Ну що б, здавалося, слова... - Тарас Шевченко (Читає: Микола Козій)
Вставка
- Опубліковано 24 лип 2022
- #shevchenko #tarasshevchenko #тарасшевченко #шевченко #kobzar #кобзар
[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. - К., 2003. - Т. 2: Поезія 1847-1861. - С. 94-95; 605-606.]
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! . . . . . . . . . . .
Похилившись,
Не те щоб дуже зажурившись,
А так на палубі стояв
І сторч на море поглядав,
Мов на Іуду... Із туману,
Як кажуть, стала виглядать
Червонолицая Діана...
А я вже думав спать лягать
Та й став, щоб трохи подивиться
На круглолицю молодицю,
Чи теє... дівчину!.. Матрос,
Таки земляк наш з Островної, *
На вахті стоя,
Журився сам собі чогось,
Та й заспівав, - звичайне, тихо,
Щоб капітан не чув, бо злиха
Якийсь лихий, хоч і земляк.
Співа матрос, як той козак.
Що в наймах виріс сиротою,
Іде служити в москалі!..
Давно, давно колись
Я чув, як, стоя під вербою,
Тихенько дівчина співала,
І жаль мені, малому, стало
Того сірому-сироту,
Що він утомився,
На тин похилився,
Люде кажуть і говорять:
Мабуть, він упився.
І я заплакав, жаль малому
Було сіроми-сироти.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Чого ж тепер заплакав ти?
Чого тепер тобі, старому,
У цій неволі стало жаль -
Що світ зав’язаний, закритий!
Що сам єси тепер москаль,
Що серце порване, побите,
І що хороше-дороге
Було в йому, то розлилося,
Що ось як жити довелося, -
Чи так, лебедику?! - Еге...
Цей голос диктора. Здається я чув його з "дротового" радіо коли був малим. Дякую!
Геніальне прочитання