Cовість у сімʼї. Совість заважає вільно жити
Вставка
- Опубліковано 19 жов 2024
- У цім відео Анна хоче поговорити з вами про тему совісті у сім’ї. "Незвичайно, правда? Адже часто ми думаємо, що сім'я - це більше про взаємини, тому до чого тут совість? Але, маючи 20-річний досвід сімейного життя скажу вам, що для того, щоб побудувати гармонійні стосунки з чоловіком і дітьми, важливо бути в ладі із самим собою. І совість тут - наш головний помічник.
Перш ніж вийти заміж, я дуже хотіла, щоб мій майбутній чоловік дотримувався певних чітких принципів: вів здоровий спосіб життя, тобто не курив, не вживав алкоголь, був мені вірним, не піднімав на мене руку. Так, доля подарувала мені такого чоловіка, і я за це дуже вдячна.
Однак у процесі спільного життя в нас було багато ситуацій нерозуміння, звинувачень у бік один одного, тому що він вважав, що саме він розуміє ситуацію, що склалася, і знає правильне рішення. Я думала так само щодо себе.
Наприклад, коли у нас виникали якісь проблеми, то мій чоловік одразу йшов обговорювати їх із досвідченими друзями. Він просив у них поради, детально розповідаючи, що сталося. Я дуже через це ображалася, вважаючи, що це неправильно - виносить сміття з хати. Але поступово я побачила, що це, правда, допомагало нам у вирішенні проблем, і зрозуміла, що мій чоловік у цьому кращий, а моє розуміння неправильне.
Якоїсь миті я зрозуміла, що недостатньо працювала над собою до створення сім'ї, над своїм характером, над тим, щоб підвищувати свій рівень самопожертви. Однак не все ще втрачено, це можна продовжувати робити вже в сім'ї. Але для цього потрібен якийсь механізм, і чим досконаліша у цього механізму інструкція і вища вимога - тим краще. Адже це дозволить мені стати більш досконалою дружиною та мамою. Пошуки цього механізму привели до такого поняття, як совість.
Совість є у всіх людей; ми не можемо цього заперечувати. Совість завжди намагається піднести нас, примовляючи: «Зростай! Стань краще!». Вона спонукає нас прагнути досягненню найвищого рівня і ніколи не тягне вниз, на дно. Її мета - домогтися того, щоб завтра ми стали кращими, ніж сьогодні, а післязавтра - краще, ніж завтра. Дії нашої совісті спрямовані на те, щоб ми постійно зростали й у своєму житті все більше орієнтувалися на фундаментальні цінності.
Тому, якщо я хочу стати найкращою дружиною та мамою - то варто прислухатися до голосу совісті, і не просто прислухатися, а відточувати своє сумління щодня. Якщо ми закриваємо нашій совісті рота, то поступово її голос стає все тихішим і нам все важче визначитися з тим, що є добро, а що зло. Однак, якщо ми прагнемо щодня підвищувати свою планку, дотримуючись голосу совісті, навіть якщо це важко, то наше совість зростає і слідувати їй стає для нас все природнішим.
Тому висновок номер один - совість потрібно і можна виховувати, для цього потрібна постійна щоденна практика, коли ми прагнемо жити по совісті.
Другий момент - ніхто не може примирити мене з моєю совістю; це можу зробити лише я сам. Наприклад, якщо я погано вчинив зі своїм чоловіком, мені буде соромно потрапити йому на очі. Навіть якщо чоловік не знає про мій вчинок, достатньо того, що про це знає моя совість. Відчуваючи її докори, я обходжу чоловіка стороною, відчуваючи при цьому, що мені слід піти до нього, зізнатися і попросити вибачення. Ось як діє принцип совісті. І це однозначно тільки плюс для сімейних стосунків.
Тому це моя особиста відповідальність та моє завдання - жити по совісті. Однак у сім'ї ми можемо допомагати у цьому один одному, стаючи такою своєрідною совістю одне для одного. Тобто, наприклад, якщо ви вирішили щось хороше разом, припустимо, що частину свого сімейного доходу ви віддаватимете на благодійність, то якщо один із подружжя скаже: давай цього разу залишимо всі гроші собі, інший може нагадати, що правильніше буде все-таки ділитися з іншими. Таким чином, ми формуємо своєрідну сімейну совість і передаємо її також нашим дітям.
Наприклад, у нашій сім'ї ми з чоловіком вирішили, що для нас найголовніше - виховати наших дітей добрими людьми, а які оцінки вони приносять зі школи - це справа друга. Але періодично то один, то інший із нас забуває про це і починає надто переживати за навчання дітей. Тоді ми повертаємося до цього спільного рішення і нагадуємо одне одному про нього.
Тому висновок номер три - чим більше ми працюємо над зростанням своєї совісті на особистому рівні, тим сильніше наша сімейна та національна совість.
Я впевнена, що якщо кожна людина намагатиметься дотримуватися голосу своєї совісті і постійно виховувати її, і це буде відбуватися на рівні сімей, то ми також зможемо сформувати високий рівень совісті нашої країни. Ну і світ, звичайно, від цього також стане кращим.
Без цього важко говорити про щастя на рівні особистості, сім'ї чи країни. Адже, живучи в постійних протиріччях та звинуваченнях у бік одне одного, ми ніколи не зможемо бути щасливими.
Тому я впевнена, що шлях роботи над собою та щоденне виховування своєї совісті - це шлях до сімейного щастя. Чого вам щиро бажаю".
А у вашій сімʼї є совість?
Совість, як компас у житті. Чудова річ, яка є у людини.
Совість допомагає нам змінюватися та рости :)
Цікаве пояснення совісті, особливо у сім'ї.
Цікава тема и справжній досвід!
❤ Совість це гарна тема
Сімейна совість, національна совість 🤯🤯🤯
Ну і далі Всесвітня совість...
Дружина відіграє роль совісті. Таке відчуття що це як відкрити замок за дверима якого щось новеньке
В нашій сімї роль совісті відіграють діти, бо батькам здається, що вони все роблять добре
Так, це буває :)
Думаю що якщо один із членів сім'ї постійно відшліфовує свою совість і жертвує своїми інтересам заради сім'ї, а інші цього не помічають і постійно шукають недоліки. Наприклад дружина цілими днями готує для інших і одного разу вона щось невдало приготувала і їй починають казати що вона погана господиня і при цьому забувають як вона добре готувала раніше, то заради таких людей більше не варто вдосконалювати свою совість, і не треба таке терпіти а одразу все висказувати і ставити всіх на місце. Бо чим більше терпиш тим більше потім на голову сідають. Хоч я і не була в шлюбі, але знаю що це таке. Тому з тих пір більше не дозволяю іншим користуватися моєю довірливістю. І живу так я хочу, а не так як від мене очікують і тепер стала відчувати що моє життя змінилось в кращу сторону
А як виховувати силу совісті у дітях? Щоб вона для них була певним вчителем?
Якщо батьки працюють над своєю совістю, то їм легше підказувати та показувати дітям, як це робити.
@@AnnaKalmatskaya так, пам'ятаю ваших дітей і як вони вели себе по відношенню один до одного, хоча мої батьки і не були церковними лідерами у мене з братами були набагато кращі відносини і ми за спиною у батьків не говорили про них всякі гадості