"Зошит війни" (2022) в Театрі Драматургів | читка текстів Валерія Пузіка

"Зошит війни" - короткі нотатки, новели та оповідання.
Це загальна назва усіх прозових текстів, які так чи інакше стосуються російсько-української війни і пишуться після 24 лютого.
Назва взята, з дозволу режисера Романа Любого, з його однойменного документального фільму.
• «Зошит війни / War Not...
• Зошит війни / War note...
"Зошит війни" у цій версії - це березень-квітень 2022 року. Два місяці після повномасштабного вторгнення. Своєрідний щоденник чи блокнот.
Я писав його не задумуючись про майбутню долю текстів. Часом вони хаотичні. Часом потребують доповнення.
Наприкінці, обговорення читки "Зошита війна", режисерка Оксана Артеменко.
Театр на Жуках, Театр Драматургів та платформа Укрдрамахаб, Драма-спринт.
Грудень, 2022 року.
________________________
З любов'ю - тато!
буктрейлер ➡️ • «З любов'ю - тато!» | ...
книга ➡️ bit.ly/3r923oi
________________________
Три медалі в шухляді
Читання віршів ➡️ • Вірші з книги "Три мед...
________________________
Інтерв'ю
• Мистецтво і війна. Вал...
• Валерій Пузік - живопи...
• Який сенс в мистецтві ...
________________________
Офіційна сторінка Валерія Пузіка у ФБ: / puzikofficial
_________________________
Підтримати канал та автора можна тут:
Картка Mono: 5375 4141 0635 6313
PayPal [e-mail]
_________________________
Жанна Бортнік:
Третій день марафону сучасної драми "Драма-спринт" і круглого столу-обговорення змусив артикулювати певні висновки (усіх)! Стільки важливого матеріалу, стільки всього розворушили (як це добре!), стільки подій для обмірковування! А певні речі кристалізувалися, нарешті!
1. Перше спостереження. Якби спитати сучасних драматургів, чи вони ідентифікують себе як письменники? Думаю, це питання зажене багатьох у глухий кут, як не дивно. Драматург - так, письменник - не лише... Майже усі хочуть бачити свої твори на сцені, але, певно, про друк книжок мало хто думає. Чи достатньо, щоб просто читали? А що таке письменник зараз?
Що в цій парадигмі "драматург-громадський активіст-письменник" вийде на перше місце? Чому наші драматурги спрямовані на театр? Колись в інтерв'ю Анастасія Косодій сказала, що краще хороша постановка, ніж нобелевка! Певно, тому що творчість видається неповною, коли вона не дієва! Змінювати життя в країні - вектор спрямування більшості драматургів, тож логічно, що театр тут - найшвидший і найефективніший спосіб запросити до діалогу! Інтимний діалог читача з книжкою - довга дорога, ідучи по якій можна роздивитися (у тексті) і землю під ногами, і краєвиди навколо, і до неба звести очі... Але час! Так, "суспільство спектаклю" живе за своїми законами, але, як сказав на круглому столі Максим Курочкін, стільки часу вже втрачено: якщо ми не формуємо смисли, хтось це робить за нас!
2. Питання, яке ставили на обговоренні: що це за жанр, який автори називають "текст для сцени", "текст для театру", коли автор свідомо пише для театральної постановки, зберігає драматургічний пафос, а закони драми оминає - модифікує, трансформує. Постдраматична епоха таки народила новий жанровий різновид - "постдраму". Так довго вживання цього слова щодо тексту видавалося термінологічною неточністю, а тепер потребує, аби на нього глянули з іншого боку.
3. Як хороше і навіть символічно (куди без цього) закінчився третій день читань - такі різні автори: Ольга Мацюпа з "Часом пілатесу" (реж. Аліна Рашко) і Валерій Пузік із "Зошитом війни" (реж. Оксана Артеменко). Одна - втілює усю ту складну і багатошарову метафорику постмодерного (думаю, метамодерного) тексту! Переживаю за цю п'єсу з того часу, як прочитала, беру її для аналізу зі студентами, цікаво спостерігати, як вона повсякчас по-новому розкривається, чекаю на постановки! Втім, ще інакше зазвучала вона під час читання (просто неймовірна Анастасія Сегеда в кожній читці)! Це ж прекрасно, коли текст саме так працює з читачем: прочитала, захотіла переглянути на сцені (обговорити) - подивилася - захотіла перечитати!
"Зошит війни": зошит (щоденник, нотатник тощо) - тепер наш головний метажанр, драматургія його трансформує. Так важливо, що фіксуємо думки і враження, так цінно, що військові це роблять. Так добре, що читаємо і чуємо. Пишемо свою історію самі!