#СЛОВА

"Чого являєшся мені у сні?" - автор Іван Франко.
Музиканти, письменники, актори, режисери, журналісти та інші творчі люди читають українську поезію.

[@natandyakuu2590]

Яка Ти РОЗУМНИЦЯ, що не прочитала кінець вірша....Дякую за Твій Дух.

[@olhalundgren6668]

Прекрасно. Ната завжди випромінює красу і світло.

[@alinanik-m7q]

Исполнение стиха не понравилось. Без души, как-то монотонно.

[@andreylermontov6138]

До конца не судьба

[@JohnDoe-Unknown]

Одне з найкращих прочитань.

[@nevildaymon8747]

Как много ошибок, мне за такое поставили бы 8.

[@СерсеяЛаннистер]

Nevil Daymon +

[@ukasznecio4244]

da. i napisal eto po-russki... xD

[@dmiterdmitrovuh4829]

Дякую за відео!)

[@marikarosoha9307]

Як класно

[@andmak4795]

стих - топчик!

[@ЮліяГетман-ы2д]

талантливый человек, талантлив во всем. прекрасное прочтение

[@natandyakuu2590]

Наті (ОНУКА)
Нехай не тліє, не болить Душа
за тим безлюдяним насиллям.
Втопають в нім не МИ одні -
ти, Люба, глянь по стороні…
Наджилистим у’їдливого звіра «прить»
ми не попнем БЕЗСИЛЛЯМ.
Наука чорного ангела відкрила.
За це її в котлах смоли не варять,
вогнищем Божим, Розп’яттям не горить.
Чіпляйся СТУСА, Кириченка Юрія,
Франка подай і Лесі косу розплети,
лети із НИМИ, Дорога, Ясно-сумна,
НИМИ розлийся болючим серцем
у юних головах і мертвих душах -
надпримітивністю ЗАШОРЕНИХ.
У молоді РОЗПНИСЯ, оте «своє»
заради НИХ і України ПЕРЕСТУПИ...,
і лиш переступивши, в РЕАЛЬНОСТІ
СВОЄГО, у вінці, ЗНАЙДИ і НАРОДИ
Таких, як Ти, глибокоДуших і красивих!
.

[@ДімаСчастливий]

Чого не весь?

[@bogdantaf]

Конечно молодец, красиво рассказала, но почему не до конца? Там ещё было...

[@ДарьяФилиппова-у7я]

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

[@Perinatal_support]

Іван ФРАНКО
* * *
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.
О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

[@Serhii_Bohdan]

так собі розповіла

[@anastazzziii5390]

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?
Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

[@пенелопаодісея]

Дівчино, читати вірші то не ваше . Жодних емоцій ваша декламація не викликає, нажаль

[@РомаОвчаренко-д2р]

А як цей вірш читають? Радісно? Урочисто?

[@ВикторияПаску]

Яка назва пісні?

[@Vilkhovetskaa]

Це вірш І. Франка Чого являєшся мені у сні

[@ЖаннаЛелюх-х9й]

Нi так . Франка не читать та I взгляд у читающих. ...

[@Yanka555]

Як чуттєво до сліз...дякую!

[@Iryna_N]

❤❤❤

[@НаталкаПолтавка-к7в]

Премного вподобайок!!!.