійних шкіл в кількох містах Литви. От в басейн не попали бо він лише для молодших класів, просто це як обов'язково щоб діти навчились плавати. Але кілька разів самі ходили в той басейн -- просто чудові умови 👍 . Зараз в Канаді. Відношення людей чудове! Вчителі також добре відносяться. В класі діти різних національностей. Діти просто спілкуються з вчителями, директорами. На англійській, на французькій 🤗. Мені дуже приємно. Тут ніхто не вивершується, таких відносин в школах між вчителями й учнями, між самими вчителями і директором, директором і дітьми) в Україні я не бачила. Тут нема ''муштри'',тиску. Все робиться для того щоб діти себе відчували невимушено, просто.
А от відносини між дітьми в класі це вже як самі діти. Але щороку проводиться анкетування де питається назвати 3 друзів з ким би ти хотів бути в класі наступного року і три учня з якими б ти нізащо не хотів би бути в одному класі. І на слідуючий рік формуючи класи згідно відповідями в анкетах, щоб дітям було комфортно. Виходить що щороку склад класу міняється і вчитель також.
@@Oksana-v5c вам пощастило. Але бачите, «за кордоном» буває дуже по-різному…
@@Sleepyphoenix100 %
Ми у Польщі... майже нормально.......дійсно, як кому в житті пощастить 😢
Мені завжди дуже шкода, коли я чую що хтось не планує повертатися. Наче я втрачаю рідну людину. Не знаю чому.
Я теж так відчуваю❤
Так само😢💔💔💔
Дуже гарне відео і приємна авторка. Дякую. З мене лайк і підписка)))
Дякую це дуже цінно для мене 🫂
Мій дім в Німеччині, переїхала ще до війни. Коли вперше прилетіла сюди, вперше в житті відчула, що я вдома. Не знаю, чому так. Думаю, помилково народилася в Україні)) Бажаю кожному жити там, де йому комфортно.
Те ж саме відчуття.
Ого, навіть так😮
@@emigrant4lifeото як ви розчаровані в Україні, так само я розчарована у світі. Сидять на кровавих грошах і строять із себе великих гуманістів. Якщо ви не бачите їх корупцію - це просто тому, що ви не туди дивитесь
@@MsNoage так розумієте в чому справа вони протягом 30 років своєї Незалежності не стрибали під "російські шансони та з легким паром голубой огонёк 9 мая 23 февраля". Вони будували собі ЄС та НАТО. А тепер вони всі вам чомусь щось винні.
@ винні, бо накопичували у себе російські гроші, гарантуючи їм безпеку, при цьому дозволяючи їй робите те, що вона робила: з Чечнею, з Грузією, з Сирією, з Малі, з Суданом, тепер з нами! Те що в Україні відбувалось - це також наслідки перебування тут русні.
Чи те, як Європа не пускала нашу промисловість на свій ринок, і тому все було завʼязано десятиліттями на ринок рашки. Не треба ліпити нам «ви самі у вьому винні». Всі винні!
Вам не подобається Париж з емігрантами? Так вони не просто так там зʼявились !
Дім - це Україна, лише туди тягнеться душа 😢❤💛💙 Слава Україні ! Слава Героям !
Миколаїв - моє місце обожнюю, дякую за таке тепле відео❤
Не прижився в Канаді за 1.5 роки, англійська Б2, робота була дуже і дуже не погана + фріналс але поїхав звідти до Європи і вже трошки легше. А раніше мріяв про Канаду та США.
Воно і не дивно Канада ніколи не була простою для інтеграції, хіба тільки у розповідях "багатих" знайомих та родичів, які поїхали туди давно і по своїй волі. Я чудово розуміла, що Європа значно ближча мені ментально, тож навіть не розглядала Канаду. Але і у Європі доводиться багато в чому відтворювати Україну щоб не зійти з розуму😅
@@MargalyDYU_English А навіщо "відтворювати Україну"? Що відтворювати? Корупцію? Криміналітет? Озлоблених заздрісних людей? Завезти мішки зі сміттям у всі лісосмуги? Чи запалити купу листя посеред подвіря вперемішку із пластиком(як щодня робили мої сусіди в Україні)? Я ось - від цього всього і поїхав. А ви приїхали сюди, щоб це відтворювати?... 😐
Максе, Канада і США - це десь як Україна і Польща. Ось така різниця. У всьому - робота, заробітки, ціни, можливості тощо. Тобто - різниця просто колосальна. Тільки в Канаді ще й зима довша на 1.5 місяці. З Канади багато хто повертається, а от із США - одиниці.
Ох! Хотілося б більше у вас дізнатись. Бо й мені наче все добре, але щось погано...😢
@@emigrant4lifeякий ви смішний. Є ще духовна Україна, крім сучасної...
