"Боюсь повертатися до України" - Тетяна Гриньова, про сина, бомби, марафони та побачення в еміграції

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 28 лис 2024

КОМЕНТАРІ • 4

  • @tanyaorlyk3286
    @tanyaorlyk3286 2 роки тому +4

    Обожнюю цю гостю ❤️

  • @how_you_think
    @how_you_think  2 роки тому +3

    00:00 Тизер
    01:07 Про новий цикл подкасту
    02:55 Хто така Тетяна Гриньова?
    04:12 На що схоже відчуття, коли ти залишаєш дім і чому саме Амстердам?
    08:36 Яка емоція займає найбільше місця через вимушене переселенство?
    12:57 Півмарафони, як спосіб привернути увагу світу до війни в Україні
    21:00 Як відрізняється ідентифікація Тетяни як українки в січні і зараз?
    29:14 Хто визначає ступінь патріотизму?
    35:22 Як відстань впливає на сприйняття війни?
    46:04 Як змінилася місія Тетяни за час вимушеної еміграції?
    49:25 Чи змінило нове середовище свідомість Тані?
    56:49 Втрата сенсу. Як його знайти?
    01:02:38 Чи є у Тетяни сили на творчість?
    01:08:43 Що вже не буде таким, як було раніше? Що Таня відкинула назавжди?
    01:10:19 Куди Тетяна Гриньова обирає далі жити?
    01:13:46 Чого боїться Андрій Сусленко?
    01:14:39 Бліц

  • @tatyanamoyseenko9459
    @tatyanamoyseenko9459 2 роки тому +1

    Відчувається наче намагання самих себе оправдати. Ну виїхали так виїхали, для чого провокувати тих, кому болить? Люди в біді "щасливих" не зрозуміють. У вас все добре, ось і тихенько радійте. А критикувати людей, які залишилися в Україні, роблять щось без публічних заяв і, переживаючи горе, не хочуть бачити тих, хто за кордоном дозволяє собі "радіти життю" публічно, не етично.
    І чому дивуватися тоді агресії тих, хто залишився?