В 2014 році я емігрувала до США і з того часу щось в мені надламалось. Що саме «ламається» в людині, яка добровільно змінює місце проживання та проходить усі емігрантські та бюрократичні кола пекла - в повній мірі може зрозуміти лише той, хто цей шлях пройшов. За ці роки я воістину пройшла всі кола внутрішнього пекла - від гіперактивності та бажання боротись і не здаватись, до повної апатії з неможливістю піднятись із ліжка - привіт, справжнє фізичне та емоційне вигорання. Можливо вся ця внутрішня трансформація, з якимось іншим забарвленням, відбулась би зі мною навіть якби я залишилась жити в Україні. Хто його тепер зна. Вчора мені попався допис у одній з психологічних груп у фейсбуці, де були наступні фрази: - Як у тебе може бути депресія? Життя таке чудове! - Як у тебе може бути астма? Довкола стільки повітря! - Як ти можеш бути безпритульним? Довкола стільки будинків! - Як ти можеш бути бідним? У світі стільки грошей! - Як ти можеш бути самотнім? Довкола стільки людей! Користуючись даною схемою, я б могла створити наступні запитання: - як ти можеш любити Україну, якщо живеш закордоном? - якщо ти сумуєш за Україною, чому просто не повернешся додому? - Ваш варіант;) Якщо покласти руку на серце - не пройшла б я цей шлях на власному досвіді, швидше за все, я була б однією із тих, хто зовсім не розуміє і критикує ці емігрантські почуття. Таке цікаве життя. Але як тільки ти «взуваєш це взуття» і йдеш цей шлях - ти розумієш. І якщо ви один/одна із тих, хто розуміє - обіймаю. Обіймаю міцно і щиро. Пісня була написана восени 2022 року. З того часу «Свій фронт» змінився на «Свій тил». Мій тил - писати пісні, давати концерти, і з цього робити донати. А також збирати на концертах окремі кошти на допомогу Україні - завдяки аукціонам та різним-прерізним викрутасам. Хто організовував хоч один збір - знає, як важко зараз збираються кошти. Дякую тим, хто тримає фронт. Ви - герої. Дякую тим, хто тримає тил - продовжуймо. Якщо у вас є бажання підтримати мене в моїй творчості - підпишіться на мій Патреон чи скористайтесь іншим зручним для вас способом (деталі на UA-cam). Як мама двох маленьких дітей я буду вам за це дуже вдячна🫶
Я в Україні, але теж вас розумію. Переїхала в Київ. Майже 2 роки не могла потратити в Харків. Перед поїздкою я кожен день думала про нього, так хотіла, це була як нав'язлива думка маніяка. Потім зрозуміла. Просто беру і їду. Була вдома 3 дні. Думала стране легше. Але пройшло всього 2 місяці, а я вже знов починаю про нього думати...💔
Дуже Вас розумію,я плакала від цієї пісні.Я приїхала працювати в Чехію ще 2021 році(до війни).Перші 2 місяці я плакала і сумувала за Житомиром,там друзі,родичі всі знайомі.А тут що?нічого немає і нікого…Адаптуватися в країні де нікого немає,незнаючи мови, правил і т.д дуже тяжко.Це дуже тяжкий шлях життя,змінити країну і бути на чужині.І ось я майже три роки тут,і знайшла пару друзів і все рівно мені тут самотньо і тяжко жити.А вчора залишилась вночі сама,зрозуміла що в мене зовсім немає друзів.Хочу все кинути і повернутися додому,сил немає,депресія і біль…😭😭😭😭
Взросление Мне рассказывают про победу и страдания, но где вы были раньше? Раньше и без опоздания Кто вас просил так кричать про уникальность? когда все было ясно, что это историческая банальность. За что вы цеплялись, за анти зло? Чтобы потом сказать - увы, но теперь мы в жо? Конфликт искусственный - кому ещё не ясно? Пусть задаст себе вопрос - а почему так опасно? Связь с реальностью потеряна - нас слили? А кому нужна была эта теория без силы? Да, конечно - передумать можно. Но зачем было так долго и так сложно? Какой здесь вывод - понять опасно. Чтобы не оказалось - что всё напрасно
Сильно і Щиро! Якщо ви вже і еміграції і давно та всебічно пам’ятаючи своє коріння і нашу солов’їну створюєте таку музику, ви маєте велику місію бути тим міском для тих хто переживає це ж закордоном, для тим хто вдома і може не цінує своє. Варто бути людьми добрими, що поважають вибір та обставини інших. Без Америки, Україні боротися було б нереально проти навали. А сказали ви все своєю піснею, головне що ви Є. Квітка Цісик навіть в Україні не народжувалася, а яка місія правда? Місія Українців важлива в кожному куточку планети. Тож Єднаймося!💛 ❤️
розплакалась, бо відчувала все те саме і пройшла разом з вами весь цей шлях від болю по прийняття, з усвідомленням своєї сили там де я зараз є. дякую за цю пісню!
