1. В любовних романах дратує "криза середини книги". Де після 50% книги до 65-70% нічого не відбуваються. Туди-сюди ходять, вирішують проблеми другорядних героїв і в мене постає питання навіщо я це читаю?🤦🏻♀️ Це не тільки в любовних романах трапляється, але в них найчастіше. 2. Більше ніж міскомунікація мене бісить тільки "тупа" героїня. Думаю, пояснювати не треба.
Дякую за відео! В мене серед книжкових "ні": 1) Відсутність happy end - от взагалі не візьмучь читати. Якщо запідозрю таке, то можу подивитися в кінець книги, щоб переконатися, що все добре закінчиться. Досі пам'ятаю, як ревіла над "Поющие в терновнике"😭 2) Попелюшка - максимально не життєва історія🙈 3) ГГ-й міліардер - погоджуюсь на всі 100. Це така скукота. Цей троп себе віджив задовго до "50 відтінків"🪦 4) Любовний трикутник - те ж саме, скукота та ще й нервує. Якщо панночка не може обрати когось з двох, і не розглядає варіант бути з ними одночасно, то насправді ніхто їй і не подобається... Ні собі, ні людям. 5) ГГ - "блондинка", ну в сенсі стереотипна🙄🙄🙄
Коли ти заговорила про перерваний поцілунок, мені згадалася книжка, яку я недавно читала (не називаю, на всяк випадок, може, хтось читає чи буде читати), і там АБСОЛЮТНО КОЖЕН статевий акт перерваний різними обставинами. Я щоразу в такі моменти думала викинути книжку у вікно (якби у мене фізичний варіант був, так і зробила б) 😱
Мені в любовних романах не подобається те, що я називаю "заскочити зненацька на невірності". Героїня заходить до кімнати, а її коханий типа з іншою. Необов'язково там буде щось любовне, але героїня зробить висновок, що її коханий їй зравдив. Це так часто було в романах, що стало кліше. Це було навіть "Міддлмарч" Джордж Еліот.
О, а ще не буду читати де гг така/такий унікальний найкращий і най-най в усьому, при цьому цця особа ніколи не докладала зусиль щоб вчитись чи опановувати щось, ці сірі миші які насправді просто най&най, Мері Сью одним словом
Дякую за відео. Я полюбляю троп від ненависті до кохання, але я з вами згодна. Наразі він зустрічається занадто часто і не всім авторам вдається його правильно використати. Зараз для мене книжка, де дуже добре обргунтовано, чому саме герої ненавидять один одного та як вони поступово змінюють своє відношення це наче якійсь скарб.
О так, про насилля, груммінг і міскомунікацію підтримаю. І я взагалі стараюсь уникати темних романів. Мені від одних описів погано 😅 Буллінг напевно теж ні, як в Deviant king. Мілліонери, Сео - теж ні.
я вже так втомився від дівочого фентезі на теми "вона проста, але горда дівчина, яка не розуміє сили своєї вроди, а він прекрасний магічний принц", або "срершу вони ненавиділи один одного, але потім закохались".
У "Залізній вдові" вперше зустріла любовний трикутник з несподіваними особливостями - це було найоригінальніші стосунки які зустрічала у книжках (не хочу спойлерити).
Ви мені нагадали про такий троп, як реінкарнація! Дякую!!! Це саме те що хотіла б почитати, сподіваюсь зловити на гудрідс декілька добрих книжок з цією деталлю.
До міскомунікації відношусь нормально, хоча і хочеться крикнути героям, що да поговоріть ви нормально врешті решт, але розумію, що в житті така штука зустрічається дуже часто, тому і сприймаю то нормально. Фейк дейтінг то навіть люблю, але то скоріш через те, що мало ще такого читала і поки не набридло 😅 про перервані поцілунки то навіть якось не задумувалась, ніколи не помічала їх в книжках, хоч і впевнена, що такого дійсно багато. Але що мене прям дійсно сильно тригерить, то це приниження. Знаю, що деяких заводять такі брудні розмови, але одна справа коли dirty talk то просто якісь гарячі сексуальні фрази, а інша справа, коли персонажа з брудом змішують. От не хотілося б мені, щоб мене під час сексу у пориві пристрасті називали дешевою хвойдою чи щось на кшталт такого. Друге ні-ні для мене це діти, особливо бісить, коли герої всю книгу такі що ми хочемо насолоджуватися життям, один одним, у деяких книгах прям прописувалось, що героїня в принципі дітей не хоче, підходять останні глави, і героїні ніби хтось по голові дав, бо починається пісенька я хочу від тебе дитинку 🤡 дуже бісить. В принципі читати про дітей не люблю, а зараз стали популярними романи про татусів-одиночок, то просто всі обходжу стороною.
