НОВА РУСИФІКАЦІЯ УКРАЇНИ. ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА ЗЕЛЕНСЬКОГО. (Павло Гриценко)

НОВА РУСИФІКАЦІЯ УКРАЇНИ. ЗВЕРНЕННЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА ЗЕЛЕНСЬКОГО. (Павло Гриценко)
Реальна загроза нової русифікації України
Звернення до Президента України В. О. Зеленського
Шановний Володимире Олександровичу!
Звертаюся до Вас у зв’язку з тим, що в тяжкі дні боротьби України проти
російської агресії, боротьби українського народу за свою національну
незалежність, за збереження своєї ідентичності, ми бачимо, окрім успіхів наших
воїнів, окрім відданості наших волонтерів справі звільнення України, окрім
зусиль українського народу, і такі процеси, які значною мірою підважують
результати того, що ціною свого життя роблять воїни на фронті, волонтери на
неокупованих територіях.
Ідеться про неоголошену, здавалося б, тиху, але інтенсивну за своїми
результатами й послідовну в здійсненні нову русифікацію України. Цей процес
руйнує основи української ідентичності, створюючи умови не тільки для «какая
разніца», а повертаючи той стан, який був в Україні до початку російської
агресії.
Про що йдеться?
Ідеться про те, що ми не тільки розглядаємо нові законопроєкти, які
послаблюють наші чіткі позиції в оцінці недопустимості російського впливу в
Україні. Ми водночас на рівні державних службовців, на рівні відповідальних
осіб даємо інструкції громадянам, підказуємо їм, як обійти закони України щодо
обов’язкового навчання українською мовою. І це роблять систематично,
публічно. Чиновники Міносвіти підказують, що саме в законах сформульовано в
такий спосіб, щоб його окремі положення можна було обійти, закон не
виконувати, розсувати окремі щілинки в законі й по-новому утверджувати
російську мову в освіті.
І це при тому, що в нас є анклави, де української мови майже немає або
вона наявна лише у звітах чиновників. Але про яку українську освіту може
йтися серед частини угорців на Закарпатті, серед частини румун на Чернівеччині
й Одещині, серед болгар на Півдні України, де панує неукраїнськомовна освіта,
де переважає угорська, румунська, російська мови. Цим ми готуємо робочі руки
не для України, а одразу через національні гетто виштовхуємо молодь за межі
України. Ми не формуємо привабливий образ України для цієї молоді, Україна
не є ментально рідною для них, вони не знають мови цього народу й опиняються
на узбіччі українського соціуму. Виїжджаючи за кордон, ця молодь здебільшого
до України більше не повернеться. І не треба думати, що станеться диво, і
ситуація зміниться сама собою.
Таких чудес не буває!
Хочу підкреслити, Володимире Олександровичу, що через систему освіти
ми формуємо пріоритети національної свідомості, ідентичності. Це шлях, де ми
можемо відновити історичну пам’ять українців, усіх громадян України.
Невипадково на тимчасово захоплених територіях окупанти знищують
насамперед українськомовну освіту! Окупант везе своїх учителів, які будуть
лише російською мовою викладати, формувати російськоцентричний світогляд.
.....