Разбежались мы, украинцы, по всему белому свету😢 Мы тоже были беженцами, в 14 году. Меня хватило на 2 месяца и домой... Приехали домой - света нет, воды нет, отопления нет, денег нет. Но поняла одно - дома лучше, чем везде. Дай бог, чтобы у нас у всех всё было хорошо и был мир❤ и все были живы и здоровы
В березні 2022 приїхали до табору в Баварії. Це була ферма у маленькому селі з населенням приблизно 1.300 мешканців. Ферма полунична, тобто до настання сезону нам віддали будиночки, в яких живуть робочі. Насправді це навіть не будиноки, а залізні контейнери в два поверхи, такі можна побачити по всій Німеччині на будівництвах, наприклад. Але все було дуже чисто і комфортно. Кімнати двомісні, чотиримісні і шестимісні. Ліжка залізні, в два поверхи. В кімнаті був холодильник, телевізор, стіл зі стільцями, залізні шафи. Система опалення працювала і було дуже тепло. Постіль, рушники не нові, але дуже чисті. У кожному блоці 2 кухні зі столами, мийками та плитами. Посуд був дуже чистий і багато всього. Годували вранці і ввечері якимись сухом'ятками, але різноманітно: хліб, паштети, яйця, сир, ковбаси, фрукти, йогурти. На обід привозили гаряче. Кожного разу щось новеньке і дуже смачне! Овочеві рагу з сосисками, смажену рибку, шніцелі, тощо. Душі були в кожному блоці свої, 5 чи 6 кабінок, вже не пам'ятаю. Туалети і душі чисті. Приходила прибиральниця, яка прибирала коридори, туалети, душові, але й ми самі прибирали, виносили сміття, мили підлогу. В таборі було біля 250 людей. Завідувач був дуже інтелігентний літній німець, порядний та привітний. Були волонтери, багато допомагали. Всі ми ще в таборі пройшли медонляд, отримали всі документи, включаючи банківські картки і німецькі сім карти. Тепер я вже розумію, що це все завдяки керівництву табору. Ми прожили там місяць, всіх розселили по німецьким сім'ям так як потрібно було звільнити будиночки для робочих ферми. Цей час згадую з теплом та великою вдячністю. Низький уклін всім тим, хто опікувався нами!
Условия в лагере беженцев несомненно лучше чем в зоне боевых действий где проблемы с питьевой водой и где просто угроза жизни. Это не экскурсия по Европе, это вынужденные мероприятия по сохранению человеческих жизней.
6 марта 22 года мы прибыли в Германию и нас направили в этот лагерь.Неделю мы пробыли в этом лагере.Мы жили в такой точно комнате.После того,что мы пережили,это было самое спокойное место.Огромное спасибо Германии и людям которые нам оказали помощь.
Добрый день.Я с пожилыми родителями приехали в Германию в апреле 2022 года,мы из Луганской обл.Наше жилье разрушили, в городе не было коммуникаций, поэтому и эвакуировались.Первая точка это лагерь Франкфурт на Одере(восток Германии),лагерь пятиэтажное общежитие,отдельная коммната,чистота,все необходимое(постель,полотенца,мыло,зуб.пасты и др.)выдали всем,кормили не плохо,на обед обязательно мясо или рыба и гарнир.На завтрак и ужин масло,йогурты,варенья,фрукты,сыр,колбаса и др.Голодными не были.Выдавали 147 евро в месяц на личные потребности.Мы после бомбежек и сидения 1,5 месяца в подвале были просто счастливы.Прожили там 1,5 месяца.Потом был лагерь в Пренцлау,небольшой современный ,после ремонта на 20 укр.семей.Кухня отличная со всем необходимым(печки,духовки,микроволновки,кофеварка,тостеры),душ отдельный для мужчин и женщин.Были 6 стиральных машин и 3 сушильные.Выдали бесплатно все необходимое,посуда,постель,полотенца,мыло,шампуни и др.У каждой семьи своя комната с хорошими кроватями и ортопедическими матрасами,шкафами,столами,холодильниками.Свободный вхо выход никаких пропусков,все комфортно и дружелюбно,тут готовили еду сами и платили 450 евро на взрослого.Прожили 7 месяцев.Потом нам волонтеры нашли отдельную квартиру в город Шведт.На мебель выделили деньги.Хожу на курсы немецкого языка.Нам сдесь очень комфортно,спасибо Германии за приют,комфорт и хорошее отношение.Мы сталкивались с прекрасными немцами и ничего сдесь плохого не видели.Документы тоже быстро оформляли.В каждой земле наверное по разному.Мы в земле Брандербург.
