#поетичний_карантин

**Намалюю...**
А хочеш, Друже Мій, я намалюю тобі Сонце...
І в його променях Веселку дивовижну?
Яку ти бачитемеш у віконце,
А вона буде всміхатись тобі ніжно...
А хочеш, Друже Мій, я намалюю тобі зорі...
Так низько, щоб ти міг до них торкнутись?
І в їх долонях відшукати свою долю,
З якою неможливо розминутись...
А хочеш, Друже Мій, я намалюю тобі Небо...
Політ пташок в безмежній тій блакиті?
Де живе, завжди панує дух свободи,
Який крила розправляє нам щомиті...
А хочеш, Друже Мій, поринемо у море -
В обійми спокою, який шепочуть хвилі?
Та розмалюємо навколо все Весною...
І створимо разом Своє Довкілля!..
Тетяна Сидоренко - Запоріжська поетеса, мені 30 років. Писати вірші почала ще у школі з 2007 року. Приймала участь у різних поетичних конкурсах. В 2017 році спільно з Христиною Журавскою видали збірку поезій "Несу добро", яку презентували на Запорізькій книжковій толоці 2017.

[@petrywagyd5689]

👍👍👍молодец

[@user-yf7ub9xl9i]

Тетяночко, намальований тобою поетичний етюд надихає на добро та світ. Ти справжній художник! Нехай життя малює тобі й твоїм близьким тільки світлі та ясні пейзажі. А удача на цьому конкурсі посміхнеться тобі перемогою! З Інженерки - з вдячністю ...

[@tatyanasidorenko1078]

Дякую дуже за теплі слова!!!

[@Ewa_Butterfly]

👍👍👍

[@TamtaKvii]

😍😍😍

[@user-hi2vc6vc4v]

Умничка 😍👏

[@tatyanasidorenko1078]

Дякую!