Добрий самарянин - християнський вірш
Вставка
- Опубліковано 18 лис 2022
- Україна м. Чернівці ц. Вефіль
Християни Віри Євангельської (УЦХВЄ)
Трансляції відбуваються щонеділі о 9:00
/ vefil_youth
/ vefilchurch
Якщо у вас є запитання, пропозиції, зверніться до нас - vefil.cv@gmail.com
Підтримати медіа служіння можна за посиланням
send.monobank.ua/jar/AUYt91TXW1
PayPal:
vefilchurch@icloud.com
Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси:
/ @vefil_church
Слава Богу! Дуже гарний вірш, нехай кожен побачить себе у цьому вірші!
Амінь!
Нехай Господь благословить Вас!
Дуже гарний вірш!
Можна слова будьласка?
Пилом притрушена в'ється дорога,
З міста до міста по ній хтось іде.
В когось на серці в дорозі тривога,
Інший - в душі тиху радість несе.
Йдуть заклопотані й втомлені люди.
Їх підганяє невтомне життя,
Зустрічі, справи... І людям байдуже
До тих, кого доля отак викида
Цинічно й жорстоко з доріг на узбіччя.
Так було колись і, на жаль, є тепер.
Потрапив з розбійником у протиріччя
Простий подорожній. Час зовсім не стер
Історію цю із біблійних сторінок.
Читаючи, ми уявляєм собі
В деталях оту непросту із картинок -
Лежить подорожній побитий, в крові.
А люди ідуть і його оминають.
В них часу немає - їх кличе життя.
У клопотах своїх вони поспішають
І на співчуття у них часу нема.
Уже й не зрахує поранений бідний -
То скільки ж то їх безсердечних пройшло.
Можливо, й не був він такий надто пильний,
Та поміч чекав, а її не було.
Та раптом угледів - крокує священник.
Він гарно у храмі навчає народ.
Навчає, щоб бачити бідних, нужденних.
Оцей не відвернеться точно! Так от
Зрівнявшись з пораненим, той й не подумав
Спинитись і поміч подати йому.
Не знаємо хто і куди його квапив,
Та знаєм, що він милосердя ціну
Словами відмірював, стоячи в храмі.
На ділі ж - побачив і мимо пройшов.
Поранений далі у крові зітхає,
Чекає, щоб з милістю хтось підійшов.
Ось знов подорожній. Він, може, не пройде?
Про Божу любов він співає пісні.
Зустрітися ж пісні із ділом не вийде.
Й левит також пройде в задумі собі...
Лише самарянин без чину і сану,
Без пафосних слів, мелодійних пісень
В гостинниці навіть монету останню
Заплатить за кожен проведений день
Тому постраждалому в затишних стінах
Зробив все, що міг без навчань і пісень.
Можливо, опісля на своїх колінах
Схилившись, він дякував Богу за день,
Коли зміг для ближнього він послужити,
Із ним розділити страждання і біль.
І вчити не треба його, як любити.
Любов оспівати для нього - не ціль.
А бути у центрі Господньої волі,
Його інструментом у вирі життя.
На жаль, так буває, що нам і доволі
Лише оспівати любов й співчуття.
Сказати красиво, як треба любити,
Прощати і нести чиїсь тягарі.
А спробуймо просто не вчити, а жити,
І ми зрозумієм - нелегко тоді.
Бо у милосердя спітніле обличчя,
А у співчуття часто руки болять.
Любов зустрічає не раз протиріччя,
І ноги так часто іти не хотять
Туди, де страждають і плачуть ночами
І де за бідою не бачать життя.
Проте, самарянин не ходить стежками
Такими, де труднощів в ближніх нема.
Буває, що треба прийти й помовчати
У домі, де людям не час для пісень.
Їм вчинками треба Христа показати,
Щоб хоч на хвилину світлішим став день.
І, може, ніколи про тебе не скажуть:
Який же поважний то був чоловік!
В новинах про тебе сюжет не покажуть,
Не станеш відомим за прожитий вік.
Бо ти на дорозі обв'язуєш рани,
Твій одяг кривавий - рятуєш когось.
Бо ти віддаєш непомітно динарій
Сирітці: - «Тримай, тобі буде на щось.»
Бо ти відмиваєш долівку в нужденних,
Заходиш до хворих, забутих всіма.
Рятуєш таємно вночі полонених
Й тобі не потрібна реклама гучна.
І думає хтось: як живе непомітно.
Його не цікавить ні статус, ні чин.
Лиш небо блакитне всміхнеться привітно -
Це цінний і вірний мій самарянин.
Сьогодні, коли світ здригнувся від болю,
У нашому краї гуркоче війна,
Хто ти у життєвому цьому двобою:
Священник? Левит? Самарянин Христа?
Питання відкрите - ти відповідаєш
І сам обираєш дорогу собі.
Хто Царство унаслідує - добре ти знаєш:
Тож будь милосердним у цьому житті!
@@inessaknyagnitskaya7395 Дякую! Благословінь Вам!