У нас на Буковині також співали люди вечорами, коли приходили допомагати один одному....і таких сумних пісень було багато,нам малим здавалося що то якесь оповідання.
А мій покійний тато до смерті визбирував пальчиком кришки хліба і до рота вкидав,мама сварилася казала що ж не голодовка зараз є усього,а він соромлячись виправдовувався що то звичка дитинства з часів голодовки 44-50 років.
У нас на Буковині також співали люди вечорами, коли приходили допомагати один одному....і таких сумних пісень було багато,нам малим здавалося що то якесь оповідання.
А мій покійний тато до смерті визбирував пальчиком кришки хліба і до рота вкидав,мама сварилася казала що ж не голодовка зараз є усього,а він соромлячись виправдовувався що то звичка дитинства з часів голодовки 44-50 років.