Я вже прожила реально такий досвід на фізичному рівні... Загинув син- мене не стало,тут в цьому світі мене не було. Але я повернулася , радше мене повернула в реальність Сила,яку я для себе усвідомлюю. Це Господь Бог.Я пройшла заново від безпорадної дитини до людини,яка може самостійно приймати рішення. Але повернулася щасливою і з бажанням жити життя, щоб син пишався мною ❤ Хтось може усміхнеться собі,що напридумувала. Але саме так і було. Поміж тим, дуже допомогли зарядки і отакі відео розумних людей - бо підказують,що робити. За що дуже вдячна ❤
декілька місяців назад я яскраво уявила, що мене не має... не має зовсім і назавжди... це було дуже дуже моторошно і я знов для себе зрозуміла: життя - це великий подарунок, який не всім дається у цьому світі.. і я вдячна за нього
Як же мені подобається ранок вихідного дня розпочинати з Ваших етюдів! Не з тривожних новин, що десь щось зривається, а з глибоких тем, які змушують задуматись, переключають мозок із теми війни. Дякую!
Доброго дня , Олег Созонтович! І кави поруч не має,але я відчула її аромат та смак! Але відчути,що тебе немає,мабуть дуже складно! Але для мене.... Дякую!!!
Так вже вийшло, що саме повернувся. З темряви - в кристальну реанімацію. Посеред самовбивці, що і там продовжував висмикувати собі катетери; та тихої жінки після важкої аварії, так тихо і відлетівшої к ранку... Самоусвідомлення серед того хто міг, але так не хотів і того, хто хотів, але так і не зміг. Ніколи так не радів життю і це почуття зарядило сенсами на роки вперед. Хоча і не такими, що кардинально змінили життя, проте... потрошку, але на кожен день.
Дякую, пане Олеже. Ваші етюди неймовірні. Ви вже стали моєю ОПОРОЮ на цей період мого життя. Кожен раз коли потрібно вийти з зациклення я включаю Ваші етюди. Слухаю і відволікаюся від тривог. Вправу виконала, більше усвідомила. Ще раз дякую за ВСЕ!
Дуже корисна тема для людей, що зіткнулися з тяжкими захворюваннями. Паралельно з медикаментозним лікуванням, зміна відношення до себе,реально повертає до життя. Не потрібно боятися змінити свої цінності і життя починає грати зовсім іншими і яскравими барвами.
Ох,Чабан,Чабан...благо дарю,та й годі,дякую,та й годі. Митець і твори мистецтва. І мовчки митець,а музика,смисли словесні і між рядками лише засіб спілкування. Обіймаю😊,та й годі.
Музична частина чудово допомагає переключитись та налаштуватися на тему. Дякую. Ми часто переїжджаємо. Щоразу до іншої країни. Щоразу інша мова. Мене вже немає тричі, там де я колись була, а життя там продовжується, і для когось іншого мій колишній дім є домом. Я щоразу нова, але разом з тим і та сама. Я не повертаюсь, а йду далі.
Дякую! Передчуття виходу чергового етюду та сам етюд завжди роблять день більш змістовним. Підтвержую,що миттєвий перегляд яскравих картинок життя відбувається на межі життя та смерті.Тонула в дитячому віці,а цей "фільм"пам'ятаю і досі.(мені-69р.)
Дуже дякую за етюд, відізвався таким бажанням жити, творити, з'явилася посмішка, хочеться бути з людьми, корисною цьому світові, відкривати нове в собі, сміливіше йти по життю, дякую ❤🎉
Добрий вечір, дякую Вам. Думки - відповідь на Ваше цікаве питання: - "Яким би ти хотів повернутися у сьогодення?" - Не повертатися. Якщо можна би було змінити на краще навколишнє і навколишніх: •коли навколишні притомні, свідомі, з певним рівнем культури і начинені добром, певною мудрістю та орієнтовані на якість у всіх сферах життя, де людям притаманна людяність. •коли присутня турбота про природу, істот, місцевість, державу, планету, про себе. За цих умов можна розглядати повернення.
Так світ і є таким, бо людям властива людяність. Напевно різні люди вкладають в це поняття різний сенс. Я теж можливо не хотіла б повертатися, але напиши я про це людяні люди могли якось на це відреагувати. А це - вступати з ними в контакт. А навіщо він мені в світі нелюдяних людей😊
Я б хотіла мати більше впевненості, тому що оточуючі, друзі, колеги і знайомі мають набагато позитивніший образ моєї особистості. Часом я вмію і можу транслювати впевненість і силу, в той час, як вважаю себе слабкою. Це дуже дивне відчуття, коли я можу навіть викликати заздрість чи агресію в людей, які, на мою думку, набагато успішніші. Що стосується конкретних змін, то я б хотіла ніколи не починати палити і не переставати займатися музикою і грати на фортепіано.