Зараз знаходжуся на 15% Manacled (знаю що ви читали) і мене капець як пєрдолять багаторазові згвалтування і те що потім буде хейт-ту-лаверс... читаю бо легко йде і завелика оцінка на гудрідс але спочатку місцями дуже тригерить і наступаю собі на горло. Передчуваю що інші книжки з таким стануть для мене червоним прапорцем.
@@ReadingMary та вже знаю. За тиждень прочитала 55% (гудрідз каже що там 1.5к сторінок але щось сумніваюся). Читаю годинами, не відірватися. Добре що прорвалася через те насильницьке скло.
Завдяки вам задумалась про «перерваний поцілунок». Таки дійсно, це тупо. Сюди мабуть можна додати те саме про статевий акт. Ну, блін, не вірю, що люди як зачаровані будуть зривати один з одного одяг, а потім їх там, скажімо, дзвінок в двері чи по телефону потривожив і вони раптом усвідомили, що вони роблять і тепер ні-ні. Не правдоподібно. Хіба що в двері подзвонила мама одного з героїв, а не доставка піцци, то може бути що це добряче збиває жар 😄
Я пречитала перші 4 книги із серії "Kings of sin" і чесно мене так усі ці брендовані назви не тригерили я їх і не помічала навіть, самі історії дуже непогані, такий стабільний середнячок - нічого неочікуваного, але відволіктися від буденності - норм. Не сприймайте такі відео аж надто серйозно, адже все суб'єктивно, те що помічає одна людина, може спокійно пропустити інша)))
Дуже класне відео, прям слухала б Вас з ранку до вечора 👍💯😍 Я б не сказала, що маю якісь категоричні ні в любовних романах, але якщо мені щось не сподобається, як от, наприклад, відверте насилля, про яке Ви згадували, то я просто закину книжку і не буду читати.
А мені в любовних романах на історичну тематику подобаються описи одягу і їжі...а кекс там вічно оте о " коли він його гарячі долоні торкнулися її алебастрової шкіри ( кемон! Ви взагалі бачили алебастр!?),її тіло здригнулося,а потім вигнулося ( епілепсія?!)....уууу
Як людина, що таки дочитала Sam Mariano скажу у виправдання: на початку то насправді найжахливіша сцена, і головна героїня теж знає що то було насилля, але от головний персонаж явно девіантний і добре, що його "бажання" були перевтілені у щось більш безпечне та добровільне в кінці оповіді.
Не читаю романи про попелюшек, бо те все брехня. Сидить така собі сіра миша, а тут до неї прилітає якийсь принц, чоловік багатий та ще з зовнішністю моделі. Але ж це все неправда. В реальному житті цей мільярдер вибрав би собі не сіру мишу, а якусь модель років на 10 молодшу за героїню роману. У мільярдерів бувають дружини не красуні. Вони могли одружитися коли він ще не був мільярдером або вона сама дочка мільярдера і там одружуються не вони самі, їхні гроші. Нещодавно побралися Радика Мерчант та Анант Амбані. Ананта Амбані зовсім несхожий на Крістіана Грея тому що це реальне життя, а не та казка. Хоча мені цікаво було б почитати саме про відношення героїв, прототипами яких були Радика Мерчант та Анант Амбані. Та таке не напишуть бо там немає романтики. А може таке є. Якщо хтось знає порекомендуйте.
Ух! Скільки ні) Ого! От знаєте що, хотілося б колись прочитати написаний вами любовний роман) Напевно там був би використаний троп від друзів до коханців, амнезія, розкаяння і ще багато чого цікавого) Якщо напишете, дайте знати
Любовні романи ми читаємо для емоційного співпереживання. І ось що я не хочу співпереживати - це брутальність, насильство і зґвалтування, коли видно, що авторка цим смакує. І точно не бачу у цьому нічого романтичного. Щиро здивована, що зараз з'явилося багато перекладних романів із таким сюжетом. Бісить відсутність хепі-енду. Не розумію, навіщо мучити читачок "красивою" драмою у кінці. Немає нічого інтелектуального і красивого у стражданнях. Бісять дурні й невдахи у ролі головних героїв. От історія Бріджит Джонс - взагалі не моя. Я розумію, що реалістично - відображати усі спектри людських дурощів, але коли головна героїня безкінечно тупить, їй взагалі не хочеться співпереживати.
