Любов як самозречення легка... Василь Стус

Любов як самозречення легка
Василь Стус
Любов як самозречення легка,
і самовтрата - це принада світу.
Чого ж тебе, чужу і гордовиту,
відчув я щедрим серцем кріпака.
Припав очима до твоїх очей,
устами - уст шукав - та задаремно!
О, як твоє обридження пече,
о, як гнітить, аж у зіницях темно.
А чи любив? Мабуть, любив, бо знав,
що в цілім світі - тільки Ти і Вічність.
Крутоберега в'юниться Борзна,
і образ твій лежить в її потіччі.
Він гордовитий і чужий. Він мій
(а я себе за тим видінням бачу).
Надії трачу, сподівання трачу,
вже обрій ледь тріпнувся голубий -
лечу за ним. Лечу за ним - твої
видіння, сни невиспані, розлука.
Розлучена ріка стріляє з лука,
бо серпня відридали солов'ї.
Канал в Telegram
t.me/svitpoezii
Facebook
profile.php?id=6...
#васильстус
#стус
#любов

[@user-zl1gn4ep9s]

Чудовий вірш про кохання.

[@user-qr8nl9et6w]

Вірш написаний серцем.Пам'ятаємо тебе,Стус ❤