Я очень много знаю семей, которым дали такие здесь условия, о которых они и не мечтали в Украине. Я сама с дочкой и с маленькой собачкой живу в трехкомнатной квартире с мебелью из Икеи. Правда я работаю и не один день не стояла на социале. Сейчас помимо работы еще учу немецкий на интеграционных курсах. Даже для работающих граждан из Украины за курсы платит немецкое правительство. Просто надо уметь ставить цели и достигать их. А если ждать у моря погоды, то можно годами жить в лагере. Немцы очень помогают тем, кто стремиться не быть иждевенцем здесь. Хотя сами украинцы меня здесь не поддерживают и почему то некоторые даже жалеют меня.
Я жила у трьох таборах: у місті Карлсрує одну ніч, Хайдельберг два тижні та Швецінген 4 тижні. Із табора до табору переводять як заманеться, вечері кажуть, що переводять, а куди ніхто не знає і ти їдеш у автобусі, а куди гадки не маєш. У таборах пропускна система, режим, 3 разове харчування, їжа одноманітна та можливості готувати самому немає, усі електроприлади (чайникі, фени та інше) здаєш як реєструєшся у таборі, при виселенні забираєш. Ми довго чекали що нам дадуть якесь житло та зрозуміли, що цього можно чекати вічність почали шукати житло самостійно, я знайшла кімнату у Карлсрує , де я і планувала жити, в мене живе здесь знайомий. Поки оформляла усі папери їздила у табір в інше міте, коли все було на руках договір, ключи від кімнати, повідомила в пункт реєстрації табора, що я виїжджаю, та повернула пропуск. Поки жила у таборі один раз отримала гроші у розмірі 96 евро, як вони казали кішенькові. Потім коли вже переїхала на постійне місце проживання, гроші - соціальну допомогу отримала через 2 місяці. Усі три табори були, старі воєнні бази, в кімнати заселяли сім'ями, тих хто був один як я, могли поселити по 6-8 осіб. Тому я з однією жінкою вказали що ми родичі, тітка та племінниця і нас поселили у двох в кімнаті. В таборах живуть усі разом: українці, сірійці, багато було ромів, але я не знаю звідки були вони, багато афроамериканців. Усі разом були. Двері кімнат не зачинялись, тому усе цінне завжди брав з собою особливо документи. Багато охорони, бо іноді були сварки. На території табору було заборонені алкогольні напої, на пункту пропуску зажди перевіряли сумки. Щоб уникнути п'яних сутичок. Морально було важко, бо до цього ти жив нормальним життям і такого досвіду не мав, як проживання у таборі.
Ні кому не побажаю . Бідні люди . І дуже шкода ,коли наші громадяни з України вважають що життя у Європі щасливе і благополучне. Скитання по світу , то важкий досвід , знаю по собі. А душа лишається вдома в Україні і у снах приходить счасливе минуле , квітучі сади та український соловейко , якого до речі не чув на півночі Німеччини.
Эта семья ещё лагерей не видела . На такой машине беженцы? После месяца подвалов в Буче, в Германии прошли 4 лагеря спортзалы на 250 человек. 10 месяцев жизнь по лагерям сказка, после Бучи всем довольны и трое деток с нами.5 операций немецкие врачи на ноги ставят. Уважение и благодарность всем Немцам.
Насчёт жизни в семьях- это большой риск попадания в зависимость к какой то психопатке или к психопату. Это реально может стать кошмаром. Уже много случаев. Но может и повезти конечно на хороших людей
Прочитал много коментов и понял, что быть в Украине здоровой полноценной семьёй с здоровыми детьми - это быть рабом для всех и вся в этой стране,а именно быть рабом для инвалидов, пенсионеров, которые решают твою судьбу на выборах, быть рабом для полиции и прокурора и жля всех и всего кто имеет хоть какие то льготы ( жкх, медицину, отдых и прочее) ты работая, содержишь всё это, потом твои дети , когда подрастут, то же становится рабами и содержат всё это...потому что мы...без льгот...и почему то должны/ обязаны содержать всё это... человек без каких то " привелегий по какому-то пункту" в этой стране не человек, а раб "дефективности "😂
Всі автобуси повні біженцями,в Україну і назад.колесчть щомісяці або передають посилки.і сидять коло тебе і розказують як погано в німеччині.покупляли собі машини ходять на фітнеси,подорожують по турціям,по німеччині.і вам ще повертається язик жалітись?на роботу їх заставляють йти бідненькі.пазюрі по 10 см і ні дня ніде не робила до 35 років.деякі тут з земляків позорять Україну.всі їм все винні,все їм мало.так є люди які всім задоволені,головне спокій.але це люди які дійсно все загубили.а києвляни тут приїжають на теслах і пальци вєєром.недавно одному такому пику в польському барі у нас начистили.