Не знаю як назвати: героїня в силу певних обставин постає перед вибором між двома братами, протягом більшої частини історії перебуває у "муках" вибору, вибір то в сторону одного, то іншого, а в результаті вона робить вибір зустрічатися з обома. Вишенька на торті, якщо брати ще й близнюки Не пам'ятаю назви тих двох історій, але тепер якщо у анотації зустрічаю, що згадуються два брати, то я цього читати не буду
@@julia_barva ну, Лоліту Набокова хтось же якось читає... Для мене не проблема, якщо головні герої бачилися востаннє коли хтось із них був значно молодше, але почали стосунки у віці коли обом 18+. Де там сексуалізація чи об'єктивація, якщо герой просто раніше сприймав героїню як дитину? І так я теж не люблю читати деякі сцени, де описується насилля особливо над дітьми і особливо сексуальне, але це важливо піднімати такі теми в творах усіх жанрів, тоді є шанс що більше людей будуть більше звертати уваги на подібні випадки у реальності, не проходити повз, просто ця проблема буде більше на слуху.
Я зрозуміла, що мені не подобається троп кохання з першого погляду, тому що це часто означає, що автор не дуже вміє в розвиток стосунків. Щодо вороги --> коханці - я взагалі не впевнена, що цей троп можливо втілити за межами умовного фентезі чи історичної драми. В реальному світі в звичайних людей, як казав Джон Ватсон із Шерлока, не буває запеклих ворогів) А суперники/опоненти --> коханці то трошки інше.
Погоджуюся з усіма вашими "ні". Нещодавно кинула роман після 1 розділу саме через троп з великою різницею у віці, де він ще знав її немовлям. Можливо це навіть була та книга, про яку ви згадуєте у відео. (What was meant to be by Q. B. Tyler) Від себе ще додам, що дуууже не люблю романи у формі щоденника/листів, і також троп "зведений брат", а якщо туди ще й від ненависті до кохання, то взагалі жах.
Ооо. Я так ледве не дочитала «Зникненну». Наче цікаво дуже, але той щоденник просто бісив. Потім подивились фільм. Сподобався. Трохи був не зрозумілими кінець і довелося трохи в книзі по фіналу пройтись.
Скільки людей - стільки смаків. Ми любимо читати те, що нас бентежить та збуджує. А дитячі імпринти і триггери у кожного свої. Тому ваші книжкові "ні" - це чиїсь книжкові "так, так, так!!!!!!". Завжди люблю дивитись ваші відео!!!!
я перечитала 4 книги серії і чесно, навіть не помітила такого наголошення в інших книгах, там просто треба було наголосити на тому що вони багаті і це для них норма, але чесно я таке майже в кожній книзі про мільярдерів читала і я просто того й не помічаю вже. Тому раджу спробувати, бо те що бісить інших не факт що навіть впаде вам в око)
Я читала всі варіанти із вашого періліку, і хоч якісь із них більше бісять ніж інші для мене це все одно не "ні". Моє єдине "ні", якщо хтось із головних героїв помирає (хоч інколи доводилося читати і такі, якщо в кінець не подивилася одразу). А ще буває просто дуже погано написана книга, колись читала історію на 150 стор, де вмістилася купа драми і я просто не встигала співпереживати персонажам, от таке теж не хочеться читати. Ще от сьогодні завершила серію "Beautifully damaged" by J A Owenby і там прямо теж надто багато всього + нелогічні вчинки та діалоги - отаке відвертає від автора назавжди. Все інше з переліченого це моє так, але під настрій)))
Мені не подобається, коли головний герой буквально "з першої секунди" закохується в головну героїню. Також коли головна героїня має почуття, але дуже сильно їх заперечує і поводиться з головним героєм холодно. Міскомунікація це мій найбільш неулюблений троп🙄 Також не люблю, коли під кінець вони мають розійтися, бо щось там сталося, хтось когось не так зрозумів і тд. Мені в один період так це набридло, що в кожному романі є ось цей 3-rd act breakup, що я перестала взагалі читати. Я ще норм сприймаю, коли герої проти проблеми, але коли вони один проти одного, вже набридло. Хоч я і розумію, що така структура романів, це такий собі кульмінаційним момент, але ні, дратує.. Дуже радію, коли знаходжу книги, де прям позначають "no 3-rd act breakup". І ще набридло, що головні героїні дуже вправні асасинки в свої 17 років, їхнє завдання вбити принца з ворогуючого королівства, але вони закохуються.. Хочеться інших типажів головних героїнь, не лише войовничих амазонок. А от троп про фіктивні стосунки люблю, хоч і давно вже його не читала, але погоджуюся, що сцени в основному всі клішовані. Але щось в цьому для мене є☺️ І ще зазвичай чоловік перший закохується та спокутує, а мені було б цікаво почитати, де дівчина перша закохується (такі ще зустрічала), а де вона б щось натворила і треба було б спокутувати, то мабуть, що й ні (хіба що МОЖЛИВИЙ СПОЙЛЕР. . . . . 4-та книга з циклу Ночі диявола)