Ніколи не переставайте слухати того Чабана. 😊 Неймовірна людина, природній антидепресант.)) Дякую всесвіту за таких ЛЮДЕЙ.❤ Музика, окремий вид мистецтва в цих етюдах. Кава…як часто ми просто її пʼємо без насолоди смаку та запаху. Відчуття , та взагалі хто про них згадує окрім страждань)). Хто досліджує їх в собі та дозволяє їх проживати без заперечень?! Філософія, годинник , ЖИТТЯ Безмежно дякую 🙏🙏🙏
Я втрачала один раз свідомість (була висока температура від грипу і я знепритомніла вдома в коридорі; прийшла в себе сама, лежачи на підлозі), нічого не пам'ятаю з цього проміжку непритомності. Але я б хотіла повернутись із впевненістю, що після смерті ми продовжуємо життя в іншій формі, з впевненістю що після смерті ми знову зустрінемось з нашими рідними, коханими. Звісно, моє життя не ідеальне і багато чого можна було б виправити і в фінансах, і в дружніх стосунках, і в роботі, і, в решті решт, повернутись у мирну країну. Але найбільше я б хотіла бути певною, що після смерті на землі я певним чином продовжу життя, і інші люди/тварини - також.
Я б хотіла повернутися мужнім сильним гарним чоловіком, який ощасливив би жінку і створив чудову сім'ю. А якщо собою, то здоровою, впевненою, мудрою...
Щиро дякую. Іноді задумуюсь дійсно, якби було якби я стала зовсім іншою. А якби обрала інший шлях, дію, чи кохану людину? Часом на цьому підвисаю.... Память дивна штука часом підкидає унікальні спогади. Про подіїї яких не памятає ніхто крім мене і водночас забирає спогади, про те що памятають інші... Памятаю як була на вашій лекції в ТДМУ, понад 20 років тому. Лейтмотивом була пісня l will survive... І що була у вас на прийомі...і таке відчуття ніби це було споглянуте зі сторони, ніби я про це переглянула кіно... І зараз пишучи це запитую себе- чи це точно була Я?... Якщо і Я то точно інша ніж зараз. 😊 Дякую... За теми які які збурюють думання. А з чоловіком таки переслухаємо ще раз разом. Всіх благ і гараздів і дякую за музпросвіту❤
Дякую,пане Олеже,що в черговий раз змусили задуматися над важливим.Все немає часу,поспішаю кудись,а ваші етюди зупиняють і дають матеріал для роздумів і подальших змін вектору руху)Особисто для себе доволі неочікувано дійшла до такої думки-якщо я знаю,якою саме я б хотіла повернутися до життя,чому зараз вже не стати ТАКОЮ?Хто ж знає,чи дійсно другий шанс буде?😊
"Жити не страждаючи"... це так цікаво. Особливо зараз... В моєму житті, від рідних і друзів до недалеких знайомих - я не побачила людей, які жили б без страждань. Зазвичай навпаки. А в стані війни маса страждань стає колосальною. А якщо звернутися до християнства, в якому мене було виховано, то і взагалі доходиш висновку, що щастя як такого в житті не передбачено - лише боротьба, випробування і страждання. Вкінці буде радість спасіння. Але це ж не щастя. Лікарю, що може означати оте "жити не страждаючи"? І чи означає воно "жити щасливо"?
