Вербна неділя, Ве́рбниця[1] (лат. Dominica in Palmis de passione Domini) - шоста неділя Великого Посту, яка припадає за 7 днів до Великодня. Великий Тиждень, який ще називається Страсним, розпочинається Вербною неділею. Багатьма мовами світу вона називається Пальмовою неділею - з огляду на гілки пальм, що їх стелили на дорогу під час в'їзду Господа Ісуса в Єрусалим. Однак на слов'янських територіях, де пальми не ростуть, а навесні розпускається і зацвітає верба, пальмові гілки люди замінили вербними, які починають зеленіти і цвісти, відповідно змінилася назва свята: біл. Вербніца, рос. Вербное воскресенье, Неделя Цветоносная, болг. Връбница, Цветница, серб. Цвети, словац. Kvetná nedeľa (у деяких місцевостях України Вербну неділю також називають Квітною чи Цвітною). Святкування і народні традиції: У Вербну неділю святять вербу. Люди приходять до церкви з вербовими гілками (здебільшого гілки з «котиками», інколи з зеленими листочками), гарно прикрашеними. Зранку на Богослужіння сходяться всі - старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли завершується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» - «щоб горло не боліло». Колись господарі, повертаючись з церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту гілок несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Після церкви люди одне одного били такою свяченою вербою, примовляючи: Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко! Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви та дорогою додому, а, б'ючись, примовляли: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля![10] В Галичині примовляли так: Баська (лоза) б'є - не заб'є, За тиждень - Великдень! А також: Шутка б'є - не я б'ю, Віднині за тиждень: Буде в нас Великдень![10] Посвячені галузки затикали у хліві та стайні, «щоб нечиста неправувала, а шутка захищала хату, хлів, двір од грому й пожежі». Решту ж клали за образи на покуті.[9].. ...Вважалося, що це дерево вельми помічне від багатьох недуг і має неабияку чудодійну силу. Виганяючи вперше корів на пасовисько, обов'язково благословляли їх свяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялася до тварин і не губила череди». З дрібніших галузок чи листочків робили відвар або горілчану настоянку й лікували нею людей від головних болів, пропасниці, гарячки, шлункових хвороб, заживляли рани на тілі, використовували як натирання при ревматизмі[9]. Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше освячене гілля, якщо воно залишалося на наступний рік, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило[10]. На честь верби - вісника весни - сільська молодь влаштовувала свято. «Вибравши з-поміж себе найудатливішу юнку, дівчата прихорошували її котиками та розпуклими вербовими галузками, наспівуючи веснянку: „Ой вербо, вербо, вербице! Час тобі, вербице, розвиться!“. Взявшись за руки, водили хороводи… Тим часом дітлахи на різні голоси закликали весну змайстрованими з верби свистульками. Таке видовище вражало своєю поетичністю й красою»[13]...uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F_(%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)
Вхід Господній у Єрусалим - велике християнське свято в останню неділю перед Великоднем. Його виникненню послужили біблійна історія в'їзду Ісуса до Єрусалима на ослі з Віфагії. Люди встеляли Йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Донині збереглася в Єрусалимі «Пальмова вулиця» названа на честь даної події. В Україні, та в країнах де пальма не типова рослина свято має народну назву - Вербна неділя (Квітна, Цвітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй), пов'язану традицією заміни пальмових гілок на гілки верби. Це велике свято у християнському році належить до числа дванадесятих... У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні. За християнськими тлумаченнями, усі віряни, як і єрусалимський натовп, грішні у тому, що спочатку чулися захоплені вигуки: «Осанна!», а потім страшний крик до Понтія Пилата: «Розіпни його!». Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віряни тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» - верби з запаленими свічками. У Єрусалимі у цей день проходить особлива процесія. Тисячі християн йдуть у процесії францисканців, що прикрашена пальмовими гілками та проходять від Оливної гори через Левові ворота Єрусалима у Старе місто. Після цього паломники у церкві святої Анни традиційно отримують благословення... Звичаї: Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі - старі й малі, - бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути її по кілька «котиків» - «щоб горло не боліло». Звичай святити вербу дуже старий, бо вже в «Ізборнику» (1073 рік) згадується «Праздьникъ вѣрбъны». Згадує про вербу і Данило Паломник (1095-1108), що відвідав Єрусалим і там бачив «древіе много по брегу Іорданову превысоко, яко вербіе єсть й подобно». То були пальми, що нагадали нашому землякові рідне чернігівське «вербіє». …Був колись в Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви… Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до «колеґіюму». А в слободі Котельва, Охтирського повіту, народ, на чолі з духовенством, щорічно носив вербу від Троїцької церкви до Преображенської. Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень, Недалечке червоне яєчко! ...uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%85%D1%96%D0%B4_%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%83_%D0%84%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BC