Які гарні і потрібні багатьом слова. Дякую, ви цією піснею допоможете жити і вільно дихати на чужині. Тільки коли ми боремося разом і де б не були по світу, ми перемогаємо. А у тих, хто сіє розбрат, нехай пір'я у горлянці проросте.
Кому сподобалось, подивіться ше попереднє відео на пісню «Тримаймося купки» і послухайте альбом «Пісні з шафи-комори» ✊🇺🇦❤️ А якшо вам аж дуже хочеться допомогти цій талановитій красуні з поширенням її музики, скиньте це відео якимсь вашим друзям-знайомим. Когось може надихне продовжувати/почати тримати свій тил, а нам з Улянкою треба переконати алгоритми Ютубу показувати її творчість більшій кількості людей 😊 наперед дякую 🙏
Дякую,Улянка,за те,що зуміла висловити через свою композицію всі почуття,емоції,біль всіх наших людей,вимушених залишити свій край по тим чи іншим причинам!Мирного неба нам Усім!Слава Героям!
Здається, головне - знайти свій зміст в тому, де є. Для себе вирішила знайти призначення там, де є. Бути голосом там, де я є. Змінювати там, де я є. Діяти там, де я є. Туга за домом паралізує, але вона не вічна. Також надихають приклади українців, які далеко від дому робили для України більше, ніж могли будучи вдома. І заявляли перед усім світом: Україна була, є, і буде. Будували імідж народу, держави, яка прагне свободи, дії. Уляно, дякую за музику! Поки не сотні тисяч переглядів, і виходить досить камерно, але будьте певні - ваш слухач вас чує, і ваші пісні точно допомагають проживати і добре, і зле. Тому слухаю кожну пісню, шерю, і бажаю вам успіху!
В 2018 році в мене була можливість виїхати із Полтави до Німеччини (вийшла заміж за німця). Але Моя Душа весь час питала в мене: "А як же буде твоя хатка в селі без тебе?"(в Сумській області). І ось обставини складалися так, що тепер Я живу у моїй хатці (виїхала туди в червні 2022р.). І не потрібна мені ніяка Німеччина... Бо Я тут просто щаслива. Любові всім і Добра 🌻🌞🌻
Супер трек! Пам'ятаю, коли вперше почув "Львів стоїть, Борислав сміється", був вражений вокалом і енергією. Дуже подобаються Ваші пісні. Також часто слухаю ВовузіЛьвова. Ви разом - класний тандем. Сам пишу музику. Але, заробляти доводиться не нею)) Два роки як закордоном - розумію кожне Ваше слово про еміграцію. Енергії та успіху Вам!Микола
мій маленький рай на землі: острови та лише тепер коли краяни переїхали після 02.24'22, та маю можливість щодня спілкування з ними солов'їною мовою, душа ніби відродження відчула. Так гарно Вам Дякую, п. Уляно ~
Я народилася в Німеччині і більшість життя живу в Канаді, але серце завжди з Україною. Родичі здебільшого якарізниця і дивуються що я «така українка» . Також багато ненависті і звинувачень що «втекла з України» від громадян України дістаю, як і інші іммігранти 😂 Дякую за чудову пісню. Таких як кажуть «розумні» … «легко бути патріотом за кордоном» є багато і стрімко збільшується :(
Пісня і слова дуже круті і з глибоким змістом❤ який зрозуміє тільки той хто пройшов той шлях еміграції. ( тому не звертайте уваги на тих хто цього не розуміє, тому той хейт існує) Добра вам і успіхів у вашій творчості😊 Я від Вови перейшов😜 Він теж крутий 💪
цю пісню випадково знайдено в фб стрічці і ось вона одна вже другу добу на репіті. це відчувають зараз певно майже всі українці які роз'їхалися хто куди по всьому світі і я теж гарно знаю цей стан, коли туги тієй немає майже і кожен день новий шанс без зайвих запитань типу "нащо"? просто готуєш собі зранку тости і міцну каву шукаєш гарну шафу в тон новому дивану А потім ніч тебе настигає з її новинами та думками І пам'ять знов блукає такими рідними сердцю стежками.. та розмовляє з кожним з тих, хто залишившись вдома все ж здатен зрозуміти ❤ про що тут твої біль і втома...
