Interview with military chaplain Serhiy Berezhny / Baptism of Kyivan Rus
Вставка
- Опубліковано 20 вер 2024
- In this fascinating video, we visit a location in Obolon, the city of Kyiv, associated with the history of the baptism of Kyivan Rus. We talk to the military chaplain, Archpriest Serhii Berezhny, who talks about the importance of this area and its reconstruction. Reflections on the significance of the baptism of Kyivan Rus open up a unique path for us, which determined our further development.
You will learn about the cross that was erected here on the occasion of the 1030th anniversary of the baptism of Kyivan Rus, as well as about the efforts of the community, activists and historians who participated in the restoration of this historical place. We will talk about the great achievements of Prince Volodymyr, who brought Christianity, light and civilization to our land. Moreover, we examine historical texts and prayer records related to Saint Michael, the first metropolitan of the Kyiv principality.
The video reminds of the importance of preserving and maintaining our historical heritage, which defines our national identity and cultural value. By traveling to places connected to our history, we learn to respect and care for our country, preserve our heritage and understand our role in the modern world. Kyiv occupies a special place in history, along with Rome, Constantinople and Jerusalem. Kievan Rus, and now modern Ukraine, deserves worldwide respect as a great historical and cultural center.
Subscribe to our channel:
/ tsikavaukrayina
#Kyiv #KyivskaRus #Baptism #interestingUkraine #TsikavaUkrayina
💛💙🌻🌾🏵️🌼🌸🌺💖👍Слава Героям України 💙💛🌻
Дякую. Слава Україні!
Капелан не Бережний,а обережний. Словесний.-999
😮Невже капелани вчать воїнів таких християнських нужд, як "любов до ворога"?
А ви усе відео дивились чи вирвали з контексту? На якій хвилині це сказано? Давайте проаналізуємо разом. Можу до розмови долучити отця Сергія.
@@TsikavaUkrayina , оте "любіть ворогів" є ісусовою "наукою".
Чому українці не можуть дати собі раду із повноцінним державотворенням? Може, із вихованням не все в порядку? Що зараз виховує посполитого - ідіотські телепередачі, чужомовні пісні?
Основною причиною того посміховиська, коли ворог може легко згуртувати громадян України проти самих себе, є складні державо-християнські стосунки. Церква завжди пригнічувала і далі пригнічує національний імунітет усього народу.
- Чому християнство чинить в Україні такий розбрат між етнічними українцями, шкодить державотворенню, а юдаїзм об'єднує таких різних юдеїв всього світу і є основою їхнього державотворення?
- Тому, що юдаїзм - етнічна віра, об'єднує осіб ідеєю збереження і розвитку юдейства. Християнство - інтернаціональна юдейська секта, яка потреби нації ігнорує, відсуває їх, як другорядне, шкідливе, адже на перше місце ставиться ідея "спасательства". В ослабленому цією деструктивною "наукою" українському середовищі інші народи формують свої п'яті колони - православна Московія, католицька Польща, протестантська Америка...
- Тож основною провиною християнства перед українством є позбавлення українців почуття богообраности, а відтак - державотворчого гонору, свободи?
- Саме так. Щоб вижити між людськими суспільствами, потрібне інше виховання - життєствердне, яке підносить особистість на високий рівень, а не принижує її гідність, прищеплює почуття гіршого ґатунку. І саме такою життєствердною релігією є юдаїзм. Такою є і наша етнічна віра.
Повноцінні особистості, успішні, задоволені життям, виховуються у сім'ях, де панує злагода. Ані талант чи інтелект дитини, соціальне чи майнове становище батьків не сприяють цим старанням дати нащадкам щастя. Сина, доньку не можна ніколи ганити, зневажати, карати, ущемлювати браком батьківської уваги. Не всім українцям вдається забезпечити своїм дітям правильне виховання, яке є, насправді, найціннішим, що можна дати чадам. Дається взнаки, насамперед, тривала відсутність повноцінної Української держави, що спричинило й відповідне ставлення громадян одне до одного. Деструктивним чином проявляє себе у справі виховання і християнство, прищеплюючи парафіянам комплекс неповноцінности. А раби гідне виховання своїм дітям дати неспроможні.
- Але ж християнство в Україні має понад тисячолітню традицію. Під симвлом Хреста українці зупинили від руйнівного походу в білу Європу монгольських язичників, а відтак турецьких і татарських ісламістів. Під символом хреста сформувалася проукраїнська Галицько-Волинська держава, до складу якої входило місто Київ, а син її засновника став першим українським християнським королем. Під символом Хреста проводив визвольну війну і формував Козацьку державу Богдан Хмельницький. Під символом Православного Хреста зачищали українські землі від нечисті гайдамаки Залізняка і Ґонти. Під символом Хреста постали в 1917-18 роках УНР та ЗУНР, що вже у 1919 році під тим же символом об'єдналися в єдину державу. Під символом Хреста боролися за Україну і проливали кров за неї підпільники ОУН, партизани УПА, вояки УВВ та Дивізії "Галичина".