Дуже схожі на нас з мамою) Прекрасна матуся і прекрасна донечка) Дякую за відео.
Мама теж читає коментарі, тому подвійне дякую за компліменти ❤️🫂
Я не виїжджала за кордон. Мій дім БУВ, зараз в окупації (Олешки). Зараз мій дім, мій рюкзак… нема більше дома. Залишилась тільки, діти, і звірі мої. Мову вивчила😂, треба ще соціалізуватися в суспільстві, яке живе у себе «дома».
Бережіть себе! І хай вам зустрічаються гарні люди
😢
Від усього серця бажаю вам усього найкращого 🤝
Вже півтора роки живу у Ірландії. Дуже приємні люди. Працюю вже пів року. Теж бачу набагато краще у плані взаємодії на роботі, хоч і англійській зараз , лише на B1. В Україну не буду їхати, після війни. Не бачу там майбутнього. Може колись, але не у найближчі роки.
Нічого там не буде. "Може колись" - я так теж думав, коли ще студентом був на помаранчевому майдані. мріяв про Україну в ЄС і все таке. ага.. Ось і настало те "колись" через 20 років. Те ж саме буде і ще через 20 років. Можете запам'ятати, колись згадаєте. А все чому? Бо все починається із людей - те, що у вашому другому реченні. В Україні такого нажаль ДУЖЕ мало.
Те колись буде, коли повернуться всі хто дійсно любить Україну і готовий її розбудовувати, навіть з нуля. Дуже правильно сказала авторка відео, якщо ви не були щасливі в Україні, то і за її межами не будете, щастя це вибір. Просто виберіть бути щасливими. Для мене особисто дім це Україна, закордоном була у Німеччині, Австії, Франції, Італії, Іспанії, Швейцарії, Польщі, Чехії, Словаччині, Хорватії, Угорщині і т.д. і багато разів. Дуже цікаво бувати там як турист, спілкуватись з іноземцями на рівні (володію англійською на рівні C1 і німецькою на рівні A2). Тут є така річ, якщо ти турист закордоном то ти пан, а якщо емігрант, то ти батрак. Тут кожен сам вибирає, ким він хоче бути.
@@emigrant4lifeя теж студенткою була на помаранчевого майдані, і те колись, воно для мене реалізувалось тут в Україні: власний бізнес, сім'я, дитина, новенький кросовер з салону, пентхаус в новобудові, місто стало процвітати, в старих районах старі дороги виклали новенького бруківкою, збудували массу новобудов, крутих дитячих майданчиків, велодоріжки, був шалений наплив туристів, фестивалі, концерти, футболтні матчі, можливість літати прямими рейсами в будь-яку столицю Європи, купувати закордоном з прямою доставкою в Україну, аж доки не почалось вторгнення. Але ми українці сильні і стійкі і ми це все переживем. Бо будь яка проблема, що може бути вирішена грошима - це не проблема, а накладні витрати. І ще віра, навіть у деталях, віра в те що все вийде, в те що саме ти можеш це зробити, в те що тобі обов'язково пощастить. Це як мантра і вона працює для мене і я вчу свого сина таких переконань теж.
Моє місце завжди чекає мене в першому ряді біля входу в супермаркет, чи це реальний чи алегоричний без різниці.
@@oxifoxy9793 не був щаливий в Україні, корупція абсолютно скрізь, погана екологія, озлоблене і заздрісне оточення. і це все було ще задовго до повномасштабки. Закордоном щасливий і мрію ніколи не повертатися. Одне, про що дійсно шкодую - емігрувати треба було на років 7-10 раніше.
@@emigrant4life так і не повертайтеся, навіщо усюди бігати, і про це кричати? Прям безкоштовне іпсо для ворога, якому треба щоб якомога більше молодих людей покидало Україну, і розʼїжджалось по світах. Ті, хто справді боролись, і провели життя у тюрмах рфії, повернувшись раділи тому факту, що Україна взагалі існує, і нічого від неї не вимагали. Не всі такі, це одиниці, тож їдьте собі, і живіть де вам завгодно, але не потрібно вести деструктивну пропаганду, ще й у той час, коли наші воїни стікають кров’ю виборюючи саме існування нашої країни, а ми допомагаємо їм, у цій боротьбі. Ви ж допомагаєте тільки ворогу.
Київ - мій дім. Де б я не була, він завжди ним буде. Бо тут пройшло дитинство, юність і є могили моїх рідних.
Так, могили - це дуже важливо, особливо, якщо ви маг-некромант.
@@emigrant4life хто ти, воїне?
@@Sleepyphoenix а котрий із ухилянтів питає?
Дякую за поради!
