Очень душевно. Українська Пісня про матір.

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 20 вер 2024
  • Пісня про матір
    Посіяла людям літа свої, літечка житом,
    Прибрала планету, послала стежкам споришу.
    Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
    Зітхнула полегко -- і тихо пішла за межу.
    -- Куди ж це ви, мамо?! -- сполохано кинулись діти.
    -- Куди ж ви, бабусю? -- онуки біжать до воріт.
    -- Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
    Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
    -- Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
    -- А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
    -- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
    І срібло на травах, і золото на колосках.
    -- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
    Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
    Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, --
    Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
    Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
    Змахнула рукою -- злетіли у вись рушники.
    "Лишайтесь щасливі", -- і стала замисленим полем
    На цілу планету, на всі покоління й віки.

КОМЕНТАРІ • 19