#Kiev

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 5 чер 2024
  • Тайм-код відео:
    00:11 - Трапезна палата
    Навпроти головного входу до Георгієвського собору знаходиться трапезна палата з церквою Преображення Господня. Її було збудовано майже одночасно із собором і також на кошти Стародубського полковника. Трапезна споруджена «на рельєфі»: з боку соборної площі вона одноповерхова, а з боку саду має два поверхи та льох. Зовнішній та внутрішній вигляд споруди має характерні риси українського бароко - грушоподібний купол над вівтарною частиною церкви, ліпнина, сюжети розписів. Над головним входом до трапезної - герб Миклашевського.
    00:21 - Криниця
    За братським корпусом на терасі знаходиться криниця, яку збудовано ще 1711 року на розпорядження ігумена Лаврентія Горки у формах української дерев`яної архітектури. У 1978 році криницю відтворено архітектором П.Юрченком за гравюрою ХІХ сторіччя.
    00:37 - схили правильної форми за територією монастиря
    01:58 - нова криниця
    02:11 - Братський корпус
    знаходиться між Георгіївським собором і Михайлівською церквою, своїм торцом замикаючи соборний майдан. Збудований у 1851 році за проектом архітектора П.Спарро, у 1901 році другий дерев`яний поверх, що згорів під час пожежі, замінили кам`яним.
    03:18 - Некрополь Видубицького монастиря
    - цвинтар Видубицького чоловічого монастиря. Знаходиться біля Георгіївського собору та навколо Михайлівської церкви.
    Цей некрополь є таким само старовинним, як і однойменний монастир, адже у прадавні часи померлих іноків ховали на території обителі, поруч із храмами та келіями.
    Вже у XVIII столітті на монастирській території місця для поховань майже не залишилось, тож вирішили ховати ченців у саду на горі (сьогоднішня територія ботанічного саду ім. Гришка). Приблизно тоді ж у монастирі стали погребати й мирян.
    У 20-ті роки цвинтар було закрито, а у 1930-1960-ті більшість поховань була знищена. Нині збережено або відновлено близько десяти могил.
    Збережені до нашого часу надгробки - це невелика частина цього пантеону:
    Афанасьєв Євген Іванович (1838-1897) - терапевт, доктор медицини, заслужений ординарний професор Київського університету святого Володимира; автор багатьох наукових статей. Сприяв покращенню рівня громадської санітарії у Києві. За життя був дуже шанований киянами.
    03:22 - Бец Володимир Олексійович (1834-1894) - лікар-анатом, гістолог, педагог, громадський діяч;
    03:45 - Ханенко Богдан Іванович (1849-1917) - промисловець, колекціонер, меценат, археолог, почесний член Петербурзької академії мистецтв, громадський діяч. Зібрана ним колекція стала основою існуючого в Києві музею Західного і Східного мистецтва;
    04:16 - Ханенко (до шлюбу Терещенко) Варвара Ніколівна (1848-1922) - колекціонерка, меценатка. Збирала з чоловіком колекцію творів мистецтв, яку зберегла під час громадянської війни в Росії. Похована поруч з ним завдяки вірній покоївці - Шерстюковій Євдокії Мартинівні (Дусі), яка і спорудила на дорогий їй могилі хрест з написом: «Ханенкам - від Дусі»;
    06:15 - Яшвіль Лев Михайлович (1772-1836) - князь, герой франко-російської війни 1812 року, генерал від артилерії, георгіївський кавалер, кавалер золотої шпаги;
    Яшвіль Варвара Олексіївна (1782-1833) - княгиня, дружина Лева Михайловича;
    10:03 - Капцевич (до шлюбу Прозорівська) Марія Петрівна (1787-1816) - княгиня, дружина (з 1807 року) генерала від артилерії, учасника франко-російської війни 1812 року Капцевича Петра Михайловича (1772-1840), померла під час пологів. Протягом багатьох років, за сформованою київською традицією, вагітні киянки покладали на її могилу квіти і молилися за упокій її душі, свято вірячи в те, що лише після такого ритуалу їх пологи пройдуть благополучно;
    10:54 - Гандзюк Яків Григорович (1874-1918) - генерал-майор, учасник російсько-японської і першої світової воєн, командир 1-ї дивізії 1-го Українського корпусу, двічі Георгіївський кавалер; Український військовий діяч часів УНР. Вбитий більшовиками взимку 1918 року після відмови перейти на їхній бік та спочатку похований у братській могилі в районі Солом'янської площі. Пізніше перепохований на території Видубицького монастиря; на могилі було встановлено дерев'яного хреста.
    У 1920-х роках як хрест, так і місце погребіння знищені. Лише за років незалежності, зусиллями нащадків з США та істориків, надгробний пам'ятник було відновлено.
    Лелявський Микола Семенович (1853-1905) - вчений-гідротехнік; основоположник вчення про формування русел річок.
    Нірод Федір Федорович (1907-1996) - театральний художник, народний художник СРСР. Похований на місці незбереженого фамільного склепу, поруч спочиває прах його дружини;
    Ушинський Костянтин Дмитрович (1824-1871) - Відомий педагог, який започаткував наукову педагогіку на теренах колишньої російської імперії, педагог-демократ. Одним із принципових методів навчання вважав індивідуальний підхід до особливостей кожної дитини.
    Соломка Павло Степанович - почесний громадянин Києва, колекціонер і його дружина.

КОМЕНТАРІ •