Радісно, коли донька і мама мають такі теплі відносини і емоційно близькі.
Привіт , я теж з Миколаєва, дякую за українську)
Вам, дякую! ❤І за українську дякую, бо я пам'ятаю які були погляди в мій бік коли намагалась заговорити українською в нашому рідному місті до війни🤷♂
В мене трохи більший " стаж" життя за кордоном і маю сказати що це не легко, особливо перші 2-3 роки, і так ви навряд чи буде почувати себе як в дома навіть через 10 років, ви будете краще жити, якщо працюватиме багато і плідно, але чесно кажучи і дома працювати треба дуже багато. Склано сказати де краще буде конкретно вам це дуже індивідуально для мене краще було б напевно дома, але я навряд чи повернусь бо тут у мене вже надто багато якорів у вигляді іпотеки, роботи, дитини яка вже інтегрувалася в це суспільство.
Так є речі які прив"язують, але ви думаєте у всіх так? Чи можливо все таки є люди які повністю інтегруються і не залишають місця сентиментам?
О так і пропаде Україна і українці, на жаль!
Я в Скандинавії. І тут життя на соціалі у багатьох українців краще, ніж було дома. Це за їх думкою. (Та й в мене було не сильно гірше) А ще тут є можливість і працювати і мати час на відновлення. Но бажання деяких наших "харувати" насмерть, щоб мати найдорожчу автівку у дворі не рідке 😅
Смішний випадок був буквально цього літа. Українка пред'являла мені, чому я не беру двійні зміни, а трачу час на катання на велосипеді?! Дура 😂
а що оте "почувати себе як в дома"? я в Україні завжди почував себе, як в Україні. а у Європі - почуваю себе як у Європі.
@@hanna2887-p4j менше спілкуйтеся із бувшими співвідчизниками, будете ментально здоровішим. рекомендую. перевірено на власному досвіді.
Маргарито, дякую вам за такий контент 😊
Дякую вам за підтримку 🫶
Важке питання: Де мій дім?😢 Я народилася в Донецькій області, в 2014 переїхала до Києва. А в 2022 - в Іспанію. У мене ніде немає власного житла. Немає власної сім'ї. З одного боку, це дає свободу, а з іншого - відчуття, що немає нічого. Я вже третій рік не можу звикнути до життя в Європі і постіно думаю, що хочу повернутися, але боюся. Боюся, тому що розумію, що буду проходити ті ж етапи адаптації знову. До речі, іспанську мову я знала ще до переїзду, але це не допомогло мені ані знайти тут роботу, ані інтегруватися. І я думаю, що хочу повернутися, тому що хочу жити тим життям, яке було до війни, але боюся, що такого вже не буде. І це мене лякає
Я теж з Донецької області. Вже давно в Києві. Перед повномасштабною вдалося забрати маму, дякувати богу. Дуже мріяла про це. Можливо обстріли стануть меншими і ви приймете рішення повернутися. І все станеться якнайкраще для вас. Бажаю миру та здійснення мрій.
@@lyanchikya Дуже Вам дякую! Навзаєм!
Десь є ваше місце на цьому світі, треба відшукати.....
Спробуйте молитися до ,,вищих сил'', повірте, це допоможе знайти шлях, не впасти у відчай .🥰
@@Irmina5761 Дякую за пораду
Теплі обійми вам зі Запоріжжя !!! Миколаїв 👍♥️👍
🫂
О Боже ні! Авторка дає дуже неправильні пріоритети при прийнятті рішення чи переїзжати за кордон і куди саме.
Бо в неї викривлене сприйняття роботи і фінансів, адже вона працює з українцями віддалено і це питання в неї вирішене.
Перше що ви маєте вирішити це питання ГРОШЕЙ!
Ви маєте точно знати який у вас буде дохід і які витрати, і тільки коли математика складається думати про все інше, включаючи соціалізацю, курси мови і де грати в настолки по п'ятницях.
Якщо ви айтішнік, або просто працюєте віддалено, то вам повезло. Тоді питання роботи вирішене, вам залишається перевірити середні витрати країни і міста куди ви їдете щоб вам вистачало.
Якщо ви плануєте шукати роботу на місці, то це вже обираєте "важкий" рівень. Адже тут випливають всі складності емігранта: професія, мова, досвід, ринок праці, визнання дипломів і т.і.
Пам'ятайте, що в будь якій країні низькокваліфікована робота дає дохід лише для виживання!
Відкривайте телеграм канали, інстаграм, ютубі і вивчайте це питання.