Проплакала від першого і до останнього рядка. І так енну кількість разів. Ще не прийшла моя стадія прийняття, поки лише один біль і туга. Дякую вам, Уляно, за цю пісню. Вона дає сили рухатися далі з розумінням, шо все так не буде❤️
Розумію це відчуття туги за домом.. І при тому розуміння, що того безпечного теплого дому, за яким сумуєш, вже немає. Відчуття провини що живий і в безпеці, що не там. Значить, не патріот? Можливо.. Але за все українське щемить серце і хочеться зберегти в собі і передати дітям настільки багато ніскільки можливо. І навіть як тут важко в усіх сенсах - розумієш, що гріх жалітись, бо в безпеці. І як би не накривав відчай і депресія, неможливо дозволити собі одягнути рожеві окуляри перемоги і їхати з дитиною назад під обстріли. От і живеш своє молоде життя без бажання жити. Сподіваюсь, теж скоро вдасться все прийняти і відпустити.. Дякую за пісню!
Моя донька 4 місяці була в тяжкій депресіі за кордоном (через війну та неприйняття реалій) довелось звернутися до психолога. Але ніколи нам, емігрантам, не порівняти свій біль та страх з людьми які були в полоні, або окупації! Тому - все в порівнянні... Дійсно, кожному своя дорога. Дай Бог щоб Світ перестав воювати! 😢
Як гарно! Так відгукується❤ Признаюся честно, в мене з Україною якісь токсичні стосунки. Коли я приїзжаю туди до батьків, через неділю я вже відчуваю сильне бажання виїхати за кордон...і коли потрапляю в свою еміграцію, в мені знову прокидається любов до України) я виховую дітей в українських традиціях, розмовляю з ними виключно українською, тішуся тим, що ми українці і чекаю знову, коли полечу до батьків. Якось так.
Оце в мене так із Америкою токсичні стосунки. Але ні. В мене токсичні стосунки із самою собою, в першу чергу. Я навіть таку пісню намагалась написати))
Може справа тоді в батьках, а не в Україні? Якщо виключити обстріли, тут зараз не комфортно лише російськощелепим, не всім правда, є твердошкірі твердолоби.
@@Smoulderingmel так справа в батьках. Вони інваліди і я бачу колосальну різницю в комфорті їхнього життя в Україні і коли вони приїзжають до Європи або Австралії. Вони одразу стають веселіші і відкритіші. До них дуже товариське і загалом уважне ставлення людей, завжди пропонують допомогу в ресторанах, готелях, магазинах. Улюблене їх місце то міжнародні аеропорти, там вони взагалі Віп персони з власним авто і супроводом😄..В Україні вони обмежені і нажаль країна не дуже пристосована до їх потреб. І я вже мовчу про погляди людей і деколи свинське відношення, з якими я з самого дитинства стикалася, коли виходила десь з батьками. Але війна внесла нажаль свої корективи і тепер таких як вони на вулиці все більше і більше...