звісно є) Вам без гепі енду? А прямо тільки страждання? Тоді це часто в класичній літературі є (так одразу приклад не наведу, але думаю google знає краще ніж я). А от з гепі ендом це вже і в ЛР є. Я читала роман "The Unrequited" від Saffron A. Kent і там було, що головна персонажка була закохана у свого зведеного брата, але вона йому не подобалася особливо, хоча вона старалася, і одного разу так перестаралася що їй здалося ніби вона його зґвалтувала (це все не описується, а просто подається як данність), через що пів книги її мучає совість. Там є троп про професора і студентку і гепі енд, але якщо вам не подобаються bully romance то наврядче вам підійде ця книга
Вау, точна такі сюжети не читала б. Я мала на увазі щось на кшталт Bridget Jones, або про героїню Kate Winslet з фільму The Holiday. Нічого чорнушного, та ще, не дай Боже, з насиллям
О мій Бог! Дякую за такі книжкові ні, бо розумію, що таке бісить не лише мене. На додачу до цього, мене рве на шмаття від цього, що якась істота з різних регіонів агресора в соцмережах рекомендує книгу, як читачу, яка видається в них, " бо автор надав видавничі права на публікацію його твору, авторка співпрацює з ворожими видавництвами і, найулюбленіший сором, робить все так, нібн нічого не було". Так само з Корою Рейлі й Аною Хуанг, вони ОФІЦІЙНО ВОСЕНИ В 2023 РОЦІ НАДАЛИ ДОЗВІЛ ПУБЛІКАЦІЇ НА ВОРОЖІЙ ТЕРИТОРІЇ, ТА ЩЕ СТВОРИЛИ ТАМ ФАН-ЗОНУ ДЛЯ ВСІХ ШАНУВАЛЬНИКИ ЇХНІХ ТВОРІВ. Виговорився, та ще раз вдячний за відео.
Дратує коли вже спочатку ти розумієшь чим воно закінчить. Не просто що це історія попелюшки, або сутінки. А саме ти читаючи не здивований жодним кроком героїв. Такі відмітаю досить швидко. Ще дуже не цікаво читати історію у якої немає зав'язки. Ти не розумієшь , нащо робиться та чи інша дія... таке враження що у головного героя немає цілі і планів на майбутнє.
1. В любовних романах дратує "криза середини книги". Де після 50% книги до 65-70% нічого не відбуваються. Туди-сюди ходять, вирішують проблеми другорядних героїв і в мене постає питання навіщо я це читаю?🤦🏻♀️ Це не тільки в любовних романах трапляється, але в них найчастіше.
2. Більше ніж міскомунікація мене бісить тільки "тупа" героїня. Думаю, пояснювати не треба.
Дякую за відео!
В мене серед книжкових "ні":
1) Відсутність happy end - от взагалі не візьмучь читати. Якщо запідозрю таке, то можу подивитися в кінець книги, щоб переконатися, що все добре закінчиться. Досі пам'ятаю, як ревіла над "Поющие в терновнике"😭
2) Попелюшка - максимально не життєва історія🙈
3) ГГ-й міліардер - погоджуюсь на всі 100. Це така скукота. Цей троп себе віджив задовго до "50 відтінків"🪦
4) Любовний трикутник - те ж саме, скукота та ще й нервує. Якщо панночка не може обрати когось з двох, і не розглядає варіант бути з ними одночасно, то насправді ніхто їй і не подобається... Ні собі, ні людям.
5) ГГ - "блондинка", ну в сенсі стереотипна🙄🙄🙄
Коли ти заговорила про перерваний поцілунок, мені згадалася книжка, яку я недавно читала (не називаю, на всяк випадок, може, хтось читає чи буде читати), і там АБСОЛЮТНО КОЖЕН статевий акт перерваний різними обставинами. Я щоразу в такі моменти думала викинути книжку у вікно (якби у мене фізичний варіант був, так і зробила б) 😱
Мені в любовних романах не подобається те, що я називаю "заскочити зненацька на невірності". Героїня заходить до кімнати, а її коханий типа з іншою. Необов'язково там буде щось любовне, але героїня зробить висновок, що її коханий їй зравдив. Це так часто було в романах, що стало кліше. Це було навіть "Міддлмарч" Джордж Еліот.