Бо до всіх цих проблем соціалізації і думок про "Де мій дім?" ще дожити треба, а спочатку треба зняти квартиру і купити їжі в супермаркеті
Дякую вам за цікаву, змістовну та корисну інформацію 😃
Дякую вам зв підтримку 🫶
Підписалась на вам. Дуже сподобалося відео ,ви та ваша матуся.😊
Колись, може років за тисячу, до всіх дійде, що батьківщина - планета Земля, правда, може тоді вже буде колонізована і якась інша планета, хтозна )
Схоже людина зарано прагне до колонізації інших планет... Так і не навчившись навести лад на своїй і жити в мирі. Нікого не нагадує?😅
Золоті слова.
Прожила 6 років в Еміратах і 1 рік на Мальдівах і незважаючи на хорошу роботу і зп, зараз в час війни повернулась додому в Україну. І так добре мені тут ❤ і розумію що треба виїзжати і мабуть буду це робити, але внутрішньо розумію що не хочу....
Така ж ситуація. Розумію, що треба виїзджати, але все не можу наважитись, бо вдома так добре 😞
Тому що заробили,тому і добре вам зараз в Україні... Гроші роблять добробут і на Батьківщині і на чужині...
@@nataliakoganowska6923 і в Україні люди заробляють) Лише, наразі, мало хто заробляє у наймі.
Конечно лучше жить зимой без света, отопления и с бомбежками, чем на Мальдивах😁
@@natalid4364 заблукала, шарікова🧹🪳
Мамулі респект, вона великий молодець, дякуємо що ділитесь українською!
Тимчасово жити за кордоном можна, якщо хтось за платить..коли перестануть платити тоді постає питання працювати щоб заробити на житло чи їжу , бути завжди другим сортом..чи жити у властому житлі і почуватися комфортно і вільно
Та не в цьому справа. Це все чуже і ми там чужі.
Ми і вдома другий сорт
Кроме родителей мы друг-другу и не нахер не здалилсь.
А у кого власного житла не було або не стало в Україні? За все платити доведеться самостійно, не важливо де ти знаходишся. Питання у тому буде у тебе можливість заробити справедливо, відповідно до своїх вмінь і навичок?
Якщо всі так розбіжаться по всесвіту то і країни не стане,соромно за вас всіх...
Мій дім це вся наша земля,для мене не має кордонів і такого відчуття що ми тут чужі,що нас не приймають це лиш у наших головах,це наша гордість нам каже,насправді нікому до нас не має справи,я думаю що як ми будемо ставитися до людей так і люди до нас,головне спокій в душі і уміння дружити❤
Я розумію вашу думку, дійсно ми самі визначаємо те як реагувати на ситуації, відношення, обставини і т.д. Мова йшла скоріше про відчуття общини і спілкування з людьми які тебе розуміють. Коли тебе оточують люди близькі тобі ментально, то можна почуватися себе нормально і на північному полюсі, або ж навпаки бути в Україні, але відчувати себе чужим🤷♂️
@MargalyDYU_English Дякую що ви мені написали,бажаю вам хорошого дня і всього найкращого,мирного неба і спокою!
Спасибо за видео ❤
Смотрим вас в Норвегии.
Мой дом в Запорожье. Я пенсионер - инвалид.
Обязательно вернусь домой.
Щиро бажаю вам щоб саме так і сталося, до того ж найближчим часом👌
Вітання з Миколаєва, приємно бачити чудові родинні стосунки. Навесні 24-го теж їздила до своїх дітей та онуків в Нідерланди.
Їх не бачила два з половиною років. Сподобалась країна, але була дуже рада повернутись додому.
Нарешті я знайшов Вас, красиву дівчину з реклами 🥰
367-й лайк! Щиро дякую! Бажаю всім добрим людям всього найкращого.
Дякую, кожен лайк на вагу золота ❤️🫂
Є люди, які не виїхали навіть зпід обстрілів і всі їх засуджують називаючи "ждуни"...
Я не хочу виїжджати зі своєї хати. Але якшо Росія прийде сюди, то доведеться виїздити і шукати новий дім
Ну мені здається "ждуни" і ті хто принципово не хоче покидати свої домівки навіть під обстрілами, це два різні типи людей. Хоча звичайно часто ними виявляються одні і ті ж 🙁
@@MargalyDYU_English ну якби не дитина... то я б не виїздила. Росію терпіти не можу, але при цьому за свою хату буду боротися до останнього. У мене тут все облаштовано, підвал ідеальний, запаси є... І отримала б клеймо ждуна всирівно... тільки заради дитини шукаю доступу, бо із-за маминих принципів дитина страждати не повинна
Дуже гарна українська у авторки. Не без огріхів, звісно, але дуже комфортно слухати. Кажу, як людина, яку бісять багато сучасних авторів з рандомними наголосами у вжитку.