Ве́рбна неді́ля (Вербиця, Шуткова неділя) - народне слов'янське свято, що злилося з християнським святом в'їзду Ісуса Христа в Єрусалим. Неодмінним атрибутом свята є освячені гілочки верби та жартівливе побиття ними. Трактування сенсу свята: Олекса Воропай вказував на давню священність верби, проте обряд її освячення виводив з християнської міфології. По-перше верба замінила пальмове гілля, яким встеляли дорогу перед Христом. По-друге, верба відома в народних віруваннях і як оселя нечистої сили (зокрема суха верба чи особливий різновид «козяча верба»), тому потребує освячення[1]. Лев Силенко вважав, що верба - це символ живучості, самозбереження, оскільки гілочки верби легко пускають коріння, якщо їх лише ввіткнути в вологу землю[1]. За сучасними неоязичницькими поясненнями, верба символізує Світове дерево, або конкретно його верхівку. Назва верби виводиться зі слова «вер», з якими пов'язується значення верху. Звідси також «верх», «вершина», «вершити», «верхів'я», «верхній», «зверхник», «верховода», «верховина» тощо. Верба через це фігурує і в інших святах: Купала, Різдва та самого Великодня. Про Вербу згадується у дохристиянських веснянках-гаївках, як-от «Вербова дощечка»[2]...uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F_(%D1%8F%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE)
Девочка, давай не будем спорить сегодня. Да это -Люди, обычные. Да, это те люди, которые платили налог на убийство живых, таких же людей. А вообще мои вздохи и слова не о этом, а о том чего они просили у бога 5 лет назад и что просят сейчас? И я думаю что знаю ответ. И кому они молятся, какому богу, богу "томас ",которого выпросил петро порошенко или они молятся богу в которого верили их деды? Ты же знаешь что день рождения (Рождество )поменять невозможно. Может ты и поймёшь что я написал, но думаю нет. 😛🌹
@@user-io9wv3vd7c , Православні християни та греко-католики святкуватимуть Великдень 5 травня, а римо-католики відзначать - 31 березня. Відповідно, Вербна неділя у перших припадає на 28 квітня, а у других - 24 березня... chas.news/news/verbna-nedilya-2024-koli-svyatkuyut-pohodzhennya-ta-traditsii
Вербна неділя, Ве́рбниця[1] (лат. Dominica in Palmis de passione Domini) - шоста неділя Великого Посту, яка припадає за 7 днів до Великодня. Великий Тиждень, який ще називається Страсним, розпочинається Вербною неділею. Багатьма мовами світу вона називається Пальмовою неділею - з огляду на гілки пальм, що їх стелили на дорогу під час в'їзду Господа Ісуса в Єрусалим. Однак на слов'янських територіях, де пальми не ростуть, а навесні розпускається і зацвітає верба, пальмові гілки люди замінили вербними, які починають зеленіти і цвісти, відповідно змінилася назва свята: біл. Вербніца, рос. Вербное воскресенье, Неделя Цветоносная, болг. Връбница, Цветница, серб. Цвети, словац. Kvetná nedeľa (у деяких місцевостях України Вербну неділю також називають Квітною чи Цвітною).
Святкування і народні традиції:
У Вербну неділю святять вербу. Люди приходять до церкви з вербовими гілками (здебільшого гілки з «котиками», інколи з зеленими листочками), гарно прикрашеними. Зранку на Богослужіння сходяться всі - старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли завершується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» - «щоб горло не боліло».
Колись господарі, повертаючись з церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту гілок несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Після церкви люди одне одного били такою свяченою вербою, примовляючи:
Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви та дорогою додому, а, б'ючись, примовляли:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля![10]
В Галичині примовляли так:
Баська (лоза) б'є - не заб'є,
За тиждень - Великдень!
А також:
Шутка б'є - не я б'ю,
Віднині за тиждень: Буде в нас Великдень![10]
Посвячені галузки затикали у хліві та стайні, «щоб нечиста неправувала, а шутка захищала хату, хлів, двір од грому й пожежі». Решту ж клали за образи на покуті.[9]..
...Вважалося, що це дерево вельми помічне від багатьох недуг і має неабияку чудодійну силу. Виганяючи вперше корів на пасовисько, обов'язково благословляли їх свяченою вербою, «щоб нечисть не чіплялася до тварин і не губила череди». З дрібніших галузок чи листочків робили відвар або горілчану настоянку й лікували нею людей від головних болів, пропасниці, гарячки, шлункових хвороб, заживляли рани на тілі, використовували як натирання при ревматизмі[9].
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть найдрібніше освячене гілля, якщо воно залишалося на наступний рік, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило[10].