Сьогоднішній етюд ,наче гіпноз ! Музична композиція повністю підходить темі ! Погоджуюся з яскравими картинками ,що створює мозок на фоні виключення свідомості ,навіть на пару секунд .В мене було таке коли потрапила в аварію в дитинстві ,яскраві картини на фоні одночасного шоку як слайди . З сьогоднішнього етюду можу сказати ,не боятись невідомого в хорошому сенсі слова давати собі. право на помилку . Пане Олеже дякую за вашу працю 😊
Смішно - приємні спогади, про реанімацію, після першої в житті операції. До цього, навіть тиск вимірювати для мене було комфортніше вдома. А тут, якби вже нікуди не подінешся.. Переоцінка життя і цінностей відбулася не в реанімації, а саме по завершенні операцій. Я була в свідомості під час всієї операцій, як раз ідеальний варіант для мого типу нервової системи.). Хоча можу помилятися. Це суб'єктивно, а лікар і справді - з цим щастить по життю. Нарешті завершилися всі жахи процесу народження дитини, я його побачила і вирішила що я свою місію в цьому житті виконала і тепер спокійно можу помирати.). А потім ще була доба в реанімації А по закінченні як і прийняти в лікарні мене переклали на ліжко на колесах і повезли до палати. Пам'ятаю обличчя чоловіка: страх, жалість турбота А я на все це подивилась вхопила дитину і перестала відчувати біль, бо можливо вперше в моєму житті з'явилась справжня, чесна відповідальність. І чоловік теж каже, не запізно, саме вчасно. Але я не розумію чому є війна, адже я спланувала ідеально...
Ще не пробувала, але майже впевнена, що мені чоловік скаже : ,,не мели дурню, розсаду треба висаджувати! і накрити, щоб заморозок не знищив!!! балакаєш казна що!...,,😂😂😂
Добре там, де нас немає. Кажуть: тому там і добре, що вас немає. А ще кажуть, що сам процес кращій за результат по відчуттях. Собою хотіла б повернутися. Аби дозавершити свою місію тут і заслужити на наступні, кращі, життя! Люблю себе, любиму, за себе і за того хлопця, якого не зустріла )
Вітаю Ваш, шановний пане професоре. Вперше на Ваших етюдах, до того слухала Вас на інших майданчиках. Тільки починаю слухати цей випуск. Запитання, задану у заголовку, мотивує мене зараз, у сьогоденні максимально охайно жити, не накопичувати зайві речі. Щоб коли мене не стане, якщо смерть буде раптовою, щоб родичі могли не нарікати на безлад. При цьому у мене є певний рівень хаосу, що для мене є комфортним. Я часто думаю про смерть у здоровому сенсі. Тобто моделюю ситуацію. Так робив прадідусь, наприклад. Він дожив до 97 років активно, читав газети до останніх днів. Це є моя своєрідна модель. Із задоволенням починаю слухати Ваше відео. Я люблю подумати. До речі, завела спеціальний зошит, щоб виписувати там інсайти після Ваших відео. Дякую за Вашу працю! Це є дуже цінним!
Я би нічого в собі не міняла. Бо мені подобається мій теперішній ритм трансформації. Я подобаюся собі такою як є зараз і куди я рухаюся. Але повернутися я б хотіла зі знанням арабської та японської мов.
"Неожиданную потерю самоконтроля при стыде отмечает и Э. Эриксон (Erikson, 1950). Поэтому стыд может вызывать отчаяние или гнев, которые иногда сопровождаются слезами. Гнев («ярость унижения») направлен в этом случае не только на себя, но и на осуждающего другого, поскольку именно он был сопричастен к ситуации, вызвавшей стыд, а следовательно, и он несет хотя бы частично ответственность за острое переживание стыда. По сути это защитная реакция, так как, направляя гнев вовне, стыдящийся пытается восстановить ощущение владения ситуацией (Lewis, 1971; Scheff, 1987). Вспышки активности и агрессивности сменяются печалью, грустью, депрессией, подавленностью, отсутствием чувства радости, постоянной неудовлетворенностью. Причем если для женщин более характерными являются реакции печали и грусти, то для мужчин - реакции гнева. У человека появляется желание быть незаметным, спрятаться, исчезнуть. Человек испытывает стремление сжаться, сделаться маленьким, незаметным, «провалиться сквозь землю». Попытки спрятать себя, которые связаны со стыдом, являются неким парадоксальным выражением надежды: отказавшись от себя или от части себя, как я есть, я, возможно, смогу сохранить важных для меня других людей и их приятие. Стремление сжаться и уменьшиться в размерах было продемонстрировано в эксперименте с женщиной, которая участвовала в съемке фильма по гипнотическому внушению эмоций. Когда ей было внушено чувство стыда, она отвела глаза, наклонила голову, а потом сжалась на стуле, притянув колени к груди. В постгиптоническом отчете она сказала, что чувствовала себя как маленький кролик, сжимающийся в комочек, для того чтобы его не было видно. Стыд больше ассоциируется людьми с красным, черным и серым цветом (Е. В. Белинская)"
Дякую за таку тему! Постійно задумуюсь над питанням як жити тим, ким хочеться бути, але постійно сповзаю в певних моментах як на ескалаторі. Можливо, колись піднімете також тему про самодисципліну? Буду дуже вдячна))
Доброго дня, Олегу Созонтовичу. Зворотній зв'язок. Я не відчуваю страждання. Там де музика. Я відчуваю емоції на рівні до диференціації. Почула днями у Френка Коррігана. Інакше мені це складно описати. Я не розумію чому так. Я не знаю чому Ваші етюди як і раніше мене чипляють. Задаю собі питання навіщо прогуляла тренування з чітко прогнозованими тілесними відчуттями, натомість на пів дня зависла у Вашому етюді. Для себе пояснюю просто: лінь і цікавість. А також щось раціональне не відпускає. Дивлюсь не вас і розумію нерузуміючи не більше ніж себе.