Відчуття провини мене привело до тяжкої депресії . Я даже свому брату , який на війні, не казала , що я за кордоном. Зараз вже сказала, але легше не стало ......
В 2014 році я емігрувала до США і з того часу щось в мені надламалось. Що саме «ламається» в людині, яка добровільно змінює місце проживання та проходить усі емігрантські та бюрократичні кола пекла - в повній мірі може зрозуміти лише той, хто цей шлях пройшов.
За ці роки я воістину пройшла всі кола внутрішнього пекла - від гіперактивності та бажання боротись і не здаватись, до повної апатії з неможливістю піднятись із ліжка - привіт, справжнє фізичне та емоційне вигорання. Можливо вся ця внутрішня трансформація, з якимось іншим забарвленням, відбулась би зі мною навіть якби я залишилась жити в Україні. Хто його тепер зна.
Вчора мені попався допис у одній з психологічних груп у фейсбуці, де були наступні фрази:
- Як у тебе може бути депресія? Життя таке чудове!
- Як у тебе може бути астма? Довкола стільки повітря!
- Як ти можеш бути безпритульним? Довкола стільки будинків!
- Як ти можеш бути бідним? У світі стільки грошей!
- Як ти можеш бути самотнім? Довкола стільки людей!
Користуючись даною схемою, я б могла створити наступні запитання:
- як ти можеш любити Україну, якщо живеш закордоном?
- якщо ти сумуєш за Україною, чому просто не повернешся додому?
- Ваш варіант;)
Якщо покласти руку на серце - не пройшла б я цей шлях на власному досвіді, швидше за все, я була б однією із тих, хто зовсім не розуміє і критикує ці емігрантські почуття. Таке цікаве життя. Але як тільки ти «взуваєш це взуття» і йдеш цей шлях - ти розумієш. І якщо ви один/одна із тих, хто розуміє - обіймаю. Обіймаю міцно і щиро.
Пісня була написана восени 2022 року. З того часу «Свій фронт» змінився на «Свій тил». Мій тил - писати пісні, давати концерти, і з цього робити донати. А також збирати на концертах окремі кошти на допомогу Україні - завдяки аукціонам та різним-прерізним викрутасам. Хто організовував хоч один збір - знає, як важко зараз збираються кошти.
Дякую тим, хто тримає фронт. Ви - герої.
Дякую тим, хто тримає тил - продовжуймо.
Якщо у вас є бажання підтримати мене в моїй творчості - підпишіться на мій Патреон чи скористайтесь іншим зручним для вас способом (деталі на UA-cam). Як мама двох маленьких дітей я буду вам за це дуже вдячна🫶
до корабля ...бля рифішного...там ..тобі місце
Я в Україні, але теж вас розумію. Переїхала в Київ. Майже 2 роки не могла потратити в Харків. Перед поїздкою я кожен день думала про нього, так хотіла, це була як нав'язлива думка маніяка. Потім зрозуміла. Просто беру і їду. Була вдома 3 дні. Думала стране легше. Але пройшло всього 2 місяці, а я вже знов починаю про нього думати...💔
Нащо ото відмазки, напишіть просто, я колишня українка, що проміняла Батьківщину на холодильник, це моя ціна й все.
Дуже Вас розумію,я плакала від цієї пісні.Я приїхала працювати в Чехію ще 2021 році(до війни).Перші 2 місяці я плакала і сумувала за Житомиром,там друзі,родичі всі знайомі.А тут що?нічого немає і нікого…Адаптуватися в країні де нікого немає,незнаючи мови, правил і т.д дуже тяжко.Це дуже тяжкий шлях життя,змінити країну і бути на чужині.І ось я майже три роки тут,і знайшла пару друзів і все рівно мені тут самотньо і тяжко жити.А вчора залишилась вночі сама,зрозуміла що в мене зовсім немає друзів.Хочу все кинути і повернутися додому,сил немає,депресія і біль…😭😭😭😭
Взросление
Мне рассказывают про победу и страдания, но где вы были раньше? Раньше и без опоздания
Кто вас просил так кричать про уникальность? когда все было ясно, что это историческая банальность.
