Бесіда, як сеанс у психотерапевта. Саме те, що зараз дуже потрібно. Бо ця війна, ці трагедії, які ми переживаємо неможливо ні прийняти, ні пережити.
Рік тому
Дуже дякую за розмову. Вислів: «Будь яке слово під час війни це одночасно святотатство і обовʼязок», - просто лікує мою душу і ніби пояснює мої певні внутрішні конфлікти, які блокують, як творчий процес так і прояви життя в мені. Дякую 🙏
Мудаки блокують ваш творчій процес, які проживають тимчасово в Україні і виключають світло. Самі вони не мерзнуть і їх творчий процес в Іспанії, Італії, Португалії , Нью-Йорку ніхто не блокує. Маю надію вони в Туреччині також вже назагорались і з новими силами приготують наступ на Крим.. не змерзнуть там.
Дякую за цікаву бесіду. При всій повазі до шанованого панства, вважаю тезу з пророцтвом недодуманою, слабкою, бо пророк це ж не віщун і прокачаний історик, це як на мене більше про самопожертвену (ідучи на все за переконання) віру у те, яким є майбутнє. Тому Тарас Григорович - пророк, а пан Вахтанґ - крутезгий філософ і трохи віщун, але не пророк. Чомусь ця дружня бесіда двох прекрасних філософів зацепила надлишковою компліментарністю і референсами на власні кухонні розмови
В Еліота є теза , що Європейська культура базується на спадку античності, спільній історії та Християнстві. Тут він співзаучний з Тойнбі. Мені здається, що його концепція культури недооцінена,.
Важко стримати гнів, коли навіть зараз, зокрема на Січеславщині, будуються храми московитської архітектури. Особливо прикро ще і через те, в якому стані перебувають наші сакральні будівлі козацького, українського бароко, унікальні споруди українського архітектурного модерну... чим займаються відповідні культурні органи, скільки можна ще цих цибуль і шатрів довкола терпіти? На мою думку набагато більше небезпеку становлять не конфесії церков, а їх архітектурний стиль, так як в храм ходить не такий великий відсоток, проте на будівлі мимоволі звертаєш уваги. Шкода, що навіть наше недоміністерство культури не розрізняє або не хоче розрізняти українську сакральну архітектуру від російської, яскравий приклад той потворний скит не менш потворної святогірської лаври. До речі, розглядаючи карту пошкоджених релігійних установ, помітив, що більшість з них мали московитський стиль архітектури, які мали великий вплив на колективне несвідоме. Зважаючи на те, що за інших часів ці споруди й далі пропагували б "російський світ" - можу сказати, що нещастя допомогло.
Не зовсім згодна, що хороший психотерапевт не вирішує проблеми людини, а тільки навчає з ними жити. Зі свого досвіду, як професійного так і особистого, можу сказати, що хороший психотерапевт скоріше, допомагає навчитись вирішувати проблеми, а потім допомагає навчитись жити з тими проблемами, які неможливо вирішити. Наголошу на слові "допомагає", бо так робить саме хороший психотерапевт. Він не навчає і не вирішує. Він допомагає людині самій це вміти
Однією з умов перемоги - це як найраніше зробити семантично-культурну революцію в колективному несвідомому людей, визначитися з дефініціями, особливо поки що російськомовного контингенту: Русь - русин - русский (укр. руський), Беларусь - беларусин - беларусский, Россия - россиянин ( если этнос - московит) - российский язык. Без цього з нас легко можна робити націю шизофреників, як це робиться зараз, вбиваючи в голови такі слова як "pycня", автору якого Путін має дати героя РФ, замість хоча б "pocня", тим самим паплюжуючи наше коріння і закладаючи небезпеку на майбутнє. Задля того, щоб запобігти плутанині західного світу з назвою Русь - треба активно розповсюдживати не транслітераційний варіант "Rus", а її переклад "Ruthenia", для початку твердо імплементувати це в нашому суспільстві. Не розумію, чому ми перекладаємо наші імена, а не пишемо "Мыкыта Тымощук", наприклад. Мій особистий біль - це транслітерація літери "Г", так як ми користуємось кирилицею, вважаю неправильним транслітерувати її у вигляді "Н", як це є в латинських західнослов'янських абетках, яка є німецького формату, адже загальна мова транслітерації є англійська, в якій звук "г" мав би бути транслітерований за прикладом к(k) - х(kh), отже ґ(g) - г(gh), що ліквідує фонетичну плутанину, та підкреслить кириличну особливість.
Бесіда, як сеанс у психотерапевта. Саме те, що зараз дуже потрібно. Бо ця війна, ці трагедії, які ми переживаємо неможливо ні прийняти, ні пережити.
Дуже дякую за розмову. Вислів: «Будь яке слово під час війни це одночасно святотатство і обовʼязок», - просто лікує мою душу і ніби пояснює мої певні внутрішні конфлікти, які блокують, як творчий процес так і прояви життя в мені. Дякую 🙏
Мудаки блокують ваш творчій процес, які проживають тимчасово в Україні і виключають світло. Самі вони не мерзнуть і їх творчий процес в Іспанії, Італії, Португалії , Нью-Йорку ніхто не блокує. Маю надію вони в Туреччині також вже назагорались і з новими силами приготують наступ на Крим.. не змерзнуть там.