А їсти ранком не хочете, бо не рухаєтеся. А от питання чому людина яка все життя займається мозком ранком обмежує своє сприйняття до єдиного стимула - кави, а не як той дідусь в 90 років в пошуках інших стимулів, яких безліч, а особливо ранком, о особливо коли ще жодної людини... . То дійсно загадка. Таки чоботар без чобіт.(
Це навпаки людина знайшла свій ранковий стимул - каву, тимчасово чи постійно час покаже, і це зовсім не обмеження сприйняття, а це поступок зрілоі , сформованоі особистості. Є різні рівні розвитку і встановлення себе, є такі , що себе і не знаходять , мабуть як кому повезе🙂 або можливо залежить наскільки наполегливо йти в цьому напрямку.
@@Ksundilнауковці, вже не перший рік кажуть. Що каву краще пити після десятої ранку. Після сніданку і ніяк не раніше. Бо гормони, слизова шлунку та ін. Отже лікар, науковець має нести відповідальність за ті приклади що несе власним життям. Так він не повинен бути ідеальним. Але казати, я так роблю, але це невірно з біологічної точки зору - то мабуть питання совісті.😊 І Вам гарного дня і настрою😘
@@user-eu9kx2wq7v так він не на лекціі в медуніверситеті чи на науковій конференціі, щоб розказувати як правильно і тим більше робити. Така сама людина з своіми недоліками. І до речі - як він каже - є люди яким треба прямо сказати і є люди - яким треба декілька запитань і і вони самі зрозуміють, іншими словами він жартує що більше любить думаючих людей. Тому , думаємо і не сумуємо.
Ви проникли в глибини моєї свідомості і заспокоїли її. Я жалкую, що не знав Вас раніше. Мені ставлять ОКР та тривожні розлади з проявами атак паніки з елементами дисоціації деперсоналізації.
Я вже прожила реально такий досвід на фізичному рівні...
Загинув син- мене не стало,тут в цьому світі мене не було. Але я повернулася , радше мене повернула в реальність Сила,яку я для себе усвідомлюю. Це Господь Бог.Я пройшла заново від безпорадної дитини до людини,яка може самостійно приймати рішення. Але повернулася щасливою і з бажанням жити життя, щоб син пишався мною ❤
Хтось може усміхнеться собі,що напридумувала. Але саме так і було.
Поміж тим, дуже допомогли зарядки і отакі відео розумних людей - бо підказують,що робити. За що дуже вдячна ❤
Розумію, теж стараюсь бути сильною...
Я захоплююсь Вами. Ви Молодець
🥺
@@yuliialazarenko1889 не будьте сильною, будьте собою ❤️,коли щось не вдається -питаю себе,а як зробив би мій син.... допомагає...
А я вчусь жити по новому після смерті мами, вже 7 міс , ше не дуже получається, ніколи не думала що може так важко бутти.
декілька місяців назад я яскраво уявила, що мене не має... не має зовсім і назавжди...
це було дуже дуже моторошно
і я знов для себе зрозуміла:
життя - це великий подарунок, який не всім дається у цьому світі..
і я вдячна за нього
💯
Як же мені подобається ранок вихідного дня розпочинати з Ваших етюдів! Не з тривожних новин, що десь щось зривається, а з глибоких тем, які змушують задуматись, переключають мозок із теми війни. Дякую!
💯👌👌👌
Доброго дня , Олег Созонтович!
І кави поруч не має,але я відчула її аромат та смак! Але відчути,що тебе немає,мабуть дуже складно!
Але для мене....
Дякую!!!
я обожнюю цю Людину, за світло й мудрість які несуть ці випуски етюдів.
дякую вам Олег Созонтович!