Выехали 5 месяцев назад,не собирались,но вынудили обстоятельства🤬Приехали в Франкфурт на Майне,там 3 дня в приюте от Красного Креста(Им огромная благодарность!Очень дружелюбные)Купили нам билеты до Хесена,там оформлялись,ночевали одну ночь в лагере.Три недели в Альсфельде в лагере,условия нормальные.С непривычки первый день был ШОК)),но потом привыкли.Огромный шатер,двухярусные кррвати,в одной комнате около 20-30-40 человек.Семейным дают вогончики.Души,туалет,стиралки,сушки.Столовая по времени,питание норм)В лагере в основном украинцы,рядом другой лагерь для сирийцев,афганцев,он отдельно.Через три недели перевезли в отель,типо общежития.Сын в школе,я на курсы нем языка.Очень благодарна этой стране за прием,много трудностей,но если не лениться и все делать пошагово,все получается)С квартирами тяжко уже.Спасибо немцам и Германии за прием,за помощь!А неадекватов хватает везде)))
Хочу поделиться впечатлениями за полтора года была в пяти лагерях условия очень хорошие люди обслуживающий персонал относились прекрасно. Питание тоже нормальное трёхразовое и давали карманные деньги по 147 евро я купила одежду была с больной мамой ей оказали медпомощь бесплатно. Сейчас мама парализована находится в доме престарелых все оплачивает государство. Хожу на курсы нашла небольшую квартиру. Очень хочу на работу очень благодарна Германии и жителям за помощь плохих людей не встречала все помогают от души
Спасибо Германии,что принимают наших людей.Спасибо людям.А кому не нравиться возвращайтесь домой и помогите вы кому то чужому.А иногда слушаем и нам стыдно за наших неблагодарных людей.Ждут все даром,но вам никто не должен и это затраты немецких людей и Германии.Спасибо им за все!
Боже, бідні наші люди. Жили собі чудово, а тепер вимушені біткатись по світу. Боже, бережі україїнців.
Разбежались мы, украинцы, по всему белому свету😢 Мы тоже были беженцами, в 14 году. Меня хватило на 2 месяца и домой... Приехали домой - света нет, воды нет, отопления нет, денег нет. Но поняла одно - дома лучше, чем везде. Дай бог, чтобы у нас у всех всё было хорошо и был мир❤ и все были живы и здоровы
В березні 2022 приїхали до табору в Баварії. Це була ферма у маленькому селі з населенням приблизно 1.300 мешканців. Ферма полунична, тобто до настання сезону нам віддали будиночки, в яких живуть робочі. Насправді це навіть не будиноки, а залізні контейнери в два поверхи, такі можна побачити по всій Німеччині на будівництвах, наприклад. Але все було дуже чисто і комфортно. Кімнати двомісні, чотиримісні і шестимісні. Ліжка залізні, в два поверхи. В кімнаті був холодильник, телевізор, стіл зі стільцями, залізні шафи. Система опалення працювала і було дуже тепло. Постіль, рушники не нові, але дуже чисті. У кожному блоці 2 кухні зі столами, мийками та плитами. Посуд був дуже чистий і багато всього. Годували вранці і ввечері якимись сухом'ятками, але різноманітно: хліб, паштети, яйця, сир, ковбаси, фрукти, йогурти. На обід привозили гаряче. Кожного разу щось новеньке і дуже смачне! Овочеві рагу з сосисками, смажену рибку, шніцелі, тощо. Душі були в кожному блоці свої, 5 чи 6 кабінок, вже не пам'ятаю. Туалети і душі чисті. Приходила прибиральниця, яка прибирала коридори, туалети, душові, але й ми самі прибирали, виносили сміття, мили підлогу. В таборі було біля 250 людей. Завідувач був дуже інтелігентний літній німець, порядний та привітний. Були волонтери, багато допомагали. Всі ми ще в таборі пройшли медонляд, отримали всі документи, включаючи банківські картки і німецькі сім карти. Тепер я вже розумію, що це все завдяки керівництву табору. Ми прожили там місяць, всіх розселили по німецьким сім'ям так як потрібно було звільнити будиночки для робочих ферми. Цей час згадую з теплом та великою вдячністю. Низький уклін всім тим, хто опікувався нами!
Условия в лагере беженцев несомненно лучше чем в зоне боевых действий где проблемы с питьевой водой и где просто угроза жизни. Это не экскурсия по Европе, это вынужденные мероприятия по сохранению человеческих жизней.
