@@Stepan_Protsiuk "густа розповідь" !!! да, я це розумію. Я часом слухаю повторно коли здається, щось пропустила. Не можу втримати в голові всі нові імена.
Цікава розповідь. Дякую, пане Степане, що нагадали про С.Скляренка. В.Малика. Р.Іваничука, О. Гончара. Зачитувалася і я їхніми романами. Найбільше запали в душу, взяли за живе "Святослав" та "Володимир" Скляренка. Про "Собор" , згадую, на уроках літератури ( а ми вже його вивчали у школі) цілі дискусії з подругою влаштовували. Дякую за Вашу невтомну і таку потрібну працю.
Дякую,зрадників,пристосуванців,перевертнів,у нас досить і їх треба знати.І основне ,зробити висновки.І зараз ми спостерігаємо те саме,і пожинаємо плоди тих зрад.Дякую,що розповідаєте про це
Із захватом і морем емоцій прослухала розповідь. Кожен факт наведений тут показує лиш те, що ми як нація живіші всіх живих. І воля до життя і до свободи прошита у наших генах. Тому переможемо тепер як перемагали тоді.
Дякую за цікаву розповідь. Ви згадали Володимира Малика. Тих книг,назви яких звучали,мені не доводилось читати.Мабуть,їх не було в нашій бібліотеці.А була інша,пригодницька,про шпигунів "Слід веде до моря".Зміст вже забувся,але книга була написана, очевидно,добре,талановито,бо стала однією з кількох моїх найулюбленіших в підлітковому віці.Якщо є в інтернеті інші його книги- неодмінно прочитаю!
Щиро вдячна! Нахлинули спогади з дитинства, коли моя мама скрізь шукала "Мальви " або купити, або хоча б позичити, щоб прочитати, а ніде не було. І говорила про це чомусь пошепки. А романи Малика - це одне з найприємніших літературних вражень мого дитинства, а згодом і моїх синів. А щодо україноненависників з українськими прізвищами вкотре згадую Ваші слова:"Нас без нас ще ніхто не зборов". Але нас не подолати!
І я Вам щиро вдячний , пані Маріє. Ви точно описали тодішній книжковий "дефіцит" " Мальв" і те, як романи Малика рятували читацьку юність тодішніх молодих українців.
Вітаю вас,пане Степану.Не знаю чи буде в вас нагода прочитати мій коментар,але хочу,щоб ви знали,що ваша справа дуже важлива і саме в цей момент дуже корисна для українців і не тільки.Завдяки вам,в моїх 47,я вперше відкрила для себе українську літературу.Дуже вам вдячна,що ви мене познайомили з Антоненком-Давидовичем.»За ширмою»мені надірвало серце.Сили і натхнення вам!
Дуже подобається мені пісня - балада " Із полону ізпід Ізмаїлу", де саме про яничарство і йдеться, коли частина визволених козаками братчиків , воліла назавжди забути про Україну і своє коріння бо " жіночок - татарочок й діточок лишали" .Натомість , співається в пісні : - в отамна - очі - хмари, крівцею налиті, ідіть плодіть яничарів , бісовії діти!" Біда в Україні від тих колишніх та сьогочасних яничарів.
Ой, це ж я серед патронів відео! 😊😮 Пане Степану, вчора обрала в книгарні книгу - Есе про письменників. Дуже сподобалось наповнення. І лише згодом зрозуміла що це ж ваша книга, так зраділа 😊
Скажу як українець Східної Слобожанщини: я не зустрічав більш хворих та довбанутих людей, ніж остаточно зросійщені українці. Будь-який хворий на рашизм росіянин є янголом в порівнянні з ними.
Це така глибинна екзистенційна, психоаналітична і соціальна проблема українофобства українців за походженням і місцем появи на світ. Шамотизм і маланчуківщина, що нищили вільні паростки нашої літератури за радянської системи, в наші часи проявляються рецидивами запроданства і колаборації з ворогом. Але світло перемагає темряву. Дякую, пане Степане, що Ви так гостро і несподівано (стосовно "тих хлопців") прожектором Вашого проникливого зору висвітлили цю проблему.