❤❤❤😊
Народна прикмета: "Якщо день почався з Чабана, настрій буде продуктивним". Нарід. Дякую, пане Олеже ❤
Так вже вийшло, що саме повернувся. З темряви - в кристальну реанімацію. Посеред самовбивці, що і там продовжував висмикувати собі катетери; та тихої жінки після важкої аварії, так тихо і відлетівшої к ранку...
Самоусвідомлення серед того хто міг, але так не хотів і того, хто хотів, але так і не зміг.
Ніколи так не радів життю і це почуття зарядило сенсами на роки вперед. Хоча і не такими, що кардинально змінили життя, проте... потрошку, але на кожен день.
Дякую, пане Олеже. Ваші етюди неймовірні. Ви вже стали моєю ОПОРОЮ
на цей період мого життя. Кожен раз коли потрібно вийти з зациклення я включаю Ваші етюди. Слухаю і відволікаюся від тривог. Вправу виконала, більше усвідомила. Ще раз дякую за ВСЕ!
Дякую Вам за ці зустрічі! Музика невідʼємна їх частина 🎉
Дякую, шановний пане Олегу, знову радію зустрічі з Вами...Ви неповторний !
Головне, коли людина х о ч е повернутися і є до кого.
Будьте здорові всі!
Дуже корисна тема для людей, що зіткнулися з тяжкими захворюваннями.
Паралельно з медикаментозним лікуванням, зміна відношення до себе,реально повертає до життя.
Не потрібно боятися змінити свої цінності і життя починає грати зовсім іншими і яскравими барвами.
Ох,Чабан,Чабан...благо дарю,та й годі,дякую,та й годі. Митець і твори мистецтва. І мовчки митець,а музика,смисли словесні і між рядками лише засіб спілкування. Обіймаю😊,та й годі.
Музична частина чудово допомагає переключитись та налаштуватися на тему. Дякую. Ми часто переїжджаємо. Щоразу до іншої країни. Щоразу інша мова. Мене вже немає тричі, там де я колись була, а життя там продовжується, і для когось іншого мій колишній дім є домом. Я щоразу нова, але разом з тим і та сама. Я не повертаюсь, а йду далі.
Ви допомагаєте триматись...
Доброго ранку,дякую за підтримку ❤❤❤
Окрема вдячність за музичні рекомендації) стільки шедеврів для себе відкрила 🤍
Чудова музика, яку я дуже люблю! Дякую, що показуєте ці скарби людям!
Дякую!
Передчуття виходу чергового етюду та сам етюд завжди роблять день більш змістовним.
Підтвержую,що миттєвий перегляд яскравих картинок життя відбувається на межі життя та смерті.Тонула в дитячому віці,а цей "фільм"пам'ятаю і досі.(мені-69р.)
Дуже дякую за етюд, відізвався таким бажанням жити, творити, з'явилася посмішка, хочеться бути з людьми, корисною цьому світові, відкривати нове в собі, сміливіше йти по життю, дякую ❤🎉
Добрий вечір, дякую Вам.
Думки - відповідь на Ваше цікаве питання:
- "Яким би ти хотів повернутися у сьогодення?"
- Не повертатися.
Якщо можна би було змінити на краще навколишнє і навколишніх:
•коли навколишні притомні, свідомі, з певним рівнем культури і начинені добром, певною мудрістю та орієнтовані на якість у всіх сферах життя, де людям притаманна людяність.
•коли присутня турбота про природу, істот, місцевість, державу, планету, про себе.
За цих умов можна розглядати повернення.
Так світ і є таким, бо людям властива людяність. Напевно різні люди вкладають в це поняття різний сенс. Я теж можливо не хотіла б повертатися, але напиши я про це людяні люди могли якось на це відреагувати. А це - вступати з ними в контакт. А навіщо він мені в світі нелюдяних людей😊
Я б хотіла мати більше впевненості, тому що оточуючі, друзі, колеги і знайомі мають набагато позитивніший образ моєї особистості.
Часом я вмію і можу транслювати впевненість і силу, в той час, як вважаю себе слабкою. Це дуже дивне відчуття, коли я можу навіть викликати заздрість чи агресію в людей, які, на мою думку, набагато успішніші.
Що стосується конкретних змін, то я б хотіла ніколи не починати палити і не переставати займатися музикою і грати на фортепіано.
Bu , sho mii dviinuk?
Ніколи не переставайте слухати того Чабана. 😊
Неймовірна людина, природній антидепресант.))
Дякую всесвіту за таких ЛЮДЕЙ.❤
Музика, окремий вид мистецтва в цих етюдах.