6 марта 22 года мы прибыли в Германию и нас направили в этот лагерь.Неделю мы пробыли в этом лагере.Мы жили в такой точно комнате.После того,что мы пережили,это было самое спокойное место.Огромное спасибо Германии и людям которые нам оказали помощь.
Добрый день.Я с пожилыми родителями приехали в Германию в апреле 2022 года,мы из Луганской обл.Наше жилье разрушили, в городе не было коммуникаций, поэтому и эвакуировались.Первая точка это лагерь Франкфурт на Одере(восток Германии),лагерь пятиэтажное общежитие,отдельная коммната,чистота,все необходимое(постель,полотенца,мыло,зуб.пасты и др.)выдали всем,кормили не плохо,на обед обязательно мясо или рыба и гарнир.На завтрак и ужин масло,йогурты,варенья,фрукты,сыр,колбаса и др.Голодными не были.Выдавали 147 евро в месяц на личные потребности.Мы после бомбежек и сидения 1,5 месяца в подвале были просто счастливы.Прожили там 1,5 месяца.Потом был лагерь в Пренцлау,небольшой современный ,после ремонта на 20 укр.семей.Кухня отличная со всем необходимым(печки,духовки,микроволновки,кофеварка,тостеры),душ отдельный для мужчин и женщин.Были 6 стиральных машин и 3 сушильные.Выдали бесплатно все необходимое,посуда,постель,полотенца,мыло,шампуни и др.У каждой семьи своя комната с хорошими кроватями и ортопедическими матрасами,шкафами,столами,холодильниками.Свободный вхо выход никаких пропусков,все комфортно и дружелюбно,тут готовили еду сами и платили 450 евро на взрослого.Прожили 7 месяцев.Потом нам волонтеры нашли отдельную квартиру в город Шведт.На мебель выделили деньги.Хожу на курсы немецкого языка.Нам сдесь очень комфортно,спасибо Германии за приют,комфорт и хорошее отношение.Мы сталкивались с прекрасными немцами и ничего сдесь плохого не видели.Документы тоже быстро оформляли.В каждой земле наверное по разному.Мы в земле Брандербург.
Я очень много знаю семей, которым дали такие здесь условия, о которых они и не мечтали в Украине. Я сама с дочкой и с маленькой собачкой живу в трехкомнатной квартире с мебелью из Икеи. Правда я работаю и не один день не стояла на социале. Сейчас помимо работы еще учу немецкий на интеграционных курсах. Даже для работающих граждан из Украины за курсы платит немецкое правительство. Просто надо уметь ставить цели и достигать их. А если ждать у моря погоды, то можно годами жить в лагере. Немцы очень помогают тем, кто стремиться не быть иждевенцем здесь. Хотя сами украинцы меня здесь не поддерживают и почему то некоторые даже жалеют меня.
Я жила у трьох таборах: у місті Карлсрує одну ніч, Хайдельберг два тижні та Швецінген 4 тижні. Із табора до табору переводять як заманеться, вечері кажуть, що переводять, а куди ніхто не знає і ти їдеш у автобусі, а куди гадки не маєш. У таборах пропускна система, режим, 3 разове харчування, їжа одноманітна та можливості готувати самому немає, усі електроприлади (чайникі, фени та інше) здаєш як реєструєшся у таборі, при виселенні забираєш. Ми довго чекали що нам дадуть якесь житло та зрозуміли, що цього можно чекати вічність почали шукати житло самостійно, я знайшла кімнату у Карлсрує , де я і планувала жити, в мене живе здесь знайомий. Поки оформляла усі папери їздила у табір в інше міте, коли все було на руках договір, ключи від кімнати, повідомила в пункт реєстрації табора, що я виїжджаю, та повернула пропуск. Поки жила у таборі один раз отримала гроші у розмірі 96 евро, як вони казали кішенькові. Потім коли вже переїхала на постійне місце проживання, гроші - соціальну допомогу отримала через 2 місяці. Усі три табори були, старі воєнні бази, в кімнати заселяли сім'ями, тих хто був один як я, могли поселити по 6-8 осіб. Тому я з однією жінкою вказали що ми родичі, тітка та племінниця і нас поселили у двох в кімнаті. В таборах живуть усі разом: українці, сірійці, багато було ромів, але я не знаю звідки були вони, багато афроамериканців. Усі разом були. Двері кімнат не зачинялись, тому усе цінне завжди брав з собою особливо документи. Багато охорони, бо іноді були сварки. На території табору було заборонені алкогольні напої, на пункту пропуску зажди перевіряли сумки. Щоб уникнути п'яних сутичок. Морально було важко, бо до цього ти жив нормальним життям і такого досвіду не мав, як проживання у таборі.