Про догму, як явище - ви нагадали мені, що в концлагері гулаг Солженіцина ( Один день із жизни Івана Денисовича) були сидільці по 25 років і яки сиділи за видуманими обвинуваченнями і при цьому любили сталіна і комунізм, тому що вони були догматиками срср
Читала спогади Іваничука про те як він писав "Мальви", не знав як назвати і тільки в Криму, побачивши нещасні квітки мальв віднайшов назву. І потім, коли почалась критика роману, якійсь "критикан" висловився - "Мальви" это роман не о туретчине, а о советчине!
Ще можна кілька днів передоплатити мій роман про Франка «Руки і сльози», написавши мені за цим посиланням: facebook.com/stepan.protziuk/
Дякую вам,Пане Степане,що стали наслідниками цих письменників.
Дякую!
Велика вдячність за випуск!
Дякую!
Дякую за цікаву та захоплюючу розповідь!
Дякую!
Дякую, пане Степане. Як завжди, цікаво, емоційно. Дізналася чимало нового.
Дякую, пані Світлано!
Дякую за вашу роботу!
Дякую Вам!
Надважливе історичне Відео !
Дякую!
дякую за Ваші відео! Читаю зараз Ваш роман ,,Троянда ритуального болю". Ваше письмо -- це розкіш! Хай Бог помагає і в роботі, і в особистому житті!
Дякую, п. Нелю! Якщо хочете прочитати частину моїх книжок з автографом, пишіть мені у месенджер
Поставила на мету переслухати всі ваші відео. Ваша завзятість і любов до мови підкорює
Дякую) .Але не поспішайте-там важливе, буває , кожне речення, це густа розповідь)
@@Stepan_Protsiuk "густа розповідь" !!! да, я це розумію. Я часом слухаю повторно коли здається, щось пропустила. Не можу втримати в голові всі нові імена.
Щиро дякую за розповідь! З ваших слів розумію, наскільки складним і суперечливим був той період для українського суспільства.
Дякую, Михайле!
Цікава розповідь. Дякую, пане Степане, що нагадали про С.Скляренка. В.Малика. Р.Іваничука, О. Гончара. Зачитувалася і я їхніми романами. Найбільше запали в душу, взяли за живе "Святослав" та "Володимир" Скляренка. Про "Собор" , згадую, на уроках літератури ( а ми вже його вивчали у школі) цілі дискусії з подругою влаштовували. Дякую за Вашу невтомну і таку потрібну працю.
Щиро вдячний, пані Оксано.
Ого який емоційний оповідач) Ви проламуєте екран своєю енергією)) не знаю, чи слухати чи втікати )))
)))
Дякую,зрадників,пристосуванців,перевертнів,у нас досить і їх треба знати.І основне ,зробити висновки.І зараз ми спостерігаємо те саме,і пожинаємо плоди тих зрад.Дякую,що розповідаєте про це
Дякую!
Дякую❤
Із захватом і морем емоцій прослухала розповідь. Кожен факт наведений тут показує лиш те, що ми як нація живіші всіх живих.
І воля до життя і до свободи прошита у наших генах. Тому переможемо тепер як перемагали тоді.
Дякую і цілком згоден!
Дякую!
Дякую за цікаву розповідь.
Ви згадали Володимира Малика.
Тих книг,назви яких звучали,мені
не доводилось читати.Мабуть,їх
не було в нашій бібліотеці.А була
інша,пригодницька,про шпигунів
"Слід веде до моря".Зміст вже забувся,але книга була написана,
очевидно,добре,талановито,бо
стала однією з кількох моїх найулюбленіших в підлітковому
віці.Якщо є в інтернеті інші його
книги- неодмінно прочитаю!
Дякую
Щиро вдячна! Нахлинули спогади з дитинства, коли моя мама скрізь шукала "Мальви " або купити, або хоча б позичити, щоб прочитати, а ніде не було. І говорила про це чомусь пошепки. А романи Малика - це одне з найприємніших літературних вражень мого дитинства, а згодом і моїх синів. А щодо україноненависників з українськими прізвищами вкотре згадую Ваші слова:"Нас без нас ще ніхто не зборов".
Але нас не подолати!
І я Вам щиро вдячний , пані Маріє. Ви точно описали тодішній книжковий "дефіцит" " Мальв" і те, як романи Малика рятували читацьку юність тодішніх молодих українців.