Кава…як часто ми просто її пʼємо без насолоди смаку та запаху.
Відчуття , та взагалі хто про них згадує окрім страждань)). Хто досліджує їх в собі та дозволяє їх проживати без заперечень?!
Філософія, годинник , ЖИТТЯ
Безмежно дякую 🙏🙏🙏
Який цікавий коментар☺️ про почуття сподобалось.
Погоджуюсь з тим, що Пан Олег - антидепресант.
Я втрачала один раз свідомість (була висока температура від грипу і я знепритомніла вдома в коридорі; прийшла в себе сама, лежачи на підлозі), нічого не пам'ятаю з цього проміжку непритомності.
Але я б хотіла повернутись із впевненістю, що після смерті ми продовжуємо життя в іншій формі, з впевненістю що після смерті ми знову зустрінемось з нашими рідними, коханими.
Звісно, моє життя не ідеальне і багато чого можна було б виправити і в фінансах, і в дружніх стосунках, і в роботі, і, в решті решт, повернутись у мирну країну.
Але найбільше я б хотіла бути певною, що після смерті на землі я певним чином продовжу життя, і інші люди/тварини - також.
Я люблю вас слухати, бо люблю все наукове і доказове)дуже класний подкаст
Я б хотіла повернутися мужнім сильним гарним чоловіком, який ощасливив би жінку і створив чудову сім'ю.
А якщо собою, то здоровою, впевненою, мудрою...
Щиро дякую. Іноді задумуюсь дійсно, якби було якби я стала зовсім іншою. А якби обрала інший шлях, дію, чи кохану людину? Часом на цьому підвисаю.... Память дивна штука часом підкидає унікальні спогади. Про подіїї яких не памятає ніхто крім мене і водночас забирає спогади, про те що памятають інші...
Памятаю як була на вашій лекції в ТДМУ, понад 20 років тому. Лейтмотивом була пісня l will survive... І що була у вас на прийомі...і таке відчуття ніби це було споглянуте зі сторони, ніби я про це переглянула кіно...
І зараз пишучи це запитую себе- чи це точно була Я?...
Якщо і Я то точно інша ніж зараз. 😊 Дякую... За теми які які
збурюють думання.
А з чоловіком таки переслухаємо ще раз разом.
Всіх благ і гараздів і дякую за музпросвіту❤
Після тяжкоіі втрати, я незнаю чи зочу я повертатися, чи ні, але я намагаюсь, по крайній мірі я вже адаптувалася до того що зараз відбувається......
Дякую, Ваш голос заспокоює❤ а теми, які піднімаєте,надзвичайно важливі! Дякую!
Отак нам подавали класичну музику, як Ви розповідаєте, і це дійсно найкращий метод, слухали нашу вчительку затамувавши подих, так було цікаво
Дякую,пане Олеже,що в черговий раз змусили задуматися над важливим.Все немає часу,поспішаю кудись,а ваші етюди зупиняють і дають матеріал для роздумів і подальших змін вектору руху)Особисто для себе доволі неочікувано дійшла до такої думки-якщо я знаю,якою саме я б хотіла повернутися до життя,чому зараз вже не стати ТАКОЮ?Хто ж знає,чи дійсно другий шанс буде?😊
Дякую! Уяви що тебе немає-класно! Саме обнулення! Враження, що втягує в чорну діру! Переналаштування та перезавантаження) Дякую, пане Олеже!
"Жити не страждаючи"... це так цікаво. Особливо зараз... В моєму житті, від рідних і друзів до недалеких знайомих - я не побачила людей, які жили б без страждань. Зазвичай навпаки. А в стані війни маса страждань стає колосальною. А якщо звернутися до християнства, в якому мене було виховано, то і взагалі доходиш висновку, що щастя як такого в житті не передбачено - лише боротьба, випробування і страждання. Вкінці буде радість спасіння. Але це ж не щастя.
Лікарю, що може означати оте "жити не страждаючи"? І чи означає воно "жити щасливо"?
Сьогоднішній етюд ,наче гіпноз !
Музична композиція повністю підходить темі !
Погоджуюся з яскравими картинками ,що створює мозок на фоні виключення свідомості ,навіть на пару секунд .В мене було таке коли потрапила в аварію в дитинстві ,яскраві картини на фоні одночасного шоку як слайди .
З сьогоднішнього етюду можу сказати ,не боятись невідомого в хорошому сенсі слова давати собі. право на помилку .
