Вірш "Сила прощення" - Наталя Мосійчук
Вставка
- Опубліковано 24 вер 2020
- Автор Марія Мосійчук.
Сила прощення
Торжество було це особливим.
По весняному все навкруги цвіло.
Молоді були такі щасливі!
Хоч родини в молодої не було.
Церква стала дівчині сім'єю,
Божої любові джерелом.
І сирітка розцвіла душею,
Ніжністю оточена, теплом.
А тепер їй, бідній сиротині,
Нареченого дарує Бог,
Щоб вони по цій земній стежині
Могли йти із радістю у двох.
О, яке було в сім'ї єднання
Наче свято було їх життя
Господу служить було бажання
Сиротам явити співчуття.
Та не судилось збутися бажанням,
Загинув в катастрофі чоловік...
Яким було болючим розставання,
Яким гірким жіночих сліз потік...
Яка безмірно невимовна втрата!
Але під серцем билося життя;
Воно вже народилося без тата,
Прекрасне, миле, дороге дитя.
Юнак зростав. Христос був його батьком.
З матусею спішили в Божий дім.
І часто їм на зустріч йшов безхатько,
І довго так у слід дивився їм.
Вони йому гостинці готували,
При зустрічі, щоб поділитись з ним.
І про Христа йому розповідали,
А він завжди похмурим був і злим.
Вдова водила сина до могили
Господь на небо тата твого взяв
О як його синочку я любила
Як добре, що тебе мені Бог дав.
Любив син з татом серцем розмовляти,
І тому на могилу часто йшов
І говорив: - О дорогий мій тату,
Яка безмірна Господа любов!
В якій ти славі там перебуваєш!
Спілкуєшся з Самим Ісусом ти!
О дорогий мій тату! Я бажаю
У ту країну також увійти.
Розповідав про мрії ці він мамі,
Що його жде на небесах Ісус.
А матінка, вмиваючись сльозами,
Запитувала: - З ким я залишусь?
Роки збігали... син зростав в любові,
Змужнів він, святе хрещення прийняв.
Йшли на служіння вони в день чудовий
І раптом... постріл поряд пролунав...
Син похитнувся... глянув мамі в очі,
Немов хотів промовити: - Прости...
Мов розумів, що через дні і ночі
Прийдеться хрест страждання їй нести.
А мати, наче ранена пташина,
До тіла припадала знов і знов...
О, хто посмів забрати в неї сина?
Її надію і її любов...
Убивця не втікав... це був безхатько
- Я не хотів вбивати, - він сказав,
- Я йому заздрив... він немає батька,
Але любов він материнську мав...
Його взяли, скрутили йому руки.
За ґратами він проведе роки.
А мати ця переживала муки,
Витоптувала до могил стежки...
Носила квіти зрошені сльозами.
Про рідних світлу пам’ять берегла.
Казала: - Сину, ти пішов від мами.
Як швидко твоя квітка відцвіла...
І враз немов почула голос сина:
- Ми з татом тут радіємо у двох,
А він страждає, в'язень той, хлопчина...
А його також дуже любить Бог.
Своє згадала... Як у сиротинці
Хотіла, щоб помітив її хтось,
Як віруючі несли їм гостинці
І через них відкрився їй Христос.
Роздумувати мати більш не стала,
Збирати речі і харчі взялась,
І про тюрму де вязень розпитала,
З молитвою в дорогу подалась.
Що йому скаже і про що спитає?
Чи в очі зможе глянути він їй?
Чи взагалі, він ще її впізнає
В байдужості, жорстокості своїй?
Її він упізнав би й серед ночі,
Хотілося кричати на ввесь світ...
Та опустив до долу вбивця очі
Й промовив майже пошипки: - Простіть...
Старалася покрити все любов'ю,
Трагедію забути хоч на мить...
А її серце обливалось кров'ю...
Молилася: - Допоможи простить...
Всміхалась, годувала, одягала...
Слова ласкаві повторяла знов;
І про Христа йому розповідала,
Про Його жертву і Його любов.
Додому йшла і розмовляла з Богом,
І слово Боже в серці берегла.
А потім знов збиралася в дорогу,
По іншому вже жінка не могла.
Думки, безсонні ночі і дорога...
На серці шрами і пекуча біль...
Але Господь давав їй перемогу,
Сердечні рани лікував Він їй.
Любила в'язня і вела до Бога,
І спілкувалась з різними людьми,
Інстанцій оббиваючи пороги,
Щоб визволити хлопця із тюрми.
Йому неначе синові раділа;
І привела його у рідний дім.
Пробачила від серця, обігріла,
Назвала сином дорогим своїм.
До джерела Господньої любові
Припав юнак і увійшов в сім'ю,
Проводив час він у Господнім слові
І дуже матір полюбив свою.
Удвох вони провідують могили,
І разом ходять в молитовний дім,
І моляться, щоб Бог давав їм сили
Про милість Божу свідкувати всім.
