Любов і ненависть у Берліні: життя українських волонтерів закордоном
Вставка
- Опубліковано 2 лют 2017
- Майдан та війна на Донбасі позначились не лише на людях в Україні. Ці події наклали сильний відбиток і на життя діаспори, в тому числі й у Німеччині. Як вплинула війна на життя українців у Берліні? Що змінилось в їхній свідомості, які з’явились виклики та проблеми?
Серед українців Берліна громадською активністю та підтримкою армії займається близько 200 осіб. Дехто з них долучається час від часу, дехто допомагає на постійній основі. Почалось все у 2013 році, разом із Революцією Гідності. Спочатку діаспора допомагала майданівцям, пізніше - українській армії. Зараз активісти займаються здебільшого медичною підтримкою військових в Україні, адже, за їх словами, сьогодні солдати більш-менш забезпечені усім необхідним.
Діна Кузьміна - одна з найактивніших волонтерок. Жінка мешкає в Німеччині вже 21 рік. Вона не має щільного графіку роботи, тому може досить багато часу приділяти громадській активності.
«Все почалось з Євромайдану. В ту зиму тут багато хто усвідомив, що він - українець. Взагалі, до цих подій я не займалась громадською діяльністю, навіть під час Помаранчевої революції. Не брала участі ні в яких культурних українських подіях, більше того - мені навіть в голову ніколи не приходило шукати тут нашу громаду. А тоді це так заболіло, так заболіло, що я просто не могла залишатись осторонь».
Крім збору коштів й закупівлі медикаментів, берлінські волонтери займаються і багатьма іншими речима. Організовують виставки й культурні вечори, виходять на вуличні акції, розповідають місцевому населенню про війну в Україні. Або відвідують поранених військових, що лікуються в Берлінському госпіталі.
Одна з таких жінок - Лада Плескач. Вона приходить в лікарню майже щодня.
«За два роки війни сюди прибуло 20 поранених військових. Ми всіх їх дуже любимо і пам’ятаємо - от зроблять безвіз, то, надіюсь, приїдуть до нас. А в госпіталі ми завжди стараємось сміятись - а що робити? Тут має бути веселіше. От 14 жовтня, на День Захисника, зробили свято. Зготували борщик, холодець, коровай, все, як має бути», - розповідає Лада.
«Вони - як няньки, - каже Геннадій, один із поранених військових. Інколи навіть доводиться відганяти від себе. Але з іншого боку - хто б це робив, якби не волонтери? Вже навіть не потрібно говорити, що нам треба, дівчата завжди вгадують бажання наперед».
Здравствуйте хочу спросить нужна помощь для двоих людей парень 28 лет из украины девушка 17 лет это пара не смотря на их возвраст разный, но девушка помогает парню , и поддерживает его в нелёгком пути, после так как он один, в парня група инвалидности перелом позвоночника но уже ходит самостоятельно спустя травме 2 года смог встать самостоятельно на ноги с божьей помощью и сили воли
Хочу спросить куда обратиться к волонтёрам не равнодушным людям которые могут помочь найди им уголок тепла по возможности роботу в парня есть права грузовой категории загранпаспорт также внутренний паспорт и документ о списание пригодности армии по травме и инвалидности
Отзовитесь пожалуйста помогите браться и сестры спасибо большое что и так помогают люди друг другу храни вас и всех Господь бог