хтось десь казав-досліджував - що люди в совєцьких таборах виживали ті, які зосередились на щоденному вижививанні. Вчити мову, працювати, витискати максимум з ситуації, а коли вже геть накриває, особливо для дітей - розглядати вимушену еміграцію, як пригоду - нам допомагає. Швидко інтегруватись - не протиставляти себе місцевій спільноті, а саме бути активною частиною. Не саботувати саморозвиток - це дуже деструктивно, знаю по собі, але берегти своє і швидко всотувати культуру іншого.
Всіх вітаю! Мій дім там де моя сімʼя . Зараз майже всіх перевіз до США. Тут народились діти, тут поховав батька. В Україні тільки спогади . Працюю звичайним двірником. Важко тільки на одинці як бурʼян у полі ! Об.єднуйтесь бо ви того варті !
Таксист з фільму Брат2. 😊
Як би там не було, добре що ви змогли перевести родину і попрощатись з батьком нормально. Але що робити людям котрі далеко від сім"ї бо сім'я важає переїз неприйнятним?
Важко порадити коли не знаєш ситуацію. В мене переломний період зайняв близько 3-5ти р , коли оглядаєшся назад ,чи йти вперед. Дружина підтримує мене морально -матеріально. Батьки зрозуміли тільки через 10р. Їх онуки зростають щасливо за кордоном - ось майбутнє . Спочатку самі зорганізувались ,а потім і їх підтягли. Удачі і успіху всім хто в еміграції старається …
@@iuriicherednychenko1058 Дякую за ваші побажання успіху всім, хто старається. Справедливо сказати, що і в Україні є ті, хто стараються.
А батькам дійсно важко сприйняти, що діти і онуки можуть щасливо зростати за кордоном, бо так хочеться, щоб усі поруч були. Але як кажуть: батьків хліб не навчить як жить. Тому з часом і батьки починають підтримувати дітей у своєму виборі. Бо розуміють, що вони не вічні, тривога за дітей спала, бо в них дійсно вийшло достойно пройти випробування еміграції та інтеграції, а майбутнє за молодим поколінням. І молодому поколінню теж дуже важливо, щоб поруч були свої дідусі, бабусі.
Щиро всім бажаю сімейного затишку, бережіть одне одного. Робіть все, щоб зберігати, підтримувати, а іноді й лагодити свою близькість з рідними. Це, на мою думку, дійсно те, що допомагає впоратись з усіма викликами життя.
Мама у Вас - суперова! Бережіть одна одну - родина, це Батьківщина!
Дякую за теплі слова, мама читає коментарі і їй буде дуже приємно. ❤️
Мама у вас чудова!!!!💓🌷
Чудова стратегія, за кордоном всі хочуть повернутися жити в Україну і хочуть щоб Україна була незалежна держава, так беріть зброю і робіть її незалежною бо інших варіантів нема і війна не закінчиться
Зрозуміло, що ж ви відразу не сказали? Я тоді краще, візьму пояс смертниці і відразу на москву🤝 Лише одне питання, як так сталося що у нас немає інших варіантів? І чому?
Життя одне, а країн у світі 195😅
@@MargalyDYU_English тому що українці дуже мʼякі, і обирали напів-міри, та толерували вороже! У 1917 обрали Грушевського, та бути автономною частиною Московії, а не Міхновського, який був лише за незалежність, і наполягав, що мocковити то ворог. Те саме і при отриманні незалежності у 1991р. - українці до влади обрали комуняк, які і збудували цю гнилу систему, в яку запустили купу мocковитів, які грабували, руйнували, та роззброювали нас зсередини! Тільки цікавлячись передуючими цьому подіями, та встановлюючи причино-наслідкові звʼязки, можемо чітко побачити, що, і чому, відбувається зараз.
@@SleepyphoenixВи забули, що якраз інтелігенцію засилали в табори та розстрілювали скільки років, а потім у Вас питання " Чому у 1991 комуняки обрали комуняк до влади " 😀
Ого! Спочатку вирішити питання про своє хоббі, а вже потім - про роботу, круто, а головне ЛОГІЧНО! Є ж соціальні виплати!
Я озвучувала свої суб'єктивні думки і неодноразово про це наголосила, усі ми у різних ситуаціях з своїми проблемами, але я працюю дистанційно, тому так, для мене питання комунікації з живими людьми і хобі є нагальними🤷♂️
тю. і шо?
