«Розрита могила»(1843), Тарас Шевченко. Слухаємо українське!
Вставка
- Опубліковано 9 тра 2022
- "Безпосереднім поштовхом до написання вірша стали розкопки археологічних пам’яток, зокрема могил (курганів), що в 1830-1840-х рр. пожвавилось в Україні. В Шевченкові часи могили були характерною рисою українського степового ландшафту, чимало їх було й поблизу Березані. Поет, як і інші українські письменники, вважав могили пам’ятками епохи козаччини. Звідси - негативне ставлення до розкопок могил (воно виявлено вже в поемі «Гайдамаки»). Могили у Шевченка - не тільки типова деталь пейзажу України, а й символ її героїчного минулого.
У зверненнях-докорах персоніфікованої матері-України до гетьмана Богдана Хмельницького, стилізованих під народні голосіння, Шевченко вперше називає винуватця і причину кризового становища України. Цю причину він бачить в історичній помилці Богдана Хмельницького - підписаному ним 1654 р. у Переяславі акті приєднання України до Московської держави, що обернувся для українського народу ліквідацією його здобутків на шляху до створення власної держави, неволею (кріпацтвом), руїною.
У рядках «Степи мої запродані жидові, німоті» йдеться про передачу колоністам земель Запорозької Січі після її зруйнування 1775 р. військами Катерини II. Перші німецькі колонії були засновані 1789 р. на острові Хортиця та в Павлодарському і Новомосковському повітах Катеринославської губернії переселенцями з Пруссії. Пишучи про колонізацію українських степів євреями, Шевченко міг мати на увазі родину баронів Штігліців - царських придворних банкірів, яким належали землі, де була колись Стара і Нова Січ.
Літературознавець Леонід Білецький назвав «Розриту могилу» поемою і зазначив, що Шевченко «укладає поему в форму діалогу між автором й Україною - матір’ю українського народу. Діалог глибокий думками й надзвичайно трагічний по змісту. По стилю - це є плач матері над теперішніми синами її, що фактично вмерли для неї, стали рабами, невільниками північного ворога, а з матері здіймають останню сорочку; разом і з тим це є і глибокий жаль до Богдана, що занапастив свій край, віддавши його найлютішому ворогові. І поет у стилі народних голосінь оплакує Україну найчутливішими тонами, найліричнішими висловами, що поглиблюють почуття національної зневаги» (із інтернету).
У своєму вірші Т.Шевченко дорікає Б.Хмельницькому у підписанні ним у 1654 р. в Переяславі акту приєднання України до Московії, що перешкодило Україні створити самостійну незалежну державу, а український народ загнало в неволю на кілька століть.
Мова - це зброя! Вірш - це куля!
Вірш про дітей. І про Бога. Сумний.. плакала, коли писала.
Даруйте недосконалу Українську.
Моя рідна Мова - Польська, Німецька, Італійська, Чеська, Румунська, Угорська.
"Коли закінчиться війна...."
Ми покладемо край
Країні підлій і жорстокий
Перемога, наче Рай
Вже фактом стане перед очи
Ми несподівано збагнем
Усю ціну такої мрії
І горе з радістю наллєм
У келих... і вип'єм за Вітчизну
У келиха впаде сльоза
За Наших мужніх Побратимів
Згадаєм кожного бійця
Який боронив Україну
Ми не пробачимо нікому
За кожну Душу будем мстити
За кожний обстріл, кожний дім
За всіх, хто мали б зараз жити
За всіх, хто жити зараз міг
Дітей народжувати, творити
І Людям користь і добро
Любовь і радість приносити
Ми нищить будемо ворогів
Та їх дружин, дітей, до віку
Заллємо кров'ю всю москву
За страшного сЦаря-каліку
100 років пройде і не менш
Ніж Ми припинемо вбивати
За Маріупіль і Ірпінь
Онуки будуть получати..
Наш любий "Хай Марс", "Байрактар"
"Н-Лав" - що Нам надали Друзі Наши
Так гарно "смажать" ворогів
Щоб їхали в мішках на Рашу
Ми не забудемо нікого
За кожним Любим Побратимом
Буде написано вірши
Героям Наший України
Ми відбудуєм всі хати
Продовжимо жинок кохати
Напнемо с.ракой на коли
Тих хто вбивав дітей
Любив "Кинжали" запускати.
Жах... , громко плачуть Діти
Реве Дніпро, І Чорне море
Благають помсти - смертно бити
Карпати плачуть і кричать..
Бий ворога!!!
Буг, Черемош сльозами злиті
Души загиблих не мовчать...
Вимагають жорстко бити..
А Славні Наши ЗСУ все добже чують
І.... мовчки нищать
Шкода..