- Учасники перерахованих вище подій не дотримувалися християнських норм поведінки, тож і не можуть називатися християнами. Їсус вимагає від парафіян смирення, непротивлення злу, цілковитої апатії до суспільно-політичних процесів: будь-яка влада від "бога" Єгови; слуги, коріться панам своїм, не тільки добрим, а й лихим; любіть ворогів і моліться за них; хто тебе вдарить у щоку, підстав іншу... Крім того, треба мати на увазі, що виховані етнічною вірою, українці мали б ліпші успіхи у боротьбі за своє місце під сонцем.
Визнавши чужі, не варті торби січки "святощі", вищими, "святішими" від своєї самобутньої духовної спадщини, українець став рабом і самих творців тих позірних святощів. Українці тішаться славними традиціями Різдва, Великодня, Зелених свят і іншим, не розуміючи, що все це - залишки від того скарбу, який не змогла знищити, нав'язана колись кривавим терором, юдейська секта. Зате кожен парафіян знає, що етнічна віра українців - "поганство", "бісівська", "неправдива"... Українець, уражений деструктивною пропагандою, возвеличує власну поразку.
- А чи можна українців називати християнами, якшо вони не дотримуються ісусвої "науки"? Справжніми християнами є хіба-що ті, що, скажімо, скніли у печерах, роками не миючись і не міняючи одежі, ті, які роками сиділи на стовпах, не злазячи навіть для справлянь природних потреб і інше. В інших випадках, це - народне християнстиво. Релігії можна поділити на дві категорії: релігія для людини (це - майже всі етнічні віросповідання) і релігія, де людина - для релігії. До останньої належить і біблійне християнство. А народне християнство є недолугим намаганням підпорядкувати інтернаціональну релігію потребам нації. Звісно, в народному християнстві ні про яке спасіння на лоні Абрамовім не йдеться, бо це - не те, що вимагає біблія.
- В такім разі, в Україні є, так би мовити, ще один різновид християнства, до якого належать сповідники протестантських конфесій. Віряни цих товариств з обмеженою відповідальністю заявляють, що їм не можна, скажімо, воювати, брати в руки зброю, але вони сповна користуються миром, благами суспільства.
- З одного боку не можна, а з другого - треба... І так душа парафіянина проявляє себе у всьому.
- Всі знають, що оті церковні свята мають градацію святости. Народження і воскресіння "спасателя" вважаються дуже величними днями. Але ніхто з парафіян не зможе пояснити, чому їхня поведінка різниться на свята, пов'язані з іменем Марії, в порівнянні з іншими "святими" днями, адже життєві процеси серед парафіян на свята в честь Марії зведені до мінімуму.
Вважаю, це пов'язано з тим, що свята, встановлені в честь Марії, асоціюються з жіночністю, материнством. У деяких католицьких парафіях культ Марії взагалі стоїть вище, аніж культ Ісуса. Як визнають самі ченці, у їхніх спільнотах переважає культ Марії. В ченці ідуть, в основному, особи, схильні до гомосексуалізму. У таких осіб патологічно перерозвинуте шанування матері. Той самий культ матері - у злочинному чоловічому світі. Либонь, всі бачили тату "нє забуду мать радную". Що - ченці, що - злочинці, це - люди з одинаковими гомосексуальними схильностями, з патологічним культом матері.
- Сиріч, щось не все гаразд із універсальністю отого культу "єдиного вседержителя, творця неба і землі", який одночасно наказує рубати мечем "все, що дише" і дає щедрі дари, проявляє милосердя,
якщо підсвідомість деяких посполитих шукає способу поклоніння якимось конкретним чеснотам своїх кумирів?
- Дехто зауважує, що Бог біблії, він же - отець Ісуса, надто кровожерливий, а біблія - чи не найкривавіша книжка на світі...
- Біблія - матеріали для гаагських трибуналів, нюрнберзьких процесів... Виникає запитання: а чи можна праукраїнським ("язичницьким") словом Бог називати біблійні культові авторитети? Відбулася підміна понять: у дохристиянські часи Бог - життєствердний чинник; у християнстві "бог" - те, представникам чого треба здатися на милість, як раби.
- Перекладаючи семітське "елогім" (у множині) давньоукраїнським "поганським" словом "Бог" (в однині) перекладачі ставлять знак рівности між "правдивим" Єговою і "неправдивими" язичницькими Перуном, Дажбогом, Ладою... І ніхто не бачить в цьому суперечностей!
- Юдейські рабини не скривають, що юдейство зацікавлене у поширенні християнства, адже торує шлях для сіоністської експансії. Тобто, вони діють, як у приповістці: шинкар п'яницю любить, але доньку за нього не віддасть.
- Як домогтися хача б, так би мовити, реабілітації несправедливо зневаженого дохристиянського світогляду, щоб нащадки творців величного духовного скарбу, який знівечений кривавим нав'язуванням бздурів про вибраний народ єдино правдивого Єгови, перестали, нарешті, плюватися при згадці Богів і Богинь?