Пане Олеже дякую за вашу працю 😊
Дякую
Док, класичну музику дітям найкраще подали в мультфільмах. "Фантазія 2000" тому приклад. Мультфільм на віки
Я дякую Богові за прожиті дні й не бажаю знову повертатися.
Дуже дякую
Дуже Вам вдячна, це ковток свіжого повітря кожні вихідні раночки))
Дуже цікаво! Я запитаю чоловіка! І себе. Дякую Вам!
Смішно - приємні спогади, про реанімацію, після першої в житті операції.
До цього, навіть тиск вимірювати для мене було комфортніше вдома.
А тут, якби вже нікуди не подінешся..
Переоцінка життя і цінностей відбулася не в реанімації, а саме по завершенні операцій. Я була в свідомості під час всієї операцій, як раз ідеальний варіант для мого типу нервової системи.). Хоча можу помилятися. Це суб'єктивно, а лікар і справді - з цим щастить по життю.
Нарешті завершилися всі жахи процесу народження дитини, я його побачила і вирішила що я свою місію в цьому житті виконала і тепер спокійно можу помирати.).
А потім ще була доба в реанімації
А по закінченні як і прийняти в лікарні мене переклали на ліжко на колесах і повезли до палати.
Пам'ятаю обличчя чоловіка: страх, жалість турбота
А я на все це подивилась вхопила дитину і перестала відчувати біль, бо можливо вперше в моєму житті з'явилась справжня, чесна відповідальність.
І чоловік теж каже, не запізно, саме вчасно.
Але я не розумію чому є війна, адже я спланувала ідеально...
Дякуємо за музику ❤
Дякую за цікавий етюд!
Дякую, що Ви є.
Ще не пробувала, але майже впевнена, що мені чоловік скаже : ,,не мели дурню, розсаду треба висаджувати! і накрити, щоб заморозок не знищив!!! балакаєш казна що!...,,😂😂😂
Люди, які попри жахіття війни саджають городину й квіти, хапаючись корінням за Життя, мов ті рослини в саду - ви прекрасні. ❤
Я із дитиною бавилася в перенародження:)))). Працює фантастично.
Безтурботною...якою я була в 17 років.
Обморок... Пітьма й кудись летиш вгору. На світло. Й таке приємне відчуття цілісності. Без думок і тіла
Добре там, де нас немає. Кажуть: тому там і добре, що вас немає. А ще кажуть, що сам процес кращій за результат по відчуттях.
Собою хотіла б повернутися. Аби дозавершити свою місію тут і заслужити на наступні, кращі, життя! Люблю себе, любиму, за себе і за того хлопця, якого не зустріла )
Улюблені RHYE. Дякую 🙏🏻
Дякую ❤
Вітаю Ваш, шановний пане професоре. Вперше на Ваших етюдах, до того слухала Вас на інших майданчиках.
Тільки починаю слухати цей випуск.
Запитання, задану у заголовку, мотивує мене зараз, у сьогоденні максимально охайно жити, не накопичувати зайві речі. Щоб коли мене не стане, якщо смерть буде раптовою, щоб родичі могли не нарікати на безлад.
При цьому у мене є певний рівень хаосу, що для мене є комфортним.
Я часто думаю про смерть у здоровому сенсі. Тобто моделюю ситуацію. Так робив прадідусь, наприклад. Він дожив до 97 років активно, читав газети до останніх днів. Це є моя своєрідна модель.
Із задоволенням починаю слухати Ваше відео.
Я люблю подумати.
До речі, завела спеціальний зошит, щоб виписувати там інсайти після Ваших відео.
Дякую за Вашу працю! Це є дуже цінним!
❤
музика неймовірна!! дякую
Дякую,є над чим прауювати😊......
Я би нічого в собі не міняла. Бо мені подобається мій теперішній ритм трансформації. Я подобаюся собі такою як є зараз і куди я рухаюся. Але повернутися я б хотіла зі знанням арабської та японської мов.
Дякую пане Олеже. Варто попрацювати.Переконана.
"Неожиданную потерю самоконтроля при стыде отмечает и Э. Эриксон (Erikson, 1950). Поэтому стыд может вызывать отчаяние или гнев, которые иногда сопровождаются слезами. Гнев («ярость унижения») направлен в этом случае не только на себя, но и на осуждающего другого, поскольку именно он был сопричастен к ситуации, вызвавшей стыд, а следовательно, и он несет хотя бы частично ответственность за острое переживание стыда. По сути это защитная реакция, так как, направляя гнев вовне, стыдящийся пытается восстановить ощущение владения ситуацией (Lewis, 1971; Scheff, 1987). Вспышки активности и агрессивности сменяются печалью, грустью, депрессией, подавленностью, отсутствием чувства радости, постоянной неудовлетворенностью.