Сміється у Кремлі к03.ел
Над Нашим горем і сльозами
Напнемо Путина на кол
І Соловьйову, з Сімоньяной
Життя, Свободу із боями
ГЕРОЇ захистили й .... пали
І Запоріжскими степами
Сплять кургани... і мовчать
Шкода Героїв....що не з Нами
Сироти діти, плачуть мами
Людей цивільних, без жалю
рашисти украдають в ями...
Гарячий бій..
І силою Мами
Рашистів б'ють, кладуть в пакети
Тихо мовлять - "в добжий путь"
Бо сила Мами не згинела...
На коли усіх напнуть
Зсивіла Наша Україна.
Як Мама - вік не молодий
Але чекає Мама Сина
Питає Бога - Син живий???
І плаче горкими сьозами...
Молитви з плачем примовляє
Церковні "мантри", маячню..
Як та причинна Катерина
(Шевченкова "Причинна"),
Щастя у 6і.са вимоляла...
Просила щастя, ласки, долі
З дитинкой мучилась, нещасна
Юрба цькувала юну мати
У відчаї, зняла сорочку
Пішла на берег помирати..
Втопилася в Дніпрі небога
Жебракувала з безвиходдя
В ночи все сталось.. поруч Бога
Заплакала вода, і раптом
Ранком веселка розквіла
Так вибачилась перед Богом..
Вода.... і посміхнулось, як дівчина
Причинною була Катюша
Невинуватая Вода
Згубила душу ця небога
Самогубство - тяжкий гріх
Отак загинула Катюша..
Згинела, як гнилий горіх...
Бог поруч був, не зупинив ...
Топилась Катя у Дніпрі
Ковтала із Дніпра і мерзла...
Березень то був...
Крижини плили по воді
А Бог сміявся і радів
У долоні плескав і стрибав
Звенять "червонці" золоті
В кишенях старого кастрата
Такий наш Бог у всій "красі"...
Душа Катрусі у кайданках
Провалилася вниз, до пекла
Гріхами каятись .... у ч0р.та
Гріховна та любов була
До московита і К03.ЛА
Знущання "любих" односельців
Катрусі не дали життя...
Тож не кохайтьесь із московитом
Не буде доля у вас така
Русалкою і мертвою плоттю
І без думок і почуттів
Згинела зомбі у болоті
Такий про Бога тут приспів.
Пропала, щезла Катерина
Причиноою вона була....
Україна не причинна
В Гаагу приведе Пуйла
Нічим Нам Бог не допоможе..
Глухий і божевільний Бог
Країну захищати може
Лише Український Народ.
Ми Нація - Ми всі Герої
Нас гартували у вогні
Майдани були .. і неволя
Були й ГУЛАГ і Соловки
Голодомори... смертна доля
ПраДідів, ПраБабусів...
Все витримали Ми
Ми в бою з чор.том
Онукам Долю здобули
Їмо Ми й сало і ковбаси
І хліб, цибулю, пиво п'єм
Співаємо пісні - танцюєм
Щодня кохаємось і любим
Славімо Нашу Україну
І наших мужніх Воякив
Ми любимо Життя, Свободу
Ми московита жорстко б'єм
Так.. їмо!!!
Імо Ми сало і ковбаси
Завжди Ми будем смачно їсти
Дітей до сита годувати...
Бо Ми усі - здобувачи
А ви?
А.... ви підтерайтесь лопухами
Збирайте хмиз і кизяки
РукоЖ0ПИМИ "граблями"
Вогонь щоб в грубі запалити
Взимку хату щоб прогріти
Ви дол6о**.би, й "му*аки"
Весь час, ви, чорта упири
На кладовищи брали сили
Живились кров'ю мертвякив....
І лопухами свої с.раки
Ви підтерали НА Москві...
Не треба Нам ваш сРуський мир
Ми сало з хлібом будем їсти
Дітей сирами годувати...
Ви струк у Путина смоктати..
Ми попривсе будемо жити.
Гірка сльоза, гарячий відгук
Ми московита будемо бити
І власній кров'ю московту
За злочин придеться сплатити
Велика дяка і любов
На віка Слава, Шана, квіти
Звитяжним, нашим ЗСУ
Всім тим, хто нам дозволив жити..
Дякую за прочитання. Тарас Григорович влучно сказав про перевертнів і недолюдків. Де вона тільки й виникає ця сволота.
Шевченко - наш дорогий праведний пророк! А ви, шановні читачі, чому не зупиняєте свій погляд і час на цих істинних віршах. Читали б, виховували б належно себе і дітей - то не було б того нищення України.....
Слухають,а чи чують?Кожен хоче щось робити чужими руками.Сам пнеться та гнеться.😢