Мама великий молодець що наважилася поїхати !!! 👍👍👍
Мама читає коментарі) Їй приємно☺
@MargalyDYU_English 👍👍👍
Дякую Вам за це відео, Ви зробили мій день😊 Дуже важливе наразі питання: хто я і де мій дім? Нажаль, я не можу собі відповісти на нього... Але Ваш досвід та запал, з яким Ви ділитеся неймовірний! Мені аж захотілося вивчати з Вами англійську😊
Така гарна вимова. Вже лише за це поставила 👍
Дуже дякую! Це важливо для мене, адже я перейшла на українську в 22 році і мені довелося докласти багато зусиль ❤️
@MargalyDYU_English о, ще більша повага та вдячність 💙💛
яка гарна дівчинка. Так приємно чути її думки )
Дякую, я читаю коментарі тому можете писати на пряму 😅❤️
"як чи на що випробовує нас війна?"- мене вона випробовує на те чи можу я бути корисним для України і на скільки? Ті хто воюють,ті хто влонтерять,ті хто лікують, ті хто спасають з під завалів,ті хто спасає евакуює людей та тваринок,ті хто сплачує нас у єдине ціле...Війна це виклик до соборності і відчуття відповідальності до людей що поряд, це елементарне відчуття жалю ...❤
А тим хто думає чи взагалі бути тут з нами чи ні, чи залишитись на чужині😢,то збочення цінностей для мене...якщо такі як ви хочаб донатили то ще куди нейшло , а якщо ні ,то краще залишайтесь там і доказуйте там всім про те що ви теж людина гідна їхньої уваги...і будете як євреї до створення Ізраїлю, ніхто не поважає тих хто кидає свою державу на призволяще ,щей користується їхньою країною(зауважте це)
А держава українців не кидає на призводяще ??? А чи всі, хто виїхав, дійсно хотів виїжджати ???
❤❤❤Як приємно слухати розумну і красиву дівчину ❤❤❤
Дякую, та ще приємніше об''єднуватись у спілкуванні з гарними людьми. Нехай поки леше в комментарях, але це те заради чого я продовжую робити канал ❤️🫂
Я вперше на каналі.І хочеться сказати дякую вашій мамі за таку доньку.
Красуня, розумниця і просто приємна людина
Нема що порівнювати.Зараз в Україні війна.Людина швидко звикає до гарних умов,що цього всі хочуть.
Я намагалась не порівнювати, лише закликаю не дивитися крізь рожеві окуляри ні на життя в Україні під час війни ні на еміграцію. Кожен вирішую сам, поганих рішень не існує існують лише рішення за, які ми готові або не готові нести відповідальність...
Хм. Краще життя. Кожен вкладає свій смисл в ці слова
Ви більше розповідаєте про біженство? Чи таки не еміграцію? Біженець - змушений виїхати попри своє бажання. А емігрант - робить це за власним бажанням, мріями тощо.
Біженці погано інтегруються у нове суспільство і починають будувати навколо себе свою мінікраїну звідки приїхали. А емігранти максимально асимілюються і розчиняються в ньому. (Звісно у всіх випадках ідеться не про всіх, а про більшість).
Ну, і всі українці, котрі виїхали за останні 2.5 роки - це саме біженці у 95%, а не емігранти.
Ваша мама - просто чудова ❤
Також собливо хочу відзначити вашу українську мову.
Дякую 🫶
Мій дім, там де моя сім'я. Це перше, що приходить в голову.
Чудова мама і Ви❤💙💛
Дуже дякую ❤️
Там ми завжди чужі. Навіть з паспортом, з іхнею мовою
Ви розумна і приемна жіночка,удачі Вам.
Дякую за приємні слова ❤️ І вам , удачі 🤝
Моя країна це Україна,мій народ це українці,моя домівка це українська земля,і Господь нам допоможе і захистить нас від тих хто посягає на неї.
Ви дуже приємна дівчина🏵️
Боже, як шкода вашу маму! Молода жінка і ніколи не виїжджала з України до війни, як могло так статися, шок...
дуже кумедно дивитися ниття як же важко за кордоном живеться, що нема навіть танців 😅😅приїжджайте жити в Запоріжжя, тут під кабами танцювати легше😂😂
Дуже кумедно читати один і той самий наратив. Легко живеться напевно коли не треба думати, достатньо просто говорити фразами мас 🤷♀️
@@MargalyDYU_EnglishВи не праві і не зрозумієте людей, які зараз під обстрілами. Куди ж нашим проблемами, o my God, до Ваших проблем з інтеграцією і пошуком роботи?
Ніхто таких як Ви не пожаліє і співчуття не чекайте - Ваш вибір був виїхати, насолоджуйтесь еміграцією і не нийте, патріоти наші щирі.
І так, не всі можуть виїхати, у когось є родини та обовязки.
Можливо таким високорозвиненим і розумним особистостям, як Ви цього не зрозуміти.
@@Юлия-к1ц4ма хто нас в Україні жаліє???? Хто нам допомагає????