За что вы цеплялись, за анти зло? Чтобы потом сказать - увы, но теперь мы в жо?
Конфликт искусственный - кому ещё не ясно? Пусть задаст себе вопрос - а почему так опасно?
Связь с реальностью потеряна - нас слили? А кому нужна была эта теория без силы?
Да, конечно - передумать можно. Но зачем было так долго и так сложно?
Какой здесь вывод - понять опасно. Чтобы не оказалось - что всё напрасно
Сильно і Щиро!
Якщо ви вже і еміграції і давно та всебічно пам’ятаючи своє коріння і нашу солов’їну створюєте таку музику, ви маєте велику місію бути тим міском для тих хто переживає це ж закордоном, для тим хто вдома і може не цінує своє.
Варто бути людьми добрими, що поважають вибір та обставини інших. Без Америки, Україні боротися було б нереально проти навали. А сказали ви все своєю піснею, головне що ви Є. Квітка Цісик навіть в Україні не народжувалася, а яка місія правда? Місія Українців важлива в кожному куточку планети. Тож Єднаймося!💛
❤️
розплакалась, бо відчувала все те саме і пройшла разом з вами весь цей шлях від болю по прийняття, з усвідомленням своєї сили там де я зараз є. дякую за цю пісню!
Які гарні і потрібні багатьом слова. Дякую, ви цією піснею допоможете жити і вільно дихати на чужині. Тільки коли ми боремося разом і де б не були по світу, ми перемогаємо. А у тих, хто сіє розбрат, нехай пір'я у горлянці проросте.
Кому сподобалось, подивіться ше попереднє відео на пісню «Тримаймося купки» і послухайте альбом «Пісні з шафи-комори» ✊🇺🇦❤️ А якшо вам аж дуже хочеться допомогти цій талановитій красуні з поширенням її музики, скиньте це відео якимсь вашим друзям-знайомим. Когось може надихне продовжувати/почати тримати свій тил, а нам з Улянкою треба переконати алгоритми Ютубу показувати її творчість більшій кількості людей 😊 наперед дякую 🙏
До мурах. Дякую❤
Таке рідне та глибоке! Улянка❤️
Та пісня вселяє надію...до перемоги над собою ще далеко, але світло в кінці починає блимати❤ дякую за пісню❤
10 років живу в Німеччині. Пісня до глибини серця. Дякую💜
Хоч я і вдома, але дуже емпатичпа, обіймаю усіх, кому це болить 🤗🤗🤗
Слова - в саме серденько ❤
Нам треба навчитись не засуджувати а підтримувати одні одних (не бути ворогами, бо тільки в єдності сила)
Дякую,Улянка,за те,що зуміла висловити через свою композицію всі почуття,емоції,біль всіх наших людей,вимушених залишити свій край по тим чи іншим причинам!Мирного неба нам Усім!Слава Героям!
Кожне слово правда, так і є.
Дякую ❤
Уляночко, щиро дякую за пісні. Випадково почувши вас, зрозуміла- ви рідна людина. Божого благословіння у ваше життя❤
До сліз. Щиро дякую Вам за цю пісню.
«Ні про невдачі , ні про успіхи»💪❤️
Ком в горлі😢до самий глибини і кожної клітинки тіла❤Супер 👏🏻👏🏻👏🏻
Дякую, дуже сильно та справжньо. Ми це й відчуваємо. Перемога прийде, але надлом в душах зостанеться навіки. Тримаймося, любі.
Здається, головне - знайти свій зміст в тому, де є.
Для себе вирішила знайти призначення там, де є. Бути голосом там, де я є. Змінювати там, де я є. Діяти там, де я є.
Туга за домом паралізує, але вона не вічна.
Також надихають приклади українців, які далеко від дому робили для України більше, ніж могли будучи вдома.