Ні кому не побажаю . Бідні люди . І дуже шкода ,коли наші громадяни з України вважають що життя у Європі щасливе і благополучне. Скитання по світу , то важкий досвід , знаю по собі. А душа лишається вдома в Україні і у снах приходить счасливе минуле , квітучі сади та український соловейко , якого до речі не чув на півночі Німеччини.
Офигеть, люди готовы жить за колючей проволкой лишь бы в германии и на халяву.
Дай Бог щоб скоріше війна закінчилася, щоб нарешті усі повернулися до дому в рідну Україну !❤
Эта семья ещё лагерей не видела . На такой машине беженцы? После месяца подвалов в Буче, в Германии прошли 4 лагеря спортзалы на 250 человек. 10 месяцев жизнь по лагерям сказка, после Бучи всем довольны и трое деток с нами.5 операций немецкие врачи на ноги ставят. Уважение и благодарность всем Немцам.
Насчёт жизни в семьях- это большой риск попадания в зависимость к какой то психопатке или к психопату. Это реально может стать кошмаром. Уже много случаев. Но может и повезти конечно на хороших людей
Прочитал много коментов и понял, что быть в Украине здоровой полноценной семьёй с здоровыми детьми - это быть рабом для всех и вся в этой стране,а именно быть рабом для инвалидов, пенсионеров, которые решают твою судьбу на выборах, быть рабом для полиции и прокурора и жля всех и всего кто имеет хоть какие то льготы ( жкх, медицину, отдых и прочее) ты работая, содержишь всё это, потом твои дети , когда подрастут, то же становится рабами и содержат всё это...потому что мы...без льгот...и почему то должны/ обязаны содержать всё это... человек без каких то " привелегий по какому-то пункту" в этой стране не человек, а раб "дефективности "😂
Всі автобуси повні біженцями,в Україну і назад.колесчть щомісяці або передають посилки.і сидять коло тебе і розказують як погано в німеччині.покупляли собі машини ходять на фітнеси,подорожують по турціям,по німеччині.і вам ще повертається язик жалітись?на роботу їх заставляють йти бідненькі.пазюрі по 10 см і ні дня ніде не робила до 35 років.деякі тут з земляків позорять Україну.всі їм все винні,все їм мало.так є люди які всім задоволені,головне спокій.але це люди які дійсно все загубили.а києвляни тут приїжають на теслах і пальци вєєром.недавно одному такому пику в польському барі у нас начистили.
Выехали 5 месяцев назад,не собирались,но вынудили обстоятельства🤬Приехали в Франкфурт на Майне,там 3 дня в приюте от Красного Креста(Им огромная благодарность!Очень дружелюбные)Купили нам билеты до Хесена,там оформлялись,ночевали одну ночь в лагере.Три недели в Альсфельде в лагере,условия нормальные.С непривычки первый день был ШОК)),но потом привыкли.Огромный шатер,двухярусные кррвати,в одной комнате около 20-30-40 человек.Семейным дают вогончики.Души,туалет,стиралки,сушки.Столовая по времени,питание норм)В лагере в основном украинцы,рядом другой лагерь для сирийцев,афганцев,он отдельно.Через три недели перевезли в отель,типо общежития.Сын в школе,я на курсы нем языка.Очень благодарна этой стране за прием,много трудностей,но если не лениться и все делать пошагово,все получается)С квартирами тяжко уже.Спасибо немцам и Германии за прием,за помощь!А неадекватов хватает везде)))
Хочу поделиться впечатлениями за полтора года была в пяти лагерях условия очень хорошие люди обслуживающий персонал относились прекрасно. Питание тоже нормальное трёхразовое и давали карманные деньги по 147 евро я купила одежду была с больной мамой ей оказали медпомощь бесплатно. Сейчас мама парализована находится в доме престарелых все оплачивает государство. Хожу на курсы нашла небольшую квартиру. Очень хочу на работу очень благодарна Германии и жителям за помощь плохих людей не встречала все помогают от души
Хорошо жить только отдельно не вторгаясь не в чьё личное пространство
Вітаю! Ми пройшли 3 табори, але в кожному ми то документи оформлювали, то ще якісь документи, то житло нам шукали.
Спасибо Германии,что принимают наших людей.Спасибо людям.А кому не нравиться возвращайтесь домой и помогите вы кому то чужому.А иногда слушаем и нам стыдно за наших неблагодарных людей.Ждут все даром,но вам никто не должен и это затраты немецких людей и Германии.Спасибо им за все!