Дякую за відео. Особисто мене також в основному дратує що й вас, окрім того що люблю трикутники
О, а ще не буду читати де гг така/такий унікальний найкращий і най-най в усьому, при цьому цця особа ніколи не докладала зусиль щоб вчитись чи опановувати щось, ці сірі миші які насправді просто най&най, Мері Сью одним словом
Дякую за відео. Я полюбляю троп від ненависті до кохання, але я з вами згодна. Наразі він зустрічається занадто часто і не всім авторам вдається його правильно використати. Зараз для мене книжка, де дуже добре обргунтовано, чому саме герої ненавидять один одного та як вони поступово змінюють своє відношення це наче якійсь скарб.
100%, у мене те саме
О так, про насилля, груммінг і міскомунікацію підтримаю. І я взагалі стараюсь уникати темних романів. Мені від одних описів погано 😅 Буллінг напевно теж ні, як в Deviant king. Мілліонери, Сео - теж ні.
я вже так втомився від дівочого фентезі на теми "вона проста, але горда дівчина, яка не розуміє сили своєї вроди, а він прекрасний магічний принц", або "срершу вони ненавиділи один одного, але потім закохались".
Щодо пункту про дітей, памʼятаю, як мене відштовхнув розвиток подій в Сутінках з Джейкобом та Ренесме…бррр
так, трохи крінжа. виходить Джейкоб був закоханий в яйцеклітини Белли))
@@ReadingMary 😂😂😂😂 жах)))
У "Залізній вдові" вперше зустріла любовний трикутник з несподіваними особливостями - це було найоригінальніші стосунки які зустрічала у книжках (не хочу спойлерити).
До речі так! Перерваний поцілунок страшенно дратує!!! Я навіть якось раніше і не задумувалась, поки ти не озвучила!
Загалом, більшість ваших "ні" сходяться з моїми, тому нема чого додати, дякую за відео !
О так, міскомунікація дуууже бісить😅
Ви мені нагадали про такий троп, як реінкарнація! Дякую!!! Це саме те що хотіла б почитати, сподіваюсь зловити на гудрідс декілька добрих книжок з цією деталлю.
Час для кохання. Голлі Вільямс
👍🏻👍🏻👍🏻
Давно не дивилась ваші відео, а тут прям пряме влучання по всім пунктам. Дякую)
До міскомунікації відношусь нормально, хоча і хочеться крикнути героям, що да поговоріть ви нормально врешті решт, але розумію, що в житті така штука зустрічається дуже часто, тому і сприймаю то нормально. Фейк дейтінг то навіть люблю, але то скоріш через те, що мало ще такого читала і поки не набридло 😅 про перервані поцілунки то навіть якось не задумувалась, ніколи не помічала їх в книжках, хоч і впевнена, що такого дійсно багато.
Але що мене прям дійсно сильно тригерить, то це приниження. Знаю, що деяких заводять такі брудні розмови, але одна справа коли dirty talk то просто якісь гарячі сексуальні фрази, а інша справа, коли персонажа з брудом змішують. От не хотілося б мені, щоб мене під час сексу у пориві пристрасті називали дешевою хвойдою чи щось на кшталт такого. Друге ні-ні для мене це діти, особливо бісить, коли герої всю книгу такі що ми хочемо насолоджуватися життям, один одним, у деяких книгах прям прописувалось, що героїня в принципі дітей не хоче, підходять останні глави, і героїні ніби хтось по голові дав, бо починається пісенька я хочу від тебе дитинку 🤡 дуже бісить. В принципі читати про дітей не люблю, а зараз стали популярними романи про татусів-одиночок, то просто всі обходжу стороною.
Зараз знаходжуся на 15% Manacled (знаю що ви читали) і мене капець як пєрдолять багаторазові згвалтування і те що потім буде хейт-ту-лаверс... читаю бо легко йде і завелика оцінка на гудрідс але спочатку місцями дуже тригерить і наступаю собі на горло. Передчуваю що інші книжки з таким стануть для мене червоним прапорцем.
перша десь чверть Менеклд - найважча. Але в ній все не просто так, і вона дуже варто того, щоб продовжувати
@@ReadingMary та вже знаю. За тиждень прочитала 55% (гудрідз каже що там 1.5к сторінок але щось сумніваюся). Читаю годинами, не відірватися. Добре що прорвалася через те насильницьке скло.