І заявляли перед усім світом: Україна була, є, і буде. Будували імідж народу, держави, яка прагне свободи, дії.
Уляно, дякую за музику!
Поки не сотні тисяч переглядів, і виходить досить камерно, але будьте певні - ваш слухач вас чує, і ваші пісні точно допомагають проживати і добре, і зле.
Тому слухаю кожну пісню, шерю, і бажаю вам успіху!
У 2014 році поїхала з чоловіком і дитиною з Маріуполя. Три роки не була там, не бачила батьків... Не можу це прийняти. Це просто нескінченний біль....
Мені шкода, що так багато тепер розуміють
Як рідні стіни і повітря на людину діють ❤🩹
Як можна жити в краю гарному, проте чужому
І понад усе, просто хотіти додому
Я від Вови зі Львова. ВСЮДИСВОЯ Ви супер. Насипайте далі 😊
В 2018 році в мене була можливість виїхати із Полтави до Німеччини (вийшла заміж за німця). Але Моя Душа весь час питала в мене: "А як же буде твоя хатка в селі без тебе?"(в Сумській області).
І ось обставини складалися так, що тепер Я живу у моїй хатці (виїхала туди в червні 2022р.). І не потрібна мені ніяка Німеччина... Бо Я тут просто щаслива.
Любові всім і Добра 🌻🌞🌻
Заздрю кожній людині, якій вистачило сміливості зробити такий вибір🙏🫶 Бо в мене також є хатка в селі. Поки ще чекає на мене.
@@Vsiudysvoia❤
Дякую за пісню! Дуже правдиво та чуттіво...
Нарешті ця пісня і в You Tube. ❤❤❤❤❤❤
Слова адекватної людини ❤
Чомусь, Уляна я дивлюсь на тебе і бачу ніби переродження Вови зі Львова у тобі, в Жіночому обліку! Неймовірні пісні та просто шикарне відео))))))))
Супер трек! Пам'ятаю, коли вперше почув "Львів стоїть, Борислав сміється", був вражений вокалом і енергією. Дуже подобаються Ваші пісні. Також часто слухаю ВовузіЛьвова. Ви разом - класний тандем. Сам пишу музику. Але, заробляти доводиться не нею)) Два роки як закордоном - розумію кожне Ваше слово про еміграцію. Енергії та успіху Вам!Микола
Хочу вас підтримати! Гарна та суттєва пісня 😊❤Так тримати ❤Все буде Україна 🇺🇦!
Просто коментар у підтримку розумній і гарній дівчинці,дякую за позицію.
Душевно, актуально і, як завжди, щиро. Дякую 🙏💙💛
Моя донька виїхала за кордон коли почалася війна..Я так сумую.І їй там нелегко.Моя любима пісня,слухаю і плачу ніби моя душа співає..❤️🩹
❤❤❤ пишаюся Вами! Ви така талановита з чоловіком! Завжди слухаю Вас із задоволенням!
Ви чудова! Побула 4 місяці в Польщі і вистачило....все гарно, цивільно, АЛЕ не рідне! Дякую ❤️
Ось ці слова. Про мої останні 8 років в США. Дякую. Прямісінько в ціль❤
Дуже відгукується! Дякую, зараз нам потрібна єдність та розуміння!
Одна з найкращих пісень, що я чула за останні декілька років ❤
Рада, що пощастило познайомитися з вами особисто 🫶🏼
Як вдало описані емоції та відчуття українців, які за кордоном.
Біднесеньки, як вам тяжко там....
Біднесенький, тобі можливо ще тяжче.
@@anastasiamishchenko3988 та ні, він же людиною залишився.
Вірно сказано: Пора дорослішати! дякую за творчість
Ви обоє великі молодці і чудові люди.Дякую за творчість
Є зміст в пісні,гарний голос ,все гармонійно,зачіпає...
Неймовірно сильна пісня😢❤
Люблю 😊❤ Нехай зміцнить Твій Бог твої кроки на Його дорозі ✌️😌
Ура!!! Нарешті ця пісня тут!!! Чудова робота!! Дякую! Прямо в серденько
Дуже стильно і як завжди на повну від душі та серця!