Дуже дякую за випуск, так цікаво дізнаватись таку історичну інформацію📚
Дякую
Міцного Вам здоров’я і творчих успіхів
Дякую!
Вітаю зі святом
Дякую!
Вітаю вас,пане Степану.Не знаю чи буде в вас нагода прочитати мій коментар,але хочу,щоб ви знали,що ваша справа дуже важлива і саме в цей момент дуже корисна для українців і не тільки.Завдяки вам,в моїх 47,я вперше відкрила для себе українську літературу.Дуже вам вдячна,що ви мене познайомили з Антоненком-Давидовичем.»За ширмою»мені надірвало серце.Сили і натхнення вам!
Щиро вдячний !
@@Stepan_Protsiuk ❤️🇺🇦❤️
Дякую. Завжди приємно вас послухати.
Дякую
Важлива та цікава тема для всіх нас.
Дякую!
Дякую за ваші розповіді. Дуже цікаво❤
Дякую Вам!
Слава Україні!
Героям слава!
🌹
Хотілось би окрему розповідь про Малика
Дякую. Мені теж-але це залежить від багатьох факторів
Вподобайка,комент,подяка.А подивлюсь -пізніше,разом із сім'єю 🇺🇦✌🏻🤘🏻👍🏻✊🏻
Дякую!
Дякую щиро за цікаві розповіді!
Дякую
Собор❤
Дуже подобається мені пісня - балада " Із полону ізпід Ізмаїлу", де саме про яничарство і йдеться, коли частина визволених козаками братчиків , воліла назавжди забути про Україну і своє коріння бо " жіночок - татарочок й діточок лишали" .Натомість , співається в пісні : - в отамна - очі - хмари, крівцею налиті, ідіть плодіть яничарів , бісовії діти!" Біда в Україні від тих колишніх та сьогочасних яничарів.
Мені теж подобається ця пісня...
Ой, це ж я серед патронів відео! 😊😮 Пане Степану, вчора обрала в книгарні книгу - Есе про письменників. Дуже сподобалось наповнення. І лише згодом зрозуміла що це ж ваша книга, так зраділа 😊
Вдячний за вибір . Всі шляхи ведуть до Риму, як казали древні). 2Зараз появився мій роман про життя Івана Франка, пишіть у приват.
Лайк з Вічного, стольного граду Єрусалиму !
Дякую!
Дякую.
Дякую Вам!
Це правда,ненавидять це що зрадили,самі себе ненавидять десь глибоко в підсвідомості,але не мають сили боротись.
Приблизно так
Білодід народився у с.Успенка,Кіровоградської області. Це батьківщина й моєї мами.
Скажу як українець Східної Слобожанщини: я не зустрічав більш хворих та довбанутих людей, ніж остаточно зросійщені українці. Будь-який хворий на рашизм росіянин є янголом в порівнянні з ними.
Згоден, це страшний синдром яничарства...
15:22 Я думаю, неможна уявити, який би був прикол для Маланчука, якби він дожив до відновлення незалежності України.
От-от, Ви мене зрозуміли)))!
Малик рятував багатьох, 1 мене теж, а ще. 1ваничук, Загребельний
Саме так
Це така глибинна екзистенційна, психоаналітична і соціальна проблема українофобства українців за походженням і місцем появи на світ. Шамотизм і маланчуківщина, що нищили вільні паростки нашої літератури за радянської системи, в наші часи проявляються рецидивами запроданства і колаборації з ворогом. Але світло перемагає темряву. Дякую, пане Степане, що Ви так гостро і несподівано (стосовно "тих хлопців") прожектором Вашого проникливого зору висвітлили цю проблему.
Сердечно дякую, пані Валю, за глибину розуміння!
Про догму, як явище - ви нагадали мені, що в концлагері гулаг Солженіцина ( Один день із жизни Івана Денисовича) були сидільці по 25 років і яки сиділи за видуманими обвинуваченнями і при цьому любили сталіна і комунізм, тому що вони були догматиками срср
(....
Читала спогади Іваничука про те як він писав "Мальви", не знав як назвати і тільки в Криму, побачивши нещасні квітки мальв віднайшов назву. І потім, коли почалась критика роману, якійсь "критикан" висловився - "Мальви" это роман не о туретчине, а о советчине!
Було таке