Я знову плачу мимоволі... (вірші: Володимир Сосюра/ читає Олександр Трохимчук)
Вставка
- Опубліковано 31 гру 2022
- Декламую вірші українського поета Володимира Сосюри
#ВолодимирСосюра #ВіршіУДомашнійФутболці #Сосюра #вірші
Усім - привіт! Із вами знову Олександр Трохимчук. І це другий сезон проекту «Вірші у домашній футболці». Цього разу я декламую поезії про нинішню російсько-українську війну та одвічну боротьбу українського народу за свою волю. Тому до вашої уваги - моє прочитання творів як сучасних авторів, так і класиків.
Дякую за перегляди, вподобайки та коментарі!
Разом - до Перемоги!
❗ 5168745032687714 - support me by donating to this card/ скромними донейтами на цю картку ви можете підтримати мене та популяризацію української літератури
****
UA-cam-канал українського журналіста, читця поезії та мобільного фотографа Олександра Трохимчука
Hi there! Welcome to Ukrainian journalist, poem reciter and mobilephotographer Oleksandr Trokhymchuk's youtube-channel!
Шукайте мене/ Follow me
→ facebook: mr.trokhimchuk
→ instagram: / allputersky
→ twitter: / allputersky
Я знову плачу мимоволі…
Чому?.. Та хто б не плакать міг.
Ось люди, вирвані з неволі,
Ідуть по вулицях вузьких…
«Бабуся!.. Як вони терзали
Тебе… все клацав їх курок…»
Вона ж як з ночі проказала:
«І не питай мене, синок…»
Махнула зсохлою рукою
Й пішла… а серце - йок та йок…
«Дівчино мила, що з тобою?
Де васильковий твій вінок?
Дівчино, де твоє намисто?
Хто розгубив його між трав?..»
«Моє намисто у фашиста,
Вінок мій німець розтоптав…»
І очі зблиснули… З металу
Ті очі сині, як мечі…
«Я на городі зарубала
Його сокирою вночі…»
Пливуть, летять думки печальні,
Страшним усе здається сном.
Біля військової їдальні,
Як тіні, діти під вікном.
В руках у них відерця з жерсті…
Я чую сьози на щоці…
Це з вами, о мої обдерті,
Обідом діляться бійці…
Ще попливуть потоки крові,
Все далі будем ми іти,
Щоб повне люті і любові
До щастя серце донести.
Дуже гарний вірш. Дякую, САШО!💙💛🇺🇦
Дякую навзаєм - за увагу і підтримку! 🙏🏻
Уперше почула, до мурах! Дякую!
Парадоксальні паралелі із нашою сучасністю
Ох який вірш! Вперше читаю! Спасибі за виконання!
Дякую тобі, що не минаєш! 🙏🏻
Бувають рядки, які є внутрішня потреба знати напамʼять. Я точно вивчу ці.
Замiнити 2 слова i вiрш Великого Поета написаний наче cьогоднi:.. "мое намисто у рашиста, вiнок мiй моська розтоптав"!...
так, але лишімо все саме так, як написав автор.