Дякую! А саме серце ❤️🩵💛
Дякую, Ви 💋💋👏👏👏👏радує творчість, талант!!!!
Неймовірно і чуттєво. Зрозуміє лише той, хто не має куди повернутися
❤від серця до серця ❤відкликається кожне слово
Дякую за творчість ❤
Зачіпає. Дякую. Я тут потрекомендації Вови зі Львова.
Неймовірна пісня, неймовірний голос, хочеться слухати раз за разом, дякую✨♥️
Просто дяяякую , в саме серце ❤️❤️❤️
Чудові слова❤❤❤❤
Від дяді Вова зі Львова. Пісня чудова. Дякую
Красиво, душевно та знайоме. Плачу❤️. Дякую 🤗
Підтримую вашу творчість! Нехай все вдається якнайкраще. Пісня чудова, особливо мені, як невимушено вимушеній емігрантці
Привіт усім українцям, в тім львів'янам-сихівчанам 😉!
❤❤❤
Дякую за любов до рідного дому....
7 років в Британії… слова в ціль
Актуальні і правдиві слова для багатьох українців за кордоном
Сильна робота!!
🙌🏼🙌🏼🙌🏼
Гарно, дякую тобі за все !
Не слухай нікого, роби що можеш там де ти є !
Сильна пісня, хоча хотів написати стильна (а правда і те, і інше). Крутий образ💛💙
Мені дуже відгукується, дякую за цю чудову роботу🥰🥰🥰
Класна пісня❤
мій маленький рай на землі: острови та лише тепер коли краяни переїхали після 02.24'22, та маю можливість щодня спілкування з ними солов'їною мовою, душа ніби відродження відчула. Так гарно Вам Дякую, п. Уляно ~
Лайк
За гарну творчість
Дуже гарно!)
Правдиві слова
Влучна пісня💔 Я в штатах лиш пів року, ще скільки всього цього ще треба пройти і пережити🙏🏻
Я народилася в Німеччині і більшість життя живу в Канаді, але серце завжди з Україною. Родичі здебільшого якарізниця і дивуються що я «така українка» . Також багато ненависті і звинувачень що «втекла з України» від громадян України дістаю, як і інші іммігранти 😂 Дякую за чудову пісню. Таких як кажуть «розумні» … «легко бути патріотом за кордоном» є багато і стрімко збільшується :(
Глибоко в серденько! Відгукується. Плачу 😢
Пісня і слова дуже круті і з глибоким змістом❤ який зрозуміє тільки той хто пройшов той шлях еміграції. ( тому не звертайте уваги на тих хто цього не розуміє, тому той хейт існує)
Добра вам і успіхів у вашій творчості😊
Я від Вови перейшов😜
Він теж крутий 💪
Кожного разу плачу😢
Дуже гарна і мотивуюча пісня!
Дякую вам❤
Пісня, що здатна видавити сльозу з Потапа ) Гарна пісня
Дуже стильне відео, молодчинка!
Дякую за гарну пісню українською! 👍👍👍
Дякую ❤
Дякую Богу за Вас
Від ВоВи зі Львова,крута пісня💪💪💪🇺🇦🇺🇦🇺🇦
цю пісню випадково знайдено в фб стрічці
і ось вона одна вже другу добу на репіті.
це відчувають зараз певно майже всі українці
які роз'їхалися хто куди по всьому світі
і я теж гарно знаю цей стан,
коли туги тієй немає майже
і кожен день новий шанс
без зайвих запитань типу "нащо"?
просто готуєш собі зранку
тости і міцну каву
шукаєш гарну шафу
в тон новому дивану
А потім ніч тебе настигає
з її новинами та думками
І пам'ять знов блукає
такими рідними сердцю стежками..
та розмовляє з кожним з тих,
хто залишившись вдома
все ж здатен зрозуміти ❤
про що тут твої біль і втома...
🙏🙏
Така глибока і надзвичайно талановита ❤❤❤
Молодчинка, Уляночко! Дякую за сильну та щиру розмову!
