Шановний о.Вадим, чи могли б Ви зробити відео з поясненням таїнства сповіді? Я ніяк досі не можу повністю зрозуміти як поводитися і що говорити на сповіді. По-перше, як можна назвати всі гріхи, що відбулися з кінця останньої сповіді? Їх може бути кілька десятків дрібних та не дрібних. Та й не все згадаєш. По-друге, я так зрозумів, що треба називати і пристрасті, якими заражений. Але тоді їх доведеться називати на кожній сповіді, щоразу. Тому що пристрастей важко позбутися, і на це йдуть довгі роки, і виходить тільки у невеликої кількості людей. По-третє, йдеться про те, що на сповіді людині потрібно звертатися до Бога, а священик просто свідок. Добре. Я починаю говорити Господеві про свої гріхи, і тут священик починає ставити запитання, потім дає поради і моя сповідь вже переходить у розмову з ним. Тоді вже виходить навпаки, Господь стає свідком нашого спілкування. По-четверте, сама обстановка не створює таїнства. Ззаду черга бажаючих швидше сповідатися "тисне" на тебе. Спереду священик, який бачить якась черга, хоче по швидкому сповідувати. І я стою, то хвилююся, то забуваю, що хотів сказати на сповіді. Втім, обстановка зовсім не та, що сприяє таїнству. По-п'яте, треба сухо і без емоцій кається у своїх гріхах або повинні бути "сльози покаяння", "серцева скорбота" і т.д.. Священики часто кажуть, що не треба надрувати серця і включати емоції отримають розраду. Блаженні, що плачуть, але тільки ті, що проливають сльози покаяння та розчулення. І ще різні питання. Чи могли б Ви розтлумачити це питання? Заздалегідь дякую Вам.
Воістину Воскрес ❤
Воістину Воскрес
Шановний о.Вадим, чи могли б Ви зробити відео з поясненням таїнства сповіді? Я ніяк досі не можу повністю зрозуміти як поводитися і що говорити на сповіді. По-перше, як можна назвати всі гріхи, що відбулися з кінця останньої сповіді? Їх може бути кілька десятків дрібних та не дрібних. Та й не все згадаєш. По-друге, я так зрозумів, що треба називати і пристрасті, якими заражений. Але тоді їх доведеться називати на кожній сповіді, щоразу. Тому що пристрастей важко позбутися, і на це йдуть довгі роки, і виходить тільки у невеликої кількості людей. По-третє, йдеться про те, що на сповіді людині потрібно звертатися до Бога, а священик просто свідок. Добре. Я починаю говорити Господеві про свої гріхи, і тут священик починає ставити запитання, потім дає поради і моя сповідь вже переходить у розмову з ним. Тоді вже виходить навпаки, Господь стає свідком нашого спілкування. По-четверте, сама обстановка не створює таїнства. Ззаду черга бажаючих швидше сповідатися "тисне" на тебе. Спереду священик, який бачить якась черга, хоче по швидкому сповідувати. І я стою, то хвилююся, то забуваю, що хотів сказати на сповіді. Втім, обстановка зовсім не та, що сприяє таїнству. По-п'яте, треба сухо і без емоцій кається у своїх гріхах або повинні бути "сльози покаяння", "серцева скорбота" і т.д.. Священики часто кажуть, що не треба надрувати серця і включати емоції отримають розраду. Блаженні, що плачуть, але тільки ті, що проливають сльози покаяння та розчулення.
І ще різні питання. Чи могли б Ви розтлумачити це питання? Заздалегідь дякую Вам.
Ваше питання (точніше, відповідь на нього) заслуговує на окремий плейлист.
По мірі можливості і натхнення відповідатиму. )
Скажіть,як з вами зв'язатися? Дякую