Свого часу обожнювала Джудіт Макнот, шкода, що немає зараз її книг українською 😢
Завдяки вам задумалась про «перерваний поцілунок». Таки дійсно, це тупо. Сюди мабуть можна додати те саме про статевий акт. Ну, блін, не вірю, що люди як зачаровані будуть зривати один з одного одяг, а потім їх там, скажімо, дзвінок в двері чи по телефону потривожив і вони раптом усвідомили, що вони роблять і тепер ні-ні. Не правдоподібно. Хіба що в двері подзвонила мама одного з героїв, а не доставка піцци, то може бути що це добряче збиває жар 😄
Погоджуюсь з усіма "ні"!!!
Я пречитала перші 4 книги із серії "Kings of sin" і чесно мене так усі ці брендовані назви не тригерили я їх і не помічала навіть, самі історії дуже непогані, такий стабільний середнячок - нічого неочікуваного, але відволіктися від буденності - норм. Не сприймайте такі відео аж надто серйозно, адже все суб'єктивно, те що помічає одна людина, може спокійно пропустити інша)))
Дякую за відео❤
Я ЛР читаю дуууже рідко, тому багато Ваших "ні" для мене - норм 😅 Але з декотрими (типу насилля)згідна🙌
Дуже класне відео, прям слухала б Вас з ранку до вечора 👍💯😍
Я б не сказала, що маю якісь категоричні ні в любовних романах, але якщо мені щось не сподобається, як от, наприклад, відверте насилля, про яке Ви згадували, то я просто закину книжку і не буду читати.
Я про таку кількість тропів дізналась😃 навіть не очікувала, що таке є)
А мені в любовних романах на історичну тематику подобаються описи одягу і їжі...а кекс там вічно оте о " коли він його гарячі долоні торкнулися її алебастрової шкіри ( кемон! Ви взагалі бачили алебастр!?),її тіло здригнулося,а потім вигнулося ( епілепсія?!)....уууу
Думаю, описи кексу дуже від автора залежать та від перекладача) я свого часу зустрічала як крінжатіну в історичних романах, так і вогонь
Як людина, що таки дочитала Sam Mariano скажу у виправдання: на початку то насправді найжахливіша сцена, і головна героїня теж знає що то було насилля, але от головний персонаж явно девіантний і добре, що його "бажання" були перевтілені у щось більш безпечне та добровільне в кінці оповіді.
Не читаю романи про попелюшек, бо те все брехня. Сидить така собі сіра миша, а тут до неї прилітає якийсь принц, чоловік багатий та ще з зовнішністю моделі. Але ж це все неправда. В реальному житті цей мільярдер вибрав би собі не сіру мишу, а якусь модель років на 10 молодшу за героїню роману. У мільярдерів бувають дружини не красуні. Вони могли одружитися коли він ще не був мільярдером або вона сама дочка мільярдера і там одружуються не вони самі, їхні гроші. Нещодавно побралися Радика Мерчант та Анант Амбані. Ананта Амбані зовсім несхожий на Крістіана Грея тому що це реальне життя, а не та казка. Хоча мені цікаво було б почитати саме про відношення героїв, прототипами яких були Радика Мерчант та Анант Амбані. Та таке не напишуть бо там немає романтики. А може таке є. Якщо хтось знає порекомендуйте.
взагалі всі ЛР то брехня, бо це ж художня література))) те саме що фентезі просто в умовах схожих на реальні трохи більше, ніж у тому таки фентезі)))
Ух! Скільки ні) Ого! От знаєте що, хотілося б колись прочитати написаний вами любовний роман) Напевно там був би використаний троп від друзів до коханців, амнезія, розкаяння і ще багато чого цікавого) Якщо напишете, дайте знати
Любовні романи ми читаємо для емоційного співпереживання. І ось що я не хочу співпереживати - це брутальність, насильство і зґвалтування, коли видно, що авторка цим смакує. І точно не бачу у цьому нічого романтичного. Щиро здивована, що зараз з'явилося багато перекладних романів із таким сюжетом.
Бісить відсутність хепі-енду. Не розумію, навіщо мучити читачок "красивою" драмою у кінці. Немає нічого інтелектуального і красивого у стражданнях.
Бісять дурні й невдахи у ролі головних героїв. От історія Бріджит Джонс - взагалі не моя. Я розумію, що реалістично - відображати усі спектри людських дурощів, але коли головна героїня безкінечно тупить, їй взагалі не хочеться співпереживати.