Проплакала від першого і до останнього рядка. І так енну кількість разів. Ще не прийшла моя стадія прийняття, поки лише один біль і туга. Дякую вам, Уляно, за цю пісню. Вона дає сили рухатися далі з розумінням, шо все так не буде❤️
Ви знаєте, я в еміграції вже довго…. Тому мені вже легше. Обіймаю вас всім серцем!!
@@Vsiudysvoia🥺🫶🏼🫶🏼🫶🏼
Ви дуже "своя"....дякую)
Розумію це відчуття туги за домом.. І при тому розуміння, що того безпечного теплого дому, за яким сумуєш, вже немає. Відчуття провини що живий і в безпеці, що не там. Значить, не патріот? Можливо.. Але за все українське щемить серце і хочеться зберегти в собі і передати дітям настільки багато ніскільки можливо.
І навіть як тут важко в усіх сенсах - розумієш, що гріх жалітись, бо в безпеці. І як би не накривав відчай і депресія, неможливо дозволити собі одягнути рожеві окуляри перемоги і їхати з дитиною назад під обстріли.
От і живеш своє молоде життя без бажання жити.
Сподіваюсь, теж скоро вдасться все прийняти і відпустити..
Дякую за пісню!
Дякую!
Дякую
Моя донька 4 місяці була в тяжкій депресіі за кордоном (через війну та неприйняття реалій) довелось звернутися до психолога. Але ніколи нам, емігрантам, не порівняти свій біль та страх з людьми які були в полоні, або окупації! Тому - все в порівнянні... Дійсно, кожному своя дорога. Дай Бог щоб Світ перестав воювати! 😢
Аааєєєє!! Клас! Мені здається дуже вдало поєднанався відео ряд з піснею.
Як гарно! Так відгукується❤ Признаюся честно, в мене з Україною якісь токсичні стосунки. Коли я приїзжаю туди до батьків, через неділю я вже відчуваю сильне бажання виїхати за кордон...і коли потрапляю в свою еміграцію, в мені знову прокидається любов до України) я виховую дітей в українських традиціях, розмовляю з ними виключно українською, тішуся тим, що ми українці і чекаю знову, коли полечу до батьків. Якось так.
Оце в мене так із Америкою токсичні стосунки. Але ні. В мене токсичні стосунки із самою собою, в першу чергу. Я навіть таку пісню намагалась написати))
Може справа тоді в батьках, а не в Україні? Якщо виключити обстріли, тут зараз не комфортно лише російськощелепим, не всім правда, є твердошкірі твердолоби.
@@Smoulderingmel так справа в батьках. Вони інваліди і я бачу колосальну різницю в комфорті їхнього життя в Україні і коли вони приїзжають до Європи або Австралії. Вони одразу стають веселіші і відкритіші. До них дуже товариське і загалом уважне ставлення людей, завжди пропонують допомогу в ресторанах, готелях, магазинах. Улюблене їх місце то міжнародні аеропорти, там вони взагалі Віп персони з власним авто і супроводом😄..В Україні вони обмежені і нажаль країна не дуже пристосована до їх потреб. І я вже мовчу про погляди людей і деколи свинське відношення, з якими я з самого дитинства стикалася, коли виходила десь з батьками. Але війна внесла нажаль свої корективи і тепер таких як вони на вулиці все більше і більше...
Такі дочекался я кліп, дуже гарно, Велика подяка Вам за цю пісню.
Дякую сподобалось.
Пісня про мене! Дякую, Уляночко! ❤
Браво.!
Дякую за трек,і ємоції...(
Правдиві слова в савме серденько❤..вайб пісні нагадав молодц J Lo i її «Glad”
Почула пісню рандомно в фб, так просто розридалась де стояла.
дякую
Неймовірна про неймовірне! ❤💙💛
Боже, прямо в серце😢
Відчуття провини мене привело до тяжкої депресії . Я даже свому брату , який на війні, не казала , що я за кордоном. Зараз вже сказала, але легше не стало ......