Василь Стус - Не побиваюсь за минулим | Живий голос Василя Стуса (

Не побиваюсь за минулим,
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
у потаймиру - водовир
стражденних літ. Нехай. Не плачу.
Не побиваюсь. Задарма.
Усе, чим жив, сьогодні трачу.
Все рвуть руками обома.
Але ж чи все? Не все. їй-богу.
І гріх казать: все чисто рвуть!
Навічним радості облогом,
обніжком щастя, там, де ймуть
малої віри на безвір'ї
малої ласки серед зла,
квадрат - чотири на чотири -
і окрай чорного стола.
Якраз навпроти, на ослоні
сидить нужденна удова,
і на змозолених долонях -
солоні сльози, як жорства.
І так провадить: зглянься, сину,
руками горе розведи,
бо як не стане України,
тоді не стане і біди.
І в щасті нелюдів пощербне
її державний меч і гнів.
І горе зітреться на мерву.
І відбіжить її синів
невірних потовч-потороччя.
За першим громом - відбіжить.
Хто ж їй води подать захоче?
Закриє очі хто - скажи?
Єси ти сам - з собою врівень,
один на сотні поколінь
високим гнівом богорівен,
хай, може, не ріка, а рінь,
важка занадто. Гнів стоустий,
молінь столобих ти рука.
Ступай - майбутньому назустріч,
і най хода твоя легка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь. І - задарма.
Тюрма не доросте до неба:
ще землю їстиме тюрма.
Василь Стус

[@sefride]

Прекрасно

[@user-mj4wn5px3x]

Чудовий вірш.

[@Oleksandr_4eful]

Дякую - та чому люди не розуміють такі прості слова: "тюрма не доросте до неба..."?

[@anriko523]

слава