Шкода, що це відео набрало так мало вподобайок і коментарів. Надзвичайно потужний приклад мужності і сили! Приклад нездатності для всіх і віри в свої сили в будь якій життєвій ситуації. Дуже дякую.
Неймовірна розповідь. Неймовірна пані і неймовірні роботи. Здоровя та сили Вам на все задумане. Щодо інклюзії, так всі кинулись виконувати умови, встановалювати пандуси іііі....І зробили такі, що підняти на візку туди важко, а сама людина туди і не забереться. Якщо забралась вона туди, то спробуй в двері вїхати - вони ж з порогом. А переїхати по дорозі, де трамва їде, наприклад, це жах, сама людна на візку цього не зробить. А заїхати на бордюри. За транспорт мовчу. Щодо ставлення людей і допомоги від них, та таких багато. Два випадки мені в памяті сидять - в мене мама на візку, і я тричі на тиждень вожу її на гемодіаліз. Так от ми траву заїхали (основна дорога перекрита була), а виїхати я не можу, застрягли - то підішйли три такі кремезні байкари (стояли неподалік). нічого не говоривши. підняли візочок з мамою і винесли її на нормальний тротуар (а мама жіночка кремезна). А другий випадок, коли іноземець побачивши нас біля східець (в мене мама трішки спуститися може і трішки пройти. на далекі відстані не дають колінні суглоби, розсипались), кинув пакети з їжою і побіг допомагати. Але хочу сказати, що гарних людей більше.
Я часто лінуюсь. Ось переглядаю відео, схеми, купую книги, мрію що колись вишию. Зараз мені стало дуже соромно за себе. Дякую вам за цю розмову! Здоров'я Вам, пані Ірина! І ще раз дякую.
Шкода, що це відео набрало так мало вподобайок і коментарів. Надзвичайно потужний приклад мужності і сили! Приклад нездатності для всіх і віри в свої сили в будь якій життєвій ситуації. Дуже дякую.
Дякую, пані Устя, за всі Зумстрічі, а за цю особливо. Пані Іра, ваша праця подвижницька! Я від усієї душі бажаю вам міцного здоров'я.
Неймовірна розповідь. Неймовірна пані і неймовірні роботи. Здоровя та сили Вам на все задумане.
Щодо інклюзії, так всі кинулись виконувати умови, встановалювати пандуси іііі....І зробили такі, що підняти на візку туди важко, а сама людина туди і не забереться. Якщо забралась вона туди, то спробуй в двері вїхати - вони ж з порогом. А переїхати по дорозі, де трамва їде, наприклад, це жах, сама людна на візку цього не зробить. А заїхати на бордюри. За транспорт мовчу. Щодо ставлення людей і допомоги від них, та таких багато. Два випадки мені в памяті сидять - в мене мама на візку, і я тричі на тиждень вожу її на гемодіаліз. Так от ми траву заїхали (основна дорога перекрита була), а виїхати я не можу, застрягли - то підішйли три такі кремезні байкари (стояли неподалік). нічого не говоривши. підняли візочок з мамою і винесли її на нормальний тротуар (а мама жіночка кремезна). А другий випадок, коли іноземець побачивши нас біля східець (в мене мама трішки спуститися може і трішки пройти. на далекі відстані не дають колінні суглоби, розсипались), кинув пакети з їжою і побіг допомагати. Але хочу сказати, що гарних людей більше.
Я часто лінуюсь. Ось переглядаю відео, схеми, купую книги, мрію що колись вишию. Зараз мені стало дуже соромно за себе. Дякую вам за цю розмову! Здоров'я Вам, пані Ірина! І ще раз дякую.
Захоплююсь пані Іриною, дякую що ви є! Дякую за ваш приклад! Здоров'я вам і наснаги!
дякую, Іринко! особливо за тему відсутності інклюзивного, безбар'єрного простору! водночас, дякуючи нету ми маємо змогу побачитись, об'єднатись, спілкуватись (хоча "живе" спілкування неможливо замінити нічим), вчитись, популяризувати автентичну вишивку (техніки, шви, взори) ! окрема вдячність Усті !!!
Дякую п. Устині за знайомство з п.Іриною. Дійсно, емоції переповнюють. Хочеться побажати, щоб здоров'я та можливості творити красу
Дякую!
Натхнення і задоволення від життя
Пані Ірусю, ви велика молодчинка.
Вдячність і теплоту відповідних почуттів посилаю в якості подяки вам.
ДЯКУЮ!!!❤️
ДЯКУЮ!!!!
Так і у нашому регіоні, навіть на старих фото немає пробачити сорочок.
♥️
Оце побутове ставлення до неповносправних - це совковий спадок. Якраз пишу, коли ви у відео це озвучуєте.