А я іду , хоч у чоло вперіщив дощ. Іду босоніж, хоч під ногами горить хвощ . Бо знаю - виросте нова броня, Тому не коле в ноги ця стара стерня. Я душею пройшла весь майдан, Я душею іду по війні. Хоч не держить мене та струна , Бог вгамселив мене за гріхи! Та я все ж таки йду по ріллі Бо я знаю: Ти несеш на руках. Не щемить лютий страх у душі, Тому сміло іду по грудках. Засіваю я землю зерном: Чистим словом, пшеничним , відбірним. Людям різним: хорошим і грізним. А я сію… Я сію добром ! Я ще не знаю , як нам побороти зло. Та серцем розумію - маєм стати триєдині. І гучно крикнути - усім на зло! Слава Богу ! Слава Україні! Пора! Пора навести УКРАЇНЦЯМ лад ! Єдина мова, віра і культура. Тоді вже не торкнеться жоден гад ! І не зачепить нас паршива шкура ! Марга Ріта 2016.
І жінка з чорним, як земля, волоссям, яку я знаю вже стільки років, живе собі, не переймаючись зовсім, поміж ранкового світла й вечірніх мороків. Поміж заліза й гарячого листя, поміж стін і пташиних криків, поміж підземних русел, що переплелися, поміж усіх своїх снів і фріків. Вона ходить собі на стадіони й ринки, ховаючи в куртці телефон і флягу. І я готовий палити сусідські будинки, щоби вона звернула на мене увагу. Я готовий позбавити міста керування і на портвейн перетворювати озерну воду, лише б вона, згадуючи про моє існування, писала мені листи про життя і погоду. Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки, лише б бути ближче до її ніжності й люті і слухати її постійні байки про те, з ким вона спить і кого вона любить. Я вигадаю нові літери та розділові знаки, я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть, щоби вона забувала про те, що могла знати, щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу. Небо за її вікнами буде холодне й зелене. Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну. Хай забуває про все. Хай забуває навіть про мене. Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Він нагадує школярика котрий розповідає романтичного віршика, трошки покручуючи торсиком в ритм власним рифмам)))) про якусь жінку яка його дуже торкнула, а відчуття такі, що десь підсвідомо вона йому трохи нагадує його маму. І для "мами" він готовий на все, щоб вона тільки звернула на нього увагу. Такий милий, молоденький
Такий "вірш" можна наляпати за 5...10 хвилин, не маючи поеичного таланту і не докладаючи великих зусиль. Відчувається, що автор - спритний літературний ділок.
Про Сергія точно забудуть в останню чергу. Справжній поет.
Колись Жадана вивчатимуть у школі мої внуки і правнуки
Він вже є в програмі
Вже вчать
Вже вчать 11-ті класи ))
Хай буде так!
Я закінчувала школу в 2010 році в Луганську і вже тоді він був у шкільній програмі
Як Сергій змінився за ці 10 років… Талановита, справжня, сильна людина💙💛
А мені це вірш сподобався. Так оригінально освідчитися в коханні...
Який гарнюній. Такий різний у прозі, поезії та музиці
Жадан. Наша земля буде нашою. Вона народжує синів та доньок нації які є поводирями !
Круто! Талантливо и от души! И ... действительно любя! Удачи, поет!🤠💓
Моя улюблена пісня. Тому що в мене жінка з чорним як земля волоссям.
Жадан, ти красавчик!
Жадан,він-красунчик!
Вловлюєш різницю?!
А я іду , хоч у чоло вперіщив дощ.
Іду босоніж, хоч під ногами горить хвощ .
Бо знаю - виросте нова броня,
Тому не коле в ноги ця стара стерня.
Я душею пройшла весь майдан,
Я душею іду по війні.
Хоч не держить мене та струна ,
Бог вгамселив мене за гріхи!
Та я все ж таки йду по ріллі
Бо я знаю: Ти несеш на руках.
Не щемить лютий страх у душі,
Тому сміло іду по грудках.
Засіваю я землю зерном:
Чистим словом, пшеничним , відбірним.
Людям різним: хорошим і грізним.
А я сію… Я сію добром !
Я ще не знаю , як нам побороти зло.
Та серцем розумію - маєм стати триєдині.
І гучно крикнути - усім на зло!
Слава Богу ! Слава Україні!
Пора! Пора навести УКРАЇНЦЯМ лад !
Єдина мова, віра і культура.
Тоді вже не торкнеться жоден гад !
І не зачепить нас паршива шкура !
Марга Ріта 2016.
І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Я вивчаю українську мову і люблю творчість Жадана, дуже вдячна вам за текст! 💙💛
Це мій улюблений вірш, хоч я і блондинка
який тут молодий Сергій Вікторович
Такі парадокси життя: на Луганщині народився і цей поет-великий патріот, і такі собі луганчани,що гукали " руський мир"
2023, я знову тут.
Круто!
Боже, як гарно!
👏👏👏🌹🌹🌹
Який він тут ще юний!
😍😍😍
Яка ж база
👏👏👏
якщо жадана не будуть друкувати в підручниках з укр літ, то нащо нам взагалі ті підручники?
Вже друкують)))
👏
Тепер я знаю, звідки у багатьох молодих поетів отака дивна манера читання, коли чуєш тільки ці смикані наголоси і не чутно про що сам вірш.
І звідки ж?
Я почула те, чого ніколи не чула в свої 100 років, окрім Жадана: на що йде чоловік заради жінки.....отак доступно, отак сексі.
Ви дуже влучно підмітили)
Оу-єєє... Friend zone
Він нагадує школярика котрий розповідає романтичного віршика, трошки покручуючи торсиком в ритм власним рифмам)))) про якусь жінку яка його дуже торкнула, а відчуття такі, що десь підсвідомо вона йому трохи нагадує його маму. І для "мами" він готовий на все, щоб вона тільки звернула на нього увагу. Такий милий, молоденький
😑😑😑😑😑😑
Такий "вірш" можна наляпати за 5...10 хвилин, не маючи поеичного таланту і не докладаючи великих зусиль. Відчувається, що автор - спритний літературний ділок.
Какой он уже потасканный и испитой стал за 10 лет!
Такі гарні вірші і таке бездушне читання.....наче в школі протараторив
я не розумію, чим він так усім подобається. не моє...
так монотонно читает, как будто это реп какой-то. ни интонации ни паузы - трудно слушать
Bruh m8
как же он меня бесит. Я после 100 грамм трисборника такой ахинеи насочиняю
Вперед :-)
Тамила Литвинова, если получиться так же гениально, я их буду читать наизусть
Тому и бесит....бо він без аспірину творить...
Це геніально, це айсберг. Це непідкорена висота.
Обожнюю❤️
Как интересно видеть молоденького Серёжу. Сейчас, спустя 10 лет, война. И седина у Сергея на висках.