Мабуть ситуацію з грумінгом можна описати так: Моніка + доктор Річард Бьорк це "так", Моя темна Ванесса - це "ні"
Mary, яка сварить любовні романи? Це щось новеньке 😅
ніщо не ідеальне))
Не знаю як назвати: героїня в силу певних обставин постає перед вибором між двома братами, протягом більшої частини історії перебуває у "муках" вибору, вибір то в сторону одного, то іншого, а в результаті вона робить вибір зустрічатися з обома. Вишенька на торті, якщо брати ще й близнюки
Не пам'ятаю назви тих двох історій, але тепер якщо у анотації зустрічаю, що згадуються два брати, то я цього читати не буду
Хех, я б таке почитала)
@@ReadingMaryя тільки хотіла написати, що це звучить ідеально за описом і для мене 😂
«В мене від цього тільки падав»😂😂😂 я випала😅😅
дуже життєва фраза!
Майже всі ваші книжкові "ні" - це мої "О, мій Бог, ТАК!!!!!!!" Особливо перший))))
Грумінг - сексуалізація дітей, це огидно.
@@julia_barva ну, Лоліту Набокова хтось же якось читає... Для мене не проблема, якщо головні герої бачилися востаннє коли хтось із них був значно молодше, але почали стосунки у віці коли обом 18+. Де там сексуалізація чи об'єктивація, якщо герой просто раніше сприймав героїню як дитину? І так я теж не люблю читати деякі сцени, де описується насилля особливо над дітьми і особливо сексуальне, але це важливо піднімати такі теми в творах усіх жанрів, тоді є шанс що більше людей будуть більше звертати уваги на подібні випадки у реальності, не проходити повз, просто ця проблема буде більше на слуху.
Я зрозуміла, що мені не подобається троп кохання з першого погляду, тому що це часто означає, що автор не дуже вміє в розвиток стосунків. Щодо вороги --> коханці - я взагалі не впевнена, що цей троп можливо втілити за межами умовного фентезі чи історичної драми. В реальному світі в звичайних людей, як казав Джон Ватсон із Шерлока, не буває запеклих ворогів) А суперники/опоненти --> коханці то трошки інше.
повністю погоджуюся! в сучасних романах це хіба що в сеттінгу мафії можна непогано обіграти
Погоджуюся з усіма вашими "ні". Нещодавно кинула роман після 1 розділу саме через троп з великою різницею у віці, де він ще знав її немовлям. Можливо це навіть була та книга, про яку ви згадуєте у відео. (What was meant to be by Q. B. Tyler)
Від себе ще додам, що дуууже не люблю романи у формі щоденника/листів, і також троп "зведений брат", а якщо туди ще й від ненависті до кохання, то взагалі жах.
Ооо. Я так ледве не дочитала «Зникненну». Наче цікаво дуже, але той щоденник просто бісив. Потім подивились фільм. Сподобався. Трохи був не зрозумілими кінець і довелося трохи в книзі по фіналу пройтись.
Скільки людей - стільки смаків. Ми любимо читати те, що нас бентежить та збуджує. А дитячі імпринти і триггери у кожного свої. Тому ваші книжкові "ні" - це чиїсь книжкові "так, так, так!!!!!!".
Завжди люблю дивитись ваші відео!!!!
Я якраз побоююсь читати щось у Ани Хуанг, бо підозрюю що цей фетиш на розкішному житті довкола основних історій, це у неї тенденція...
я перечитала 4 книги серії і чесно, навіть не помітила такого наголошення в інших книгах, там просто треба було наголосити на тому що вони багаті і це для них норма, але чесно я таке майже в кожній книзі про мільярдерів читала і я просто того й не помічаю вже. Тому раджу спробувати, бо те що бісить інших не факт що навіть впаде вам в око)
@@fun.bunny128 Дякую за слушну пораду❤️
Я так звикла до твоєї outro музичної заставки, що тепер ніби чогось бракує 😅
соррі, мені стало дуже лінь її додавати))
Я читала всі варіанти із вашого періліку, і хоч якісь із них більше бісять ніж інші для мене це все одно не "ні". Моє єдине "ні", якщо хтось із головних героїв помирає (хоч інколи доводилося читати і такі, якщо в кінець не подивилася одразу). А ще буває просто дуже погано написана книга, колись читала історію на 150 стор, де вмістилася купа драми і я просто не встигала співпереживати персонажам, от таке теж не хочеться читати. Ще от сьогодні завершила серію "Beautifully damaged" by J A Owenby і там прямо теж надто багато всього + нелогічні вчинки та діалоги - отаке відвертає від автора назавжди. Все інше з переліченого це моє так, але під настрій)))
Мені не подобається, коли головний герой буквально "з першої секунди" закохується в головну героїню. Також коли головна героїня має почуття, але дуже сильно їх заперечує і поводиться з головним героєм холодно.
