Розмова про Дім. Запоріжжя | Яна Брензей, Макс Щербина, Тетяна Терен
Вставка
- Опубліковано 17 кві 2024
- Проєкт «Розмова про Дім» - це цикл розмов про українські регіони та міста, які зараз є тимчасово окупованими Росією. Запоріжжя, Донеччина, Луганщина, Херсонщина, Харківщина та Крим.
Частина України, територія й точка на карті для одних, насправді є Домом для інших. Домом, де відбулося зростання й формування, домом, де залишилася родина, місцем спокою й місцем спротиву. Домом, який забрали. І Домом, у який ми всі обов'язково повернемося.
Говорили про Дім:
Яна Брензей - телеведуча, блогерка.
Макс Щербина - редактор Телебачення Торонто.
Модерувала розмову:
Тетяна Терен - журналістка, культурна менеджерка, виконавча директорка Українського ПЕН.
Підписуйтесь на наші соцмережі:
Facebook: / starlev
Instagram: / stary_lev
Twitter: / stary_lev
Telegram: t.me/starlev
TikTok: / stary_lev - Розваги
Дякую! Моє запорізьке серце сумує за містом, в якому стільки чудових людей і моїх спогадів❤
Дякуємо за чудову размову❤
слухала вас і думала, що я сама відчуваю до свого рідного міста. Ну немає у нас того, що кожен камінчик дихає історією, як у Римі, та навіть у Києві, але Хортиця прекрасна і унікальна і найгарніше Дніпро саме у нас, це вже безсумнівно. Не скажу, що любов до Запоріжжя стискає груди до болю. Просто воно є і воно моє, і воно рідне. І ще мені спало на думку, що серед моїх сусідів, моїх однокласників я не знаю нікого, чиї бабусі-дідусі народилися у Запоріжжі, всі "понаїхали". У моїй родині я перша, хто народився у Запоріжжі, батьки студіювали у Дніпрі і за розподілом потрапили до Запоріжжя. Наступний - мій племінник, бо і мій брат, і його дружина народжені не у Запоріжжі. Але всі ці "понаїхавші" люблять Запоріжжя, бо це місце становлення їх родин і їх самих як самостійних відповідальних людей і вони будуть стояти за це "своє і рідне" до останнього.
Яка чудова вийшла розмова)
Тетяна, дякую за теплий відгук про місто, а особливо про згадку музею судноплавства "Чайка". Це дійсно дуже особливе місце, яке варто відвідати!
Про "подрєзку" я не чула, але кіосок, шведка, уматовий, лахати, сємки "Лускунчик" - це підтверджую, є таке)
Щодо кар'єру, який згадував Дмитро Лазуткін - це Наталіївський кар'єр, там справді гарно!
Ну і щодо самого Запоріжжя та його історії, то хотілося б також згадати про німців менонітів, які проживали тут з кінця 18 ст до середини 20 ст і зробили вагомий внесок у розвиток нашого краю.
1:06:50 о, це прям про мої спогади так само. Я також їздила на наше море десь 10 років поспіль і 2000ні це великі брили залізобетонних каменів, об які тебе море жбурляє хвилями. Старі пансіонати. Жовтий пісок. А вже роки в 2010ті: приємний чистенький захід в море, пісочок біленький м'якенький.
Я з Харкова
Піцца «Пєтрович» на холодні горі - найсмачніша)
Була))
36:06 у мене в місті здається і "шароварів" навіть не було. Ніякої особливої історії. Нормальне таке місто, шахти, озера, дамба, річка. Мені було все ок. Батьки тільки випихували шукати якоїсь іншої долі.
29:29 дійсно зв'язку з місцем народження не було.
Таке відчуття, що Яна тільки прийшла з програми "Палає", такі епітети про Запоріжжя, ніби рашку описує, відчувається, що людина любить місто за місточок і ніколи не намагалася його пізнати, зрозуміти і відчути. Якщо згадуючи море у неї це пісок і креветка, то у Щербини - "Запоріжжя - це ворота в Крим". Нажаль Яна тут видалася дуже поверхневою і родина не виправдання, розвиватися пізнавати щось видатне можна навіть у Запоріжжі. Дуже шкода, що такі люди представляють наше місто, після таких відгуків ніхто не поїде до міста і воно не буде розвиватися, а це дуже необхідно саме зараз. Макс на жаль казав менше, але це було цікавіше, з захопленням, любов'ю... Дякую Максу, Дмитру і Тетяні за те що показали "розмову про дім", а не про діру з якої мріють вибратися
26:25 теж думаю, що це якось не від хорошого життя оце випихування батьками своїх чад кудись подалі. Навіть якщо ти живеш в центрі Києва - все одно випихають кудись далі, наприклад, закордон.