ваш подкаст - найцікавіша знахідка за останній час. дякую вам!
яка крута робота! аплодуємо
дякую, неймовірно люблю ваш тандем!!
Неймовірно цікава розмова. Тут в контексті морального права митця зображати страждання можна було згадати "Цвіт яблуні" Коцюбинського.
Дякую.👍
Дякую за відверту, дружню, цікаву бесіду-діалог. Занурює, захоплює.
Боже, нарешті відеоподкаст! Круть.
Дякую вам за бесіду.
Готова слухати вас безкінечно! Обожнюю, коли відповіді на одні запитання породжують інші!
дякуємо!
Дякую вам за цю неймовірно цікаву розмову ❤️
Дякую.
Дякую за діалог!
Дякую!
Дякую за вашу роботу, за відео однозначно лайк!
Не вистачає Ройтбурда зараз 💔
Дякую за цікаву бесіду. При всій повазі до шанованого панства, вважаю тезу з пророцтвом недодуманою, слабкою, бо пророк це ж не віщун і прокачаний історик, це як на мене більше про самопожертвену (ідучи на все за переконання) віру у те, яким є майбутнє. Тому Тарас Григорович - пророк, а пан Вахтанґ - крутезгий філософ і трохи віщун, але не пророк. Чомусь ця дружня бесіда двох прекрасних філософів зацепила надлишковою компліментарністю і референсами на власні кухонні розмови
❤
Цікаво, все ж таки, більше дізнатись про картину "Подорожні"
В Еліота є теза , що Європейська культура базується
на спадку античності, спільній історії та Християнстві. Тут він
співзаучний з Тойнбі. Мені здається, що його концепція культури недооцінена,.
Важко стримати гнів, коли навіть зараз, зокрема на Січеславщині, будуються храми московитської архітектури. Особливо прикро ще і через те, в якому стані перебувають наші сакральні будівлі козацького, українського бароко, унікальні споруди українського архітектурного модерну... чим займаються відповідні культурні органи, скільки можна ще цих цибуль і шатрів довкола терпіти?
На мою думку набагато більше небезпеку становлять не конфесії церков, а їх архітектурний стиль, так як в храм ходить не такий великий відсоток, проте на будівлі мимоволі звертаєш уваги. Шкода, що навіть наше недоміністерство культури не розрізняє або не хоче розрізняти українську сакральну архітектуру від російської, яскравий приклад той потворний скит не менш потворної святогірської лаври. До речі, розглядаючи карту пошкоджених релігійних установ, помітив, що більшість з них мали московитський стиль архітектури, які мали великий вплив на колективне несвідоме. Зважаючи на те, що за інших часів ці споруди й далі пропагували б "російський світ" - можу сказати, що нещастя допомогло.
Не зовсім згодна, що хороший психотерапевт не вирішує проблеми людини, а тільки навчає з ними жити. Зі свого досвіду, як професійного так і особистого, можу сказати, що хороший психотерапевт скоріше, допомагає навчитись вирішувати проблеми, а потім допомагає навчитись жити з тими проблемами, які неможливо вирішити. Наголошу на слові "допомагає", бо так робить саме хороший психотерапевт. Він не навчає і не вирішує. Він допомагає людині самій це вміти
дякуємо за Ваші думки!
дякую. сьогодні прожив день не марно. дізнався про ще одногохудожника України.
Ше не слухала, але в передчутті
Однією з умов перемоги - це як найраніше зробити семантично-культурну революцію в колективному несвідомому людей, визначитися з дефініціями, особливо поки що російськомовного контингенту: Русь - русин - русский (укр. руський), Беларусь - беларусин - беларусский, Россия - россиянин ( если этнос - московит) - российский язык. Без цього з нас легко можна робити націю шизофреників, як це робиться зараз, вбиваючи в голови такі слова як "pycня", автору якого Путін має дати героя РФ, замість хоча б "pocня", тим самим паплюжуючи наше коріння і закладаючи небезпеку на майбутнє.
Задля того, щоб запобігти плутанині західного світу з назвою Русь - треба активно розповсюдживати не транслітераційний варіант "Rus", а її переклад "Ruthenia", для початку твердо імплементувати це в нашому суспільстві.
Не розумію, чому ми перекладаємо наші імена, а не пишемо "Мыкыта Тымощук", наприклад.
Мій особистий біль - це транслітерація літери "Г", так як ми користуємось кирилицею, вважаю неправильним транслітерувати її у вигляді "Н", як це є в латинських західнослов'янських абетках, яка є німецького формату, адже загальна мова транслітерації є англійська, в якій звук "г" мав би бути транслітерований за прикладом к(k) - х(kh), отже ґ(g) - г(gh), що ліквідує фонетичну плутанину, та підкреслить кириличну особливість.
Диалог настолько самодостаточен, что любое дополнение из тв-форшлагов -- лишнее.
очень мешает музыкальное сопровождение.