Міскомунікація це мій найбільш неулюблений троп🙄
Також не люблю, коли під кінець вони мають розійтися, бо щось там сталося, хтось когось не так зрозумів і тд.
Мені в один період так це набридло, що в кожному романі є ось цей 3-rd act breakup, що я перестала взагалі читати. Я ще норм сприймаю, коли герої проти проблеми, але коли вони один проти одного, вже набридло. Хоч я і розумію, що така структура романів, це такий собі кульмінаційним момент, але ні, дратує..
Дуже радію, коли знаходжу книги, де прям позначають "no 3-rd act breakup".
І ще набридло, що головні героїні дуже вправні асасинки в свої 17 років, їхнє завдання вбити принца з ворогуючого королівства, але вони закохуються.. Хочеться інших типажів головних героїнь, не лише войовничих амазонок.
А от троп про фіктивні стосунки люблю, хоч і давно вже його не читала, але погоджуюся, що сцени в основному всі клішовані. Але щось в цьому для мене є☺️
І ще зазвичай чоловік перший закохується та спокутує, а мені було б цікаво почитати, де дівчина перша закохується (такі ще зустрічала), а де вона б щось натворила і треба було б спокутувати, то мабуть, що й ні (хіба що МОЖЛИВИЙ СПОЙЛЕР.
.
.
.
. 4-та книга з циклу Ночі диявола)
Оо перший пункт це ж Двері в літо, мені було огидно хоча це ніби уже класикою рахується
А хто автор? Я здається не чула про цю книгу
@@ReadingMary Роберт Гайнлайн
Виникло питання. А є романи про нерозділене кохання?
звісно є) Вам без гепі енду? А прямо тільки страждання? Тоді це часто в класичній літературі є (так одразу приклад не наведу, але думаю google знає краще ніж я). А от з гепі ендом це вже і в ЛР є. Я читала роман "The Unrequited" від Saffron A. Kent і там було, що головна персонажка була закохана у свого зведеного брата, але вона йому не подобалася особливо, хоча вона старалася, і одного разу так перестаралася що їй здалося ніби вона його зґвалтувала (це все не описується, а просто подається як данність), через що пів книги її мучає совість. Там є троп про професора і студентку і гепі енд, але якщо вам не подобаються bully romance то наврядче вам підійде ця книга
Вау, точна такі сюжети не читала б. Я мала на увазі щось на кшталт Bridget Jones, або про героїню Kate Winslet з фільму The Holiday. Нічого чорнушного, та ще, не дай Боже, з насиллям
О мій Бог! Дякую за такі книжкові ні, бо розумію, що таке бісить не лише мене. На додачу до цього, мене рве на шмаття від цього, що якась істота з різних регіонів агресора в соцмережах рекомендує книгу, як читачу, яка видається в них, " бо автор надав видавничі права на публікацію його твору, авторка співпрацює з ворожими видавництвами і, найулюбленіший сором, робить все так, нібн нічого не було". Так само з Корою Рейлі й Аною Хуанг, вони ОФІЦІЙНО ВОСЕНИ В 2023 РОЦІ НАДАЛИ ДОЗВІЛ ПУБЛІКАЦІЇ НА ВОРОЖІЙ ТЕРИТОРІЇ, ТА ЩЕ СТВОРИЛИ ТАМ ФАН-ЗОНУ ДЛЯ ВСІХ ШАНУВАЛЬНИКИ ЇХНІХ ТВОРІВ. Виговорився, та ще раз вдячний за відео.
розумію, мене таке теж бісить, але на жаль у таких випадках гроші все рішають, а не мораль... хоча цікаво вони б і в Ірані публікувалися якби могли?
@@fun.bunny128 , забороняється в Ірані таке друкувати.
Дратує коли вже спочатку ти розумієшь чим воно закінчить.
Не просто що це історія попелюшки, або сутінки. А саме ти читаючи не здивований жодним кроком героїв. Такі відмітаю досить швидко.
Ще дуже не цікаво читати історію у якої немає зав'язки. Ти не розумієшь , нащо робиться та чи інша дія... таке враження що у головного героя немає цілі і планів на майбутнє.