Я не знаю, Ірино, як ви це робите, але сталося так, що "Із крові та попелу" в мене стоїть на поличці вже три роки. Я колись читала перші 60 стр. і покинула книгу, бо мені здалася надто наївною, та й там просто з перших сторінок вже сцена в ліжку, хоч і не надто еротична. Але за ці три роки , я трохи підкувалася з книжками, де є спайсі сцени, хоча ще не зовсім на повну. І тому ваш відгук на Королівство плоті мене мало не спонукає дати другий шанс Арментрауд. Дякую вам!
Враження про першу книгу в мене все ще погані 😆 мало подій, і ніщо не компенсує їхню відсутність. В 2 частині більше двіжа, але про трьохактну структуру не чули🙄 просто запрягли і їдем, їдем, їдем. В моменти, коли я нервую і хочу в ескапізм, мені допомагає
Тобі дуже пасує ця зачіска ☺ "Ви точно щось із цього читали" і я, яка нічого з твого прочитаного не читала))) Але погоджуюся про гумор Пратчетта, мені свого часу теж не зайшло, тому я кинула марні спроби доєднатися до клубу його поціновувачів.
14:15 о, приблизно як всі інші наукові роьоти з філології, які я читала в своєму житті 😅 Чомусь до такої чихарди зі словами тяжіють тільки фізики (але там може просто ми тупі, а не вони складні) і філологи, інші намагаються зробити так, щоб їхею царину полюбили, а не закинули 😅
Мені нема віри в представників якоїсь окремої науки😆 мені більше здавалось, що пострадянський науковий стиль складніший за західний. Але на цій книзі схема не працює
Дуже зацікавив відгук на книгу "Серед золи вуглина"😅 не знаю чого, але зараз прям хочеться в моменті цікавої книги, яка потім вивітриться з голови) позичиш? 👀
СССР за його межами сприймався як росія. Це чудово видно, коли читаєш європейські тексти другої світової. Так, це може тригерити, але таким було сприйняття західного світу, таким воно здебільшого і залишилося. До речі, ми зараз часто робимо зворотню помилку
Є таке. У Зонтаґ мене окремо тригерило, що вона іноді розрізняла, але не завжди і не систематично. Виходило, що у неї щось робили російські спецслужби, про що вона дізналась з архівів у Литві і Україні😑
Мені «Бузкові дівчата» сподобались й мене часом проймало, єдине пам‘ятаю не зайшла любовна лінія 😅 Пройшло вже 2 роки після прочитання й періодично згадую цю книгу й навіть часом думаю, чи не придбати, бо тоді був бібліотечний примірник
Пратчетт явно просто не Ваш автор. Бо мені особисто все те, про що Ви розповідали, якраз в нього подобається))) Пратчетт - це мій антидепресант))) Я його можу споживати в скіль завгодно великих обсягах))
Вам личить ця нова зачіска. А який у вас фінальний рахунок травня, скільки сторінок зі скілької можливих прочитано? Щодо Пратчетта таж історія, є книги в яких засоби творення комічного ідуть впродовж всієї книги, але там гумор різного ступеня, від легенької іронії аж до їдкого сарказму, який межує з гротеском, і що найголовніше цей гумор не іде лейтмотивом всього твору, тільки так, перчинка. На мій смак, такий прийом максимально гарно підкреслює темну літературу, а тут у автора гумореска, добре коли вона коротка, а от коли це на 400 сторінок, дуже швидко помічаєш що жарт затягнувся.
Під цим кутом зачіска прекрасна😁 дякую) Бачили, як Аня Букдайрі порахувала сторінки? Я теж продумала, що виглядає ефектно. Але я вже повиймала закладинки і розсувала книги по полицях, не буду збирати назад і рахувати 😅 До речі, в мене зараз читання Вірджинії Вульф, і там вся суть в грі словом, а на сюжеті. Тож це було дуже красиво, але... я втомилася десь після 70 сторінки🤷🏼♀️ Аналогічна історія, як з Пратчеттом: це була б шикарна повість, але як роман вже мені занадто
@@letknimho нажаль не бачив того відео, я інколи питаю скільки всього сторінок, коли читають товстунців або велику кількість, це дійсно виглядає ефектно, високі досягення це зарах. Згоден, до гарного володіння словом було б непогано мати ще й цікаву історію, бо довго жонглювати воно то можна, але вау-ефекту вже не буде.
Я не знаю, як "по-чесному" рахувати книги, які я прослухала в аудіо😅 типу ж очі не мучились, 100% уваги не було на історії тощо тощо. Отак я не можу визнати свою суперздібність слухати книги на синтезаторі в прискоренні до х4 😆
@@letknimho По-чесному буде рахувати сторінки як в книжці, навіть якщо ви її прослухали, ми іноді занадто дорого платимо за прогрес щоб ним щей не корисутватись, та і у мене така шалена продуктивність виходить лише коли я і одночасно слухаю і маю текст перед очима, тому вважаю що можна сміливо зараховувати прослухане за прочитане.
Я не знаю, Ірино, як ви це робите, але сталося так, що "Із крові та попелу" в мене стоїть на поличці вже три роки. Я колись читала перші 60 стр. і покинула книгу, бо мені здалася надто наївною, та й там просто з перших сторінок вже сцена в ліжку, хоч і не надто еротична. Але за ці три роки , я трохи підкувалася з книжками, де є спайсі сцени, хоча ще не зовсім на повну. І тому ваш відгук на Королівство плоті мене мало не спонукає дати другий шанс Арментрауд. Дякую вам!
Враження про першу книгу в мене все ще погані 😆 мало подій, і ніщо не компенсує їхню відсутність.
