Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу...

Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?
Прийшов я до дівчини, “добривечір” сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.
Дівчина карі очі примружила свої -
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.
І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:
Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
До тебе серденько я знов прийду!

[@tertipliatzkivokal67]

Молодці. Чудове виконання. Браво!!!

[@mr.andrii1355]

Дякуємо щиро !!!

[@user-zu9mo6nw8e]

Молодці, розвивайте свою творчість.

[@mr.andrii1355]

Дякуємо

[@alexanderhaluska6420]

Красиво поете! Молодцы!

[@user-lo3jp2bi3m]

Чудово.браво

[@user-rs1gn9sd2h]

Молодці