Пройшли роки, втомилась жінка-мати,
Боліло серце, син її жалів,
Став із любов'ю він про неї дбати,
Хоч чимось їй віддячити хотів.
І коли йшли кудись вони обоє,
Робили люди висновок один:
З якою він відноситься любов'ю,
Який у неї вихований син...
Одне лиш людям розуміть не дано,
Яку ціну прийшлося їй платить,
Чому вона так постаріла рано
І чому важко так ногам ходить.
Яка в прощенні незбагненна сила!
Без Бога не можливо так прощать.
Якби ж і ми в серцях своїх вмістили
Господньої любові благодать!
Сини і доньки старість поважайте,
Батьків своїх від горя бережіть,
Гірким докором їх не ображайте
Як цінним скарбом ними дорожіть.
Так як ви їм, і вам віддячать діти.
Тож як голосить заповідь: живіть,
Щоб небеса за вас могли радіти.
Любіть батьків, всім серцем їх любіть!
Фрагмент трансляції вечірнього зібрання 23.09.2020
Канал церкви Вефіль:
/ @bethelchurchnv
Якщо є потреба для зв'язку з учасниками даного відео:
alexmoisey2@gmail.com
Наталя та Олександр дякую за цей скарб. Тепер він навіки зі мною! А прощати свого начальника, сусіда і брата на фоні цієї історії значно легше і простіше!
Усім гарного, спокійного і мирного дня!
Дорога Наталю ,я завжди слухаю ваші вірші і завжди радуюсь
І захоплююсь вашими шедеврами, хай Бог Вас благословить рясно. Удачі вам і миру і гарного настрою.
Щиро дякую за гарні слова і благословіння! І Вас хай рясно благословить Господь!
Дорога сестричка в Господі! Я так тобі вдячна за ці прекрасні вірші які ви пишете з мамою с.Марією низький їй поклін за всі терпіння ,за все,що випадає на її долю .Хай Бог вас всіх рясно благословить!
Щиро дякую за благословіння! Дуже приємно! І Вас хай рясно благословляє Господь❤
Неймовірно! Яка сила Божої любові!
Як прекрасно передано почуття!
Алілуйя Господу нашому!!
Наталю! Дуже гарний вірш, не можна слухати без сліз•••Нехай тебе і маму , всю вашу сім'ю - рясно благословить Господь!
Щиро вам дякуємо, Олю!!!
І вам рясних благословінь від Господа нашого Ісуса Христа!!!
Боже, змилуйся над нами!
До сліс ... Дякую . Слава Богу
Зворушливий вірш, дякую, Наталя, за чудове виконання! Благословінь, тобі, Божих!!!
Щиро дякую за приємні слова, за натхнення, благословіння❤❤ і Вас хай Господь благословить😊
Аминь! Аминь! Ви сестричко молодчинка так ніжно і так проникло розказали. 😓Нехай Господь Рясно Благословить Вас 😊
Щиро дякую за хороші слова та благословіння. Приємно, що є люди, які підтримують і надихають❤
Хай і Вас Господь благословить!
Як красиво👍
Нема слів, дужи Мило 💐
❤
Очень трогательно расказываешь, до слёз .
И поучительно.
Слава Богу за хорошие примеры для прощения и подражания.
Наталья пусть Господь благословит тебя обильно .
И вдохновит ещё более.
Продолжай , будет добрый плод в твоём труде.
Сердечно благодарю за благословение и поощрение.❤ Мне очень ценно, что вы понимаете по-украински и даже слышите голос сердца... Это служит для меня вдохновением.
Пусть Господь Вас благословит обильно. ❤
Дякую за вiрш, щойно прослухала:аналiзую свое життя, думаю, чи змогла б я пробачити........
Якщо можна то напишiть iсторiю написання цього вiрша
Вірш написаний за подіями, почутими по християнському Radio MV. По цій історії навіть написана пісня. Назву не пам'ятаю.
👍👍👍
Слава Господу Стихотворение грустно звучит но Если по слушать по Христиански то отец на Небесах Бог Отец Небесный забрал Домой на Небо за Облаками
Просимо, будь ласка, хоча би коротко, напишіть історію, по якій написано вірша.Чи основа не є реальна?
Вірш написаний за подіями, почутими по християнському Radio MV. По цій історії навіть написана пісня. Назву не пам'ятаю.
@@nata.mosiichuk Дякую, дякую!💓
Ще до пандемії я була в тюремному служінні і там спілкувалася з молодими хлопцями, засудженими за вбивство, або співучасть у вбивстві. Ми служили там і багато хто з них покаялись, вступили в завіт з Господом і ходили на християнські зіібрання. Після закінчення строку ув'язнення вони пройшли реабілітаційний центр і стали служити в церкві Господу. Це - незабутні враження. Слава Господу!!
@@nata.mosiichuk хочу.текст.вірша.
Хочу.текст.вірша.
Можна мелодію до вірша?
Тільки побачили коментар.. Ваше прохання ще актуальне?
А текс можна,будь ласка
Текст в описі під відео.