- Надто складна справа, адже релігійний фанатизм є тяжкою формою зомбування, яким охоплена саме ота частина суспільства із незавидним інтелектом і психопатологією. Таких - переважна більшість. Дітей у школі продовжують калічити прищепленням почуття меншовартости, приналежности до гіршого ґатунку.
Скажімо навіть правила правопису зобов'язують писати, не зважаючи на статтю 161 Кримінального Кодексу України (дискримінація за релігійною ознакою) чи чинну Конституцію, ст. 35 (скорочено):
§ 53. Назви, пов’язані з релігією
1. З великої букви пишемо слова Бог, Аллах, а також імена Бога: Єгова,
Саваоф, Адонай, Елохім, імена богів і богинь у різних народів: Деметра,
Вішну, Геба, Брахма, Марс, Перун, Даждьбог. Слово бог як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишемо з малої букви: боги Стародавнього Єгипту, бог Посейдон, богиня Гера, бог торгівлі.
2. З великої букви пишемо слова: Трійця, Свята Трійця, найменування
осіб Святої Трійці (Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий) і слово Богородиця;
інші найменування Бога (Господь, Спаситель, Всевишній, Творець) і
Богородиці (Цариця Небесна, Мати Божа, Пречиста Діва); прикметники,
утворені від слова Бог, Господь (слава Божа, воля Господня, Божий
промисел).
- Та чи можна називати "богами" людиноненависницькі біблійні культові авторитети?
- Ні, звісно, це - демони, біси. У 20-му розділі п'ятої книги Мойсея, отой семітський демон Єгова наказує: для остаточного вирішення ґойського питання в межах Палестини нещадно повбивати всю живність (все, що дихає), а за межами Палестини перетворити послушних на рабів, непослушних теж повбивати. Такі демони лише у 20-х і 30-х роках минулого століття закатрупили голодною смертю близько двадцяти мільйонів українців. Біси мордували українців у катівнях, у голодних і холодних концтаборах Сибіру і Півночі. Біси організували геноцид і зараз, по розвалу СРСР і геноцид продовжується. Невже це - від Бога?
- За християнськими віруваннями, той самий Єгова є татом Ісуса. Чи Ісус теж пов'язаний із отими "старозавітніми" злочинами? Син Єгови теж є бісом?
- У євангелії від Івана записане свідчення, так би мовити, односельчан, що Ісус є біснуватий.
- Там, де в українському перекладі так званого святого письма написано "господь", в оригіналі семітською мовою поданий так званий тетраграмат, тобто чотири приголосні "йгвг", між якими зараз невідомо які саме і де саме ставити голосні звуки, адже колись у цьому семітському алфавіті не було позначень голосних, писалися лише приголосні. Невідомо, отже, як саме древні озвучували "святе ім'я" Ісусового тата. Зараз воно відоме українцям, як Єгова, Ягве... Слово "господь" в українській біблії є замінником імені тата Ісуса. Тобто, оте "господь" (йгвг), згідно із християнською міфологією, насправді є так званою пресвятою тройцею: отець Єгова, син Ісус, святий дух. Тож Ісус вважається також і творцем Всесвіту, він є учасником отих злочинів, описаних у так званому старому завіті.
- Он як! А українці якесь зло, негативне ставлення до чогось пов'язують із біблійним Сатаною.
- Є навіть Церква Сатани, Сатана - рідний культовий авторитет усіх юдо-християнських конфесій. Адже Сатани нема ані в сучасних синтоїзмі, індуїзмі чи у віджилих древніх реліґіях. На печатці Бафомета є літери єврейського алфавіту. Либонь, культ виник на основі протиставлення до пануючої конфесії. І протиставлення це, можливо, появилося колись у когось на основі відрази до отого всього негативізму, притаманному шанувальникам Ісуса, до огидних вчинків, які біблія приписує своїм "позитивним" культовим авторитетам. У США священики тої церкви служать капеланами у війську.
Посполиті часто використовують слово "сатанизм" для позначення якогось зла. А воно трішки дивно, адже найкривавіша книжка на світі - біблія - ніяких злочинів Сатані не приписує. На відміну від Єгови, Ісуса і інших персонажів єврейських байок, за матеріалами біблії Сатану неможливо бодай притягнути за щось до адміністративної відповідальности (оштрафувати). Сатана у єврейських байках під назвою "біблія" поданий, як позитивний персонаж. А злочини хртстичнської пресвятої тройці" млжна роками розглядати в гаагських трибуналах, на нюрнберзьких процесах чи щось тому подібне.
- Дехто вважає, що неправдивими є культи політеїстичні, а правдиві - лише ті, де є віра в єдиного.
Це все кинуто просто на мозок та магію. Показуха. З Олянським покидьком ніколи нічого поганого не станеться.😭
Ви про що? Про яку магію? Що кинуто на мозок? Яка показуха?