В 2 частині більше двіжа, але про трьохактну структуру не чули🙄 просто запрягли і їдем, їдем, їдем. В моменти, коли я нервую і хочу в ескапізм, мені допомагає
Тобі дуже пасує ця зачіска ☺
"Ви точно щось із цього читали" і я, яка нічого з твого прочитаного не читала))) Але погоджуюся про гумор Пратчетта, мені свого часу теж не зайшло, тому я кинула марні спроби доєднатися до клубу його поціновувачів.
Дякую☺️
*Ну, принаймні про авторів чули😅
@@letknimho принаймні))))
14:15 о, приблизно як всі інші наукові роьоти з філології, які я читала в своєму житті 😅
Чомусь до такої чихарди зі словами тяжіють тільки фізики (але там може просто ми тупі, а не вони складні) і філологи, інші намагаються зробити так, щоб їхею царину полюбили, а не закинули 😅
Мені нема віри в представників якоїсь окремої науки😆 мені більше здавалось, що пострадянський науковий стиль складніший за західний. Але на цій книзі схема не працює
@@letknimho раніше мені теж так здавалось, до речі 🤔
Нам про це казали викладачки в універі
Я зараз слухаю Ґір її серію Таймлесс. Це теж підліткова історія, але як же вона мені подобається.
Чула про неї, але вже не брала після "Зільбер")
Дуже зацікавив відгук на книгу "Серед золи вуглина"😅 не знаю чого, але зараз прям хочеться в моменті цікавої книги, яка потім вивітриться з голови) позичиш? 👀
Звісно 😎
СССР за його межами сприймався як росія. Це чудово видно, коли читаєш європейські тексти другої світової. Так, це може тригерити, але таким було сприйняття західного світу, таким воно здебільшого і залишилося.
До речі, ми зараз часто робимо зворотню помилку
Є таке. У Зонтаґ мене окремо тригерило, що вона іноді розрізняла, але не завжди і не систематично. Виходило, що у неї щось робили російські спецслужби, про що вона дізналась з архівів у Литві і Україні😑
Мені «Бузкові дівчата» сподобались й мене часом проймало, єдине пам‘ятаю не зайшла любовна лінія 😅
Пройшло вже 2 роки після прочитання й періодично згадую цю книгу й навіть часом думаю, чи не придбати, бо тоді був бібліотечний примірник
Оооо хочеш піджену свій примірник за донат?
@@letknimho з одного боку хочу, а з іншого нема куди ставити 🫠
Оцеповорот😮😅
А мені навпаки гумор Пратчетта й трилогії Зільбер дуже зайшли))
Хах супер🔥 можемо сприймати відгуки одна одної дзеркально😏
Пратчетт явно просто не Ваш автор. Бо мені особисто все те, про що Ви розповідали, якраз в нього подобається))) Пратчетт - це мій антидепресант))) Я його можу споживати в скіль завгодно великих обсягах))
Коли не подобається автор з величезним доробком - економія на скуповуванні серії. Коли подобається - можна читати і читати. Самі плюси🤩
@@letknimho, це точно!)))
А мені книга Маас сподобалась, вона мені ну прямо зайшла в настрій.
Тааааа такі книги саме під настрій. Я ото тоді нервувала і купувала любовні романи, а паралельно слухала Маас, а потім Арментраут
Пратчетту теж хочу дати шанс. Тільки я хочу почитати його "Правду".
Мені здається, що якщо зайде одна книга, то можуть зайти всі😏
Вам личить ця нова зачіска. А який у вас фінальний рахунок травня, скільки сторінок зі скілької можливих прочитано?
Щодо Пратчетта таж історія, є книги в яких засоби творення комічного ідуть впродовж всієї книги, але там гумор різного ступеня, від легенької іронії аж до їдкого сарказму, який межує з гротеском, і що найголовніше цей гумор не іде лейтмотивом всього твору, тільки так, перчинка. На мій смак, такий прийом максимально гарно підкреслює темну літературу, а тут у автора гумореска, добре коли вона коротка, а от коли це на 400 сторінок, дуже швидко помічаєш що жарт затягнувся.
Під цим кутом зачіска прекрасна😁 дякую)
Бачили, як Аня Букдайрі порахувала сторінки? Я теж продумала, що виглядає ефектно. Але я вже повиймала закладинки і розсувала книги по полицях, не буду збирати назад і рахувати 😅
До речі, в мене зараз читання Вірджинії Вульф, і там вся суть в грі словом, а на сюжеті. Тож це було дуже красиво, але... я втомилася десь після 70 сторінки🤷🏼♀️ Аналогічна історія, як з Пратчеттом: це була б шикарна повість, але як роман вже мені занадто
@@letknimho нажаль не бачив того відео, я інколи питаю скільки всього сторінок, коли читають товстунців або велику кількість, це дійсно виглядає ефектно, високі досягення це зарах. Згоден, до гарного володіння словом було б непогано мати ще й цікаву історію, бо довго жонглювати воно то можна, але вау-ефекту вже не буде.
Я не знаю, як "по-чесному" рахувати книги, які я прослухала в аудіо😅 типу ж очі не мучились, 100% уваги не було на історії тощо тощо. Отак я не можу визнати свою суперздібність слухати книги на синтезаторі в прискоренні до х4 😆
@@letknimho По-чесному буде рахувати сторінки як в книжці, навіть якщо ви її прослухали, ми іноді занадто дорого платимо за прогрес щоб ним щей не корисутватись, та і у мене така шалена продуктивність виходить лише коли я і одночасно слухаю і маю текст перед очима, тому вважаю що можна сміливо зараховувати прослухане за прочитане.
О так! Най-найшвидше читаю, коли перед очима текст і у вухах текст. Особливо на книжкові клуби, коли є дедлайн