На честь верби - вісника весни - сільська молодь влаштовувала свято. «Вибравши з-поміж себе найудатливішу юнку, дівчата прихорошували її котиками та розпуклими вербовими галузками, наспівуючи веснянку: „Ой вербо, вербо, вербице! Час тобі, вербице, розвиться!“. Взявшись за руки, водили хороводи… Тим часом дітлахи на різні голоси закликали весну змайстрованими з верби свистульками. Таке видовище вражало своєю поетичністю й красою»[13]...uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F_(%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)
Вхід Господній у Єрусалим - велике християнське свято в останню неділю перед Великоднем. Його виникненню послужили біблійна історія в'їзду Ісуса до Єрусалима на ослі з Віфагії. Люди встеляли Йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Донині збереглася в Єрусалимі «Пальмова вулиця» названа на честь даної події. В Україні, та в країнах де пальма не типова рослина свято має народну назву - Вербна неділя (Квітна, Цвітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй), пов'язану традицією заміни пальмових гілок на гілки верби. Це велике свято у християнському році належить до числа дванадесятих...
У цей день Церква згадує царське прославляння Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
За християнськими тлумаченнями, усі віряни, як і єрусалимський натовп, грішні у тому, що спочатку чулися захоплені вигуки: «Осанна!», а потім страшний крик до Понтія Пилата: «Розіпни його!».
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віряни тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» - верби з запаленими свічками.
У Єрусалимі у цей день проходить особлива процесія. Тисячі християн йдуть у процесії францисканців, що прикрашена пальмовими гілками та проходять від Оливної гори через Левові ворота Єрусалима у Старе місто. Після цього паломники у церкві святої Анни традиційно отримують благословення...
Звичаї:
Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі - старі й малі, - бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути її по кілька «котиків» - «щоб горло не боліло». Звичай святити вербу дуже старий, бо вже в «Ізборнику» (1073 рік) згадується «Праздьникъ вѣрбъны». Згадує про вербу і Данило Паломник (1095-1108), що відвідав Єрусалим і там бачив «древіе много по брегу Іорданову превысоко, яко вербіе єсть й подобно». То були пальми, що нагадали нашому землякові рідне чернігівське «вербіє».
…Був колись в Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви… Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до «колеґіюму». А в слободі Котельва, Охтирського повіту, народ, на чолі з духовенством, щорічно носив вербу від Троїцької церкви до Преображенської. Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:
Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко! ...uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%85%D1%96%D0%B4_%D0%93%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%83_%D0%84%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BC
Ве́рбна неді́ля (Вербиця, Шуткова неділя) - народне слов'янське свято, що злилося з християнським святом в'їзду Ісуса Христа в Єрусалим. Неодмінним атрибутом свята є освячені гілочки верби та жартівливе побиття ними.
Трактування сенсу свята:
Олекса Воропай вказував на давню священність верби, проте обряд її освячення виводив з християнської міфології. По-перше верба замінила пальмове гілля, яким встеляли дорогу перед Христом. По-друге, верба відома в народних віруваннях і як оселя нечистої сили (зокрема суха верба чи особливий різновид «козяча верба»), тому потребує освячення[1].
Лев Силенко вважав, що верба - це символ живучості, самозбереження, оскільки гілочки верби легко пускають коріння, якщо їх лише ввіткнути в вологу землю[1].
За сучасними неоязичницькими поясненнями, верба символізує Світове дерево, або конкретно його верхівку. Назва верби виводиться зі слова «вер», з якими пов'язується значення верху. Звідси також «верх», «вершина», «вершити», «верхів'я», «верхній», «зверхник», «верховода», «верховина» тощо. Верба через це фігурує і в інших святах: Купала, Різдва та самого Великодня. Про Вербу згадується у дохристиянських веснянках-гаївках, як-от «Вербова дощечка»[2]...uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BD%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F_(%D1%8F%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE)
Ох хоо хооо. Люди ни чему не учатся !🌹
Не поняла 🤔, ты прав в одном, что это Люди, а нелюди - это те кто отдают преступные приказы и те кто выполняют эти приказы...
Девочка, давай не будем спорить сегодня. Да это -Люди, обычные. Да, это те люди, которые платили налог на убийство живых, таких же людей.
А вообще мои вздохи и слова не о этом, а о том чего они просили у бога 5 лет назад и что просят сейчас? И я думаю что знаю ответ. И кому они молятся, какому богу, богу "томас ",которого выпросил петро порошенко или они молятся богу в которого верили их деды? Ты же знаешь что день рождения (Рождество )поменять невозможно.
Может ты и поймёшь что я написал, но думаю нет. 😛🌹
По " томасу " вербное воскресенье 24 марта, а вы празднуете по старому. Почему?
@@user-io9wv3vd7c , Православні християни та греко-католики святкуватимуть Великдень 5 травня, а римо-католики відзначать - 31 березня. Відповідно, Вербна неділя у перших припадає на 28 квітня, а у других - 24 березня... chas.news/news/verbna-nedilya-2024-koli-svyatkuyut-pohodzhennya-ta-traditsii
@@user-is7mr7us3o , не поняла сейчас, это обвинение в том, что наша страна защищается от нападения?