Та не зліться, повірте: багато хто повернеться, не всі можуть прижитися. На мою думку, 50% точно. Головне - вигнати ворога з нашої землі. Тримайтеся Запоріжжя.🙏 Доречі, мій найкращий відпочинок був у Бердянську, хоча літала на моря, але там відпочила душевно.
Дуже чуттєве інтервʼю з мамою ❤
ТОШНОТИКИ👎 ИМЕЯ СВОБОДУ НЕ МОГУТ ОПРЕДЕЛИТСЯ ГДЕ ШАРЫ БОЛЬШЕ❗У половины украинцев отобрали свободу, а многие вообще бомжами стали❗
Мій дім все-таки Україна. Київ для мене залишається одним з найкращих міст в світі.
Коли я приїзджаю в нову країну я відчуваю себе сліпим щеням, яке тільки но народилося. Воно тицяє тупо носом всюди і не може попасти куди треба. Йому потрібен поводир.
💯
Я б хотів звернутись на "ти" по дружньому без жодних негативних нот🫰 - Ти підійшла дуже професійно, до питання еміграції, розставила абсолютно чітко запитання, і вони 100% зачеплять кожного українця, в незалежності де б людина не була. Гарний якісний український контент, молодчинка🤜🤛
Мій дім - там де добре і безпечно мені і моїй сім'ї.
Для багатьох з нас сім'я на першому місці ❤
Я з дітьми живу в Нідерландах останні 3 роки, мені тут подобається. Зустріла свого чоловіка, маю друзів і роботу. Тепер наш дім тут, за Україною не сумую і повертатись не планую.
Надєжда Гладкова, правильно. Україна скоріш за все не була вашою країною, і навряд чи, рідним краєм ваших пращурів.
@@Sleepyphoenix Сліпіфенікс дякую за вашу думку, вона дуже важлива для нас! 😅
Чудово!
Що ви плануєте робити з громадянством України?
@@semenpetrovych370 Як відомо в українському парламенті проголосований в першому читанні/внесений Президентомзакон про множинне громадянство, згідно якого можна мати два громадянства після одруження з іноземцем. Сподіваюся скористатися ним, оскільки маю нерухомість в Україні та щоб підстрахуватися на майбутнє. Два громадянства краще ніж одне)
Шкода вас що ви жили в країні яку не любили. Добре що не повертатиметеся. Дякуємо🤍
Bună siua! Виїхав з України в Румунію. Повертатись не планую. Не зовсім згоден, що незнання мов прямо таки ставить хрест на мігранті. Важливо, по-перше, шукати діаспору наших людей. Або створювати власні комюніті (я так і зробив). І вчити англійську мову, як першу іноземну. І вже тільки другу мову, країни в якій ви перебуваєте.
Ооо, ви на 29й хвилині згадали за кочівників і мені спало на думку, що більшості українцям погано морально на чужині, тому що ми не кочівники, ми - землероби, маю на увазі, наших предків, а у нас же то в генах цей осілий спосіб життя. Хоча, хто жив біля морів чи Дніпра, то не факт, що лише землероби.😊
Хах! Чувак норм балакає англійською, я про таке поки можу тільки мріяти))
Загалом відео досить цікаве, дяки за контент українською 👍👍👍
Я регулярно подорожую в Таіланд останні 10 років і щеплення ніколи не робила. Тільки 1 раз від малярії, коли їхала на північ Таїланду. В інші його регіони ніяких щеплень не потрібно. Доречі, в Іспанії вони покриваються соціальною медициною. Платити не треба.
Ми зробили добровільно, на всяк випадок, але це звичайно ж не обовʼязково
Минимум месяц в детстве летом проводил в Николаеве у тёти. Очень хорошие воспоминания. Удачи вам
в європі практично ніде використовувати англійську як основну мову, може тільки в нідерландах, швеції, норвегії
Навіть в цих країнах вона не є основною, там там майже всі спілкуються нею, але без вивчення основної мови країни процес інтеграції в суспільство навіть не почнеться...
Вітаю . Я теж з Миколаїва. Сумую за домівкою дуже
Я дуже сумую за батьками 🫂
Приємна панянка. І торохтить гарно 😊
Дякую, гарно торохкотіти це прямо таки титул😅
@@MargalyDYU_English просто читаю і бачу як важко підібрати нашим чоловікам слова, щоб висловити симпатію))) тому й відбувається це дещо з викликом, іронією, інколи кострубато звучить, але посил все ж таки позитивний😂
А я знаю, що якщо моя мама з Уралу і батько з Хмельниччини, попоневірявшись по далекому сходу приїхали в Україну, де я і народилася, то це моє місце на землі. І я повинна бути тут.