Причем если для женщин более характерными являются реакции печали и грусти, то для мужчин - реакции гнева.
У человека появляется желание быть незаметным, спрятаться, исчезнуть. Человек испытывает стремление сжаться, сделаться маленьким, незаметным, «провалиться сквозь землю». Попытки спрятать себя, которые связаны со стыдом, являются неким парадоксальным выражением надежды: отказавшись от себя или от части себя, как я есть, я, возможно, смогу сохранить важных для меня других людей и их приятие.
Стремление сжаться и уменьшиться в размерах было продемонстрировано в эксперименте с женщиной, которая участвовала в съемке фильма по гипнотическому внушению эмоций. Когда ей было внушено чувство стыда, она отвела глаза, наклонила голову, а потом сжалась на стуле, притянув колени к груди. В постгиптоническом отчете она сказала, что чувствовала себя как маленький кролик, сжимающийся в комочек, для того чтобы его не было видно.
Стыд больше ассоциируется людьми с красным, черным и серым цветом (Е. В. Белинская)"
Дякую, повернули мене до себе
Дякую за ваш контент, дуже відгукується )
Дякую за таку тему! Постійно задумуюсь над питанням як жити тим, ким хочеться бути, але постійно сповзаю в певних моментах як на ескалаторі. Можливо, колись піднімете також тему про самодисципліну? Буду дуже вдячна))
Дякую за ефір, чи могли б писати виконавців, які звучать?
Пане Олегу, як можна записатись до Вас на консультацію?
Доброго дня, Олегу Созонтовичу.
Зворотній зв'язок.
Я не відчуваю страждання. Там де музика.
Я відчуваю емоції на рівні до диференціації. Почула днями у Френка Коррігана.
Інакше мені це складно описати.
Я не розумію чому так. Я не знаю чому Ваші етюди як і раніше мене чипляють.
Задаю собі питання навіщо прогуляла тренування з чітко прогнозованими тілесними відчуттями, натомість на пів дня зависла у Вашому етюді.
Для себе пояснюю просто: лінь і цікавість.
А також щось раціональне не відпускає. Дивлюсь не вас і розумію нерузуміючи не більше ніж себе.
хто знайшов,що за трек?
music.ua-cam.com/video/N_6-twZAaeY/v-deo.html&si=0hqbEDv0DJIpjL70
needed rhye
Дякую 👍
А їсти ранком не хочете, бо не рухаєтеся. А от питання чому людина яка все життя займається мозком ранком обмежує своє сприйняття до єдиного стимула - кави, а не як той дідусь в 90 років в пошуках інших стимулів, яких безліч, а особливо ранком, о особливо коли ще жодної людини... . То дійсно загадка. Таки чоботар без чобіт.(
Це навпаки людина знайшла свій ранковий стимул - каву, тимчасово чи постійно час покаже, і це зовсім не обмеження сприйняття, а це поступок зрілоі , сформованоі особистості. Є різні рівні розвитку і встановлення себе, є такі , що себе і не знаходять , мабуть як кому повезе🙂 або можливо залежить наскільки наполегливо йти в цьому напрямку.
@@Ksundilнауковці, вже не перший рік кажуть. Що каву краще пити після десятої ранку. Після сніданку і ніяк не раніше. Бо гормони, слизова шлунку та ін. Отже лікар, науковець має нести відповідальність за ті приклади що несе власним життям. Так він не повинен бути ідеальним. Але казати, я так роблю, але це невірно з біологічної точки зору - то мабуть питання совісті.😊 І Вам гарного дня і настрою😘
@@user-eu9kx2wq7v так він не на лекціі в медуніверситеті чи на науковій конференціі, щоб розказувати як правильно і тим більше робити. Така сама людина з своіми недоліками. І до речі - як він каже - є люди яким треба прямо сказати і є люди - яким треба декілька запитань і і вони самі зрозуміють, іншими словами він жартує що більше любить думаючих людей. Тому , думаємо і не сумуємо.
Музика чудова, балачки безпредметно
Ви проникли в глибини моєї свідомості і заспокоїли її. Я жалкую, що не знав Вас раніше. Мені ставлять ОКР та тривожні розлади з проявами атак паніки з елементами дисоціації деперсоналізації.