@@user-ck2qx8sl5c Гартовану сталь можна свердлити перфораторним буром, якщо його попередньо заточити. І так, чим краща сталь, тим більша ймовірність, що вона лопне в місці зварювання. Зварний шов буде міцним, якщо його ще гарячим відкувати, але тоді може лопнути гартоване лезо.
Хотіли порад і критики? Матимете!😁 Починаю з краєчку. Кріплення. Трубу пильнули, обігнули, заварили на прутку. 👍 👎Щілини від пропилів залишились: потрапляє грунт, волога - держак на один сезон.🙁 😁Поїхали далі! Кріплення леза. Вузька (по ширині оброблюваної поверхні) сапка з відносно товстого і широкого полотна приварена до прутка?👍 А тепер найцікавіше - "ота фігня".🤭 Для чого вона? Що і як до неї кріпити?🤔 Товсте, але не широке полотно не повинно сильно виступати за краї "фігні" (лезо повністю у грунті, країв не видно ☠ грядці). Це перше.☝ Друге. 🙂"Фігня" необхідна при виготовленні сап із лезом з полотна коси, або іншої сталі, яку можна "наклепати".☝ Кріплення на болтиках або заклепках.☝ Полотно "сіло": відкрутили, проклепали, прикрутили. Взяли три-чотири змінніх леза, якщо город далеко, а "клепати" тупою сапкою не айс.👍Також таке кріплення ідеальне при необхідності обробляти міжряддя різної ширини. "Фігня" одна а лез кілька.👍 Не доведеться на город тягти сумку "ключок для гольфу".☝ Один держак з "фігнею" і півдесятка змінніх лез.😁
Тепер зрозуміло навіщо та фігня) Щілини від пропилу спеціально не заварюю, щоб не шатався держак, коли дерево зсохнеться, як це часто буває в "глухих" держаках. Коли держак забивається, метал трохи розходиться, пружинить і здавлює держак. Чомусь мені здалось що так буде логічно. Сапи з позаминулого і минулого року тримаються, поки що ніби все норм, земля не попадає. Тема зі змінними полотнами і полотнами, які можна розклепувати, дуже цікава. Це було б особливо доречно раніше, коли люди все пололи самі на огородництвах, на так званих "ланках" - два рядка пройшовся туда-назад, поміняв полотно. Але в домашніх умовах навряд чи хтось буде змінювати полотна, легше просто наточити. Дякую велике, що поділились знаннями.
@@user-ck2qx8sl5c Техрологія виготовлення залежить ше і від ґрунту. У нашому регіоні "важакі" глинисті ґрунти. Тому сапи роблять із вузькими "клепальними" лезами, інакше сапа швидко облипає і замаєшся чистити. На піщаних і лесових ґрунтах цієї проблеми нема. Змінні леза прижились, у основному, в СМТ: де біля будинку пара грядок, а до городу кілька кілометрів.
Не слухай дурнів,сапи огонь,дзвін як у церкві.А те,що приварено-херня,не відломиться,це ж не бетон сапати.Молодець!
Похвала це звісно приємно і корисно для менталки, але критика важливіша, навіть якщо дуже неприємна)
Леза потрібно приклепквати на закльопки!
Щоб простіше було мінять полотно? В цьому металі простими засобами не виходить просверлити дірку
З часом буде метал лопатися в місці зварювання, так як сталь на лезі буде перекалена
@@user-ck2qx8sl5c Гартовану сталь можна свердлити перфораторним буром, якщо його попередньо заточити. І так, чим краща сталь, тим більша ймовірність, що вона лопне в місці зварювання. Зварний шов буде міцним, якщо його ще гарячим відкувати, але тоді може лопнути гартоване лезо.
Сапи огонь 🔥🔥🔥🔥🔥
Хотіли порад і критики? Матимете!😁 Починаю з краєчку. Кріплення. Трубу пильнули, обігнули, заварили на прутку. 👍 👎Щілини від пропилів залишились: потрапляє грунт, волога - держак на один сезон.🙁 😁Поїхали далі! Кріплення леза. Вузька (по ширині оброблюваної поверхні) сапка з відносно товстого і широкого полотна приварена до прутка?👍 А тепер найцікавіше - "ота фігня".🤭 Для чого вона? Що і як до неї кріпити?🤔 Товсте, але не широке полотно не повинно сильно виступати за краї "фігні" (лезо повністю у грунті, країв не видно ☠ грядці). Це перше.☝ Друге. 🙂"Фігня" необхідна при виготовленні сап із лезом з полотна коси, або іншої сталі, яку можна "наклепати".☝ Кріплення на болтиках або заклепках.☝ Полотно "сіло": відкрутили, проклепали, прикрутили. Взяли три-чотири змінніх леза, якщо город далеко, а "клепати" тупою сапкою не айс.👍Також таке кріплення ідеальне при необхідності обробляти міжряддя різної ширини. "Фігня" одна а лез кілька.👍 Не доведеться на город тягти сумку "ключок для гольфу".☝ Один держак з "фігнею" і півдесятка змінніх лез.😁
Тепер зрозуміло навіщо та фігня)
Щілини від пропилу спеціально не заварюю, щоб не шатався держак, коли дерево зсохнеться, як це часто буває в "глухих" держаках. Коли держак забивається, метал трохи розходиться, пружинить і здавлює держак. Чомусь мені здалось що так буде логічно. Сапи з позаминулого і минулого року тримаються, поки що ніби все норм, земля не попадає.
Тема зі змінними полотнами і полотнами, які можна розклепувати, дуже цікава. Це було б особливо доречно раніше, коли люди все пололи самі на огородництвах, на так званих "ланках" - два рядка пройшовся туда-назад, поміняв полотно. Але в домашніх умовах навряд чи хтось буде змінювати полотна, легше просто наточити.
Дякую велике, що поділились знаннями.
@@user-ck2qx8sl5c Техрологія виготовлення залежить ше і від ґрунту. У нашому регіоні "важакі" глинисті ґрунти. Тому сапи роблять із вузькими "клепальними" лезами, інакше сапа швидко облипає і замаєшся чистити. На піщаних і лесових ґрунтах цієї проблеми нема. Змінні леза прижились, у основному, в СМТ: де біля будинку пара грядок, а до городу кілька кілометрів.