Вівчарі з Руської Мокрої. Закарпаття.
Вставка
- Опубліковано 10 тра 2017
- Про що ми згадуємо, коли чуємо слово Карпати? Звісно: краєвиди, ранковий туман і копиці сіна, полонини, Говерла і ... бринза.
Але чомусь не згадуються, або якщо і згадуються, то в останню чергу, люди. Люди, які своїми руками творять і ці копиці, і цю саму бринзу. Люди, які, можливо, не в курсі останніх трендів паралельного для них світу великих міст, але, якщо замислитись, то саме завдяки їм й існують ці міста. Люди, про яких згадують два-три рази на рік на свята. Люди праці. Люди без яких, вибачте за пафос, неможливе існування цього світу.
Тут добірка фото всього лише з однієї поїздки до вівчарів. Це Руська Мокра, Тячівський район. Я не вперше бачив, як пасуться вівці і я к робиться сир, однак саме ці відвідини як для мене стали знаковими. Тут я зустрів двох чоловіків із різницею у віці 67 років. Першому, Івану Сасину, 78 літ - він пасе овець і робить сир все своє життя. Другому, Юрку Дикету, всього 11, він позіхає на світанку біля стайні, тягне відро овечого молока і грається із вівцями та козами. І ще не знає, як складеться його життя. І навіть не підозрює що є символом. Символом того, що бренд Карпат - овечий сир - має шанс вижити.
Музика - гурт Rock-H
Большое спасибо и низкий поклон, за эти слова:""Но почему-то не упоминаются, или если и упоминаются, то в последнюю очередь, люди. Люди, которые своими руками творят и эти копны, и эту самую брынзу. Люди, которые, возможно, не в курсе последних трендов параллельного для них мира больших городов, но, если задуматься, то именно благодаря им и существуют эти города. Люди, о которых вспоминают два-три раза в год на праздники. Люди труда. Люди без которых, извините за пафос, невозможно существование этого мира. "" Именно ЛЮДИ, с большой буквы ЛЮДИ и держат, покуда, эту грешную землю на своих плечах. Мне самому хорошо знакомо искусство пастухов, я не оговорился, именно искусство, понимать всех и все. И животных и людей и природу, которая порой жестоко их наказывает. Я бы на всех дорогах, которые ведут через перевалы в Карпаты, поставил памятники пастухам и труженикам других профессий, жителей Карпат. В Колочаве уже стоит памятник ЗАРОБИТЧАНАМ. Ведь именно здесь, в Карпатах, возникла эта, я бы сказал древняя, профессия. Именно люди Карпат первыми, вслед за Испанцами, начали осваивать Канаду, Америку в целом. Ведь там надо было рубить и сплавлять по горным рекам, лес, строить дома и добывать ископаемые. А затем и по Союзу наши лесорубы рубили лес. Ведь это все наши, КАРПАТСКИЕ, профессии. И вот ПАСТУХ, его величество, как трудился сотни лет тому назад, так и трудится сегодня, используя одни и те же орудия труда, и еще не одну сотню лет будет так трудиться, дай Бог ему здоровья и удачи. Спасибо за прекрасные фото и в целом монтаж. Эти лица эти руки до боли знакомы мне. На лице Ивана я читаю его биографию. Ведь это могла быть и моя биография. А в образе Юрка вижу самого себя. Дай Бог Юрку, чтобы и ему повезло в его жизни, как мне повезло. Но боюсь, что сегодня не то время, когда везет таким труженикам, ибо, чтобы только школу окончить, нужны не малые гроши. А что говорить о высшем образовании для таких как Юрко из Русской Мокрой.
Песня топ.
Хотел бы узнать о молодом мужчине, зовут его Валентин Граф. Был мобилизован, попал в плен. Обменяли его??? Как сложилась его жизнь?
Це тяжкий труд в полонине
Такий малий років 12, а вже алкоголік
Варакута Наталия звідки ви знаєте що він алкоголік???
Ти як би була в полонині та як нерви заспокоіти сигарети поможут
@@vasuaklevets6599 Звісно, якщо він нічого окрім вівчарства не бачить. Так і пити почне...
Жалко, такой маленький и такой тяжёлый труд!