Ваша позиція заслуговує поваги 🤝 Але можна трохи конкретніше, повинні кому? Просто хочу глибше зрозуміти ваше відношення...
❤❤❤
Добре,коли ж підтримка..я і діти . дуже складно вибрати правильний вихід куди їхати з України..
❤У вас дуже гарна українська мова! І мамі комплімент бо ми думаємо що Миполаів- то якесь проросійське лайно-місто.
Україна моє рідне, я лишаюсь але просто мрію знов мати можливість подорожувати😢 бо я чоловік
Мені так шкода всіх українців ,яки втікли,ви всі так мучитесь...
Страшно мучимося😅
@@vladpetrov2467 в кого немає зв'язків/знайомих за кордоном або високої кваліфікації в чомусь, ті да, страждають
Подруга- харків'янка їздила долому на свята і повернулася в Чехію на роботу і каже, що не хоче тут залишатися, допрацює до кінця біженицької візи і, скоріше за все, повернеться додому або поїде в іншу країну. Не відчуває тут себе щасливою, доречі, я теж.
Від Луки 9:58
Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні - гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити»
Розкажіть будь ласка про ваш досвід проживання в країнах Європи
Думаю зроблю про це відео 👍
Чим далі від України українець, тим більше він вважає себе патріотом
Зараз закордоном,вже більш ніж 2 роки.І мала б за цей час звикнути ,але хочеться повертатись до Одеси .Багато хто мене не розуміє бо я з дитиною.
Оо я тебе бачив колись у рекламі і подумав " яка красива дівчина , де іі знайти))" . І раптово на мене стрибнув твій канал 😍😍😍🪐🪐🪐🪐🪐🪐🪐
Прямо таки "стрибнув" зазвичай у мене канал спокійний і на людей не стрибає)
Мій дім, там де
моє серце … а моє серце з рідними людьми.. а з рідних людей в мене лишився лише син … тож Мій Дім - там де мій Син ❤
Яка розумна дівчина❤
А що вам заважає зараз жити у Львові чи тим паче в Миколаєві??
Можливо те, що в Миколаєві я і до війни відчувала себе чужою. А можливо елементарна безпека і підвищена тривожність, навіть у таких містах як Львів. Не знаю що вибрати… Думаю кожен з 10 млн, які виїхали знаходить свою відповідь на це питання і нажаль їм це вдається 🤷♂️ А що змушує вас відчувати себе комфортно і впевненно дивитись в завтрашній день, де б ви не були?
У Львові аренда квартири зараз коштує як десь в Штатах. Замість того, щоб допомогти співвітчизникам і хочаб не підвищувати ціни, усе зробили навпаки
@@MrReaxxionAction ще «фартєца львів» забули
що за моск. пропаганда? Багато хто здавав безкоштовно і у місті, і у селах свої хати, скільки львівʼян допомагало у перший час, скільки ризикуючи, годувало на вокзалах людей, які їхали далі, за кордон. Але ж вам те не цікаво, легше просто звинуватити. Як одеситка, яка любить львівʼян, не дам ширити ці наклепи.
@@Sleepyphoenix так ви ж самі пишете, це у перші місяці так було... А я хотів поїхати на захід країни, коли повномасштабна вже як 1.5 роки відбувалась. Зайшов на різні сайти з оренди і зловив шок. Це не наклеп, а фактчекінг. Я сам з Одеси до речі, в нас таких накруток не було за весь час війни
@ у нас в Одесі, пам’ятаю, у 2014-му, і у наступні роки, коли шукаєш квартиру щоби арендувати, у багатьох оголошеннях було: «толька нє Данєцкім, і Луґанскім!». Ну то кому могли дорожче здавати, якщо взагалі не хотіли здавати? А тепер ми будемо скаржитися на львівʼян, чи «западєнцев», як деякі, в унісон з моск. іпсо?
Справа в тому
Що у мене немає дому
І за правилом доброго тону ...
...я мав би йти у далеку дорогу,
Та куди мені йти - я не знаю,
Бо дороги назад не буває.
Дім там де серце, а моє серце тут - в Україні
❤❤❤
Гарно 🙌
Та вже куча людей кинуло українця фронтовика і людей на смерть. Диво що вони ще воюють, це Чудо.
Тому мігруйте, соціум вже зруйнований на майбутн'є. Далі можливі нові війни у найближчий час з новими союзниками.
Українські жінки які кохаються з іноземцями, і планують повернутися в Україну мають бути облиті смолою і притрушені пір'ям
Все що ви говорите це абсолютно не пусті слова,то є правда.
живіть там де подабається та зручно саме вам . все кінець роліка 5 сек )
Дякую за відео, 7 років не бачила сина , вже сил не має ....я в єміграції вже 10 років